Як досягти успіху в "Shonen Jump"

Манґа "Каґурабачі", про яку ми писали декілька місяців тому, привернула до себе просто абсурдну кількість уваги і поки що виправдовує цей ажіотаж. Втім більшість творів в "Shonen Jump", на жаль, скасовуються вже після 20-30-ти розділів. Сьогодні говоримо про ідеальну формулу виживання нової роботи в найпопулярнішому журналі манґи в світі.

Почнемо з того, що "Shonen Jump" обожнює бойову манґу. Такі історії, звісно, привертають увагу читачів стрімкими боями, стратегіями, вражаючими проявами сил та здібностей. Зокрема прикладами тут є "Кулак Полярної Зорі", "Джоджо" чи навіть "Драґон Бол". Молодшим читачам подобається гарна графіка, різного роду магія, типу як у "Моєї Геройської Академії" чи "Чорної Конюшини". Читачам старшого віку заходить "Магічна Битва" чи от нова "Немертвий та Невдача". Така манґа залучає найбільше людей, зокрема якщо приправлена дрібкою комедії. Згадуємо те ж популярне зараз "Каґурабачі" чи "Машл".



Важливо, однак, не переборщити із комедійними моментами, аби вони не заважали важливим чи драматичним ситуаціям в роботі. Гарно балансують між жанрами наприклад "Ґінтама" і "Ван Піс". Манґа взагалі часто починається як безтурботна розвага, а потім переходить до більш драматичних моментів ("Вельзевул", "Вчитель мафіозі Реборн", "Дні Сакамото"). Найбільше в цьому плані вражає, звісно "Гантер х Гантер", де перехід просто якийсь неймовірно разючий. Тож, будь-що додайте до вашого твору гарного гумору на початку серії.

Відзначаємо також популярність спортивних манґ, як от "Слем Данк" чи "Волейбол". Такі роботи дещо нагадують згадані шьонени, адже пристрасть змагань в них не менша ніж напруження від бою за життя - те саме стікання кров’ю чи синці, ніби персонажі справді беруть участь в якійсь боротьбі. Подобаються читачам освітні та інтелектуальні серіали, як от "Доктор Стоун" чи "Продовольчі війни", що задовольняють потребу в битві розумів та навичок без необхідності насилля. Своє місце в журналі має романтика ("Синя Скринька") чи надприроднє (вже згадана "Магічна Битва" та інші).


Гаразд, із жанрами розібралися! Переходимо до оповіді. Так, однією із найважливіших рис сучасного успішного твору є його темп. В манґак, здається, більше нема розкоші витрачати час на розробку історії та ЛОРу. Натомість, необхідне миттєве задоволення потреб читача і швидка зміна сюжету. Тож якщо манґа занадто довго розкачується - її буде припинено майже миттєво. Важлива також новизна - наприклад низку порівняно популярних манґ ("Build King", "Candy Flurry", "Red Hood") було припинено посередині іспитових арок! Ймовірно, іспитові арки пережитки минулого і гарно розкриті в таких серіалах як "Наруто" чи "Гантер х Гантер". Для порівняння схожі арки в "МГА" чи "Вбивці Демонів" були геть на початку історії і тривали два-три розділи. Як варіант запхнути іспитову арку далі по сюжету, коли читацька аудиторія вже повністю розвинена. До цього пункту належать будь-які турніри, тренування і інші повторювані арочки шьоненів.

Бої тепер вже не тривають довше ніж один-два розділи (а тепер згадайте "Наруто"), а ціль персонажа досягається набагато швидше, ніж у шьоненах нульових чи десятих (новим героям, схоже, вже не стати королями піратів). Аудиторію задовольняють балансом із досягнення короткострокових цілей та стабільного розвитку сюжету. Гарним прикладом такого є "Доктор Стоун", де кожен новий матеріал чи винахід розглядається, як монументальний крок до досягнення довгострокової мети - повернення людства до свого піку. Героями перешкоджали різні вороги, а серіал дарував читачам постійне відчуття прогресу через різні досягнення.


То класика вже не актуальна? Дійсно, стандарти манґи змінилися і сучасні редактори та видавці, ймовірно, відкинули б "Наруто", "Ван Піс" чи "Бліч", як занадто повільні. Гарним прикладом цього є Рюхей Тамура, що колись радував нас своїм "Вельзевулом" та не зумів змінити стилю написання, щоб відповідати новій читацькій аудиторії Джампу. Таким чином його новий твір "Крутий коп та дельфін" виявився нікому не потрібним, бо знову ж таки попри свою цікавість був занадто повільним. Навіть нова робота легендарного Масаші Кішімото ("Наруто") "Самурай 8: Історія Хачімару" постраждала від тієї ж проблеми. Манґака не хотів ставити розвиток сюжету перед світобудовою, тож новий його твір відмінили вже після 38-ого розділу. До речі, цікавий факт, що ще в далеких нульових, Кішімото хотів додати кілька арочок в "Наруто" до іспиту на чуніна і вже тоді його дуже просили цього не робити. Ще одним прикладом буде Міцутоші Шімабукуро ("Торіко"), який не зумів утримати увагу читачів лишень винятковою побудовою світу та веселим пригодам в "Build King". Те, що добре працювало в минулому вже не працює!

А тепер відзначимо "Ван Піс", адже цей твір є прикладом того, що багато манґак хочуть зробити зі своєю історією. Десятки, сотні розділів для конкретизації історії, світу, персонажів. Втім "Shonen Jump" дозволяє такий привілей лише, коли серія доводить свій тривалий успіх. Скільки ж цікавих перипетій ми не побачили лише тому, що журнал занадто швидко скасовував свої "повільні" твори? З іншого боку, можна стверджувати, що Ода адаптував стиль оповідання, аби пристосуватися до нового читача. Шанувальники відзначають пришвидшення із новими сюжетними моментами, попри любов робити справи повільно і не поспішати з історією.

Отож, ідеальна формула Джампу виглядає наступним чином - незмінно розважальний, цікавий, швидкий серіал про дружбу, зусилля та, врешті, перемогу. Звучить клішовано? Уникайте відомих тропів та несіть щось нове до столу - це допоможе! Якщо пощастить ваша робота стане наступним "Каґурабачі"!