Євангеліон: розбір релігійної символіки [Частина ІI]

Незважаючи на те, що Євангеліон наповнений купою символіки, що можна сприймати як метафори релігійних концепцій, багато хто стверджує, що вона не має значення. Цей аргумент підтверджується декількома членами студії Gainax, які стверджують, що символіку включено лише із естетичних міркувань. Казуя Цурумакі - помічник режисера аніме в 2001-му році повідомив: "Є багато аніме про роботів і, аби виділятися серед них ми додали трохи релігійної естетики. Ми просто вирішили, що візуальні символи християнства виглядають круто і тоді навіть не думали, що шоу буде таким популярним в США та Європі".


Підтвердив це й Тошіо Окада - президент Gainax, стверджуючи, що Хідеакі Анно ніколи не читав Біблії. Сам режисер цього не заперечує і повідомляє, що взагалі є, мабуть, агностиком чи спіритуалістом. Він власне описує Євангеліон як пазл, що не має єдиної правильної відповіді чи тлумачення, а назву аніме та роботів вигадав такою, аби це звучало складно. В цілому ідея Анно була в тому, аби символи не несли ніякого значення самі по собі, а складались в єдине ціле, аби висловити основну думку твору.


Цікаво, що до пана Анно декілька інших творців вже використовували християнську релігійну символіку з естетичних міркувань. Так режисер Євангеліону надихався Ультраменом, де наприклад на планеті Голгофа (назва пагорбу, де розіп'яли Христа) герої знаходять чотири хрести, коли їх власне розпинає ворог. Відтоді (а це було ще в 1970-их) подібні сцени включалися в Сейлор Мун, Камен Райдера та навіть Діґімонах. Розп’яття в аніме це естетичний вибір, що викреслює знакову сцену, а не метафора справжніх християнських вірувань. Але дебати навколо релігійної символіки в аніме триватимуть, поки воно лишатиметься в свідомості людей.

 
Шанувальники із скептицизмом ставляться до зізнань команди Євангеліону про те, що аніме немає жодного підтексту і це має сенс. Як стверджував Ролан Барт в книзі Смерть Автора, щойно твір видається публіці, творець більше не може контролювати його значення. Таким чином, глядачі та критики можуть створювати особисті прочитання, використовуючи ці елементи як основу.