Буйство Ґу Мана

Перед ним стояла заклинателька дуже низького рангу, приблизно років сорока, яка зазвичай була неговіркою. Мо Сі був трохи здивований.

- Яке?

- Я... Академія щойно надіслала записку, у ній сказано, що моя донька постраждала від дочки Чанфен-Дзюня та отримала травми. Я хвилююся за неї та хочу піти подивитися. Але мені ще потрібно закінчити багато справ...

На її обличчі читалися зніяковілість і занепокоєння.

- Я, я просила кількох своїх колег, але всі вони мають якісь справи, навіть молодий пан Юе зустрічається зі своїми друзями, щоб випити на Східному ринку... Тому я подумала, якби я могла попросити Вас...

Мо Сі трохи насупив брови.

Справа не в тому, що він не хотів допомогти їй, просто ім'я Чанфен-Дзюня, якого не було чути протягом багатьох років, зараз, здавалося, з'являлося занадто часто.

- Травми серйозні?

- Я чула, що вона вивихнула руку, - сказала заклинателька. - Наче нічого страшного, але вона продовжує плакати і скандалити, навіть учителі розгубилися.

- Тоді йди. Будь обережна в дорозі.

Заклинателька від початку не покладала особливих надій на цього холодного командира. Вона ніколи не думала, що після того, як їй відмовили стільки людей, саме він зрештою погодиться допомогти. Її очі мимоволі розширилися, і зрештою на щоках з'явився радісний рум'янець.

- Щиро дякую, Сіхе-Дзюню. Сувої в кошиках, усі там...- Вона була трохи збентежена і запиналася. - Я, я вже прибрала більшість із них, мені дуже шкода, що я змушена турбувати вас через такі дрібниці...

- Все гаразд, дочка має бути в пріоритеті.

Жінка ще раз подякувала йому і поспіхом пішла, залишивши Мо Сі одного в Бюро сортувати справи минулих років.

Він мав високий ранг і ніколи раніше не займався такою роботою. Та як тільки він почав, то зрозумів, що це не легко. Було багато справ, які потрібно було відсортувати відповідно до рівня їх вирішення та року, у якому вони відбулися; важливі потрібно було запечатати заклинанням, а непотрібні - знищити. Не маючи досвіду в такій роботі, просувався він дуже повільно і коли майже закінчив, була вже глибока ніч.

Залишився ще один, останній ящик.

Покритий пилом, він містив документи відомих в історії Бюро заклиначів. Окинувши його поглядом, Мо Сі помітив знайоме ім'я на боці коробки. Якусь мить він стояв, опустивши очі, але все одно не зміг втриматися і простягнув руку до записів про Ґу Мана. Він змахнув з них пил і повільно відкрив.

Всередині було багато інформації. Народження Ґу Мана, яким він був рабом, його небесна зброя, характерні рухи.

Мо Сі почав переглядати цю чималу стопку документів із самого початку, сторінку за сторінкою. Раптом з неї випав шматок шовку.

Шовк* уже пожовтів від віку. У верхній частині було написано великими рівними ієрогліфами «33-й іспит Академії Заклиначів з предмету «Мораль та етика»».

*До винаходу паперу люди писали на шовку або вирізали слова на камені.

 

Мо Сі на мить був приголомшений: це справді була випускна екзаменаційна робота Ґу Мана?

Почерк дійсно був знайомим, безладним, текст немов розлітався по всій сторінці, а його зміст на якийсь час позбавив Мо Сі дару мовлення.

«33-й іспит Академії заклиначів з предмету «Мораль та етика»

Кандидат: Ґу Ман

Питання: «Я розмірковую про себе тричі на день». Учень має подумати, чого йому бракує, і дати чесну відповідь.

Відповідь: Мені бракує грошей.

Питання: Яких трьох головних речей слід уникати заклиначеві Чонхва, винищуючи демонів за межами академії? Як їх уникати?

Відповідь: По-перше, уникати клієнтів, які не мають грошей. По-друге, уникати клієнтів, які можуть втекти. По-третє, уникати клієнтів, які можуть відмахнутися від вас і відмовитись заплатити.

Як цього уникнути: вимагайте передоплати для душевного спокою під час винищення демонів, ніяких «відкладених платежів».

Питання: Будь ласка, назвіть трьох великих предків, найбільш милосердних та добрих в історії Чонхва.

Відповідь: Я не знаю. Але ось три найбезсоромніших:...»

Очевидно, розлючений старійшина, який тоді перевіряв цю роботу, магією випалив наступні слова, залишивши на шовку три дірки і Мо Сі не дізнався імен, які написав Ґу Ман.

Чоловік ще раз окинув очами текст відповіді. Знайомий почерк в момент написання був ще незрілим. Мо Сі відчув якесь тепло, але водночас меланхолію. Він ще довго дивився на запис, поки раптом надворі не почувся галас.

- О ні!!

- Хто-небудь! Щось трапилося в саду Лвомей!!!

Сад Лвомей?!

Мо Сі здригнувся - Ґу Ман?!

Інцидент був неочікуваним, тож коли він прибув на місце, там було лише близько двадцяти членів команди чергових охоронців, які створювали формацію для полювання на демонів, насторожено дивлячись на ворота вілли Лвомей, які, здається, готові були от-от рухнути. Заклиначі стікали кров'ю, а кам'яні плити під ногами були розтрощені від бійки, яка тут щойно мала місце. Провулки навколо були в такому самому стані: кілька магазинів зруйновано, цегла та черепиця перетворилися на руїни, зламані дошки димилися.

Головний заклинач, побачивши Мо Сі, одразу вигукнув:

- Генерал Мо!

- Яка ситуація?

- Це Ґу Ман! З невідомої причини в ньому раптом вибухнула сильна демонічна енергія, він зовсім збожеволів!

- Де він?

- Ми поранили його, зараз він ховається за важкими воротами вілли Лвомей, на ще одне зіткнення не наважується. Ми також - чекаємо на підкріплення!

Мо Сі подивився на ці скрипучі ворота і справді розрізнив у тіні за ними розпливчасті контури людини і пару тьмяно сяючих у темряві очей.

Ґу Ман, очевидно, теж пильно стежив за тим, що відбувалося надворі.

Мо Сі зупинив свій погляд на цих вовчих очах і запитав:

- Хіба його духовне ядро не знищено? Як сталося, що він може битися?

- Ми теж не знаємо! - Здавалося, у лідера заклиначів підступами сльози. - Можливості цієї людини надзвичайно демонічні! Наскільки все було б простіше, якби його стратили з самого початку. Не розумію, нащо було вигадувати такі проблеми, зачиняти його тут, в саду Лвомей?! Це ж наче приручати тигра, який в решті решт усе одно вкусить!

Заклинач поряд із ним сердито сказав:

- Мені здається, він просто грає в дурня! Яке там «духовне ядро розтрощене, розум пошкоджений»? Хіба щойно він був схожий на безпорадного?

- Правильно! Якщо він справді не має духовної енергії, то хто тоді залишив цю рану на моєму обличчі?

- Чому імператор досі щадить таке мерзенне життя!?

Поки вони продовжували скаржитись, здалеку почувся стукіт кінських копит. Мо Сі повернув голову лише для того, щоб побачити дванадцять заклиначів високого рівня, що їхали верхи та супроводжували карету з хитромудрим золотим різьбленням, яка під'їжджала до них по припорошеній снігом дорозі.

- Ваншу-Дзюнь прибув!

Штора позолоченої карети була відкрита. Слуги кинулися готувати сходи, парасольку та курильницю, і через деякий час зсередини екіпажу виринуло худе хворобливе обличчя.

- Ого, оце так вечірка! - Мужон Лянь помітив Мо Сі. - І Сіхе-Дзюнь теж тут.

Мо Сі не мав наміру витрачати на нього слова, а просто сказав:

- Щось трапилося з Ґу Маном.

Мужон Лянь холодно засміявся.

- Я в курсі, саме тому я і приїхав.

Говорячи це, він зробив кілька кроків уперед і зупинився перед червоними воротами, не надто далеко від них. Він пробурмотів заклинання, і його ліва долоня засвітилася яскравим синім світлом.

- Ідіть. Заарештуйте цю ганебну тварину.

Під його командою це блакитне сяйво перетворилося на довий ланцюг, який з неймовірною швидкістю потягнувся до дверей. З гучним тріском двері товщиною п'ять дюймів було пробито й з гуркотом перекинуто. Ґу Мана, який ховався за дверима, застали зненацька, вмить він був міцно зв'язаний синім духовним ланцюгом.

Мужон Лянь гаркнув:

- Назад!

Ланцюг миттєво натягнувся. Почулося брязкання, Ґу Ман спіткнувся, упав на коліна і був швидко притягнутий ланцюгом до ніг Мужон Ляня.

- Це наче скажений собака, що сіє хаос.

Шовкова парчова туфля наступила на обличчя Ґу Мана.

Мужон Лянь холодно промовив:

- Навіщо непокоїти генерала Мо, аби він особисто наніс візит?

В очах зв'язаного ним Ґу Мана панував хаос, духовна енергія навколо нього ставала все більш нестабільною, його зуби цокотіли.

- Відпусти мене...

- Відпустити тебе? - Мужон Лянь холодно засміявся. - Відколи це настала твоя черга давати мені команди?

Промовляючи це він міцніше стиснув пальці, і ланцюг почав втягуватися назад у його долоню, з брязканням притягаючи за собою Ґу Мана. Мужон Лянь скористався нагодою і схопив його за волосся, змусивши поглянути на себе.

Два однаково надзвичайно блідих обличчя опинилися одне перед одним, майже ніс до носа.

Мужон Лянь:

- Я твій господар, а ти раб. Генерале Ґу, як ти міг досі не запам'ятати цього навіть після того, як я морив тебе голодом цілий місяць?

Ґу Ман:

- ...Відпусти...

Гарне обличчя Мужон Ляня ніби сяяло світлом, близьким до збочення. Коли він зібрався знов заговорити, Ґу Ман раптом зіщулив очі. Серце Мужон Ляня йокнуло, його внутрішній інстинкт заклинача змусив його негайно відпустити Ґу Мана та швидко відступити.

Майже в ту ж мить навколо Ґу Мана знову вибухнув блискучий масив з мечів. Цього разу він був набагато сильнішим: кожен із цих легких мечів мав незліченну кількість джан [~3,3 м] у висоту. Той, що був ближче до Мужон Ляня, миттєво вирвався з масиву і націлився у серце Мужон Ляня!

 

- Пане, стережіться!

- Ваншу-Дзюню, обережно!

Заклиначі навколо охали і кричали. Та незважаючи на те, що навички Мужон Ляня були низькими, його оборона все ж була на висоті. Він різко підняв руку і перед ним виросла стіна льоду; у ту мить, коли меч зіткнувся зі стіною, кришталевий лід розколовся, перетворившись на дрібний порошок. Але за виграну таким чином мить Мужон Лянь встиг ухилитися вбік. Світлий меч не пронизав його, а лише зачепив край одягу...

Мужон Лянь приземлився і люто глянув на Ґу Мана.

Той, задихаючись, зірвав з шиї ланцюг і з гуркотом кинув його на землю. Він відкинув голову назад і ковтнув, міцно стиснувши руки. Інтенсивна духовна енергія шалено й безперервно виривалася з-під його ніг, через що кілька заклиначів з низьким рівнем духовних сил несподівано впали на місці, закашлявши кров'ю!

- О ні! Він знову дичавіє! - Головний заклинач запанікував, обличчя зблідло. - зупиніть його, швидко!

- Створюємо формацію! Давайте, хутчіш!

Але пульсуюча енергія навколо Ґу Мана стала надто потужною; не те що людина з плоті і крові, навіть чари не могли проникнути на територію, яку охороняв масив мечів.

Побачивши, що Ґу Ман збирається вчинити чергове буйство, Мужон Лянь матеріалізував у своїй долоні талісман, наповнений блакитним світлом, кинув його і наказав:

- Водяні привиди, піднімайтеся!

Завив зловісний вітер. Приблизно десять водяно-блакитних привидів виповзли з-під землі і з гучним вереском кинулись на Ґу Мана і його мечі. Один водяний привид був розбитий мечами на шматки, але його одразу змінив інший; коли один падав, ті, що стояли позаду, продовжували тиснути. Незважаючи на те, що цей метод був нелегким, привидам вдалося поступово дістатися до Ґу Мана.

Мужон Лянь наказав:

- Приведіть його до мене!

Водяні привиди піднялися у супроводі вітру й снігу, завиваючи й стогнучи, і з вереском кинулися на Ґу Мана. Але той лиш підняв руку і з кінчиків його пальців вирвався спалах світла, який миттю подрібнив усіх цих привидів на шматки!

Тоді він різко підвів голову, блакитні очі зиркнули на Мужон Ляня, і він попрямував до нього серед шквалу дрібного снігу.

Здивований Мужон Лянь підсвідомо відступив на півкроку й тихо спитав:

- Що ти робиш?!

Ґу Ман не відповів, але позаду нього раптом замаячив фантом самотнього вовка. Синій, як блискавка, він зробив Ґу Мана ще більш загрозливим.

Помітивши небезпеку, Мо Сі закричав:

- Мужон Лянь, відступай!

Мужон Лянь і сам збирався відступити, але демонічна енергія, з якою він ніколи раніше не стикався, прикувала його на місці, позбавивши здатності навіть поворухнутися. Ґу Ман же повільно, крок за кроком, наближався. Дивлячись на нього, Мужон Лянь раптом відчув, що в цю мить Ґу Ман був схожий на короля-вовка, готового накинутися і вбити, від нього віяло такою жорстокістю, що можна було захолонути від страху.

- ...Ґу Ман! ...Як ти смієш!? Що ти намагаєшся зробити? Ти не смієш!...

Звичайно, Ґу Ман «смів». Він підняв руку, в його долоні гучно спалахнула купа вогняних куль, і він жбурнув їх прямо в Мужон Ляня!

Усе, що можна було почути, це кілька безперервних вибухів, кожна вогняна куля залишала по собі кратер глибиною кілька футів у землю. У ту ж мить осколки розбитої черепиці полетіли на всі боки; у Мужон Ляня не було іншого вибору, як осідлати вітер, знайшовши притулок у повітрі, щоб уникнути його атаки.

Вираз обличчя Мужон Ляня ставав дедалі отруйнішим; пожовкле від зловживання галюциногеном, воно почервонілої від злості. Він завис у повітрі, скрегочучи зубами на Ґу Мана.

- Ти невиправний покидьок...

Ґу Ман дозволив йому говорити все, що він хоче; беземоціонально він махнув рукою. Цього разу на всіх п'яти кінчиках пальців розквітло п'ять скупчень полум'я.

- Щойно я ударив тебе, тому що ти наступив мені на голову.

- ...

- А зараз ударю тому, що я голодний.

Мужон Лянь недовірливо перепитав:

- Тому, що що??

- Ти не давав мені їсти. - Ґу Ман голосно й жорстко повторив, виділяючи кожне слово павзою: - Я! ГОЛОДНИЙ!

Спалахнув вогонь, і рука Ґу Мана опустилася, щоб накласти заклинання - зіниці Мужон Ляня різко звузилися!

 

Авторці є що сказати:

Одне речення, щоб спровокувати буйство:

Ґу Манман: «Зрадницький покидьок, ти не отримаєш їжі, помри з голоду!»

Сісі: «Генерале Мо, Ґу Ман знову покинув тебе і втік!!»

А-Лянь - «Ваншу-Дзюнь, в Чонхва ввели заборону на куріння!!»

Дзян Єсюе - «Старійшино Цінсю*, хтось танцює на могилі Вашої дружини!!»

 

*Цінсю (qingxu) означає «світанок»

Юе Ченьцін - «Маленький Юе-юе, твого четвертого дядька б'ють!!!»

Четвертий дядько, який ще не з'явився (холодно кепкує): «Я б хотів подивитися, хто мене поб'є».