[10]
Національний Магічний Університет розташовувався на місці колишньої бази Національних Сил Самооборони «Неріма». Хоча, на перший погляд, земля була звільнена в результаті розширення бази Асаки, поглинанням бази Неріма, але злиття двох баз пришвидшило рішення про побудову магічного університету.
Таким чином, відносини між військовими та університетом досить тісні. Також вірно, що сорок відсотків випускників йшли до війська, або у споріднені організації, попри незначну упередженість, враховуючи соціальну потребу в магах це не протиприродно. Це не означає, що на території кампусу була дисциплінована чи жорстка атмосфера, як у військовому навчальному закладі. Наприклад, студенти могли самі обирати вбрання, крім того, будь це досить кричущим чи грубим, вам не заборонять доки це презентабельно. У більшості випадків, навіть якщо їм зроблять зауваження, все обмежувалося порадами викладачів. У інших відношеннях було більше свободи, ніж в старшій школі магії. Саме це відчула Маюмі, за останніх півмісяця.
До речі, сьогодні Маюмі була одягнена у сукню з відкритими плечима та А-лінією8, пастельного кольору та кардиган з рукавом в три четверті. Кардиган з тонкої в’язаної тканини з грубим швом, а плаття мало довгу спідницю, але поділ - близько п’ятнадцяти сантиметрів, витканий мереживом, і було видно ніжки, вбрані в тонкі панчохи. У старшій школі мода була спрямована більше на уніформу, але тут ні студенти, ні персонал не докоряли їй.
Наразі, вона отримала запрошення і прямувала до їдальні. Запрошення від хлопця, такого ж студента першого року магічного університету, як і вона. І все ж, вона не хвилювалася і не відчувала напруження. Тому що Маюмі покликав той, кого вона дуже добре знала
Увійшовши у кафетерій, Маюмі на мить відчула запаморочення. У неї не було фізичних порушень. Вона зазнала психічного впливу, від занадто багатьох направлених на неї поглядів. Вона знала, що більшість з них були серйозними, а не грайливими, але розуміння цього не було дуже комфортним для одинокої Маюмі. Звичайно у неї також є романтичні бажання. Коли вона дивилася на дружні парочки, почуття «заздрості» і думка «зникніть» заполоняли свідомість. Звичайно, вона нічим не відрізнялася від багатьох людей, тим що ніколи не визнає, що відчуває себе так і не усвідомлювала цього.
Той факт, що людина з якою вона зустрічається не пов’язана з романтичними стосунками, можливо, посилював це відчуття. Насправді це зовсім не означало, що взагалі не має зв’язку, але в певному сенсі, Маюмі була занадто близько до неї, тому вона викинула цю можливість зі своїх думок.
– Дзюмондзі-кун, вибачте, що змусила чекати.
Як тільки Маюмі це сказала, навколишні погляди зосередилися на їх столику. В магічному університеті не було нікого, хто б не знав прізвище Дзюмондзі. Однак, схоже, було багато тих, хто не знав його в обличчя. На їх обличчях, повернутих в їх напрямку, був вираз «той самий».
– Ні, я щойно прийшов, хвилин п’ять тому.
Якби він прийшов щойно, то не сидів би тут п’ять хвилин. На заперечення, що було дуже, схоже на Катсуто, Маюмі злегка посміхнулася.
– Вибач що потурбував, Саєгуса.
Доповнення Катсуто, привернуло ще більше поглядів. – Навіть розважливі студенти, що не повернули голову, на прізвище Дзюмондзі, не змогли не відреагувати на Саєгусу. Мало хто зі студентів не знає, що Маюмі в цьому році вступила до магічного університету. Якщо це не відлюдник, не залежно від статі, ніхто не міг ігнорувати інформацію про вступ Саєгуси Маюмі. Крім того, як і слід було очікувати, студенти чоловічої статі були більш зацікавлені.
Маюмі, природно, проігнорувала десятки, спрямованих на неї, погляди та сіла навпроти Катсуто.
– Не хвилюйся. Дзюмондзі-кун же не викликав би мене через дрібницю?
Маюмі дивилася в очі Катсуто, при цьому ніжно посміхнувшись.
– Мало того, туди де стільки очей.
Маюмі знала, що, за чутками, вона є кандидатом у наречені Катсуто. Якщо поглянути на їх відносини поверхнево, це важко уявити, швидше так думали ті, хто знайомий з обставинами світу магів. Насправді між сім’ями Саєгуса і Дзюмондзі були такі розмови. Наразі, родина Іцува, що мала двадцятирічного сина, більше бажала одруження з Маюмі, ніж Дзюмондзі, що не робили конкретних кроків, щодо поєднання Катсуто та Маюмі, але у плані «кандидата» чутки були правильними.
Маюмі пустотливо сказала «туди де стільки очей», що означало, що це, можливо, підкормка таких чуток. Звичайно, Маюмі жартувала, але якщо її запитають, чи вона про це не думала, вона не зможе заперечувати. Окрім поганих і добрих відносин з Катсуто, якщо ви стаєте кандидатом в наречені, навіть якщо він другий у списку, про нього важко думати як про друга.
– Я подумав, що це краще ніж підозріло зустрічатися в малолюдному місці.
На перший погляд, таке ставлення нагадувало «джентльмена» та насправді, він був «нелюдимою мовчазною людиною» і Маюмі зрозуміла, що, схоже, це турбувало лише її. Катсуто був одягнений у звичайний повсякденний костюм без краватки, від чого ставало ще очевидніше, що він про це і не думав. Але вона була захоплена такими мирськими думками, доки не помітила статтю під рукою Катсуто.
– ...Огидна історія
На електронному папері, що лежав на столі, були перелічені заголовки, такі як «Реальність військових магів», «Сили Самооборони набирають молодь, як зброю», «В Силах Самооборони переважають маги» і «Пільги офіцерам магам». Було дві крайності, в одній звинувачували Сили Самооборони у використанні магів, а в іншій, звинувачували магів у вигідній прихильності, спільним було те, що в них замішанні маги та Сили Самооборони.
– Кожна обрамлена так, ніби виступає за права магів, а справжній намір відділити магів від суспільства. Такі лицемірні статі, найгірші. Тобі так не здається?
Катсуто не відповів на скарги Маюмі, зняв з тримача на поясі CAD у формі мобільного терміналу та активував звичними рухами.
Такої заборони носити CAD на території, як у старшій школі, в магічному університеті не було. Обмеження щодо використання магії слабше, ніж у місті. В Лабораторіях та кабінетах з практики, заборонялося використовувати особливо небезпечні заклинання з чорного списку, а в загальних галузях, що не знаходилися в рамках досліджень, чи навчання з системи білого списку дозволялося використовувати багато видів заклинань. Нинішнє звукоізоляційне поле, побудоване Катсуто - це магія, що дозволена на території.
– Настільки важлива тема?
Зайве говорити, що використання звукоізоляційного поля передбачало секретність теми, але у стосунках Маюмі та Катсуто немає нічого таємничого. Вираз Катсуто чітко показував, що справу не розв’язати жартом і короткою розмовою.
– Кількість антимагічного матеріалу в ЗМІ швидко зросла з початку цього тижня.
Сказав Катсуто і відфільтрував список статей на терміналі електронного паперу.
– Я теж це помітила.
Катсуто пильно поглянув в обличчя Маюмі, що стало серйозним.
– Ну і що?
Запросила роз›яснення Маюмі, бачачи його серйозний погляд, що можна описати як похмурий.
– Причина чому ЗМІ розділилися на два настрої, полягає в тому, що у них два джерела.
За ними стоять дві сили.
– Як відомо, сім’я Дзюмондзі не дуже добра у зборі інформації.
Не відповідаючи прямо на питання Маюмі, Катсуто натякнув, що те про що він говорить, було результатом розслідування родини Дзюмондзі.
– У мене не має доказів того, що я скажу. Але воно й не зовсім не обґрунтоване. Можеш вислухати не гніваючись.
– Добре. Давай вислухаю.
Зрозумівши, що це буде непроста розмова для неї, Маюмі несвідомо виправила поставу.
– З двох настроїв, той, хто підживлює опозицію до Сил Самооборони, швидше за все, це Саєгуса.
– Що..?!
Однак те, що він сказав, перевершило її очікування.
– Можуть бути й інші змовники. Однак Саєгуса відіграє основну роль.
– Це не можливо!
Вдаривши по столу, вскочила Маюмі. Навіть якщо голос не чути поле звукоізоляції не блокувало світло, тому картина Маюмі, що енергійно піднялася привернула увагу в кафе. Під підозрілими поглядами, з усіх сторін, Маюмі сором’язливо сіла. Однак очі Маюмі, що сіла на стілець і підняла обличчя, дивилася прямо на Катсуто.
– Безумовно, батько нашого дому - інтриган, що полюбляє діяти за лаштунками, а як його дочка, я не завжди знаю про що він думає.
В її очах було полум’я, що могло відбити тиск погляду Катсуто.
– Але яка б не була причина, він не та людина, що забуде про свою роль в Десяти головних кланах. Він не може зробити щось, що нашкодить спільноті японських магів.
На гарячу відповідь Маюмі, Катсуто тихо відповів.
– Тож, можна сказати, шановний пан Саєгуса подумав, що це принесе користь спільноті японських магів.
Глибоко у свідомості, відлунням пронісся звук удару чогось важкого.
– Не говори дурниць. Те, що вони обговорюють зрештою.
З урахуванням сказаного, Маюмі вказала на одну зі статей, що відображалася на планшеті.
– Краще щоб магів не існувало. Хтось повірить, що батька нашого дому обдурить така поверхнева проблема, як захист людських прав магів? Навіть якщо це ти, Дзюмондзі-кун, це образа яку я не можу пропустити.
– Я не збирався тебе якось образити.
Відповів Катсуто, без жодних виправдань перед Маюмі. Від його сильних слів, голова Маюмі трохи охолола.
– Хочеш сказати, що розуміючи намір позбутися магів, це робиться з іншою метою.
– Мети я не знаю. Що ми знаємо, це що шановний пан Саєгуса, схоже, пов’язаний з діяльністю засобів масової інформації проти Десяти головних кланів.
Маюмі кинула особливо сильний погляд на Катсуто.
Погляд Катсуто не здригнув.
– ...Гаразд, Дзюмондзі-кун, у тебе є справи на сьогоднішній вечір?
– Ні.
– Тоді приходь до нас до дому. Я запитаю у батька прямо чи правий Дзюмондзі-кун, я хочу, щоб ти був присутній.
– Зрозумів. Це і мені допоможе.
◇ ◇ ◇
Навіть попри те, що Десять головних кланів представляли магів Японії, вони не були багатовіковими сім’ями з відомими родоводами. Для зустрічі друзів з університету не було потреби в домовленості між сім’ями. Однак сьогоднішній візит Катсуто мав на меті зустріч з самою Маюмі та головою сім’ї Саєгуса, Саєгуса Коуічі. Від імені сім’ї, Дзюмондзі Катсуто попросив про зустріч з Коуічі, і отримав дозвіл на відвідування о восьмій вечора.
Середа, вісімнадцятого квітня, дев’ятнадцять п›ятдесят дев’ять. Чорний легковий автомобіль зупинився біля входу дому Саєгуса. Величезний молодий чоловік в чорному костюмі, з краваткою, встав з заднього сидіння, самостійно відкривши двері. Якщо говорити про розміри об’єктивно, то у нього не особливо велике тіло, це лише нормально велика статура. Те, що робило молодого чоловіка величезним - це надзвичайна особистість, невластива молодим людям. Як заступник глави дому Дзюмондзі, Дзюмондзі Катсуто, навіть після закінчення старшої школи та виходу зі статусу старшокласника, все ще був надзвичайним.
Зустрічала його Саєгуса Маюмі, старша дочка сім’ї Саєгуса. Маюмі, одягнена у формальне плаття спокійних кольорів довжиною до щиколоток, вклонилась та провела Катсуто. Рівно о восьмій вечора. Катсуто переступив поріг дому Саєгуса.
– Ви добре постарались.
Саєгуса Коуічі, поспілкувавшись з Катсуто у вітальні, легко прийняв здогадку про те, що він один з тих хто підбурює антимагічні статті.
– Батьку! Що ви наробили!
Маюмі в шаленстві поглянула на батька, котрий спокійно кивнув.
– Заспокойся, Маюмі. Чого ти так схвильована.
Щиро схиливши голову на бурхливу реакцію своєї дочки, Коуічі спокійно докорив Маюмі.
– Як можна заспокоїтись! Те що ви зробили, батьку, це проти Десяти головних кланів, ні, це зрада японського магічного суспільства!
Коуічі мовчки сприйняв суворий погляд своєї дочки, що встала з дивана і вражено дивилася на нього.
– Не зрада.. Маюмі, ти помиляєшся.
– Що...
– Саєгуса.
Маюмі все ж намагалася надавити на батька. Однак, коли Катсуто, що сидів поруч, зупинив її, вона згадала, що зараз вони з батьком не єдині тут присутні, спокійно закрила рот і сіла.
– Пане Саєгуса.
Помітивши, що Маюмі почала заспокоюватись, Катсуто поглянув на Коуічі.
– Я не розумію ваших думок. Тому хотів би попросити ваших пояснень.
Коуічі трохи нахилився у перед і направив погляд на Катсуто.
– Це запит родини Дзюмондзі?
– Запитую від імені сім’ї Дзюмондзі.
Коуічі зберіг нахилену в перед позу і легко та довго видихнув.
– Якщо у родини Дзюмондзі, що як і ми, з Десяти головних кланів є запитання до родини Саєгуса ми дамо чесну відповідь.
Слідкуючи за Катсуто, який не проявив жодних незначних збуджень, Коуічі виправив поставу.
– Перш за все, щоб було зрозуміло, цю компанію ініціювали іноземні антимагічні сили. Вони не лише надають інформацію для ЗМІ, а й фінансову підтримку.
– Фінансова підтримка ЗМІ?
– Ви можете зробити пожертву, замовити рекламу чи що завгодно, і робити все, що вам захочеться.
Спокійно і впевнено, Коуічі відповів на запитання Катсуто. Коуічі був кращим за Катсуто у цій кулуарній боротьбі. Катсуто це знав, тому більше не ставив питань.
– Чи означає це, що вручення пана Саєгуса є засобом протидії цьому.
– Катсуто-кун, ти знаєш ефективний спосіб протидії громадській думці?
Катсуто не виявив бажання відповідати на запитання, яке Коуічі, неочікувано поставив вчительським тоном. Катсуто знав, що Коуічі питав риторично.
– Перш за все, «суспільна думка» це думка і судження. Це те, що хтось сказав і хтось прийняв. Думки належать тим хто їх висловив і вони повинні нести за них відповідальність.
Чи навмисно, чи несвідомо, але тон Коуічі змінився. Між Коуічі, як глави родини з Десяти головних кланів і Катсуто, сином та заступника глави сім’ї з тих же Десяти головних кланів, різниця була лише у віці. Зважаючи на поверхневі відмінності, цими словами Коуічі не звинувачував, швидше вони були природніми.
– Якщо ми дізнаємося хто «джерело», буде легше протидіяти. Ви зможете направити свої питання цим людям, вивчити прогалини в логіці та попросити їх визнати помилку. Можливо, вказавши на недоліки приховані у претензіях один одного, можна знайти компроміс.
Тому Катсуто не відчув відштовхування від погляду Коуічі.
– Однак спростувати «громадську думку» важко. Оскільки не має з ким протистояти в громадській думці.
Навіть якщо це було справедливо, для Катсуто сказане Коуічі здалося нудним.
– Навіть якщо це громадська думка, це все ж думка, це те що хтось сказав і вона відображає чийсь інтерес. Однак, ініціатор ховається за громадянами та людьми й не з’являється в дискусіях. Засоби масової інформації кажуть, що вони лише озвучують думку громадян, активісти представляють вимоги народу, а політики лише підкоряюся думці народу. Навіть якщо зрозуміло, хто це сказав, або які інтереси, тих, хто займає цю позицію, вони не зобов’язані виступати представником громадської думки та нести основний тягар цих думок.
Але Катсуто не міг не сумніватися, чому Коуічі розповідає таку віддалену історію.
– Громадська думка корисна тому, хто починає діяти першим.
Можливо, суровий погляд Коуічі відбився на обличчі Катсуто. Коуічі тихо посміхнувся, а його формальний тон став ввічливішим і м’якшим.
– Громадська думка, що швидко набирала кількість прибічників, стає тиском на опозицію доки не стане істиною. Навіть якщо опоненти мають здоровий глузд, або громадська думка має дитячі недоліки, їй не можна протистояти логікою. Оскільки «громадську думу» не має з ким обговорювати, вона від початку не обговорювалась.
– Ви хочете сказати, що антимаги вдарили «раніше», батьку?
Розчаровано висловилася Маюмі, що тихо і невдоволено слухала.
– Зерна антимагічні настроїв засівають вже більше року. Очікуючи, що ми не зможемо протистояти на цьому полі.
Акуратно придушивши істерику дочки, на межі вибуху, Коуічі негайно повернув погляд на Катсуто.
Спростування громадської думки дасть мало толку. Тощо на твій погляд, слід зробити, Катсуто-кун, щоб протистояти громадській думці?
– Можливо, розосередити її.
Без жодних турбот і проблем відповів Катсуто. Навіть якби це був не він, це була одна з відповідей, до якої міг прийти, той хто отримав виховання, як той, хто повинен прийняти один з десяти кланів. Це відповідь, що могла бути правильною, а не унікальною чи абсолютною.
– Вірно.
Усі розуміли що це не єдина правильна відповідь, тож Коуічі продовжив довге пояснення.
– Якщо значною мірою погодитися з попередньою громадською думкою, можна буде уникнути «полювання на відьом». І через слабку різницю, лише в кінці аркуші, легко розмити громадську думку. Роздроблена громадська думка втрачає силу і з часом забувається. Звісно, до тих пір, доки хтось не буде її підживлювати.
– Чи не суперечить це визначенню суспільної думки, яке дав пан Саєгуса?
На зауваження Катсуто, Коуічі кивнув із задоволеною посмішкою.
– Вірно, пане Катсуто. Поки вони приховують свою особистість, то не в змозі підтримувати згасаючу громадську думку. Якщо вони продовжують ховатися і спробує знову підняти цю громадську думку, що втратила інтерес це відштовхне людей. Народ досить дурний, щоб ним можна маніпулювати один раз і досить розумний, щоб не піддатися повторній маніпуляції тим же хитрощами.
Отже, ви навмисно маніпулюєте антимагічною компанією з іншими настроями?
– Це лише пшик, Катсуто-кун. Заздрість тих, хто чогось не має, неминуча. Це ж справедливо і стосовно магічної сили. Після того, як ревнощі зародилися, їх не знищити, ні батогом не пряником. Іншого виходу, як розійтися, немає. Швидше загасити пожежу, розділивши її на кілька невеликих пожеж, перш ніж вона об’єднається у величезне полум’я.
Нарешті закінчив Коуічі. Маюмі виглядала так, що не могла з цим погодитися, алей не могла сперечатися. Тоді, як Катсуто.
– Невеличкі іскри краще, ніж полум’я. Я розумію це саме так.
Сказавши це низьким голосом, Катсуто підняв свій палаючий погляд на Коуічі.
– Однак, життя згорають, навіть у невеликих пожежах. Якщо, при розпалюванні вогню, не вчасно стримати іскри, невеличке полум’я може перетворитися на нестримну пожежу, яка може забрати життя.
– Це в теорії.
– Тут це одне і теж.
Поглянувши в очі Коуічі, Катсуто встав, подумавши, що опонент, здається, не продовжуватиме розмову.
– Вельми шановний Саєгуса.
Катсуто звернувся до Коуічі за титулом рівності, який використовують на конференції кланів.
– Сім’я Дзюмондзі висловлює жаль з приводу роботи сім’ї Саєгуса зі ЗМІ та вимагає негайно перестати брати участь у компанії проти магів.
– Сім’я Саєгуса просить сім’ю Дзюмондзі по письмовий протест. Я хочу відповісти, орієнтуючись на офіційний лист протесту.
Коуічі також встав, і злегка піднявши голову на Катсуто, дав відповідь.
– Зрозумів. Відправлю, як тільки повернуся додому.
– Мені дуже шкода, що вам довилося потурбуватися, щоб прибути сюди. Маюмі, вельми шановний Дзюмондзі йде додому. Будь ласка, проведи його до дверей.
Катсуто мовчки вклонився Коуічі, той мовчки повернув уклін. Маюмі, посміхнувшись, пішла попереду Катсуто, що розвернувся на підборах, ведучи його до порогу.
Коли Маюмі, провівши Катсуто, повернулася, Коуічі все ще знаходився у вітальні. Перед батьком, що розслабився на дивані, Маюмі стала з напруженим виразом на обличчі.
– Що сталося, Маюмі? Присядь. Не соромся.
Маюмі нічого не сказавши сіла з протилежного боку від батька, що розвалився на спинці дивану і закинув ногу за ногу.
– Я здогадуюся, що ти хочеш сказати, але... кажи.
– Гадаю, що це саме те, про що думаєте ви, батьку, але я думаю, що думка Дзюмондзі-куна має сенс.
На самоконтроль дочки, яка стримувала помірність глядячи з емоціями, що бурхливо кружляли в сильному погляді, Коуічі з посмішкою кивнув.
– Звісно, що ти так думаєш. І я і Катсуто, говорили лише про вершину.
На хоробрі слова свого батька, Маюмі ще сильніше стиснула кулаки обох рук.
– За цим ще щось є?
– Ти не помітила? Катсуто-кун, здається, помітив.
Маюмі злегка відвернулася, приховуючи від погляду Коуічі, своє обличчя, люто стискаючи зуби.
– Зрештою, Катсуто кращий за Хірофумі-куна.
Хірофумі - старший син родини Іцува, Іцува Хірофумі. Іцува бажали, щоб Маюмі стала нареченою Хірофумі. Порівнюючи Хірофумі та Катсуто, Коуічі робив це навмисно, але, на щастя, ці слова не досягли вух Маюмі.
– Маюмі, Кудо-семпай знає про це. Вчитель не був проти моєї ідеї.
Замість того щоб демонструвати не задоволення, Коуічі кинув бомбу у вуха дочки.
– Патріарх?..
Як Коуічі і сподівався, Маюмі була збентежена і розгублена, але вона не збиралася опускати списа.
– Я не розумію, про що думає патріарх. Що я розумію, це те, що не правильно гратися з життям таких же магів, своєї ж країни.
Продемонстрована завзятість дочки, для Коуічі виявилася несподіванкою.
– Це, найбільше, триватиме з місяць. Я не збираюся доводити до тої міри, що це вплине на повсякденне життя.
– Не важливо, місяць, або лиш тиждень, безсердечний наклеп, може призвести до невиліковних сердечних ран. Зловмисним розчерком пера, можна залишити більш серйозні рани, ніж мечем... Я думаю, що перо сильніше меча, не лише як засіб добра.
Зазвичай, Міюкі б вже вклонилася. Коуічі раптом засумнівався у непередбачуваному і жорсткому ставлені.
– Маюмі, через кого ти злишся?
– Що?...
Це допитливе питання, завдало Маюмі несподіваного удару.
– Це через Катсуто-куна?.. Або через одного з молодшокласників Першої старшої школи?
– Я не...
Маюмі, яка не поступилася б навіть перед іменем Кудо Рецу, заклякла від жаху.
Далі
Том 12. Розділ 11 - [11]
[11] Критика магів ширилася світом, але школа це своєрідний край самоврядування. Хоча вона не мала прав незалежної держави, але це, певною мірою, ізольоване від світу суспільство. В Першій старшій школі, поки що все було мирно. Однак після того, як почув розповідь Фумії, Тацуя був переконаний, що це була тиша перед бурею. Дев›ятнадцяте квітня, вечір четверга. Нарешті, телефоном, Тацуї повідомили про прихід бурі. – Пане Тацуя, дякую за вашу нещодавню гостинність, попри наш раптовий візит. – Не має за що. Навіть якщо вона назвала це гостинністю, їм лише подали чай і солодощі. Тацуя знав, що Аяко сказала це лиш через соціальні манери, вона не з тих хто смиренно говоритиме даремні лестощі. – З якими новинами ви сьогодні? – Пан Тацуя, невже неможна трохи поговорити. – Наступного разу. Вона гнівалася чи була шокована, знаходячись між цими емоціями, Аяко, врешті-решт, вирішила відступити. – Ну... Лиш на сьогодні. Звичайно, в мене важлива справа. – Прошу повідомте мене. Тацуя зосередився на «важливій справі», ще до власних слів. Хоч на неї дивилися через екран, на неї дивилися так, ніби пропалюють дірку, тож Аяко сором’язливо відвела погляд. – Стосовно того, що ви чули днями, від Фумії, був визначений графік. Попри сором’язливість, Аяко виконувала свій обов’язок. В таких випадках, вона не відповідала своєму легковажному вигляду. – Депутати відвідають Першу старшу школу в середу, двадцять п’ятого квітня. – Представник партії громадянських прав, пан Канда? – Вірно. Досить вдалий здогад. – Хіба це так дивно? Депутат Канда, молодий опозиційний політик, відомий представник правозахисної групи, що вкрай критично ставиться до Сил Самооборони і його появи в ЗМІ несподівано зросли на цьому тижні. Для кожного, хто хоч трохи був настороженим, його поведінка і заяви в засобах масової інформації, були замасковані під союзника магів, але були спрямовані на викорінення магів сил Самооборони. – Ви праві. Засміялася Аяко, напевно тому, що твердження Тацуї було очевидним. – Здається він вторгнеться до Першої старшої у звичайному оточені журналістами. – Що він збирається зробити? – Поки не відомо. – Це означає, що він не підготував значних трюків? Тацуя не показав жодних ознак стривоженості від слів Аяко, а лише з переконаним виглядом кивнув. – Якось дивно ви інтерпретували мої слова?... Ця розмова йшла лише між Тацуєю та Аяко. Біля Тацуї не було Міюкі, а поруч з Аяко - Фумії. Можливо, тому що ніхто її не бачив, Аяко продемонструвала шокований вигляд, що відповідав її юному віку. – Якби готувалося щось значне, Аяко знала б, чи не так? – Сприйму це як комплемент? – Це все, на що я здатний. Хоч трохи запнувшись, Аяко дала холодну (на її думку) відповідь, але Тацуя, як завжди, був цілковито серйозним, з чим нічого не вдіяти. – Пане Тацуя... Може ви навмисно це робите? – Що? – Ви такий... Ні, все гаразд. Здається Аяко хотіла щось сказати, але перед цим незворушним, залізним, беземоційним виразом, вона проковтнула свої слова. До того ж причиною було те, що вона згадала що телефонувала не для цього. – Як ви й сказали, пан Тацуя, здається, нічого значного не затівається. Напевно, це буде звичайний спектакль. Але його оточуватимуть журналісти, можливо, він збирається підняти великий ґвалт. – Думаю, це цілком можливо. Зараз Тацуя, вперше за цей вечір, продемонстрував вагання перед своєю троюрідною сестрою. Однак, не більше, ніж на п’ять секунд. Тацуя повернув погляд на Аяко і злегка посміхнувся. – Дякую що повідомили. Це було корисним. – З нетерпінням чекатиму демонстрації ваших здібностей, пане Тацуя. Аяко відповіла претензійною посмішкою і, вклонившись, завершила дзвінок. ◇ ◇ ◇ Настала п’ятниця, двадцяте квітня. Перед заняттями, Тацуя покликав Азусу та Ісорі до кімнати студентської ради. – Е-е, хіба це не дуже важливо?! Азуса, якій повідомили, про інспекцію опозиційного депутата, підскочивши зачепила свій стілець і підняла паніку. – ...Це що, варто такої паніки? Як завжди прикріплена до Ісорі Канон, дивувалася, «хіба це настільки важливо?» – Ні, це серйозна ситуація, Канон. Зруйнував оптимізм нареченої Ісорі. – На перший погляд, виступи депутата Канди, здається, захищають права магів. Однак, його твердження про те, що військові в односторонньому порядку несуть відповідальність за експлуатацію магів, приховує таємний намір, щоб не допустити участі магів у війську. – Я теж певною мірою це розумію. Але чи може бути так, що Канда, цього разу, націлився на відносини армії та школи? Ні, на нас. Схоже, Канон не сподобалося, що Ісорі, замість неї, обрав бік Азуси та Тацуї. Вона кинула на нього злегка невдоволений погляд. – Навіть якщо це нашкодить нашій свободі? Відповів Ісорі Канон, на обличчі якої було написано «Е?» Канон ще не зрозуміла, що хвилює Ісорі. – Якщо ті, хто хочуть, щоб військові припинили використовувати магів, матимуть силу, незалежно від того, чи ми, маги старшокласники, оберемо військові вищі заклади після школи, чи вступимо до Магічного університету пов’язаного до Сил Самооборони, обидва варіанти повинні бути заборонені, обмеживши навіть наш інтерес до національної оборони. – Ти маєш на увазі, вони намагаються контролювати нашу думку? Недовірливо запитала Канон, на що Ісорі похитав головою із заплющеними очима. Він не заперечував висловлене Канон запитання, це було заперечення запитання, що з’явилося в її виразі. – Фундаментальний пацифізм не дозволить нам проаналізувати військові загрози, що стоять перед нашою країною, або обговорити необхідність оборонного озброєння. Будь-які висловлювання, які що найменше підтримуватимуть існування армії, намагатимуться закрити. З цією метою, вони навіть не змиряться із застосуванням насильницьких заходів. Не має причин, щоб вони вагалися чи контролювати наші думки. Співаючи про права магів, вони просто намагаються позбавити їх свободи вибору професії. Це була несподівано зла критика. Навіть Канон, що мала краще всіх знати Ісорі, трохи була здивована, тож було природно, що у Тацуї з’явилося здивування. Схоже, в Ісорі був негативний досвід з «фундаментальним пацифізмом». – ...Отже, тому не слід думати, що це справи сторонніх, Канон. То як, Шіба-кун, плануєш боротися з цим? Можливо, відчувши що занадто розпалився, Ісорі спробував змінити тему з незграбною посмішкою. – Ти ж звернувся до нас, бо маєш ідею. – Так. Коротко відповів Ісорі Тацуя і, повернувшись, поглянув на Міюкі. Міюкі, яка з моменту, коли прийшли Азуса та товариші, стояла позаду Тацуї, передала Азусі та Ісорі планшет. Побачивши, що вони дивляться в планшет, Тацуя відразу почав пояснювати. – Вони назвали Старші школи магії місцем військової підготовки, бажаючи звинуватити школу у примушуванні учнів ставати військовими. Тоді чи не буде краще продемонструвати, що, окрім військових цілей, магічною освітою були досягнуті й інші результати. Відвертим тоном, щиро зробив висновок Тацуя. На його відповідь не прозвучало жодних запитань чи уточнень. – Тому я хотів би продемонструвати невелику яскраву демонстрацію, в момент візиту депутата Канди. – ...Невелику? – ...Це? Нарешті озвалися Азуса та Ісорі. Здивовані вирази на обличчях були непрямим запереченням. Однак їх голоси як і вирази не демонстрували жодних нюансів збентеження, тож це було поверхневе враження. – Знадобиться масштабна підготовка, але сама демонстрація не сильно відрізняється від звичайних експериментів з електричними розрядами та вибухами. Але видовищні. – Якщо це лише шоу, можливо, нам і вдасться. Навіть якщо Азуса сперечалася, хоч і слабким голосом, гірка посмішка Тацуї не змінилася. – Навіть якщо зовні це буде, схоже, суть може відрізнятися... Ось чому ефект буде вражаючим. Але, Шіба-кун. Можливо, нарешті оговтавшись від шоку, переконавши себе цими словами, Ісорі поглянув на себе з важким обличчям. – Ти справді можеш її вирішити? Одну з трьох Головних Проблем Системної магії Ваги, магічну систему термоядерного синтезу з постійністю сили тяжіння. Запитав Ісорі про основну частину плану, на обличчі Тацуї промайнуло слабке вагання. – Справжній я ще зробити не можу. Однак, воно означало не відсутність впевненості у практичності, а роздуми про те, як відповісти на питання. – Навіть не експериментальний реактор. Це не буде у формі реактора. Однак можна показати більш яскраву декорацію термоядерного реактора та простішу для розуміння, на конкурсі дисертацій минулого року. – ...Зоряний реактор? Пробурмотіла Азуса, що у весь час під час розмови продовжувала пильно дивитися на планшет. – Магічний реактор безперервного термоядерного синтезу з постійним контролем гравітації. Здається ця концепція відрізняється від реактора переривчастого термоядерного синтезу, розробленого пані Сузуне. Азуса дивилася в планшет так, ніби він її захопив, і не дивився на обличчя Тацуї та Ісорі – Мало того, кількість енергії, яку можна витягнути за одиницю часу, на порядок більша, ніж у пані Сузуне... Якщо реалізувати зоряний реактор Шіби-куна, можна буде генерувати енергію незалежно від дня і ночі, незалежно від погодних умов. Фабрики зможуть працювати не хвилюючись про електропостачання, і не доведеться хвилюватися про повернення охолодження клімату. Це стане найкращою демонстрацією мирного використання магії. Завершивши бурмотіння, Азуса поглянула на Тацую, – Шіба-кун, ти сам вигадав цей план? – Це неоригінальна ідея, але, безумовно це те, над чим я працюю. Для практичного використання, зараз необхідні занадто високі магічні навички, але за допомогою наших учнів можна короткочасно зімітувати експериментальний реактор. На слова Азуси, кивнув Тацуя. Ніби говорячи, термоядерний реактор з магією контролю сили тяжіння - вершина моїх прагнень. Зоряний реактор це лише частина для втілення його первісної мети, але Тацуя не мав наміру розкривати його, на цю мить. – Ось як... Зрозуміло. Азуса також кивнула з нехарактерною для неї впевненістю. Тацуя розповів не все. Однак бажання реалізувати Зоряний реактор було щирим. Азуса кивнула, відчуваючи його серйозність. – Ісорі-кун. Звернулася вона до Ісорі. – Я хотіла б підтримати план Шіби-куна. Як що до тебе?? – Я також співпрацюватиму. Публічний експеримент «Зоряний реактор». Я хочу бути причетним не лише як міра заради депутата Канди, але і як людина, що прагне стати магічним інженером. Закивав на запитання Азуси Ісорі. Під час обідньої перерви у цей день, Тацуя відвідав кабінет вчителя Дженніфер Сміт. Тому що, щоб провести експеримент поза навчальним планом, якщо це клубна діяльність, необхідно було подати заяву раднику з питань клубної діяльності, якщо це добровільна поза клубна діяльність, відповідальному за клас вчителю, якщо вчителя не має, як у другого потоку, заява подавалася у вчительську на отримання дозволу школи. Переглядаючи список магії яку слід використати, на початку заявки, Дженніфер раптово підняла брову. – Контроль гравітації, контроль сили Кулона, чотирьох фазний перехід, фільтр гамма-випромінювання і бар’єр нейтронів. Шіба-кун, ти плануєш експеримент з потужною лазерною гарматою? – У мене не має такого наміру. На запитання відповідального вчителя, Тацуя відповів стандартною фразою без хитрощів. У нього не було потреби вигадувати цікаву відповідь, але він обрав стандартну фразу, від несподіванки, оскільки не було потреби думати. Тацуя не усвідомлював, поки Дженніфер не зазначила, що за допомогою перерахованих комбінацій магії, можна створити лазерну зброю з використанням ядерного синтезу. Однак Дженніфер також не слухала його, тому, вони були схожі. Її питання було монологом, а очі приковані до заяви. – Це дуже амбітний експеримент... Дженніфер підняла погляд з електродного паперу, на якому відображалася форма заяви, і поглянула на Тацую, що стояв збоку. – Можеш забезпечити безпеку. – За розрахунками це безпечно. Відповідь Тацуї здавалася безвідповідальною, але Дженніфер не докоряла йому. Мета експерименту - підтвердити, чи, можливо, на практиці те, що доведено теоретично. Говорити «я забороняю експеримент, бо це може бути небезпечно», в певному сенсі, ставити віз попереду коня. Вона була вченою, що не допустить такої дурості. – На минулорічному Конкурсі дисертацій, щоб уникнути впливу нейтронів, використовували реакцію між протонами. Чому в цьому експерименті в реакції використовується дейтерій? Звичайно, це не означає, що вона не враховувала ризики. Звісно, на думку Дженніфер, ризики мінімізуються розрахунками. Треба сказати, що Тацуя теж дотримувався цієї думки. Він відповів без затримки. – Для початку ланцюгова реакція протон-протон занадто сувора, щоб використовувати її як джерело енергії. В експерименті Ічіхари-семпай також використовувався стохастичний метод роботи, що прискорював реакції, але враховуючи застосування як енергетичного реактора, чим менше маніпуляцій, тим краще. До того ж у ланцюговій реакції протон-протон, тільки тому, що існує менша небезпека опромінення, це не означає, що нейтрони не утворюються. Дженніфер схрестила руки та деякий час обдумувала відповідь Тацуї. – ...Зрозуміла. Але я не можу дати на це дозвіл на власний розсуд. Заявка буде розглянута. Розгляд завертиться до кінця навчального дня. – Дуже вам дякую. Будь ласка, збережіть цей експеримент в таємниці. Тацуя і не думав, що дозвіл на використання радіаційної лабораторії та шкільного двору буде отримано негайно. Тож додавши кілька слів, подякував Дженніфер. – То ти отримав дозвіл на експеримент? Кімната студентської ради після занять. На запитання Азуси, Тацуя показав заяву, в якій було проставлено електронний підпис та допис довірителя. – З умовою, але затвердили. – Якою умовою? Синхронно з питанням Ісорі, Азуса підняла обличчя від електродного паперу, на якому висвітлювалась форма заявки. – Звісно, нас буде контролювати вчитель. Ця умова. – Звісно. То який учитель буде з нами? Водночас як Ісорі з сумнівом запитав на відповідь Тацуї. Прозвучав сигнал, що повідомляв про відвідувача. – Цудзура-сенсей. Напевно, він взяв на себе клопіт провідати нас. Міюкі, що перевірила монітор, обернулася і відповіла Ісорі. Ідзумі швидко встала. Вона не була настільки енергійною, але оскільки вона була єдиною першорічкою, попрямувала до дверей, щоб привітати вчителя, перш ніж старшокласники змогли відповісти. Через появу Цудзури діяльність студентської ради була призупинена. Хонока та Ідзумі, що були в процесі навчання роботи студентської ради, також зупинилися і підійшли до столу для переговорів. Цудзура сів на місце, де зазвичай сидів президент студентської ради, кімната студентської ради була перетворена на кімнату для нарад з приводу експерименту. Однак саме Тацуя планував цей експеримент, і оскільки помічники, наразі, обмежені учасниками студентської ради, зустріч в цій кімнаті проводилася не без підстав. – Я ознайомився з процедурою експерименту. Думаю, це цікавий підхід. Зволоживши горло чаєм, поданим Піксі, промовив перші слова зустрічі Цудзура. – І так, Шіба-кун. Як думаєш, розподілити ролі? Під розподіленням ролей малося на увазі, хто за яку магію відповідатиме. Цього разу це - Контроль гравітації, контроль сили Кулона, чотирьох фазний перехід, фільтр гамма-випромінювання і бар’єр нейтронів. – Перш за все, я хотів би попросити пані Мітсуї про фільтр гамма-випромінювання. – Я!? Шалено вигукнула раптом призначена Хонока. Недарма, вона до цього вона не чула подробиць експерименту. – Наскільки я знаю немає нікого кращого, за Хоноку, в магії управління частотою електромагнітних хвиль. Візьмешся за це Хонока? – Я зрозуміла! Зроблю усе можливе? Однак, зрештою, вислухавши Тацую, вона кивнула на його прохання. Враховуючи її почуття, це було не минуще. – Попрошу Ісорі-семпая керувати силою Кулона. Можливо, це вже обговорювалося, бо Ісорі мовчки кивнув. Знайома учениця першого року має нейтронний бар’єр, тому я хотів запросити і її. На ці слова Тацуї, в Ідзумі сіпнулося обличчя. Першого року? Вона впорається? Схоже, від такого не зміг не схвилюватися і Цудзура. Тож рефлекторно озвався. – Так. Так ця дитина має природний талант до магії фізичного бар›єра. – Хто це? – Її звуть Сакурай Мінамі. Вона моя кузина. – Ось як. Однак, почувши пояснення Тацуї, Цудзура з полегшенням повернувся до своєї первісної постави. Тацуї здалося, що він занадто легко змінює ставлення. Можливо, не тому, що вона його кузина, а, тому що вона кузина Міюкі, той подумав, що вона варта довіри, розтлумачив Тацуя. – Я ще не вирішив до кого звернутися з чотирьох фазним переходом. А контроль гравітації, що є ключовим, залишу своїй сестрі. В момент коли Тацуя це сказав, Міюкі, продовжуючи сидіти, злегка вклонилася. – Думаю це розумний вибір. Цього разу задоволено сказав Цудзура. Він, звісно, знав, що окрім трирічок у Міюкі найвища магічна сила серед учнів Першої старшої школи. – Тоді перше питання яке слід вирішити, - кого попросити зайнятися чотирьох фазним переходом. Сказавши це, Цудзура повернувся до Азуси. – Вам не складно пані Накайдзьо? На пропозицію Цудзури відповів Тацуя, а не сама Азуса. – Я хотів би щоб президент спостерігала за експериментом в цілому. – Розумію. Звичайно, це більш доречно. Відкликавши власну пропозицію, Цудзура знову зробив задумливе обличчя. Тут руку підняла Ідзумі. – Якщо не має заперечення, дозвольте нам цим зайнятися. Ця пропозиція, мабуть, стала несподіванкою, але Тацуя відповів офіціозним тоном, не показуючи емоцій. – Ти маєш на увазі себе та Касумі? – Так. Я, можливо, не зможу впоратися самостійно, але думаю, що Касумі-чан і я, допоможемо вам. Почувши слова Ідзумі, четверо, з шести присутніх (Цудзура, Азуса, Ідзумі, Тацуя, Міюкі, Хонока), показали розгублений вираз на обличчі. – ...Окрім того, що про це знає Цудзура-сенсей, я не думала, що Шібі-куну про це відомо. Однак для самої Ідзумі було більш природно, що це сприймуть дивно, не звичним будо б, якби її не прийняли легко. Недивно, якби старшокласник, що був обраний інженером на Турнір дев’яти шкіл та представником на Конкурс дисертацій, знав що значить двом людям відповідати за одну операцію. Те що він не показав здивування, означало нічого іншого, що йому відомі навички Ідзумі. – Може, поговоримо про це іншим разом. Хоча такої можливості може і не настати. Під пильним поглядом Ідзумі, Тацуя стрімко перевів свій погляд на модель експерименту, на великому крані на стіні. – Цудзура-сенсей, пані Мітсуї та пані Саєгуса не знають подробиць експерименту. Тому я хотів би пояснити, щоб підтвердити деталі. За згодою Цудзури, Тацуя знову представив деталі експерименту членам студентської ради. Азусі, Ісорі та Міюкі це вже було відомо, але ніхто не виглядав нудьгуючим. – ...Система Зоряного реактора технічно ще не зріла. Однак якщо усі учасники працюватимуть разом, як команда, ми безумовно можемо досягти успіху цьому експерименті, який, як кажуть стосується однієї з Трьох головних проблем. Я в цьому впевнений. Нарешті підсумував він і «Зоряний реактор» отримав старт. ◇ ◇ ◇ Фактично, підготовка до експерименту з «Зоряним реактором» проходила чотири дні, з двадцять першого до двадцять четвертого квітня. Якби це був час, необхідний для створення та побудови експериментального пристрою на Конкурс дисертацій, брак часу здався б безнадійним. Щобільше, вони не могли скористатися загальною мобілізацією усіх учнів. Від початку, Тацуя та інші не повинні були знати графік інспекцій депутата Канда. Цей експеримент повинен був бути розробленим та проведений, нібито, незалежно від приїзду опозиційного депутата та засобів масової інформації. Не потрібно було зберігати сам експеримент з Зоряним реактором у таємниці, та єдиний персонал, який вони могли зараз задіяти, це добровільні помічники та члени студентської ради. Однак Тацуя та Міюкі з самого початку не мали песимізму щодо цієї ситуації. Як вони вже говорили Ісорі, цього разу вони не збиралися конструювати енергетичний реактор. Це просто демонстрація того, як це працює. Цей експеримент в основному демонстрація магії, а не спосіб конструювання експериментального пристрою, що фактично працює, як у Конкурсі дисертацій. Тацуя цілком усвідомлював різницю. Тим часом Міюкі не мала песимістичних поглядів, щодо того, що намагається зробити Тацуя. В міру того, як підготовка неухильно прогресувала, і мета окреслювалася в цілком реальний образ, нервозність зникла з облич інших учасників експерименту. Навіть з обличчя Касумі з неохочим виразом, що серйозно ставилася до цього експерименту, лише для того, щоб не поступитися Міюкі, навіть з обличчя Хіракави Чіакі, що старанно працювала кожну хвилину, хоча і дивувалася «як таке сталося?» та Томіцуки, що в невігластві, з добрими намірами втягнув Чіакі, зникла тривога змінилася на відчуття подібного до віддачі. Серед них також затесався сторонній, першорічка зі сріблястим волоссям, чий погляд був прикований лише до Тацуї, Сумісу Кенто, який заявив, що буде радий хоча б допомогти. І у вівторок, двадцять четвертого квітня. Після уроків за день до події, в радіаційній лабораторії відбувалася остання репетиція. По п›ятдесят відсотків важкої та легкої води було залито у сферичний резервуар для води, з прозорого високоміцного, жаростійкого термопласту9, здатного витримувати високий тиск. Таку велику кількість важкої води забезпечив Цудзура. Її можна було отримати промисловим способом зі звичайної морської води, але школярам все ще було важко отримати велику кількість важкої води. Цудзура ж зміг дістати такий великий об’єм цієї води застосувавши на повну свої зв’язки. – Тоді, почнемо. Міюкі. – Так. Активувалася перша магія, контролю гравітації. – Касумі, Ідзумі. – Запуск, чотирьох фазного переходу. Сестри-близнюки в унісон виконали свою магію чотирьох фазного переходу – Хонока, Мінамі. – Фільтр гамма-випромінювання активний. – Нейтронний бар’єр, зафіксовано. Замість того, щоб покладатися виключно на їх доповіді, Тацуя підтверджував, усі етапи експерименту своїми «очима». – Міюкі. – Фокус встановлено. Тацуя знову звернувся до Міюкі, і вона оголосила, що все готово. – Ісорі-семпай. – Нейтралізація електромагнітного відштовхування, старт. Потім був відпущений останній запобіжний клапан, залунали голоси по списку перевірки від учасників перед датчиками. «Стабільність гравітаційного поля, проблем не виявлено», «гамма-випромінення, нижче критичного рівня», «нейтронне випромінювання, нижче критичного рівня», «...». Слухаючи голоси, Тацуя спокійно дивився на перший крок своєї мрії. Фінальна репетиція пройшла успішно. Якби це був лише експеримент, вони були б задоволені результатами, що сьогодні отримали. Однак була демонстрація для прихильників антимагів. Вистава відбудеться завтра. Тримаючи цю таємницю в думках, учасники залишили лабораторію. Азуса та Ісорі узяли на себе прибирання і зачинення лабораторії, тому решта учасників пішли до кімнати студентської ради. Скоро настане час закриття, але можливо, вони відчували слабкий спільний тиск. Про це думав Тацуя. Іншими учасниками були Тацуя, Міюкі і Хонока, що слідували за ним, Ідзумі та Мінамі, що слідували за Міюкі, та Касумі, що йшла за Ідзумі. Касумі і Мінамі не були членами студентської ради, але зараз про це ніхто не піклувався. – З поверненням. Привітала Шізуку Тацую, та компанію. Вона також не була членом студентської ради, але її начальниця, як член дисциплінарного комітету, часто користувалася прямими сходами, щоб потрапити до кімнати студентської ради. З тихої зовнішності Шізуку було важко уявити, що насправді вона безтурботна особистість. Попри це, її відповідальність була вище середнього рівня, тож коли її попросили приглянути за всім, вона старалася з усіх сил. – Вибач, що змусили чекати, Шізуку. Ти нас врятувала. – Нічого особливого не сталося. Похитала головою Шізуку, говорячи «не хвилюйся» і що нічого поганого не сталося, після чого повернулася до кращої подруги. – Хонока, ну що? На обличчі Хоноки відразу відобразився переляк «А-а». Можливо, вже завдяки цьому Шізуку зрозуміла відповідь, оскільки на її обличчі відобразилося «ох, Боже мій». Підвівшись і ставши за Хонокою, поклавши руки їй на плечі. Вона була нижчою на пів голови. Однак це не зіграло особливої ролі, Шізуку повернула тіло Хоноки. І та опинилася прямо перед Тацуєю. Після чого Шізуку відпустила плечі подруги, озирнулася і знайшла сумочку Хоноки, і, без дозволу, дістала маленьку, гарно загорнуту коробочку. Вклала її в руки Хоноки, знову обернулася і сильно штовхнула подругу в спину. Хонока, яка зупинилася за крок, півтора, дивилася на Тацую ближче, ніж раніше. Вони знаходилися досить далеко один від одного, щоб вважати це любовною сценою. Однак, Хонока не могла ігнорувати таку кількість глядачів, тож не могла діяти настільки сміливо. Те що вона збиралася зробити було більш не винним. – Ем, пан Тацуя! Після цих слів, Хонока заплющила очі та простягнула маленьку коробочку обома руками. – З днем народженням, пан Тацуя! Не встиг відповісти Тацуя, як Хонока продовжила. Настільки швидкий темп мови змушував задуматися, чи дихає вона взагалі, але розчути її було не важко. – Це не щось особливе, але я дуже старанно обирала! Будь ласка, прийміть! – У пані Хоноки та пана Шіби, такого типу стосунки?, – почувся голос Касумі, з кутка кімнати, але Хонока, скоріш за все, її не почула. – Звичайно приймаю. Торкнувшись до подарунка Хоноки, Тацуя відчув не просто пильний, а пронизливий погляд. Однак коли він поглянув за спину, погляд, схожий на крижаний клинок, безслідно зник. – Дякую. – Ні, ні, будь ласка. Ем, будь ласка, відкрийте коли залишитеся на самоті. – Хм? – О, гаразд. Тацуя кивнув зі злегка здивованим виразом і Хонока видихнула. Вона виглядала слабкою і виснаженою, але, на щастя, вона лише спіткнулася. Побачивши на обличчі Хоноки вираз сповнений завершеності, Шізуку з виразом «тут нічого не поробиш» перейшла до наступного кроку. – Пан Тацуя, ви вільні в наступну неділю? Як завжди, раптово заговорила Шізуку. І хоч Тацуя до цього звик, все ж трохи розгубився. – О котрій? Однак розгубленість тривала лише мить. Тож він продовжив без зволікань. – У вечорі. Близько шостої. – ...Все в порядку. В неділю, третім відділом розробки FLT запланована повномасштабна конференція з розробки CAD, але він повинен звільнитися до шостої. Оскільки, Третій відділ розробки, та й Головний офіс не мали звички затягувати ділові зустрічі. – Це трохи пізно, але я хочу відсвяткувати день народження пана Тацуї у мене дома. Ти не проти? Це «ти не проти?», мало три значення: «Ти не проти прийти», «ти не проти, що проведемо у мене дома» і «Ти не проти, що я спланувала все самостійно». – Добре. Дуже дякую. Само собою зрозуміло, що пропозиція Шізуку, провести день народження Тацуї у неї дома, не містить таємних намірів. Тацуя погодився навіть не замислюючись про це, нащо Шізуку злегка кивнула. Обличчя залишалося не виразним, але на губах промайнула легка посмішка. – Міюкі, Мінамі-чан, ви теж. Відразу після цього, не приховуючись, вона звернулася до Міюкі та Мінамі. – Так, добре. – Дякую за запрошення. З усмішкою відповіла Міюкі, Мінамі була більш стриманою, Касумі оцінююче дивилася на Тацую. Вона думала, що Тацуя не з тих хто подобається дівчатам, але це враження похитнулося.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!