Аніме, Донхви та Ені

За останні кілька років до лексикону шанувальників аніме входить дедалі більше нових термінів, зокрема сьогодні розповідаємо про поняття "донхва" та "ені" та чим вони відрізняються від звичного нам "аніме".

Так, мабуть ще із кінця 1990-х, усім в якийсь момент стало відоме поняття "аніме", а "Драґон Бол", "Наруто" та "Покемон" стали одними із найпопулярніших і миттєво впізнаваних франшиз у світовій поп-культурі. Сьогодні термін слугує двом цілям - 1) описує анімацію створену саме в Японії, 2) а також конкретні візуальні стилі та стилі оповіді, як наприклад класичний стиль мальовки з великими очима, який став популярним після виходу "Астро Бою" в 1960-их роках; гіпермилу анімацію в "Покемон" чи "Hello Kitty", а також бойові шьонени. Така мова дизайну справила величезний вплив на багатьох світових творців, які увібрали згадані елементи до свого стилю. Через це багато серіалів, що не є аніме, називаються такими - наприклад "Аватар" чи "RWBY". Тож для багатьох шанувальників медіа не потрібно відповідати обом визначенням, аби вважатися аніме.


На цій ноті переходимо до поняття "ені" (aeni). Ені - це по суті південнокорейська анімація. Вона мало відома, має складну історію, оскільки часто затьмарена японськими та американськими продуктами і більшість анімаційних студій Кореї відомі тим, що допомагають в міжнародному виробництві, а не створюють оригінальні твори. Експерти стверджують, що це тому, що багато людей в Кореї все ще сприймають анімацію, як дитячу річ. Так в Японії цілком нормально пускати аніме в ефір в праймові години і пізно ввечері, але в Кореї анімація виходить близько 17:00 та 18:00 - час переважно для дітей. З іншого боку популярність "Webtoon" (з 2004р.) останнім часом призводить до буму ені. Платформа дозволила багатьом популярним манхвам знайти міжнародну аудиторію, а отже багато корейських анімаційних студій почали створювати адаптації творів, що вже зробили собі ім’я. Однією з таких є студія "Мір" заснована в 2010-му році в Сеулі, що зокрема допомагала із виробництвом "Легенди про Кору", "Харлі Квін", "Бетмен проти Супермена". Так студія нині (2022) випустила ені за популярним вебтуном "Лукізм" і не збирається зупинятися на досягнутому. Ще однією помітною відмінністю між аніме та ені є підхід до стилізації людей. Ені показують їх із більш реалістичними пропорціями, чіткішими рисами обличчя. Авжеж це не є жорстким правилом, бо жанр досі розвивається та міняється і нас чекають ще багато змін протягом наступних кількох років. 


Донхва, як вже багато хто здогадався - це термін, що використовується для позначення анімації, створеної в Китаї. Слід зазначити, що китайська анімація — далеко не нове явище, оскільки більшість істориків сходяться на думці, що анімаційна індустрія країни почалася в 1935 році, коли брати Ван випустили "Танець Верблюда" - перший китайський анімаційний фільм зі звуком. Багато хто також вважає, що саме китайська анімація 30-40-их років поклала початок нової ери японської анімації, адже багато в чому японські митці 40-их надихалися саме нею, як наприклад сам Осаму Тедзуку. Сучасна китайська анімація, в свою чергу, відома 3D CG-анімацією, адже найвідоміші донхви, як от "New Gods: Nezha Reborn" чи "The Defective" використовували саме цей стиль. Авжеж це теж не є залізним правилом, бо наприклад донхва "Big Fish & Begonia" (2016) має більш звичайний аніме-стиль, щось типу Ґіблі. В цілому зараз донхва асоціюється із історичним одягом, романтикою та культурою Китаю. Персонажі носять китайське вбрання, мають традиційні зачіски, навіть в фантастичних творах, що різко відрізняє донхви на тлі аніме. Сянься - історії про людей, які прагнуть стати богами, або богоподібними істотатами, вдосконалюючи себе фізично та духовно, також притаманні саме китайському мистецтву. Вони натхненні принципами даосизму і легко знаходять своїх шанувальників. Звісно, сянься мають багато спільних елементів із японськими шьоненами чи ісекаями, та саме таке специфічне поєднання цих елементів із даоською філософією робить жанр унікальним для донхва.

В цілому, як уже було згадано, межі між аніме, ені та донхвами мають багато суперечливих сірих зон, оскільки сучасна анімаційна індустрія є глибоко інтернаціональною, як економічно так і стилістично. Студії по всьому світу постійно вивчають та вчаться одна в одної, швидко поширюються технологічні досягнення. Таким чином, аніме ені та донхви мають дещо різні підходи до виробництва, та використовують схожі елементи дизайну та техніки, щоб передати ідеї та розповісти свою історію. Також багато відомих мультсеріалів є міжнародними копродукціями - як от "Соло Левелін", що може вважатися, як аніме, так і ені (створений японською студію "A-1 Pictures" за південнокорейським веб-романом). Іншим прикладом є потоковий сервіс "Crunchyroll", який пропонує своїм глядачам не лише аніме, а й донхви та ені, що ненароком призводить до того, що фанати сприймають три терміни, як взаємозамінні, оскільки всі вони поширюються через подібні культурні канали.


Також відзначимо, що фанати використовують терміни аніме, донхва та ені дещо інакше, ніж в самих азійських країнах. В рідних державах терміни застосовуються для всієї індустрії анімації. Тому, наприклад, корейський дитячий мультфільм "Пінгвін Пороро" (2003) в самій Кореї вважається ені, а от на заході багато хто термін розуміє, як анімацію, орієнтовану на підліткову та старшу аудиторію. В будь-якому разі якщо анімація з Південної Кореї та Китаю продовжить зростати популярністю, то ці нові, більш специфічні терміни увійдуть до популярного лексикону, як сталося із аніме і його жанрами. Раніше все підряд називалося аніме, а зараз люди розрізняють шьонени, шьодзьо і тд. І це нормально, адже шанувальникам треба більш ефективний спосіб комунікації, тож вони занурюються в деталі.

Двома словами, аніме, донхви та ені - мають свою унікальну історію та місце у відповідних культурах. Однак, вмістити їх в якісь акуратні рамки складніше, ніж здається на перший погляд. Сьогодні культура переплетена як ніколи: творці надихають і надихаються одне одним, а це значить, що вся сучасна анімація, незалежно від її стилю, є міжнародною за своєю природою. Крім того, із розвитком Інтернету все більше творців працюють за межами національних кордонів, тому багато студій мають багатонаціональний склад, який збирається разом для створення кінцевого продукту. Через це важко повністю визначити, що робить певний твір аніме, донхвою чи ені і чим глибше ви копаєте тим більше сірих зон знаходите.