Скрежет мечів, і я йому не рівня — з разу в раз він стає швидшим, сильнішим і спритнішим.
Це можна списати на втому, але він наче спершу піддається, а потім натиск лише наростає.
???: Закінчимо на сьогодні, вже обід. Ти тут шість годин — не втомився?
Олаф: Сам казав — ніякої втоми і відмов від тренувань.
???: У тебе гарна пам’ять, тільки от ти сліпий, як кріт.
Олаф: ...
???: Поясню краще. Ти дієш за закладеними в тобі рухами — б'єшся однаково. Спочатку я не знав твоїх шаблонів, але є люди, які не володіють майстерністю меча, зате мають бойове чуття або погляд.
Олаф: Думаєш, я зрозумію?
???: Бойове передбачення — це коли навіть найменший силует або рух тіла видає можливий варіант атаки. Дивись уважно, напружуй зір. Ти гарний воїн, який покладається на досвід у боях.
Олаф: Тобто, ти пропонуєш — думати наперед, бачити всі варіанти атак, дивитись на кожен твій рух і подих, бачити картину цілком?
???: Ще й догадливий. Швидко схоплюєш.
Олаф: Мені треба йти. Почну з цим працювати якогось пізніше.
???: Бережись демонів. Вони слабо, але відчувають у тобі споріднене.
Олаф: Я не та тварюка, яка мене вкусила.
???: Хто зна, хто зна...
Олаф: Завтра зранку — теж?
???: Так.
Двері зачинилися мелодійним звуком.
???: Хто зна... що ти таке.
Бойове передчуття… тепер буде крутитися мені в голові довго. Місяць минув з моменту зникнення Ліріель. Зараз її утримують в Імперії, але в хороших умовах — ставляться як до принцеси.
Озирнувся. Дуглас, хоч і виправданий, але зломлений. Флей няньчиться з ним — не розумію, та, можливо, так краще.
Мої руки вільні як ніколи. Пора до підземелля — дістати трохи кісткового каміння. Гарна ідея.
???: Олаф, ти ще не пішов. У мене до тебе розмова.
Хвилина не пройшла, а він уже з чимось лізе.
???: Є група, до якої ти можеш приєднатися тимчасово. Тримай цей браслет.
Олаф: Браслет? Це швидше кайдани для тренувань.
???: Це саме браслет. І, до речі, дякую, що нагадав — ось, у нас таких теж є. Чим більше мани — тим більша вага.
Олаф: Я не володію маною.
???: Тоді й Дуглас винен у зникненні Ліріель.
Олаф: Цц...
???: І я так думаю. Група чекає біля міста — шукають ремісника. Дуглас явно тебе багатьом навичкам навчив.
Марно огризатися чи брехати — я й справді володію ремісництвом. Виховав по своєму образу — лише одна мітка, яка створює інструменти заставила його.
Направився до стіни міста. Явно, група непроста — знайома з ним.
Три чорні браслети на руці сидять як влиті, але незвично. Поки без сутичок — дискомфорт = поразка.
А ось і стіна. Минуло всього десять хвилин.
Група найманців. Занадто добре одягнені, але не в обладунках з голови до ніг.
Здоровило, два тридцять росту. Зброя — молот із лезами та короткі важкі мечі. Мускулистий. Один удар — і я труп. Потрібна інформація. Ланцюги — напевне, до меча. Добре підходять для вузьких проходів. Може крутити ними... або ще щось.
Другий — більше захищений, з легкою зброєю. На ногах — кукрі, як у мене. Схожі стилі, але спорядження краще.
Третій — з катаною. Чотири мечі: дві короткі, одна стандартна, одна довга. Самурай, чи що.
Дівчина — з білим волоссям і очима. Лякає. Зброя — меч і пара кинджалів. Сумки магічні, як у мене.
Останній — без захисту. Руки в бинтах і крові. Сподіваюсь, не маг крові. Одного такого я вже вбивав — був гоблін. Важкий противник. Він керував не своєю, а чужою кров’ю. Якщо її змішати зі своєю — це мене здивувало.
???: Ти, напевно, від Гарта?
Олаф: Він не представлявся, тож можливо.
???: Майстер меча?
Олаф: Саме так.
Я різко схопився за меч. Відчуття — ніби вони ось-ось дістануть зброю.
Двоє позаду переглянулись. Підозра. Значить, відчули.
???: У тебе гарне передчуття. Ти нам підходиш. Але подробиці дізнаємося під час завдання на огрів.
Олаф: Не думаю, що я зможу стати вам повноцінним компаньйоном.
???: Ти учень Дугласа. Нам потрібен ремісник для ремонту екіпіровки.
Олаф: Думаю, не зійдемося. Я не ремонтник. Я воїн — не ваш рівень, але все ж воїн.
???: Чув про призов героїв? Рік тому. Я — героїня. Це моя команда. Героїв — дванадцять. Кожен формує свою групу. Кажуть, у землях демонів воскрес король демонів. Щоб знову не війна...
Олаф: Думаєте, я зможу тягатися з демоном? Ви зовсім з глузду з’їхали. На цьому все, хоч тричі ви герої.
Розвернувся. Не пройшов і десяти кроків — почув крик від того смаглявого:
???: Відчуття спорідненості бере верх. Не піднімеш руку на родича!
Хворий ублюдок. Та пішли вони. Не хочу лізти в конфлікт. Це не п’яниці з таверни. Якщо вона герой — як мінімум ранг А.
Вище рангу В — уже йдуть А, АА, ААА, і плюсики до того.
???: Ми перегнули. Нам і справді був потрібен ремісник. Але він єдиний, хто відчув небезпеку від нашого натиску. Треба його переконати.
???: Чому б не взяти його вчителя? Дугла... чи як там його?
???: На ньому артефакт Гарта. І в листі сказано, що він пережив укус метаморфа. Він уже не людина повністю. А метаморфи — майстри адаптації. Понад сорок боїв разом — Гарт сказав, що кращого кандидата навіть богиня не знайде. І до того ж — ремісник.
???: Поки ви думали про Гарта — я вже навів довідки. Характер непростий. І зовнішність підозріло схожа на призваного. Але обдарованих у нього немає. І вижив сам у цьому світі без комфорту — значить, не простий.
???: Він не лізе в смерть напролом, але весь час стежив за мною.
???: Просто боявся тебе більше за всіх.
???: Саме тому, що я тримав зброю в руках. Ви не помітили, але він уже наполовину витяг мачете. Убити його я зможу. Але артефакт Гарта і магічні браслети...
???: Значить, треба дати йому подарунок — від якого він не зможе відмовитись. І цим же втягнути до команди.
???: Серце Безодні — або вбити, або завербувати. Я діятиму саме так.
???: Чому думаєш, що в ньому Серце Безодні?
???: У нього на руці мітка. Це або Серце Безодні, або ще гірше. Один ремісник отримав артефакт "Серце Безодні" і розділив його. Так почалась легенда про Безодню.
???: Будемо діяти обережно. Почнемо з подарунка.
