Шосте листопада дві тисячі дев›яносто п’ятого року, вітальня резиденції родини Йотсуба.
Через тиждень, після розлуки на базі Цусіма.
Тацуя, який повернувся в той день трохи раніше, не знав подробиць закінчення битви, крім тих, що були загально доступними. Маючи можливість зустрітися тут з Казамою, він пробував ставити різноманітні питання, та, здається, навіть Казама не знав деяких подробиць.
Тацуя, що обмінювався інформацією з Казамою і ділився своїми міркуваннями, хоча все що він міг надати, було на межі чуток, раптом поглянув на двері.
По спині Міюкі пробігла напруга.
З вигляду брата, вона знала.
Нарешті...
– Пробачте за вторгнення
Після ввічливого стуку, двері відчинилися, не чекаючи відповіді.
Вклонився літній дворецький. Цей старий відрізнявся від юнака, напевно, він займає високе становище.
Однак, він нічого більше не сказав.
Попри те, що легка робота, просто відкривати двері, не повинна бути роллю цього старого.
Але ні Тацуя, ні Міюкі, ні Казама, не подумали, що це підозріло.
Швидше, вони подумали, що ця роль підходить саме цьому старому.
– Дякую за очікування.
Позаду старого була фігура господині цього особняка.
– Мені дуже шкода. Попередній гість просто не йшов додому. Хоч домовлений час минув, я не могла просто вигнати його...
– Будь ласка, не хвилюйтесь. Я знаю, що ви зайняті.
Казама повернув уклін Маї й вони нарешті сіли.
– Міюкі, також пробач.
Міюкі також сіла.
Однак, Тацуї нічого не сказали.
Він стояв поруч з диваном, на якому сиділа Міюкі.
Віддзеркалюючи стриманість дворецького, що стояв поруч з Маєю.
Перед трійкою поставили білі порцелянові чашки.
Зрозуміло що цією трійкою були Мая, Міюкі та Казама.
Мая запропонувала двом іншим чай, відпила ковток і перейшла до виразу «а зараз».
– Я запросила вас сьогодні, щоб повідомити про низку військових подій, які розпочалися з нещодавнього інциденту в Йокогамі.
– Офіцеру?
Мая, стороння особа, хоче повідомити, а не запитати про бойові дії Казамі. Природно, що Казама перепитав.
– Так, пану Тацуї та пані Міюкі теж.
Говорячи це, Мая багатозначно посміхнулася.
Однак, її вираз говорив що вона дуже хотіла почути це від Тацуї.
– Тиждень тому, Міжнародна Магічна асоціація висловила думку, що вибух, який знищив морський порт Чінхенґу, не був спричинений «зброєю радіаційного озброєння», яка суперечить Хартії.
Зброя радіаційного озброєння це скорочення від «зброї, яка забруднює навколишнє середовище радіацією залишкових матеріалів», термін що, в основному, використовується Міжнародною магічною асоціацією, ціллю якої було запобігання використання подібної зброї, і національним асоціаціями, що є її членами. Хоч це називають зброєю, але вона містить в собі магічні техніки, що призводять до радіаційного забруднення. Хоч це скорочення не знайоме нікому, окрім Магічного товариства, та не Казамі, що теж є магом, хоч і древньої магії.
– В результаті, подане до асоціації клопотання про покарання було відхилене.
Обличчя Міюкі стало більш напруженим, та одразу розслабилося.
– Я не знав, що було клопотання про покарання.
Пишномовно сказав Казама. Міюкі думала, що Казама мав би взяти це до уваги, але нічого не сказала.
– Ви спокійні. Були переконані, що каральна команда не буде відправлена?
Натомість Мая, поставила більш прямолінійне питання.
Маг - це національне надбання, національна зброя і вона належить державі.
Навіть приватним магам не дозволяється діяти проти національних інтересів. У зв’язку з цим права магів значно обмежені, порівняно з людьми не магами, у всьому світі.
Саме тому Міжнародна Магічна асоціація немає власних збройних сил. Магів Міжнародної Магічної асоціації не достатньо багато, щоб їх можна було назвати силою.
Натомість Міжнародна Магічна асоціація може організовувати багато національні команди, які будуть виконувати роль бойових підрозділів, закликаючи кожну країну до співпраці. Якби через цей «таємничий вибух» було вирішено вчинити покарання, напевно, країни, що бажають зменшити національну могутність Японії, прислали б своїх могутніх магів. Це повинно було викликати занепокоєння, яке військовослужбовець не міг ігнорувати.
Та він вже знав, що радіаційних матеріалів не залишилося.
Казама не сказав, що вона теж мала це знати. Не потрібно говорити, оскільки це напрошувалося само собою.
Звісно, Мая легко змінила тему.
– Тоді, чи знаєте ви, що серед членів екіпажу зниклого флоту був генерал Шінтен9?
– Лю Юнде?
Від цієї новини Маї, кам›яний вираз Казами розстав.
Тож він запитав, не приховуючи здивування.
– Так, Лю Юнде, який є одним з тринадцяти магів стратегічного класу, публічно визнаних урядами країн. Схоже, Великий Азійський Союз, намагається приховати цю інформацію.
Ніби відносно магів стратегічного класу поняття конфіденційності не існувало, Мая розсміялася.
Як вона і сказала, стратегічний маг має особисту силу, що можна порівняти зі стратегічною зброєю, крім того, це ціль, що цікавить магів кожної країни. Якщо не використовувати спеціальні засоби, такі як Антиніт, в нинішніх умовах, магам стратегічного класу можуть протистояти лише інші маги, тож це найважливіше завдання для військових магів.
Серед тринадцяти магів стратегічного класу, так званих «Тринадцяти апостолів», що розкрили своє існування, заради національного престижу, лиш Анджі Сіріус, із USNA, змогла зберегти певну таємничість.
Звісно, Японія не стала винятком в розвідувальній діяльності щодо тенденцій Тринадцяти апостолів, Десять головних кланів приклали до цього немало зусиль, включаючи Анджі Сіріус, стосовно якої не відомо нічого крім імені, точніше прізвиська чи кодового імені, і приблизного віку, навіть обличчя.
– Тепер «Тринадцять апостолів» стали «Дванадцятьма апостолами».
Мая коротко, одним реченням, узагальнила фактори світового військового балансу.
Крім того, розкрила конфіденційну інформацію, яку Казама не знав.
– Схоже, уряд хоче скористатися цим, щоб отримати від Великого Азійського Союзу великі поступки. Командування надіслало запит Іцуві, вони погодилися. Пані Міо супроводжує флот, що зібрався в Сасебо.
– Вона на військовому кораблі?
Міюкі, що до цього поводила себе як простий слухач, раптом підвищила голос.
– Так.
Але Мая не сварила її. Іншими словами, це була дивовижна новина, яку неможна проігнорувати.
Іцува Міо - єдиний стратегічний маг, якого японський уряд демонстрував публічно, одна з Тринадцяти апостолів.
Наскільки це було підтверджено, це єдиний стратегічний японський маг, окрім Тацуї.
Іншими словами, козир японської армії.
Її «Безодня» - це магія, що діє від кількох десятків метрів до кількох кілометрів, внаслідок чого водна поверхня опускається у сферичній формі. Серед магії Руху її відносять до магії, що спеціалізується на рідині. Корабель, всередині зони активації цієї магії на морі, буде ковзати в низ по вигнутій поверхні, перевертатися, після припинення магії, його накриють гігантські горизонтальні хвилі, перетворюючи на сміття серед водоростей, після чого, водна поверхня повертається до горизонтальної. «Безодня» радіусом в кілометр створює напівсферичну поверхню максимальною глибиною до кілометра і може легко потопити підводний човен.
Хоча вона визнана магією, що теоретично здатна знищити флот одним ударом, активуючи «Безодню» на підземних водах, можна разом обвалити безліч наземних будівель.
– ...Але, це ж значно впливає на її тіло?
– Я думаю, вони врахували цей фактор. І командування та Іцува. Вони розсудили, що це занадто важливо.
На питання Міюкі, що, здається, її схвилювало, Мая дала чітку відповідь.
На противагу її могутній магічній здатності Іцува Міо має дуже слабке тіло.
Здається, до підліткового віку, це було не дуже помітно, але з двадцяти років вона користується моторизованим інвалідним кріслом. Вона не могла ходити не через захворювання ніг, а для зменшення фізичного виснаження. Кажуть, що після закінчення університету, Іцува майже не виходить з дому.
Зараз Іцува входить до Десяти головних кланів, але їх позицію сильно підтримує наявність стратегічного мага, на ім’я Міо. Перебувати цілими днями на бойовому кораблі, хоч порівняно на не великій відстані, це, безумовно, своєрідна ставка.
– Оскільки ми знали про пересування Лю Юнде, потрібно вважати, що подорож пані Міо теж помітили. Також, це не підтверджена інформація, але сьогодні ми отримали дані, що до Владивостока прибув доктор Безобразов.
Почувши ім’я, вираз Казами знову поплив.
– ...«Запалювач» Ігор Андрійович Безобразов?
– Так, той доктор Безобразов. Схоже, побачивши результати бою біля Корейського півострова, військові лідери переглянули ефективність масштабної магії.
Хоч нічого не сказав, але Тацуя теж був здивований.
Ігор Андрійович Безобразов вчений, Радянської академії наук, але разом з тим, стратегічний маг Нового Радянського Союзу.
Безобразов не один з прихованих магів стратегічного класу, як Тацуя, а один з Тринадцяти апостолів, такий самий національно визнаний маг як пані Міо. Його магія стратегічного класу «Туман-бомба», хоч і на один крок поступається «Хеві Метал Бурст10» яким володіє Анджі Сіріус з USNA, але вважається наймасштабнішою в руйнуванні, серед Тринадцяти апостолів.
До цього часу країни не використовували стратегічних магів у військових діях, а лише демонстрували їх здібності, але в цій битві мобілізували чотирьох, включаючи Тацую
– У Великого Азійського Союзу буде така ж інформація...
– Але яка ймовірність, що найближчим часом буде встановлено перемир’я?
– Я очікую, що так і буде.
Зробивши паузу, Мая посміхнулася Казамі. Посмішка, що поєднує юнацьку привабливість і сексуальність, хоч їй було за сорок, вона виглядала на тридцять.
Але Ця атмосфера ніяк не могла вплинути на Казаму, він просто спокійно чекав наступних слів.
– ...Це буде завершенням історії, що почалася три роки тому.
Важко було сказати, можливо Тацуї лише здалося, але коли Мая продовжила розмову, на її обличчі промайнуло розчарування, хоч лише в його уяві.
Однак, зникнення морського порту Чінхенґу привернуло увагу багатьох країн. Ця атака вражає стратегічною магією, здається, немає країни або альянсу, що не намагається з’ясувати її оператора. Деякі групи припускають зв’язок з морською битвою на Окінаві, три роки тому коли був знищений флот Великого Азійського Союзу. Однак, нам вкрай не бажано розкривати особу Тацуї.
– Я теж, дуже на це сподіваюся.
На кивок Казами, Мая широко посміхнулася, навіть не було зрозуміло відверто, чи лише прикидалася.
Ні, можливо, на диво, але ця посмішка була справжньою.
– Рада, що ви розумієте. Тоді, про всяк випадок, я б хотіла, щоб ви деякий час утрималися від контактів з паном Тацуєю.
Переговори з Казамою прийшли до результату що задовольняв Маю, тобто Йотсубу.
Буде перебільшеним сказати, що його вели до цього, але обіцянка більше не використовувати Тацую в цьому конфлікті з Великим Азійським Союзом, безумовно, заслуга Маї.
Однак, чи готові виконувати цю усну обіцянку, чи повністю вірять в цю обіцянку було винесено за дужки.
Зараз у вітальні залишилися лише Мая і Тацуя. Звісно Казама повернувся до своїх справ, він як завжди заклопотаний, а Міюкі вийшла через наполегливий наказ Маї.
І хоч навіть дворецький залишив своє місце біля дверей, Мая не поспішала розпочинати розмову.
Вона просто дивилася на випиту чашку, Тацуя мовчки сів перед нею.
Мовчки, іншими словами не чекаючи запрошення.
Коли він, чекаючи її слів, відкинувся на спинку стільця, в ньому не було ні напруги, ні страху.
Поглянувши на нього, Мая повернула чашку на блюдце.
Останній раз ми дивилися так один на одного три роки тому.
В її голосі чи виразі не було жодних почуттів, абсолютна стерильність.
– Це вперше, коли ви мене покликали, тітонько.
– ...Що ж, так і є.
У відповідь на цинічну, у певному сенсі, звичну манеру Тацуї, Мая заговорила більш розслабленим тоном ніж раніше.
– Якщо вже про це, то це вперше ми спілкуємося на одинці.
– Так.
Однак, це не означало, що в них «дружні» стосунки.
З цієї причини світло в їх очах було занадто сильним.
– То про що ви хотіли поговорити?
– Не нервуй ти так. Хочеш чаю?
– Якщо будете зволікати, пропонуючи мені чай, ваше оточення почне обговорювати деякі речі.
На зауваження Тацуї, Мая видихнула.
– Чесність не завжди є чеснотою.
– Зауваження з думкою про опонента, змушують мої вуха боліти.
Повернулося як звукова хвиля.
Мая зовсім не гнівалася, мало того, вона схвалюючи кивнула.
– Беззастережний опонент іноді теж добре.
– Це вам неприємно?
– Наші стосунки це зв’язок між племінником і тіткою. Не варто хвилюватися.
Після відповіді важким тоном, правдивим чи удаваним, Мая підняла дзвіночок.
Стіни та двері цієї кімнати настільки тонкі, що звук маленького дзвіночка просочився.
Однак, у двері постукали менше ніж за хвилину, це значило, що за цією кімнатою якось спостерігали, але Тацуя не поспішав вставати.
– Викликали?
З’явився старий дворецький, що з’являвся раніше. Хоч Тацуя сидів прямо перед господинею, він навіть бровою не повів.
– Пан Хаяма, будь ласка, принесіть мені ще чаю. І також для пана Тацуї.
– Так, пані.
Якби це був Аокі, він би зблід і заволав на Тацую. Забувши, що знаходиться перед Маєю.
Але яка б не була причина, людині, що постійно супроводжує господаря і якій дозволяється «підслуховувати» його розмови, подібне божевілля недопустиме.
З цієї ж причини, Тацуя повністю розслабився.
Крім того, він вирішив, що «спроби щось виправити марні».
Неозброєним оком було видно, що Тацуя зовсім непокірно ставиться до Маї.
В очікуванні чаю, Мая не промовила ні слова.
Тацуя теж не хотів поспішати.
«Хочеш чаю» означало, «ми поговоримо за чаєм». Це не так складно зрозуміти, і тільки дитина не зможе почекати.
Відпивши з чашки, що приніс дворецький Хаяма, Мая нарешті продемонструвала зацікавленість.
– Цього разу ви були досить активними, пан Тацуя.
Навряд чи хтось, чуючи цей тон, сприйме її слова за істину.
– Зовсім ні.
Тацуя не сприйняв це за похвалу.
– Але для Йотсуби, це певна проблема.
– Прошу вибачення.
Як і очікувалося, тітці, що зітхаючи жалілася, Тацуя дав формальну відповідь. Він не впав в догеза і навіть не намагався схилитися над столом.
– ...Ну, я знаю, що ви лише виконували наказ. Я дуже хотіла запитати майора Казаму, чи дійсно варто було це робити. Та тут вже нічим не допоможеш.
– Вибачте, що змусив хвилюватися.
Цього разу це прозвучало більш відверто. Окрім морального боку, Тацуя також вважав, що це трохи занадто. ...Насправді не «трохи», це було надмірне, дурнувате руйнування.
– Більші проблеми в майбутньому.
– Сталося щось конкретне?
На питання Тацуї, Мая відповіла не відразу.
Опустила повіки, відпила чай і підняла погляд.
Поглянувши прямо в очі Тацуї.
Тацуя не підтримав її погляд, а підняв чашку, так само як зробила його тітка.
– Зірки рухаються.
Її слова, з поглядом прямо в очі, мали таку силу, що змусили рухи Тацуї завмерти на мить.
– Це означає, що самі Сполучені Штати Америки рухаються.
Нарешті, Мая і Тацуя зіштовхнулися лицем до лиця.
Вагу, за ними, неможна було порівняти.
За Маєю потужна організація під назвою Йотсуба, а у Тацуї немає іншого захисту, окрім Міюкі.
Однак, сила погляду Тацуї зовсім не поступалася тиску погляду Маї.
– Однак, тепер, Зірки розпочали свої власне розслідування. Але вони вже зрозуміли, що вибух був викликаний магією перетворення маси в енергію. Це значно звужує варіанти особистості оператора. ...Конкретно, достатньо, щоб вас з Міюкі розглядали як підозрюваних.
На інформацію від Маї, Тацуя похитав головою.
– ...Це неймовірна здатність збирати інформацію.
– Я думаю, їх не просто так називають найсильнішою магічною нацією сьогодення.
– Ні, я кажу про ваші здібності, тітонько.
Відповіді не було.
Мая мовчала з відстороненим поглядом.
Тацуя не виявив особливої цікавості до її виразу і заговорив, щоб порушити тишу.
– Дійсно найсильніша магічна сила, їх розвідка USNA змогла здійснити це майже в реальному часі. Ви думаєте це шпигун?
– ...Цього невідомо. Як не шкода.
– Це зрозуміло.
На вимушену відповідь Маї, Тацуя серйозно кивнув головою.
Саме Мая на мить показала розгублений вираз, але слід сказати, що відразу відновила посмішку.
– У будь-якому разі, будьте обережні стосовно свого оточення. Зірки не настільки милі, як хлопці, з якими ви колись мали справу. Якщо вони вирішать, що це похитне гегемонію Сполучених Штатів, вас можуть фізично усунути.
– Це означає, якщо є ймовірність, що це зачепить Йотсубу, мені варто очікувати вбивць з іншого напрямку. Матиму на увазі.
Тітка і племінник дивилися один на одного.
На двох обличчях більше не було жодної посмішки.
– Якщо ти все добре розумієш, розмова пройде швидко.
– Ви припускали, що я зроблю такий висновок, тому попросили Міюкі вийти?
Тацуя трохи змінив формулювання.
Мая не відповіла на питання.
Відповідь була в її погляді, що знову перехрестився.
– Тацуя, покинь школу.
Те що сказала Мая, було не відповіддю, а наказом
– Що мені робити покинувши школу?
– Будь ласка, заховайся тут на деякий час. В стражі Міюкі надішлемо іншу людину.
– Я думав, вибір стража за об’єктом супроводу.
– Завжди є винятки.
– О, це так, але... Я відмовляюся.
Якби вона була тут, всі б уже тремтіли від раптового падіння температури.
Однак, зараз це відбулося не через зниження температури, а через напруження.
– Як що я зникну в такий час, думаю, що це може бути сприйнято як зізнання мага, що знищив флот Великого Азійського Союзу.
– Яку ж дивну причину ти вигадав.
– Невже?
На обличчях Маї й Тацуї зниклі будь-які вирази.
Ти не підкоришся моєму наказу?
– Тільки Міюкі може наказувати мені.
Напруга досягла своєї культивації.
В цей інтенсивний момент, час ніби зупинився.
Світ зафарбувала «Ніч».
Це не була темрява.
Міріади зірок плавали у цій темряві.
Стеля вітальні перетворилося на зоряне, нічне небо без місяця.
Зоряні потоки перетворилися на смуги світла.
...Кривавий запах наповнив кімнату.
І у наступний момент.
Без жодного звуку.
«Ніч», що наповнювала кімнату, розчинилась.
В кімнаті нічого не змінилося, тітка і племінник, дивилися один на одного.
Однак, відчуття напруги, між ними двома, зникло з розчиненням ночі.
– ...Схоже, ви були досить делікатні.
– Хіба не природно. Зрештою, ти мій дорогий племінник.
З усмішкою відповіла на бурмотіння Тацуї Мая.
У жодного з них не було ран, у кімнаті не залишилося запаху крові.
– Ну навіть з урахуванням цього, ти був досить непоганим. Тож цього разу я дозволю твій егоїзм.
– Дуже вам вдячний.
– Усе добре. Це невелика винагорода за зруйнування моєї магії.
Тацуя мовчки підвівся.
На його легкий уклін, Мая легковажно помахала рукою.
Тацуя вийшов з вітальні.
Ніхто його не зупиняв.
◇ ◇ ◇
У вітальні, яку залишив Тацуя, Мая залишилася на самоті, але врешті-решт вона глибоко видихнула і підняла дзвіночок зі столу.
– ...Викликали.
– Бажаю змінити обстановку. Будь ласка, приготуйте чай на заскленій веранді та покличте пані Міюкі.
Дала розпорядження Мая дворецькому Хаямі, що з’явився негайно.
– Так, пані.
Хаяма вклонився і швидко прибрав використані чашки, під пильним поглядом господині.
Він вже зібрався вийти з кімнати, щоб виконати розпорядження Маї...
– Стривайте.
Зупинила його Мая.
– Пан Хаяма, у вас є щось, що ви хотіли в мене запитати?
Хаяма нарешті поглянув на неї й вдячно вклонився.
– Дуже вдячний. Та, якщо ви дозволите...
Хаяма - важковаговик у родині Йотсуба, що служив Маї після попереднього глави. Хоч він виглядає як літня людина, але, фактично, йому було за сімдесят.
В цьому особняку була така атмосфера, що інші від страху нічого б не сказали, йому ж було дозволено говорити вільно.
– Ви впевнені, що хочете залишити шановного Тацую в спокої?
Хаяма не ставився до Тацуї як до «підробки», як інші. Хоч його власні магічні навички не достатньо високі, він бачив стільки магів, що його досвід дозволив дати Тацуї високу оцінку.
...З цим магом потрібно бути обережним.
– Я не заперечую. О, я зрозуміла, що хвилює Хаяму. Звісно, ця дитина, в будь-який час зрадить Йотсубу.
– ...Прошу вибачення.
– Як я вже підтвердила, моя магія погано підходить проти його надзвичайної здатності. Якщо битва буде серйозною, я програю, з великою ймовірністю.
Магія Маї «Метеоритний дощ». Японською, через зовнішній вигляд її називали «Метеоритний дощ», але англійська версія Meteor (метеорна) Line (орбіта), краще виражала її природу.
Магія типу Конвергенції, що змінює розподіл світла в межах ефекту, яка особливо ефективна в закритих приміщеннях, на зразок тунелів, вона дозволила визнати Маю однією з найсильніших магів у світі, яку називали «Далекосхідною королевою демонів» або «Королевою ночі».
В процесі активації цієї магії, цільовий простір занурюється в темряву, де пливе багато маленьких світлових сфер, які потім перетворюються на незліченну кількість світлових смуг, що пронизують ціль атаки.
Це виглядає як потік лазерів, але Метеоритний дощ немає ніякого відношення до енергії світла. Навіть кількість світла немає значення.
Суть цієї магії полягає в значній і насильній зміні розподілу світла, де координати світла встановлюються як світлові кульки та тонкі лінії.
Простір, через який проникає світло та об’єкти, як його частина, змінюється до стану пропускання світла, як результат, органічна чи неорганічна речовина, тепло провідність, твердість, пластичність, еластичність не мають значення, у всьому з’явиться отвір, щоб світло могло пройти через предмет. Навіть якщо скло має високу прозорість, оскільки коефіцієнт пропускання світла не стовідсотковий, воно не зможе уникнути зміни події «зміни стану, коли світло може пройти наскрізь», тобто не може уникнути «утворення отвору».
З погляду логіки, а не самого явища, ця магія втручається в структуру інформації об’єкта через розподіл світла, а тверда речовина/рідина безпосередньо випаровується, не залежно від тепла чи тиску, тобто, можна сказати, це була своєрідна магія розчинення, що перетворює в газ. Оскільки визначена сама «лінія розподілення світла, від неї не можливо захиститися відбиттям, заломленням або блокуванням. Оскільки вона не випромінює світло з конкретного напрямку, від неї не можна захиститися навіть магічним щитом. Навіть якщо огорнутися у сферичний щит, що охоплюватиме всі напрямки «лінія проходження стовідсоткового світла» буде утворена і буде пророблено лише отвір.
Як неможна захиститися від магії, що маніпулює фізичними явищами, від Метеоритного дощу майже не можливо захиститися контрмагією. Оскільки вона ґрунтується на фізичному явищі світла, надзвичайно важко запобігти активації за допомогою втручання в область контролю, що є чисто психічним захистом. Якщо сила перешкод в один елемент «розподілу світла» не перевищує сили Маї, активацію «Метеоритного дощу» не можливо зупинити. Оскільки втручання в «розподіл світла» є її вродженою магією, це занадто високий рівень перешкод. І після активації, навіть якщо ви спробуєте знову протидіяти областю контролю, існування перезаписаного явища, як розподіл світла, уже визначено, як подія за промовчуванням.
Ні захист від фізичних явищ, ні захист від магії, ні навіть фаланга сім’ї Дзюмондзі, яку активують одночасно, не зможе захистити. Тому Маю вважають одним з найсильніших магів у світі, непереможною у битві між магами.
Однак... Оскільки Метеоритний дощ - це магія, яка опосередковано втручається в структурну інформацію в обмеженому просторі, що включає об’єкти як складові елементи, вона не сумісна з магією Тацуї, що безпосередньо втручається в структуру інформації. Бар’єр «ночі», створений внаслідок втручання в просторову структуру через світло, легко може бути зруйнована шляхом прямого втручання в просторову структуру.
– Шанс, що мене вб’є ця дитина, не малий. Але хоч Тацуя може зрадити Йотсубу, він не може зрадити Міюкі. А Міюкі ніколи не буде ворожою до Йотсуби.
– Однак, здається, пані Міюкі перебуває в глибокій залежності від шановного Тацуї. Коли шановний Тацуя перекинеться під прапор іншої країни, не думаю, що вона піде проти нього.
Виразивши глибоку стурбованість між бровами, Хаяма заперечив слова господині.
Але Маю, здавалося, це не турбувало.
– Усе гаразд. Навіть без промивання мізків, не так складно визначити напрямок людського прагнення. Мені ж не має потреби пояснювати це пану Хаямі?
В посмішці Маї раптово промайнула домішка жалю.
– Міюкі ніколи не зможе уникнути відповідальності, покладеної на неї. Оскільки вона вихована моєю сестрою. І Тацуя ніколи не зможе зробити щось, що змусить Міюкі страждати.
– ...Але для цього.
– Так. Хоча мені шкода інших дітей-кандидатів, але наступним головою однозначно буде Міюкі. Щоб Тацуя, цей монстр, не став нашим ворогом.
– І для цього нам потрібно, щоб пані Міюкі отримала місце голови.
– Не хвилюйтесь, пане Хаяма. Бо у мене і для цього є план.
Сказала Мая і багатозначно посміхнулась.
Хаяма глибоко вклонившись, з найвищою пошаною і цього разу вийшов з вітальні.
Загально заведено вважати, що інциденти в Йокогамі дві тисячі дев›яносто п’ятого року це продовження операції вторгнення в Окінаву дві тисячі дев’яносто другого року, які повинні були компенсувати поразку трирічної давнини або «провал операції».
Однак, чи не іронічно, що серія військових дій після операції вторгнення в Йокогамі закінчилися подібним до «морської битви на Окінаві».
Далі
Том 8. Розділ 16 - [16]
[16] Двадцяте серпня дві тисячі дев’яносто другого року, Окінава, поле битви. Тацуя, що супроводжував повітряний десант корпусу Онна, під командою Казами, переслідував окупаційну армію до берега. Звичайно, можна було б сказати, що це Тацую супроводжує вітряно десантні війська Онна. Однак, маленький маг, який сховав своє обличчя під великим шоломом, а тіло під бронежилетом, що вів одну піхотну групу, лише в один взвод, знищує окупаційну армію тут це було очевидно і для ворога, і для союзників. Ця бійня занадто одностороння, щоб описати це, як битву. Однак, в той самий час, було мало ознак, щоб описати це як бійня. Ні бризок крові. Ні розірваної плоті. Навіть запаху теплої крові не існувало, навіть вибухів що розривали людські тіла не було На полі бою панувала дивна тиша. Кулі, гранати та переносні ракети окупантів були розчинені в повітрі, до того, як досягали лінії оборони. Бомби, ракети та снаряди, зазнали тієї ж участі, що і кулі. І все-таки солдати армії вторгнення, що божевільно продовжували натискати на пускові гачки, людина за людиною, розчинялися спотворювалися і зникали, один за одним. Бійці оборони, позаду Тацуї, забули стріляти й дивилися на сцену не вірячи в реальність. Те, саме було з солдатами армії вторгнення, що втратили відчуття реальності, хоча їх союзники зникали, один за одним. Оскільки інстинктивний страх, що мав бути викликаний кровопролиттям і мертвими тілами не стимулювався, сили вторгнення не могли здатися, попри своє спустошення невпевненою тривогою. Саме цього хотів Тацуя. Якщо в армії вторгнення були високорівневі маги, вони досі не провели розгортання. Можна сказати, що у цьому відношенні, було побоювання не тільки з японської сторони, що допустила вторгнення, але і на боці окупантів, що, здавалося, досягла успіху в несподіваній атаці. Але це не було приводом для хвилювання Тацуї. Його душа зараз була у своєрідному шаленстві. Усі побоювання про травми та смерть зникли. Він забув, що вбивство це табу. Руйнував і вбивав так легко, як ходив. Ні, стирав усе. Він також відчував дискомфорт від того що відбувалося. Це природно, але далеко від незворушного серця, що тремтіло від жодного потрясіння. Він був глибоко шокований побачивши сестру вбитою. Незалежно від того, наскільки смертельною є рана, його магія може впоратися з нею за мить. Це вперше, коли «відновлення» було застосоване на інших, але йому вже давно відомо, що його тіло і тіла інших - це одна і та ж «матерія», і може бути відновлено таким же чином. Але навіть з його «відновленням», мертвих відновити неможливо. Життя і смерть необоротний процес, «смерть» це властива зміна «життя». Навіть якщо «відновити» труп, він лише створить труп без рани, а мертві не повернуться до життя. Тацуя також розумів це. Незалежно від того, зупинилося серце, помер мозок, або зламана шия, відразу після цього реанімація можлива. Навіть якщо це миттєва смертельна рана, його «відновлення» може повернути мертвих до життя, шляхом реконструкції тіла та циркуляції крові, якщо шанси на реанімацію не є нульовими. Але після того, як смерть буде визнана, нічого не вдасться зробити. Якщо він не встигне вчасно... Лише цього страху було достатньо, щоб він запанікував. Якби це був хтось інший, включаючи його власну смерть, у нього не виникало відчуття «справжнього страху», вірніше, його відібрали, для Тацуї страх втрати Міюкі, струшував його серце сильніше і глибше, ніж інші страхи, тому що він їх не знав. Яким би спокійним він не виглядав, зараз він був розлючений. Оскільки інші емоції не спрацьовують, він спокійно та ефективно, без будь-яких вагань, просто мстив. Так би мовити, це було раціональне шаленство. Божевілля контролювалося лише з однією метою. Оскільки противник не здавався, його безумство жадібно поглинало життя ворогів. Розбитий фронт армії вторгнення знаходився у стані, який можна було сміливо охарактеризувати, як крах, але командування силами вторгнення не зруйноване. Командувач армії вторгнення вирішив, що він більше не може утримувати плацдарм і наказав відійти до моря. Солдати сил вторгнення кинулися на борт десантного човна. Щоб врятуватися від рук диявола, що, крок за кроком, неухильно наближався. Не знаючи, що навіть там їх чекає Бог смерті з високо піднятою косою. Тацуя також зупинився перед загоном вторгнення, що був зайнятий втечею і контратака припинилася. Раптом згадавши свою роль, корпус повітряного десанту Ониа, миттєво прийняв формацію. Але раніше, ніж прогриміла команда «вогонь!», Тацуя випустив «силу», що спотворила пейзаж. Справа не в тому, що немає мага, який випромінював сильну силу перешкод, які могли б викликати світлові хвилі, видимі для поля зору. Дійсно хороший маг не використовує силу, щоб порушити «світ», крім необхідної для наміченої модифікації події, але молодий талановитий маг, що менш кваліфікований, ніж його сила, іноді так роблять, змінюючи подію. Але тут, це було повноцінним побічним фізичним ефектом. Невеликий штурмовий десантний човен зник, немов пил, з проковтнутими в середині солдатами. Видиме спотворення виникло, оскільки частина десантного човна перетворилася в газ, піднявши у повітря пари газу з різною щільністю, що спричиняло заломлення світла. Ворожі солдати, що рвалися на борт, щоб втекти з наступним катером, перестали рухатися. Зазвучали звуки удару по воді - це були звуки викликанні падінням зброї, яку викидали в море. Звуки удару по воді та землі поширювалися ланцюгом. Було піднято білий прапор. Водночас був піднятий морський прапор Великого Азійського Союзу, це для правового захисту, як військовополонених? Позаду Тацуї, замість наказу «відкрити вогонь», був відданий наказ «не стріляти». Побачивши це, Тацуя направив праву руку на білий прапор. – Дурню, зупинися! З цими словами, поряд з›явилася інша рука. Тацуя опустив руку і відвернув тіло, щоб ухилитися. Однак, праву руку, яка мала ухилитися, міцно схопили. – Противник не має наміру продовжувати битву! Він розумів це, навіть без цих слів Той хто його зупинив, носив шолом, що повністю приховував обличчя і він не міг бачити його зовнішності, але він ніколи не чув цей голос. Принаймні це не капітан Казама чи лейтенант Санада. Однак, Тацуя не мав наміру припиняти знищувати ворога, навіть якби його зупинив Казама. Якщо ворог збирається здатися, доки не буде здійснено відкликання і не оголошено про здачу, він продовжуватиме вбивати. На щастя, ще було кілька ворогів, що не опустили зброю. – Сказав же, зупинись! Однак, Тацуя не зміг натиснути на курок CAD. Раптом, його поле зору розвернулося і він втратив ціль для розкладання. Спина отримала сильний удар. Він зрозумів, що його повалили. Він спробував негайно встати, але усвідомив, що його вже тримали. – Далі це буде просто бійня. Я цього не дозволю. До шолома приставили ствол. – Заспокойтесь, спеціальний лейтенант. Янаґі опустіть пістолет. Він згадав цей голос. Також зрозумів поняття «спеціальний лейтенант». Це звання надається для зручності ідентифікації, коли до фактичного бою долучається цивільна особа. Голос належав капітану Казамі. – Спеціальний лейтенант, ви пам’ятаєте умови своєї мобілізації? Звичайно він це пам’ятав. Його кипляча голова трохи охолола. Воля боротися, бажання знищувати та вбивати стихло. – Зрозумів. Почувши відповідь Тацуї, і побачивши, що він зняв палець з пускового механізму CAD, Янаґі відпустив руку і зняв коліно зі спини. ◇ ◇ ◇ Завдяки здачі десантної частини, почуття полегшення поширилося не лише серед підрозділів Казами, але і серед інших підрозділів, які були відправлені на перехоплення, навіть якщо це було неминуче, та трохи за рано. – Повідомлення зі штабу! Кинувся до Казами зв’язковий. Коли він зняв шолом, його обличчя було блідим і напруженим. – Окремий ворожий флот, що, певно, складався з прихованих кораблів, наближається з півночі острова Аґуні! Два швидкісних крейсери та чотири есмінці! Сили перехоплення не встигнуть! За оцінками, ми будемо в межах досягнення зброї ворожих кораблів за двадцять хвилин! Кажуть, що нам необхідно як найшвидше евакуюватися з околиць пляжу! Його міміка і жести були дивно імпульсивними, але погані новини змушували думати, що це неминуче. – Дайте комунікатор. Наказав Казама, контрастним спокійним голосом. – Так! Голос зв’язкового був голоснішим, ніж потрібно. Роззброєні солдати, також з напруженням дивилися на свого капітана. Тацуя шкодував, що в цей час не було жодного ворожого солдата, який би намагався втекти. А може тому, що він не намагався приховати своєї кровожерливості, не було ворожих солдатів які б збунтувалися. – Це Казама. Чи є торпедні катери... Протикорабельні штурмові літаки? Що робити з військовополоненими? – ...Вас зрозумів. Опустивши комунікатор, Казама глибоко вдихнув. – Через двадцять хвилин ця зона буде в межах дії ворожих гармат! Візьміть усіх військовополонених і відступайте в глиб узбережжя! Тацуя не повірив своїм вухам. Транспорту для перевезення немає, а військовополонених більше ніж союзників. На обличчі Казами, що зняв шолом не було стурбованості. Воно нагадувало залізну маску, з гідністю і рішучістю керівника. Але навіть з таким лицем, на показ, було очевидно, що наказ про військовополонених, був для нього гірким. – Спеціальний лейтенант, поки повертайтеся на базу першим. Така коротка вказівка особливо беземоційним голосом, підвередила його здогадки. Принаймні, так вважав Тацуя. Він використав слово повертайся, але воно не означало втечу. – Ви знаєте точне розташування ворожого крейсера? Замість виконання наказу Казами, запитав Тацуя все ще залишаючись в шоломі, – Ми знаємо, але... Санада! Чомусь Казама не мав заперечень. Натомість він назвав ім’я свого підлеглого, що мав термінал з тактичною інформацією. – Я підключився до морського радара. Ви хочете, щоб я переслав дані в шолом спеціального лейтенанта? – Перед цим. Тацуя встряв в обмін питаннями між Казамою та Санадою. – Ви не прихопили з собою вбудований бойовий девайс розширеного діапазону, який показували мені днями? Санада підняв забрало шолома і поглянув на обличчя Казами. Той кивнув і Санада повернувся до Тацуї. – Тут його не має, але його можна доставити за п’ять хвилин на вертольоті. – Будь ласка, доставте його якнайшвидше. Санада хотів ще щось сказати, але Тацуя перебив його хлопчачою квапливістю. Тоді Тацуя повернувся до Казами та витягнув дата кабель з шолома, з прихованим обличчям. Казама просто підняв брову, надягнув свій шолом, нічого не сказавши, і так само діставши дата кабель, приєднав їх до термінала. – Є спосіб знищити ворожий корабель. Ця таємна розмова, перед його підлеглими розпочалася несподівано, як вибух. – Але я не хочу, щоб війська це бачили. Доставте пристрій лейтенанта Санади, і, будь ласка, залиште це місце. Казама не бачив виразу Тацуї. Голосовий зв’язок не дуже добре працював по провідному з›єднані. Він міг судити з тону і темпераменту, який можна було визначити після короткого знайомства. – ...Чудово. Однак, я і Санада залишимось. – ...Зрозумів. «Як ви будете командувати відходом військ?» Подумав Тацуя, але відразу змінив на думку, що це не його справа. Поки Казама давав вказівку відступити та передав командування офіцеру Янаґі, який раніше кинувся на нього, Тацуя просто чекав прибуття бойового девайса. ◇ ◇ ◇ Самотню сцену вильоту пристрою до військ перехоплення, можна було побачити на моніторі в кімнаті командування протиповітряної оборони. Звичайно, для Міюкі та їхньої матері це також демонструвалося на стіні. Поки підрозділ почав рухатися з військовополоненими, три фігури не показували ознак руху з місця. У командному центрі виник шум. Хто, ці ідіоти, цей крик було чути навіть через скло. Переглядаючи відео, Міюкі затамувала подих. Один із трьох, її брат. Вона знала це, навіть не уточнюючи. Вона могла зрозуміти, навіть не глядячи на ідентифікаційний сигнал. Навіть якщо його обличчя було приховане за темним візиром, вона знала, просто поглянувши. Оператор неодноразово оскаржив відкликання в пристрій зв’язку. Офіцер чоловічої статі, в чині майора, з відчайдушним виразом, звертався до якоїсь бази, напевно, на Кюсю, за підтримкою. Тільки глядячи на профіль Міюкі на фоні екрана, Сакурай знала, що вона справді хоче сказати, що хотіла зробити. Вона подумала, що це сумно. Їй всього дванадцять років, вона не може сказати того, що хоче сказати. Навіть не може сформувати фразу, «я піду на допомогу своєму братові», що була б природною для егоїстичної людини. Сакурай не знала, чому Тацуя досі там залишався. Але, вона могла здогадатися. Можливо, у нього є спосіб впоратися з ворожим флотом, що наближався. Зазвичай, це було б не можливо, але якщо ви прямий нащадок магів Йотсуба, що демонструє видатні показники в певній галузі, ви можете собі це уявити. Навіть якщо він не може використовувати звичайну магію, він використовував насправді шалену магію, що могла відновити усе людське тіло - за словами Мії, це не магія - що була продемонстрована на власному тілі Сакурай. Однак, безперечним був факт, що у нього були лише слабкі здібності як у «мага». Навіть ті об’єктні бар’єри які, зазвичай можуть використовувати посередні бойові маги, для нього були неможливими. Досі, кулі та снаряди окремо або разом, у будь-якому випадку, усі ідентифікувалися та видалялися, він тільки нейтралізував атаки противника на відстані, що змусило його досягти людської межі. Вона не знала як, і вважала це дивовижним, але якщо Тацуя нейтралізує флот противника, що знаходився за десятки кілометрів, можливо це стане рівнозначним стратегічній магії, якщо він спробує цим скористатися, він не зможе захистити себе, як раніше. – Мадам, у мене є прохання. Під час розмірковувань ці слова вислизнули з вуст Сакурай, хоча вона навіть сама не усвідомлювала цього. – Яке? Попри раптовість, у голосі Мії не було нічого не природного. Наче вона вже знала «прохання» Сакурай. – Я хотіла б піти до Тацуї-куна. Міюкі, прикована до монітора, озирнулася. Її очі, що дивилися на Сакурай, були широко відкритими. – Тобто, ти хочеш піти туди прямо зараз? В голосі Мії не було жодного хвилювання. Її магії повинно було бути притаманним психічне втручання, а здатність читання думок відсутня. «Можливо, моя мадам...» Сакурай полишила ці свої думки, що були за її розумінням. – Так. – Хонамі, навіть якщо ти мій страж? Цим Мія запитувала, «ти мене залишиш»? Це було природне запитання від Мії та питання, на яке Сакурай не мала відповіді. – ...В. – Ну, гаразд. Вибачте, Сакурай збиралася промовити слова вибачення, які могли бути прийняті, але Мія випередила. – Якщо залишити ці кораблі, ми не можемо бути впевнені, чи залишиться ця база в безпеці. Тацуя, здається, щось робить з цим, тому прошу допомогти. – Що? Це питання було рефлекторним. Мабуть, Мія знає, що намагається зробити Тацуя. Якщо зараз подумати - це може бути природнім, тому що вона мати. – Я просто знаю, що це теоретично можливо, хоча насправді ще ніхто не пробував, але, схоже, він має якусь ідею. Зрештою, він розумний хлопець. Це була похвала, як на це не глянь. І все-таки Сакурай думала, що мати пишається сином. – Дякую вам. Ввічливо схилила голову Сакурай, сподіваючись, що так і є. ◇ ◇ ◇ Протягом останніх двох десятиліть війни, основна бойова зброя змінилася з корабельних ракет на пускові установки Флемінга (спочатку їх називали рейлган11, назва змінилася у міру збільшення їх значимості). Сучасна артилерійська атака - це стиль безпосередньої стрільби снарядами з пускової установки Флемінга. Вона має надзвичайно високу швидкість ведення вогню, порівняно з вогнепальною зброєю, і немає потреби транспортувати вагу пального та рухомої установки. Однак, дальність досяжності атаки така ж, як у пороху або, швидше, поступалася йому. Пускові установки - це зброя, що зосереджена на скорострільності, і якщо розширити дальність, зберігаючи скорострільність, це негативно вплине на реакцію корпусу, що неможна ігнорувати. Кажуть, що найсучасніші бойові кораблі більш ніж у десять разів сильніші, ніж сто років тому. Якщо потратити в зону дії пускової установки, місто перетвориться в вогняне море, навіть від одного корабля. Вогонь з пускових установок ефективний не лише для атак по місту, але й по укріпленим базам. Якщо отримати постріли з двох крейсерів, для посереднього мага немає і шансів. Тацуя розумів, що це змагання з часом. Він витягнув великокаліберний магазин снайперської гвинтівки, що містила спеціалізований CAD, бойовий девайс з технікою дальності й швидко викинув з нього кулі. По черзі потримавши кулі, стискаючи їх, склавши долоні в позі молитви, знову повернув їх до обойми. Казама та інші, що спостерігали за ним, поняття не мали, що він робить. Ледве відчувалося, що діє потужна магія, але не можливо здогадатися, що це за техніка. Напевно, навіть Казама не розумів. Якби оператор магії зараз побачив, що робить Тацуя, він би був шокований у всіх смислах цього слова. Тацуя розкладав кулі на елементи та реконструював їх у початковий вид. Щоб повернути всі п’ять куль назад, знадобилося близько двох хвилин. – Приблизний час входу в діапазон досяжності ворожих кораблів, десять хвилин. Санада повідомив Тацуї, що завершив підготовку бойового девайса, про час що залишився. – Ворожі кораблі пройдуть майже в тридцяти кілометрах в східному напрямку... Дістанеш? – Не має іншого вибору, як впоратися. Відповівши так на запитання Санади, він встановив бойовий девайс, піднявши під кутом в сорок п’ять градусів. Навіть не враховуючи вітер, у будь-якому разі, це серйозна дистанція. З цієї позиції була розгорнута магічна послідовність. На кінці ствола розгорнулася трубоподібна віртуальна область. Віртуальна магічна область, що прискорює швидкість предметів, які крізь неї приходять. Хоча для побудови віртуальної області знадобився час, Санада був задоволений її розмірами. Чим довша віртуальна область ефекту прискорення, тим довший ефект розширення діапазону. Відстань досягала майже тридцять кілометрів. Але це була не єдина магія, яку розгорнув Тацуя. Ще одна віртуальна область вийшла за межі магічної області прискорення об’єкта. – Що?!. У віртуальну область прискорення об’єкта входило три процеси дії. Зменшення реальної маси інерції об’єкта, що проходить через регіон. Збільшення швидкості. Відновлення реальної інерційної маси. Наскільки сильно може бути збільшена інерційна маса та швидкість операцій, залежить від мага. Характер віртуальної області, яку щойно додав Тацуя, в основному відповідав тим же принципам. Однак, початкова зміна інерційної маси була встановлена в позитивному напрямку, збільшення швидкості було рівним, а відновлення інерційної маси відключене. Іншими словами, віртуальна область, яку додав Тацуя, це віртуальна магія для прискорення, розроблена Санадою, розподілена для магічного збільшення інерційної маси. Це було досягнуто шляхом імпровізації. – Цей хлопчина, не можу в це повірити... Бурмотіння Санади було заглушено звуком пострілу снайперської гвинтівки. Тацуя поглянув з берега, ніби простежуючи очима надзвукову кулю, яку не можливо було розгледіти. Врешті-решт, він похитав головою так, ніби розчарувався. – ...Не вийшло. Вона досягла лише двадцяти кілометрів. Як же він простежив траєкторію? Хоча його голос звучав байдуже, він, схоже, був розчарований. Або картав себе за слабкість. – Не має вибору, окрім як чекати, коли ворожі кораблі підійдуть на двадцять кілометрів. Почувши це зауваження, Санада змінився на обличчі. – Але тоді ми також знаходитимемося в межах досягнення ворога! Ефективна зона дальності крейсера, з установкою Флемінга, становить від п’ятнадцяти до двадцяти кілометрів. Оскільки дальність пускової установки обмежена віддачею, що допускало судно, тобто формою і розміром корабля, її можна передбачити майже точно, відповідно до типу судна, незалежно від виробника. В межах двадцять кілометрів знаходилася в діапазоні досяжності. – Я знаю. Будь ласка, ви двоє повертайтесь на базу. Мене тут буде достатньо. – Не кажи дурниць! Ти теж повертаєшся. Це місце, що ворог обрав плацдармом, тобто тут буде останнє, вирішальне зіткнення. Майже, однозначно, що ворог буде атакувати тут. У будь-якому випадку, якщо ви не зможете атакувати за межами досяжності ворожих кораблів, ваше виживання безперспективне, якщо ви вистрілите. – Однак, якщо не знищити ворожі кораблі, база в небезпеці. До того ж там його сім’я. – Прошу, давай хоча б змінено місце. Вони двоє, схоже, не розуміли, що хвилює Тацую, що він хоче захистити. – Не годиться. Зараз немає часу для пошуку вогневої точки. Однак, пропозиція Санади була відхилена з причин, які він сам розумів. – Чи можемо ми зробити це за тебе? Казама, що досі мовчки слухав розмову, запитав Тацую пригніченим голосом. – Це неможливо. Повернулася очікувана відповідь, але нічого іншого. – Тоді, ми також залишимося тут. От ці слова були не очікуваними. Для Тацуї, негайна відповідь Казами була несподіваною. – ...Якщо я зазнаю невдачі, ви двоє станете супутніми втратами. – Не може існувати стратегії, яка б на сто відсотків була успішною і не може існувати поля бою без ризику смерті. Якщо перемога чи поразка є нормою для солдата, життя і смерть є звичним вибором для них. Без жодної сили сказав Казама. Цих досить потужних рядків з відомого уривку Хага́куре12, було достатньо, щоб відмовитися від переконання. Біля берега піднявся стовп води. Пристрілювання з ворожого корабля. Відразу після цього, Тацуя, Казама, Санада нічого не говорили. Точне положення противника відобразилося на забралі. Як напрямок, так і швидкість вітру, ці параметри, що впливають на стрільбу, відображалися у ряді цифр. Тацуя націлив бойовий девайс. Встановлення траєкторії стрільби було визначено пріоритетом, дистанція та влучність були поставлені на вдачу. Якщо врахувати час польоту і час падіння снаряда, їх противник вже в межах досяжності. Тацуя активував віртуальну область магії, а згодом чотири рази вистрілив. Між кожним з чотирьох пострілів, ствол трохи зміщувався, щоб компенсувати похибку прицілювання, через вплив вітру. Від самого початку, балістична траєкторія не мала прицільності. Скільки б шансів не зберігалося, вона, в кращому випадку, впаде на корабель противника. ...І це з самого початку не мало значення. Тацуя, в голові, простежив за рухом чотирьох куль. Якщо бути точним, він відслідковував інформацію про кулі, видиму в інформаційному вимірі, через свідому і несвідому область. Він своїми руками розібрав і реконструював кулю, власною магією. Якби далеко не знаходилася структурна інформація, вона не буде втрачена. Тацуя вловив «інформацію» про одну з чотирьох куль, що потрапили в центр флоту противника. Він просто відслідкував її позицію. Казама та Санада трималися на відстані, щоб не завадити Тацуї, який намагається активувати якусь масштабну магію. Отже, звичайно, у цій очікуваній ситуації, як і варто було очікувати, у цих двох людей не було іншого вибору, як розібратися власною магією. Противник уже завершив прицілювання. Наступне що прилетить - постріли по чітко заданій траєкторії. Снаряди випущені з нижчою траєкторією, ніж постріли Тацуї, атакували їх раніше, ніж кулі Тацуї. Казама, як оператор древньої магії, не мав високого рівня втручання в матеріальні об’єкти. Ні, навіть низького. Санада, який був більше магічним інженером, ніж оператором, навіть якщо мав велику потужність матеріального втручання, він не міг забезпечити швидкість. У такій ситуації, перш ніж Тацуя знищить ворожий флот, його дістануть... – Я прикрию! Під зливою бризок та бомб, що їх підіймали, з›явилася постать мотоцикліста, що раптово увірвався між ними. Мотоциклістка викрикнула це, як тільки зіскочила з мотоцикла й усе її тіло почало випромінювати сайони. Тацуя, який був зосереджений на магії, щоб знищити ворожий флот, був здивований і відчув полегшення, почувши цей голос. Здивуванням стало те, що Сакурай залишила його мати. А полегшення, через можливість зосередитись на своїй техніці під її захистом. Оператор магії модифікованого тіла серії «Сакура». Характеризується потужною магією захисту від фізичних і теплових атак. Вона не могла використовувати високорівневу магію, як «Фаланга» родини Дзюмондзі, але в простій оборонній магії проти об›єктів або тепла, вони були найкращими в Японії. Сакурай Хонамі демонструвала одні з найкращих навичок, серед них, ще будучи дівчиною. Тому вона була обрана для супроводу дорогоцінного мага, що є єдиним користувачем магії втручання в психічну структуру. Снаряд, направлений прямо на них, упав в море. Обстріли більше не досягали суходолу. Магія, що скасовувала імпульс, активізувалася одна за одною, за кілька сотень метрів. Спостерігаючи за ситуацією неозброєним оком, Тацуя знав, що куля щойно дісталася ворожого флоту. Він протягнув праву рук в напрямку заходу і розкрив долоню. Куля розпалася на енергію. Це в перше, коли магія розпаду «Матеріал бурст», була застосована у фактичному бою. За обрієм засвітився спалах. Навислі білі хмари відбили світло. Західний обрій яскраво засвітився, хоча зараз далеко не час заходу сонця. Пролунало ревіння. Тут не було жодного, хто б помилково прийняв його за грім. Це був вибух усіх паливних і вибухових речовин, що вибухнули в одну мить. Обстріл припинився. Поширився моторошний дзвін. – Цунамі! В укриття! Закричав Казама, підхопивши Сакурай, що раптово звалилася без сил, і підтримуючи її, почав тікати. Санада на мотоциклі став поруч з Казамою, що мчав як муха. Тацуя сів на заднє сидіння. Тримаючи Сакурай, Казама підстрибнув. З акробатичною точністю, приземлившись біля руля. Ні, це більше, ніж акробатика. Військові мотоцикли могли дозволити нести на борту потужні кінські сили, тож очевидно, він потужно помчав у перед, переносячи зайву вагу. Пройшовши через горизонт, буря осіла, окрім хвиль, що досі тягнулися, Тацуя опустився навколішки на землі. Перед ним лежала обезсилена фігура Сакурай. Обличчя Тацуї, що зняв шолом, було сповнене смутку. – ...Усе добре, Тацуя-кун. Це життя. Перед життям, яке неможливо врятувати через безпорадність, Тацуя страждав від почуттів, які повинен був втратити, Сакурай звернулася до нього з безсилою і тьмяною посмішкою. – Це не твоя вина. Для нас, з коригованим тілом, зрозуміло, що наш термін життя закінчиться. Тацуї хотілося сказати, що це було не так. Безумовно, життя коректованого мага не стабільне порівняно зі звичайними людьми, але вона, очевидно, слабка через навантаження після використання великої кількості магії за короткий час. Якої б серії «Сакура» вона не була, протистояти безперервному залпу з корабельних гармат, занадто великий тягар. Однак, Сакурай не хотіла, щоб Тацуя це говорив. Подумавши так, він стиснув зуби. – Це справді не твоя вина. Від самого народження, моя роль бути щитом, і сьогодні я завершила цю роль. Однак, Сакурай, ніби, передбачала, що думає Тацуя. – Я зробила це по своїй власній волі, а не когось іншого. Тацуя відразу зрозумів, що марно намагатися здійснювати «відновлення». Хоча він був спроможний повернути час матерії, з його силою не можливо було повернути час життя. – Ти мене відпустиш? Солодким голосом і посмішкою запитала Тацую Сакурай. – Я ніколи не мала свободи вибору як жити, але змогла обрати місце своєї смерті. Я не бажаю втрачати такий шанс. Я можу померти як людина, а не як інструмент, створений людиною. Тацуя ніколи не уявляв, що в її серці є така темрява. Але на диво, він не здивувався. – То ти дозволиш мені так померти? На слова Сакурай Тацуя мовчки кивнув. Сакурай зі спокійним обличчям закрила повіки. Так само, її дихання зупинилося. Санада, що стояв поруч, почав читати сутру13. На плече Тацуї лягла рука Казами. Тацуя, з рукою на, плечі підвівся. Сльози не вийшли з його очей. З серця Тацуї зникло таємниче почуття смутку. Почувши «волю» Сакурай Хонамі, він був переконаний, не потрібно сумувати. Зараз Тацуя не знав, що переконати себе відмовитися від жалю, це не природно.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!