Зміни аніме-студій протягом століття

Розквіт японської анімаційної індустрії почався приблизно в 1917 році. На ранніх етапах на неї сильно впливала західна анімація, зокрема студія Волта Діснея. Лише після світової війни аніме почало набувати власних рис, як от з появою Астробоя Осаму Тедзуки. З роками воно отримало популярність в усьому світі, завдяки класичним серіалам, таким як Драгонбол, Сейлормун, Ван Піс чи Наруто. Японські студудії докладають багато зусиль для створення якісних серіалів, однак мають темну репутацію за цим глобальним явищем.

З розвитком технологій якість аніме зросла та багато аніматорів, як-от Міядзакі все ще вважають, що краще малювати ілюстрації вручну. Технології також спрощують створення аніме, зокрема за допомогою CGI, які багато бачимо наприклад в Атаці Титанів. CGI та інші інструменти типу нього підвищують продуктивність, розширюють творчий потенціал команди. Водночас, на відміну від західних мультфільмів, де малюються спрощені персонажі чи обстановка, в аніме докладається більше зусиль на створення унікальної зовнішності персонажів чи ретельного фону.


Фони - є ще одним аспектом, в якому аніматори досягають високої точності та художньої деталізації. Багато із них надихається реальними місцями Японії, наприклад як МАРРА черпали натхнення із справжньої станції Шібуя, щоб проілюструвати бійку в другому сезоні Магічної Битви. Подібним чином, Шінкай відображає красу Японії в своїх роботах - повсякденне життя і природу, перетворюють визначні місця країни на чарівні химерні та ефемерні декорації. Тож незалежно від того, малюється це від руки чи на комп'ютері, аніматори завжди виявляють любов та увагу до дизайну персонажів і фонів на екрані.

Потокові сервіси, Нетфлікс чи Кранчірол, зробили аніме більш доступним для міжнародної аудиторії, підвищивши його популярність в усьому світі. Вони інвестують також у його виробництво, наприклад як ексклюзивний Девілмен Нетфліксу, що також сприяє та спонукає молодь ставати художниками. Ці люди їдуть до Токіо чи інших японських міст в надії приєднатися до малих чи великих аніме-студій для роботи та стажування. Маючи сильну мотивацію та пристрасть, вони готові братися навіть за неоплачувану роботу лише заради досвіду. Існує багато проєктів для молоді, як от Viz Originals, що дозволяє манґакам надсилати свої роботи, аби отримати можливість публікації на сервісі Viz Media.


Незважаючи на наведені вище позитивні зміни, в індустрії є багато тривожних аспектів, як-от погані умови праці чи низькі зарплати. Ці проблеми спричинені, перш за все, застарілою бізнес-моделлю згаданого Тедзуки. Коли той продюсував Астробоя, він скорочував витрати на виробництво, працюючи понаднормовий робочий день, майже без оплати. Він також продавав свої права значно дешевше і отримав реальні прибутки вже після того, як аніме вистрілило на товарах по ньому. Ця бізнес-модель початку ХХ-го століття стала успішною та почала перейматись в майбутньому.

Великі студії забезпечують кар'єру та зарплату лише кільком талановитим і відомим аніматорам, а більшість персоналу є фрілансерами під конкретні проєкти для зниження витрат на виробництво. Таким співробітникам студії платять менше, не надають пільги на роботі та створюють жорсткі дедлайни. Втім через свою любов до аніме та манґи фрілансери готові на це, навіть за рахунок свого здоров'я. Позаштатні аніматори не беруть перерв, відпусток, лікарняних, оскільки в Японії робота передбачає, що працівники присвячують увесь свій час і зусилля роботі. Таким чином, очікується, що вони працюватимуть понаднормово без прийнятної зарплати. Це авжеж викликає критику та негативну реакцію, як-от студією МАРРА, де все це спостерігається, а також призводить до зниження якості анімації, через перевтому працівників та малу кількість часу.


Багато людей, авжеж, припускають, що очевидним рішенням буде підвищення зарплати всім художникам, зокрема фрілансерам, та це рішення призведе до банкрутства менших студій, адже сама студія віддає велику частку прибутку телевізійним мережам, видавцям манґи, компаніям, що займаються виробництвом іграшок. Тож багато аніматорів, які починають роботу із мотивацією та пристрастю, через важкі умови праці та низьку зарплату лишають індустрію, знаходять більш стабільну роботу, де можна приділяти час собі. 

Зараз існують некомерційні організації, які підтримують позаштатний персонал наприклад із житлом, втім очікується також допомога від уряду, зокрема більш суворе трудове законодавство, якщо в країні хочуть продовжувати використовувати аніме та манґу для туризму та економічного зростання. Завдяки першокласній якості, а також удосконаленню інструментів виробництва та зростання ролі потокових послуг індустрія аніме розвивалася. У той же час галузь ще страждає від поганих умов праці і якщо це не зміниться, індустрію може чекати темне майбутнє та втрата талановитих художників, які поки ще готові працювати в аніме-студіях.