Ґін:

— Прогулянка закінчилася, але...

Акутаґава: 

— ...Знаю, то тепер йдемо на вихід і в сувенірну крамницю? Поки що не було жодних слідів вбивць чи когось подібного. 

Ґін:

— Ні... Лише дещо моторошне відчуття. 

Акутаґава:

— Мені теж так здалося... Але наша місія закінчується тут. Бос має скоро сюди прийти. А поки ми почекаємо.  

Ґін:

— Зрозуміла. 

Акутаґава (Подумки):

— Повільна та без подій... Це була не така вже й велика місія... Зрештою, місії мають бути недовгими та інтенсивними... Але навіть так, ходити навколо і дивитися на рибу...? Можливо, я трішки розслабився. 

Ґін:

— ...

Акутаґава:

— ...Ґін? Ти помітила щось дивне у сувенірній крамниці? 

Ґін:

— Ах- Ні, нічого... 

Акутаґава (Подумки):

— Вона відволіклася... на ляльок? ...Схоже, не лише я розслабився. Гм... Здається, подібна відпустка не знадобиться ще деякий час. ...Для мене не інує такого поняття, як змарнований час. 

Ґін:

— ...Ем, брате. Схоже, бос пішов до виходу. 

Акутаґава:

— ...Схоже на те. Час звітуватися. Ходімо, Ґін. 

Ґін:

— ...Так, брате.