Синьо-помаранчева мораль Сталевого Алхіміка

Хвилинка психології на Баці. В англомовному інтернеті вдалося знайти багато статей на тему "синьо-помаранчевої моралі", та не в українському сегменті. Поговоримо про цей феномен на прикладі Сталевого Алхіміка. 

Це аніме безперечно вважається одним із найкращих і найпопулярніших серіалів усіх часів з багатьох причин, щокрема через глибокі нюанси щодо етики, людської природи та справедливості. У той час, коли багато шьоненів протиставляють добро злу, в Алхіміку багато персонажів, які нібито є «хорошими хлопцями», в минулому вчиняли звірства, і їх спокута не виглядає як стандартна арка спокути.

Головні герої - Ед та Ел мають, мабуть, найзвичніше нам розуміння добра і зла. Тим не менш, серіал представляє персонажів, які ставляться до моралі зовсім по-іншому — можна сказати, «нелюдським» — способом, зокрема мова піде про Кімблі та гомункулів, які демонструють пріоритети, що фундаментально суперечать людським звичаям.



Тож повернімося до моралі та етичних кодексів, які повністю відокремлені від звичної людської моделі: синьо-помаранчевої моралі. Поняття добра та зла для когось є абсолютною істиною, а для когось суб’єктивною соціальною структурою, а синьо-помаранчева модель існує на зовсім іншій площині. Персонажі, які дотримуються синьо-помаранчевої моралі, мають принципово інший спосіб мислення, ніж ті, хто вважає речі чорними чи білими. В розумі синьо-помаранчевого індивіда добра і зла не існує; натомість мораль базується на більш нейтральному зіткненні однієї сторони проти іншої. Ні синій, ні оранжевий не є правильними чи неправильними; вони просто різні.

З точки зору добра проти зла, синьо-помаранчевий менталітет може бути будь-яким: від праведного до абсолютно злого чи аморального, але сам індивід повністю відкидає шкалу морального проти аморального. Ці індивіди існують поза традиційною чорно-білою шкалою і відкидають будь-які заяви про те, що певні дії чи ідеї за своєю суттю є хорошими чи поганими. Обидві сторони побачать те саме у фізичній реальності, але прийдуть до різних висновків.

Відносно небагато творів звертаються до цієї тропи, та вона яскраво представлена в Сталевому Алхіміку. 


Почнемо із гомункулів. В аніме ці істоти не вважають себе ні добрими, ні злими і не сприймають серйозно, коли хтось інший вважає їх негідниками. Однією з головних причин цього є те, що гомункули не є частиною людського суспільства, і, отже, у них немає причин підписуватися на чорно-білу суспільну систему, моральну проти аморальної. Закони, соціальні норми та табу — усе це результат чорно-білого людського розуміння моралі. Гомункули відкидають цю систему і встановлюють власні правила щодо того, що вони повинні, а що не повинні робити і чому, і діють відповідно до них. Для них служити Батькові – це добре, а зраджувати Батька – погано. Окрім цього, все допустимо, і гомункули не відчуватимуть провини або сорому за вбивства, брехню, тортури чи маніпуляції. Їх мораль базується на бажаннях Батька, а не на нормах людського суспільства. Функціонально це робить їх злими відповідно до стандартної моделі, оскільки гомункули порушують правило «не шкодити людям».

Кімблі також є прикладом особистості, яка дотримується синьо-помаранчевого морального кодексу, оскільки його не хвилюють норми суспільства щодо справедливості, зла чи моралі. Чоловік зосереджується на власних бажаннях і власних судженнях, здебільшого щодо того, щоб люди були вірними собі. На думку Кімблі, бажаною є особиста автентичність, а суперечення власній природі - небажаним. Таким чином, він стає на бік гомункулів, оскільки вони вірні своїй власній природі та почуттям, але зраджує Гординю, коли та спробувала запозичити сили нібито нижчих людей, бо в цьому епізоді "жінка" перейшла на неправильну сторону помаранчевого проти синього.