Кінчики пальців Цзян Лайень ніжно торкалися губ Є Кехань, а її каламутний погляд впився в її очі.
Є Кехань відчувала, як усе її тіло нестерпно палає, проте на запитання Цзян Лайень вона не могла вимовити й слова, лише затуманеним поглядом дивилася на неї, а потім знову нахилилася і, незважаючи ні на що, поцілувала її в губи.
Ніч ставала дедалі глибшою, все мало б заспокоїтися, але деякі приховані під покровом ночі хвилювання ставали дедалі важчими для придушення...
Прокинувшись, було вже пів на восьму ранку, будильник поряд так сильно вібрував, що в Є Кехань запульсувало у скронях. Вона підняла руку, потерла голову, взяла телефон, мляво подивилася на нього якийсь час, потім вимкнула і відкинула вбік.
У цей момент вона нічого не могла пригадати, лише туманно відчувала, що в глибині мозку все ще ніби щось затуманено, що дуже неприємно.
Помружившись ще трохи в ліжку, Є Кехань, завдяки дивовижній силі волі, нарешті відкинула ковдру і сіла.
Після цього вона трохи посиділа на краю ліжка, дрімаючи, потім встала і підійшла до величезного вікна, щоб зробити розтяжку.
Закінчивши вправи, Є Кехань відчинила навстіж вікно, вдихнула свіже повітря, почула легкий щебет птахів, її спочатку порожній мозок та нерви тепер почали повільно відновлюватися.
Що вона робила минулої ночі? Як це вона так одразу опинилася тут, і одразу світанок настав?
Вчора ввечері... Якщо вона добре пам'ятає, здається, вона пила алкоголь... Тоді, це Цзян Лайень її привела?
Потім Є Кехань зайшла у ванну, щоб привести себе до ладу, і виявила, що на ній не той одяг, у якому вона виходила вчора, а піжама, ґудзики якої були застебнуті ідеально.
Є Кехань була приголомшена. Невже цей одяг їй переодягнула Цзян Лайень?
Вона швидко почистила зуби, переодяглася, поспішно вийшла зі спальні і підійшла до дверей спальні Цзян Лайень, постукавши: «Лайень? Ти встала? Ти всередині?»
Але, нікого не було, і ніхто не відповів.
Відтак Є Кехань, відкидаючи волосся за вухо, легким бігом спустилася вниз.
Щойно вона дійшла до вітальні, з кухні почулося шипіння. І Є Кехань похапцем побігла на кухню.
У кухні Цзян Лайень, одягнена в маленький шовковий топ на тонких бретельках ніжно-рожевого кольору, який виглядав дуже ніжно та елегантно, а її шкіра здавалася надзвичайно м'якою, стояла біля плити й смажила яйця.
Ранковий туман ще не зовсім розсіявся, а сонячне світло, що пробивалося крізь штори, було ще прохолодним, а не палким. Цзян Лайень, оповита цим світлом, виглядала мов дівчина з картини.
У ту мить, як Є Кехань побачила її, її мозок знову вибухнув.
Якщо чесно, вчора вночі, серед тих дивних снів, я начебто бачила її, і не один раз. Уві сні я обіймала її, цілувала, і це здавалося настільки справжнім.
Але як це може бути правдою? Це точно неможливо, Цзян Лайень... Цзян Лайень — моя подруга. До того ж, вона ж жінка...
Боже мій, Є Кехань раптом знову відчула себе справжньою збоченкою, дозволяючи собі такі фантазії про свою подругу уві сні. Чому? Чому вона знову і знову має такі «лихі» думки про Цзян Лайень? Невже це тому, що вона занадто довго самотня?
Коротше кажучи, вона абсолютно не могла дозволити, щоб Цзян Лайень дізналася про це.
Заплющивши очі й видихнувши, Є Кехань врешті-решт підійшла до Цзян Лайень.
Почувши кроки Є Кехань, Цзян Лайень повернула голову і подивилася на неї.
Цзян Лайень не знала, чи пам'ятає Є Кехань події минулої ночі, тому лише підтиснула губи й легенько посміхнулася: «Прокинулася?»
«А...» — Є Кехань здригнулася на секунду, потім кивнула: «Так, е-е, минулої ночі, це ти мені допомогла помитися?»
Цзян Лайень посміхнулася: «А хіба могло бути інакше? Серед літа ти вся спітніла, як можна було не помитися?»
Є Кехань, дізнавшись це, кашлянула: «Дякую».
«Прошу», — Цзян Лайень знову ледь помітно посміхнулася, а потім обережно перевернула яйце на сковороді, натякаючи: «Вчора ввечері ти була дуже п'яна».
«Справді?» — Є Кехань глянула на неї, а потім спішно відвернулася.
«Так... Коли я тебе привезла, це забрало багато часу та сил, а ти навіть не знаєш, що сталося...» — натякала Цзян Лайень.
«Сталося...» — Є Кехань здригнулася, повернула голову до неї: «Що?»
«Не пам'ятаєш?» — Цзян Лайень розбила ще одне яйце в пательню.
Є Кехань ковтнула слину: «Що?»
Цзян Лайень тихо зітхнула. Схоже, Є Кехань, мабуть, справді не пам'ятає.
Тоді Цзян Лайень, сміючись, похитала головою: «Просто я тебе з першого поверху на другий тягла, і мало не знепритомніла. Я тоді думала, що помру, і якби я померла, ти б стала героїнею світських хронік».
Є Кехань зітхнула з полегшенням, зніяковіло посміхнувшись: «Я більше не питиму».
Цзян Лайень знову посміхнулася: «То як тобі спалося минулої ночі?»
Почувши це, Є Кехань здригнулася всією спиною, потім повернула голову до неї і двічі кашлянула: «Непогано, просто, здається, сни були дуже яскравими».
«Сни?» — Цзян Лайень глянула на неї. Невже Є Кехань насправді не забула про вчорашній поцілунок, а просто сприйняла його як сон?
«Нічого особливого, просто, — Є Кехань торкнулася мочки вуха, — просто снилися сни, яких раніше ніколи не бачила...»
«Справді? Які?» — Цзян Лайень, виклавши смажені яйця, продовжила готувати бутерброди, запитуючи.
Є Кехань дивилася на її профіль, знову згадуючи відчуття того поцілунку — це було заборонене, але одночасно захопливе відчуття.
Згадавши про це, вона відчула легкий страх.
Зрештою, Є Кехань зніяковіло обрала відносно незначний сон і промовила: «Мені наснилося, що величезний монстр, який вів трансляцію, схопив мене паличками для їжі й сказав усім: 'Зараз я покажу вам вибух голови, двічі клацніть на 666', а потім одним махом відкусив мою голову».
Цзян Лайень, приготувавши бутерброд, знову посміхнулася: «Твої сни досить цікаві, такі не кожному насняться».
Є Кехань не стала продовжувати цю тему, натомість подивилася на тарілку з нарізаними помідорами чері для салату: «Чому ти раптом вирішила приготувати сніданок сама сьогодні?»
Цзян Лайень, почувши це, взяла тарілку з нарізаними шматочками бутербродами, потім взяла маленьку сталеву виделку, повернулася й сказала: «Після участі в шоу я раптом відчула, що готувати досить цікаво, тому захотіла спробувати сама, хоча можу взятися лише за найпростіші страви, що не потребують жодних кулінарних навичок. Проте всі інгредієнти куплені в цілодобовому магазині, можливо, вони не такі свіжі, але начебто все гаразд».
«Готувати справді цікаво, якщо тобі це подобається, іншого дня я навчу тебе кількох страв», — сказала Є Кехань.
«Добре, ходи, спочатку спробуй, як тобі те, що я зробила», — сказала Цзян Лайень, і піднесла маленький шматочок сендвіча до губ Є Кехань.
Є Кехань здригнулася, а потім злегка нахилилася, відкусила шматочок сендвіча і ніжно жувала. Всередині було яйце, салат і арахісове масло, насправді це був звичайний смак сендвіча. Але, можливо, тому, що його зробила Цзян Лайень, Є Кехань відчула, що це досить смачно.
Піднявши очі, Є Кехань випадково зустрілася поглядом з вигнутими, наче півмісяць, очима Цзян Лайень. Її серце здригнулося, і вона несподівано поперхнулася.
«Так поперхнулася... Ти, їж повільніше», — Цзян Лайень посміхнулася, підійшла, легенько поплескала її по спині і, піднявши склянку молока, простягнула їй: «Випий це».
Почувши це, Є Кехань кивнула, поспішно зробила кілька ковтків молока, але її серце продовжувало шалено битися, і вона не наважувалася більше дивитися на Цзян Лайень.
«Смачно?» — знову запитала Цзян Лайень.
Є Кехань, вислухавши, кивнула: «Дуже смачно».
Від почутого, обидві засміялися, а потім разом поставили їжу на стіл.
Закінчивши сніданок і прибравши зі столу, Є Кехань подивилася на час. Було вже пів на восьму, а літак до знімальної групи вилітав о пів на одинадцяту. Тому Є Кехань подивилася на Цзян Лайень: «До речі, ми підемо до аеропорту трохи згодом, якщо поїдемо раніше, то матимемо більше часу, і почуватимемося спокійніше. Ти вже зібрала свої речі?»
Цзян Лайень кивнула: «Усе готово».
Далі зйомки триватимуть недовго, можливо, чотири-п'ять днів, тому не потрібно було збирати багато речей, вистачало й того, що є.
«Тоді поїхали разом в аеропорт», — сказала Є Кехань.
«Добре, я переодягнуся і одразу йду», — Цзян Лайень кивнула, витираючи руки чистим рушником.
Потім обидві вийшли з кухні й піднялися нагору.
Є Кехань витягла свою валізу з кімнати, а проходячи повз Цзян Лайень, зупинилася, сперлася на одвірок і, зазирнувши всередину, гукнула: «Лайень?»
«Тут», — з примірочної долинув голос Цзян Лайень.
«Готова?» — запитала Є Кехань.
«Я трохи не можу вирішити, що одягти до знімальної групи сьогодні. Можеш допомогти мені обрати?» — знову пролунав голос Цзян Лайень.
Є Кехань, зачувши це, подумала, що це ж просто допомогти вибрати одяг. Це не мало б бути великою проблемою, тому відповіла: «Добре».
Сказавши це, Є Кехань зайшла до гардеробної Цзян Лайень.
Хоч це й тимчасово орендоване житло, але цю гардеробну Цзян Лайень вже майже заповнила. Там були речі різних кольорів і фасонів, які були дуже акуратно розкладені.
«Яка з цих двох, на твою думку, краща?» — Цзян Лайень, побачивши, що Є Кехань зайшла, підняла виноградну фіолетову сукню та охристу спідницю, піднісши їх до себе.
Є Кехань схилила голову, подивилася й вказала на охристу: «Мені здається, ця досить непогана».
«Тоді я спробую», — Цзян Лайень посміхнулася, а потім опустила одну бретельку.
«Тоді я вийду...» — Є Кехань, побачивши це, збиралася обернутися і піти.
Але, коли вона обернулася, Цзян Лайень сказала: «Навіщо виходити? Залишайся тут, почекай, поки я переодягнуся, і потім допоможеш мені подивитися».
Є Кехань здригнулася, злегка кашлянула, кивнула: «Гаразд...»
Обернувшись, Є Кехань побачила, що Цзян Лайень вже майже повністю зняла свій топ на бретельках, відкривши велику ділянку гладкої, красивої спини. Є Кехань була приголомшена, бачачи це, і підсвідомо відвернула голову.
«Кехань, можеш допомогти мені застебнути блискавку?» — невдовзі промовила Цзян Лайень.
Почувши просьбу, Є Кехань обернулася й побачила, що Цзян Лайень вже одягла ту сукню, але блискавка на спині ще не була застебнута.
«О...» — Є Кехань кивнула, а потім підійшла до неї. Зупинившись позаду, вона простягнула руку і торкнулася блискавки.
Куди б не дивилися її очі, шкіра Цзян Лайень була надзвичайно ніжною. Є Кехань відчувала, що її дихання помітно поважчало, можливо, через те, що гардеробна була тіснішою, ніж зовні...
---------(Перекладач має що сказати)---------
Справді цікаві сни…
