???: Як думаєте, ми всі разом впораємось з його кривавим клоном?
???: Здається, досить цього, ми й так себе накрутили.
???: Не знаю… копіювання магній-крові, ви самі все бачили — він подивився на мою техніку та скопіював.
???: Різниця між оригіналом та клоном — це те, що у клона велика спрага до вбивства, а у оригінала — більше бажання вибратися живим із ситуації.
???: Давайте спробуємо поговорити з ним ще раз.
"Тим же часом в таверні"
Олаф: Вставай, нам потрібно перебратися в більш окреме місце.
Пфуууу... все-таки викрадення Ліріель сказалося на ньому — з майстра він перетворився на п'яницю.
Олаф: Давай, давай, вставай.
Дворфи, звісно, вміють пити, але на щастя цей не вміє, або з боргами би не розрахувалися.
Олаф: Флей, як тобі така ситуація?
Флей: ...
Мовчання. Він досі хвилюється через викрадення Ліріель.
Олаф: Думаю, нам потрібно їхати з цього місця. Я навів справки — куди можна забратися, де ніхто не потурбує, і можна прожити спокійне життя.
Флей: Ні, я н-н-не хотів би ї-ї-їхати.
Олаф: Тоді я заберу Дугласа, і ми поїдемо.
Флей: Ні!!!
Його крик рознісся по таверні, і всі звернули на нас увагу. Чхати я хотів — нехай тільки спробують щось рикнути.
Олаф: Ти будеш і далі з ним цяцькатися?
Він кивнув головою. Та залишити його й далі пити — це буде хріновою затією. А не дати йому пити — почне провертати свої безвиграшні авантюри.
Олаф: Я поговорю з ремісниками, один з них точно погодиться взяти його на роботу.
Він скоріше сам кого хочеш навчить, та йому буде на руку робота. Якщо він не пропив свій запал ремісни...
Бл**ь, щось в око попало.
Олаф: Я займуся цим зараз, тому завтра зранку він не повинен нічого пити.
І знову кивання головою. Слів у нього стало менше, або ліміт появився.
Звук монет такий приємний, коли їх багато, а три срібних, які шкребуться в долоні, звучать жахливо. Єдине, що подобається — це те, що той майстер меча приносить для усіх їжу.
Я думав, що там отрута або ще якась дрянь, але це звичайна їжа. Він турбується про своїх учнів — не те що Д...
Вийшовши з таверни, я направився в першу майстерню — та результат мене здивував відмовою.
Друга, третя та навіть п’ята — мені відмовляли усюди. Що ж він такого наробив?
Остання майстерня виглядала закинутою, але з неї вийшов хлопчина з окулярами на лобі.
Явно не прості. Артефакт? Не схоже. Скоріше працює як лінзи, але виглядає, ніби зліпили з чого було.
???: Ви клієнт? Не переживайте, не дивлячись на вигляд майстерні та мою молодість, я прекрасний майстер.
Олаф: У мене монет не так багато.
???: Я можу зробити вам щось безплатно, а ви можете порекомендувати мене від свого імені.
Олаф: Моє ім’я нічого тут не значить. Я навіть не авантюрист. Але у мене є пропозиція.
???: Ви хочете влаштувати на роботу того дворфа?
Олаф: Звідки ти знаєш?
???: Жодна майстерня в цьому місті його не візьме. Він був в усіх, та все йому не так — йому подавай королівську майстерню.
Олаф: Ну, так що?
???: Я відмовляюсь.
Я випустив стальні троси та окутав його.
???: Звідки у вас такий артефакт?!
Я йому голову можу знести, а в нього очі світяться від цікавості.Значить обійдемося без погроз.
Олаф: Це робота того дворфа. Тепер захочеш узяти його під своє крило?
???: Приходьте завтра вдвох — ми обговоримо це.
Олаф: Записник гнома цікавить?
???: Я куплю його у вас, якщо продаєте.
Олаф: Десять королівських монет.
???: Ви збожеволіли? За цей записник — тисяча золотих!
Олаф: Обговоримо завтра — за скільки він вам дістанеться: за тисячу, або задарма.
???: Чекаю вас завтра в будь-який час.
Незважаючи на свій вік, його очі бачать більше — такі самі, як у Дугласа.
Виходивши з провулків, я направлявся на головну, але з’явилася людина переді мною. Накидка, і видніється ме…
Темрява. Я помер. Він дивиться на мене. Я не відчуваю ран — тільки біль у районі підборіддя. Давно такого не було… Що це?
Я приходив до тями та перевірив, чи нічого не пропало. Хоча хитався я ще знатно. Пропасти нічого не пропало. Та для чого він напав на мене? Явно A-ранговий.
В очах двоїться. Якщо це він знову там, то… нудить.
???: А я думав, що убив тебе одним ударом. Наступний буде останній.
Відчуття, яке було востаннє в печері з вовками. Потрібно тікати. Тепер не я мисливець… а жертва.
Сніг хрумтів під ногами, і я відірвався. Перша думка була такою, коли я оглянувся назад… Удар зверху прибив мене до землі. Хруст розійшовся ехом у моїх вухах.
Я здохну як собака в цьому провулку. Не буде такого. Ні… ні… убий або будь убитим.
???: Твоє рвіння до життя та жалюгідність не підвласне демону.Саме такими я хочу вас бачити....Помри з гордістю.
Олаф: АААААААААААААААААААААААААААААААГ!!!!
Підтримай автора-початківця
Привіт! Якщо тобі сподобалося те, що я пишу — дякую, це найкраща нагорода ❤️
Я тільки починаю свій шлях у літературі, тому кожна підтримка для мене — як світло в темному лісі.
Усі мої історії я викладаю безкоштовно. Але якщо ти хочеш допомогти мені приділити більше часу творчості — можеш залишити донат на каву, чорнило або нову клавіатуру (та, що зараз, уже пережила кілька битв 😅).
🔗 [4441114468247059]
Навіть 10 гривень — це не просто монети, а сигнал: "Пиши далі, це потрібно!"
Дякую, що читаєш 💛
І пам’ятай: кожне велике перо колись теж було початківцем.
