Огляд творчості Хаяо та Ґоро Міядзакі крізь призму їх стосунків

Хаяо Міядзакі - засновник легендарної студії Ґіблі та один із найшанованіших аніме-режисерів всіх часів. Втім, багато людей, з якими він працював протягом багатьох років, зізнаються, що було важко вести справи із генієм, зокрема і власному синові - Ґоро Міядзакі. За чутками, Хаяо - надзвичайно педантичний та різкий, зневажає будь-яке використання CGI та в 2003 році навіть відмовив на запрошення відвідати церемонію Оскар. Чоловік, звісно, має право на власну думку і його відмова від Оскару була суто політичною, втім погані стосунки із сином - здається, дещо інше. Конфлікт відбувся, коли Ґоро призначили режисером фільму "Оповіді Земномор’я". Нумо, розбиратися в ситуації разом!


"Оповіді Земномор’я" часто вважається одним із найслабших фільмів студії Ґіблі. Робота має багато шанувальників та називається, швидше, втраченим потенціалом, аніж шедевром. Почалось все із того, що сам Хаяо звернувся до письменниці Урсули К. Ле Гуїн щодо прав на адаптацію роботи, тож жінка прийняла пропозицію. Однак на той час, Міядзакі був зайнятий продюсуванням "Мандрівного замку", тому Тошіо Судзукі - керівникові Ґіблі потрібен був новий режисер. Таким став перспективний пейзажист студії - Ґоро Міядзакі. 

Недосвідченому Ґоро наказали спродюсувати фільм у доволі стислий термін - аніме вийшло в кінотеатри лише за два роки після отримання прав на екранізацію. Втім і цього було б достатньо, якби чоловік міг сподіватися на якусь допомогу чи поради від свого батька - досвідченого аніматора. Натомість Хаяо Міядзакі відмовився навіть розмовляти зі своїм сином розлючений тим, що той, без належного досвіду, погодився взяти на себе відповідальність за проєкт. Ґоро був вимушений працювати самотужки, а коли фільм не виправдав очікувань отримав основний удар критиків. Після перегляду фільму Хаяо Міядзакі підтримав сина, хоча й був розчарованим.

Ця ситуація сильно вплинула на стосунки між Ґоро та його батьком. Сам Ґоро зізнається: "Незабаром після початку зйомок Земномор’я в нас відбулася сварка і після того ми не спілкувалися довгий час. Батько був проти того, аби я ставав режисером без будь-якого досвіду. Він казав, як важко працював, аби стати тим, ким є зараз. Стосунки почали дещо налагоджуватися лише після появи мого сина, його онука".  

Сам же Хаяо мав намір піти на пенсію після закінчення "Мандрівного замку", але не пішов. Він зняв ще один фільм "Поньо на кручі", втім дещо адаптував його додавши особистої історії. Так один із персонажів заснований на його матері, а головний герой - хлопчик Соске, заснований на Ґоро. Хоч фільм і має свою власну історію та слугує також спробою примирити батька із сином через згаданий вище конфлікт. У "Поньо" батько Соске - моряк і часто втрачає зв'язок із сином. Попри те, що йому не вдається багато часу проводити з родиною, він все ще любить своїх близьких, хоча ніяк не може допомогти, коли малий Соске вимушений самотужки рятувати світ - мабуть, метафора на те, що Ґоро взяв проєкт батька, незважаючи на брак досвіду для цього.

Ґоро Міядзакі теж запросили працювати над "Поньо" - та вже в якості аніматора, аби покращити свої художні навички. Після того, чоловік взявся за свій другий фільм "Згори на Маковій горі". Тут вже Хаяо всіляко сприяв синові і хоч за словами Ґоро, забути образи після Земномор’я, коли всі, зокрема і батько відвернулися від нього було дуже важко, він все ж радо прийняв поради досвідченого митця.

Цікаво, що далі Ґоро працював над серіалом повністю створеного в CGI, знаючи, як батько ставиться до технології. Чи це стало його актом повстання? Робота отримала змішані відгуки, як і "Вуховертка та відьма" (2020), який називали "ненадихаючим". Останні невдачі змушують задуматися, можливо Хаяо в чомусь мав рацію, та можливо, експерименти Ґоро Міядзакі все ж приведуть його до якоїсь чарівної формули поєднання майбутнього з минулим, аби створити власний справді успішний продукт.