Маленьке випробування

 

- Сі... Сіхе-Дзюню, що?..

Мо Сі скрипнув зубами – це було ясно видно по його блідому, красивому, але наразі лякаючому обличчі. З висоти свого зросту він окинув пронизливими очима натовп, але щойно його погляд дістався Ґу Мана, він швидко його відвів.

- Сіхе-Дзюнь?..

Мужон Лянь кинув на нього косий погляд.

- О, Сіхе-Дзюню, чого ви раптом розгнівались?

Обличчя Мо Сі залишалось похмурим. Від сцени, як Ґу Мана оточили та знущалися з нього, його серце сповнилось ненависті, яку він був не в силах приборкати. Якби він зараз випадково крикнув цій групі людей «зупиніться!», то створив би для себе справді складну ситуацію. На щастя, він притримав свого язика. За якусь мить він зібрався і, зціпивши зуби, повільно промовив:

- Придворні чиновники... пити вино й шукати задоволень, байдикувати й доводити себе до геть п’яного стану...

- …

- Ви всі є важливими членами Військового Відомства. Але все, що ви захотіли показати – ось ці підлі витівки, - він люто цідив кожне слово. – Де ваша вихованість?

Запала тиша, яку порушив Мужон Лянь.

- Що ви маєте на увазі, Сіхе-Дзюню? – він змінив позу: то був напівлежав, а тепер сів. - Ґу Ман зрадник, а всі присутні паничі – шановні дворяни. Дворяни просто граються зі зрадником, де тут брак вихованості? В чому тут підлість?

Мужон Лянь ще раз затягнувся «життям як сон» і продовжив:

- Сіхе-Дзюню, може ви самі і одержимі чистотою, але навіщо вам зупиняти своїх підлеглих? Більше того, це маєток Ваншу. Ґу Ман належить мені, а всі, хто сьогодні тут - мої гості. Хоч який високий у вас ранг, та перш ніж бити собаку хіба ви не маєте подивитися на її господаря?

Ці слова не лише ображали Ґу Мана, але й принижували інших присутніх тут до рівня собак.

Однак ці люди вже були дуже п'яні. Та навіть якщо б вони залишалися тверезими, Мужон Лянь все ж був двоюрідним братом нинішнього Імператора. Дай їм вдесятеро більше мужності, вони все одно б не наважилися проявити незгоду перед могутнім кланом Мужонів.

Мо Сі, однак, мав від цього імунітет. Він схрестив руки на грудях і холодно сказав:

- Мужон Ляню, особа, якій члени Військового Відомства дали присягу – це імператор Чонхва, не Ви. Я не хочу чути, як Ви порівнюєте військових і політичних чиновників зі своїми собаками.

Він подивився прямо в очі Мужон Ляню.

- Слідкуйте за своїми словами.

- Ви!...

Слова Мо Сі були короткими і простими, але водночас надзвичайно важкими - ніби два мечі націлили Мужон Ляню прямо в груди.

Перший меч був нагадуванням: наймогутніша і найвагоміша людина в армії Чонхва носила прізвище Мо. Мужон Лянь теж був військовим чиновником, але його ранг був не таким високим, як у Мо Сі. Військовий закон Чонхва був як гора. Якщо хтось, навіть дворянин, по-справжньому розлютить Мо Сі, то він ризикує наразитися на миттєве покарання.

Другий меч був натяком, що Мужон Лянь перейшов межу.

Це було ще більш лякаючим. Поговорювали, що батько Мужон Ляня брав участь у боротьбі за трон між спадкоємцями ді та шу*. На щастя для нього, попередній імператор був великодушним і залишив голови своїх братів на їхніх плечах. Але ця гілка роду Мужонів все ще тривожилась через це. Вони навіть не наважувалися зачіпати слова «імператорська влада».

 

* «Ді» - народжені від першої офіційної дружини імператора, безпосередні спадкоємці; «шу» - народжені від інших дружин та наложниць, статусом поступаються «ді»

 

Як і можна було очікувати, Мужон Лянь зблід. Йому знадобився час, щоб заспокоїтися.

- Добре, добре, - кутики його рота здригнулися, витискаючи холодну посмішку. - Мо Сі, ви маєте рацію.

Він подивився в очі Мо Сі, потім відвів погляд, а тоді знову повернув назад. Раптом з його долоні з шипінням з’явилося кілька променів світла і на його поклик явився криваво-червоний батіг, що зі свистом розрізав повітря, здійнявши хмару пилу.

- Щойно я був обмовився, - з батогом в руці Мужон Лянь повільно обійшов Мо Сі, його очі горіли ревнощами й ненавистю. – Сіхе-Дзюнь дуже суворий, дисциплінуючи своїх підлеглих. Вважайте, що я, нарешті, зловив просвітлення. Тож...

Його очі невиразно блиснули, відбиваючи світло батога.

— Тоді я теж спробую навчити дисципліни цих дурних рабів!

Тільки-но його голос відлунив по залі, як криваво-червоний батіг здійнявся, наче змія, і люто хльоснув рабів, що стривожено стояли в кутку!

- А-а...!

- Мій пане... мій пане, будь ласка, не гнівайтеся...

Коли Мо Сі почув ці крики з проханнями про милосердя, його очі спалахнули, а тоді спохмурніли. Хоч він мав високе аристократичне походження, Північна прикордонна армія, якою він командував, була групою простолюдинів, яких кров’ю і потом вивів у люди Ґу Ман. Ці заклиначі були бідні, більшість із них були народжені рабами.

Мо Сі дружив з Ґу Маном, потім пройшов вогонь і воду разом з його солдатами. Він глибоко розумів їхні труднощі. Це також було причиною, з якої він, попри дворянський статус, ніколи не спав з проститутками, не брав рабів і не ставився зневажливо до нижчих за нього.

Після того, як Ґу Ман поранив Мо Сі, Імператор хотів вжити заходів, щоб запобігти появі подібного зрадника в майбутньому. Він видав наказ стратити ті тридцять тисяч солдатів Армії Виродків, що залишилися і оголосити заборону рабам Чонхва займатись вдосконаленням.

І Мо Сі притягнув своє хворе тіло та кілька днів стояв в снігу на колінах з тим, щоб просити Імператора не засуджувати армію, залишену Ґу Маном, не вбивати солдатів Ґу Мана, що залишилися, і не позбавляти рабів Чонхва права займатися вдосконаленням.

- Жоден з решти рабів тієї армії не вчиняв зради. Чому ж Ваша Величність хоче побачити, як котяться тридцять тисяч голів?

Імператор сердито сказав:

- Поки що вони не зрадили нас, але це не гарантує того, що вони не зрадять у майбутньому! Усіх їх привів Ґу Ман! Від самого створення це орда зрадників! Сіхе-Дзюню, ти забув свій біль щойно рана загоїлась?!

Насправді рана ще не загоїлась. Крізь бинти, обмотані навколо його грудей, сочилася кров.

Але він усе ще пам’ятав слова, які сказав йому Ґу Ман, коли вони були ще юними. Він сидів на стосі соломи, хрумтів яблуком і посміхався Мо Сі.

- З двадцяти восьми країн і Дев’яти Провінцій, лише п’ять країн на чолі з Чонхва готові дозволити нам, народженим рабами, займатися вдосконаленням. Було б добре, якби в майбутньому їх стало більше. Хоча у Чонхва жоден раб не може стати чиновником, та поки Імператор дозволяє нам практикувати вдосконалення, завжди буде шанс.

Я хочу чогось досягти. Всі ми хочемо чогось досягти. Ми лиш сподіваємось, що людина на троні захоче побачити нас...

 

Мо Сі заплющив очі і сказав:

- Я прошу Вашу Величність дозволити мені взяти на себе відповідальність за цих тридцять тисяч народжених рабами солдат.

Імператор розсміявся:

- Дозволити тобі, чистокровному аристократу, очолити армію розбійників Ґу Мана? Як ти їх очолиш? Чи будуть вони підкорятися тобі? Крім того, як ти можеш гарантувати, що ці звірі не націлять свої списи на трон Чонхва, як зробив їх попередній командир?!

Мо Сі подивився прямо в очі імператора і сказав:

- Я готовий дати Небесну Обітницю.

Імператор був шокований.

- … Що ти сказав?!

- Я готовий дати Небесну Обітницю.

- …

Небесна Обітниця була важкою, непорушною клятвою, яку можна було дати лише раз у житті. Вона забирала десять років життя у того, хто її давав, і якщо він її порушить, то на нього з небес зійде велике лихо і перетворить його на попіл. Але навіть якщо він дотримуватиме слова до кінця своїх днів, десять років йому не повернуться.

Саме через такі суворі умови дуже мало хто в світі наважувався давати таку обітницю.

Але Мо Сі це зробив.

Він склав цю обітницю, віддавши десять років свого життя, поклявшись ніколи не дозволити цим солдатам рабського походження повстати, поклявшись бути вірним імператору та Чонхва до кінця своїх днів.

Тільки для того, щоб зрада Ґу Мана не потягнула за собою ще більшого пролиття невинної крові.

Тільки для того, щоб у Чонхва раби й надалі мали право практикувати вдосконалення.

Про його жертву майже ніхто не знав. Все, що знали люди - що Імператору раптом спала на думку дивна ідея і він передав Армію Виродків, залишену Ґу Маном, чистокровному аристократу.

Коли Мо Сі зайняв цю посаду, солдати поза очі охрестили його «вітчимом». Вони лаяли його за суворість і байдужість, за те, що він народився аристократом і ніколи не зрозуміє страждань бідняків.

Але ніхто з них не знав, чим пожертвував цей благородний молодий пан, що «не розумів їхніх страждань», щоб зберегти їм життя, щоб людей, які мали таке саме походження, як і Ґу Ман, не таврували безсиллям до кінця їхніх днів.

Десять років життя, обітниця до смерті.

Цей «вітчим», чиє серце було поранено ножем, був ув’язнений обставинами, не в силах задовольнити обидві сторони. Він уже зробив усе, що міг. Просто ніхто про це не знав.

Але Мужон Лянь знав. Тому що в той день він був поряд з Імператором.

Він на власні очі бачив, як Мо Сі благав за рабів, на власні вуха чув, як Мо Сі давав обітницю, стоячи навколішки, чолом в снігу. Він знав, що Мо Сі співчуває цим рабам.

Мо Сі зараз викликав у нього невдоволення, але він не міг вилити свій гнів на імперського генерала, тому безсоромно шмагав цих безсилих рабів, доки в повітря не бризнула кров, а зала не сповнилась голосінням.

Мужон Лянь відкинув голову назад і голосно засміявся. Його бліде і гарне обличчя було спотворене відразою і впливом наркотика. Він поглянув на Мо Сі і багатозначно сказав:

- Раби завжди залишатимуться рабами. Їх кров з народження приречена бути брудною. Який вони можуть мати шанс чогось досягти?

- …

Юе Ченьцін поряд був приголомшений.

– «Життя як сон» - це не жарти, - пробурмотів він. – Мабуть, я скажу всім своїм друзям, що краще цього не курити. Це ж просто маленьке непорозуміння, чого Ваншу-Дзюнь так сказився?

Шмагання рабів не вгамувало Мужон Ляня. Краєм ока він побачив Ґу Мана, що стояв осторонь.

Мужон Лянь – колишній господар Ґу Мана, протягом багатьох років він бачив усі взаємодії між ним і Мо Сі. Хоча він не мав жодних доказів, але відчував, що щось у стосунках Мо Сі та Ґу Мана було неправильним.

Тут раптом Мужон Ляню спала на думку паскудна ідея. Він розвернув свій духовний батіг і вдарив ним прямо по приголомшеному Ґу Ману.

Той не встиг зреагувати і батіг Мужон Ляня обвився навколо його талії. Заскоченого зненацька, Мужон Лянь одним ривком підтягнув його до себе.

Він схопив його за підборіддя і повернув обличчям до Мо Сі. Його очі були сповнені злоби.

- Нумо, Ґу Мане, подивись на цю людину перед собою. Ти впізнаєш її?

Ґу Ман кліпав очима зі звіриною настороженістю.

- Неважливо, якщо ти забув. Дозволь мені сказати тобі: навіть якщо ти не говорив цього тоді, я це бачив… Ти міг в голос називати мене господарем, та у своєму серці ти хотів зрадити сім’ю Мужон і стати собакою цього молодого пана Мо.

Обличчя Мо Сі спохмурніло.

- Мужон Ляню, Ви з глузду з’їхали?!

- Як я міг з’їхати з глузду? Сьогодні наше довгоочікуване возз’єднання, а я не підготував ніякого подарунка. Як щодо цього? Я ще раз перевірю його наміри. Якщо він все ще хоче слідувати за вами, то я подумаю про те, щоб дати йому йти своєю дорогою і відпустити його, гаразд? - Мужон Лянь обняв Ґу Мана за плече й притулився до нього. - Я навіть вже придумав, як саме його випробувати. Я скажу вам…

- Мужон Ляню!

Мужон Лянь вже певний час був під дією «Життя як сон». Він приклав палець до губи й похитав ним.

- Тсс, не сердьтеся. Дайте мені закінчити. Я обіцяю, це буде дуже цікаво.

Він опустив голову і солодко мовив до Ґу Мана:

- Генерале Ґу, зараз я дам тобі два варіанти. Слухай уважно.

Чесно кажучи, мені завжди було огидне твоє обличчя і я дуже хочу його порізати. Але якщо ти зможеш допомогти... — він п’яно вказав на Мо Сі. - Якщо ти зможеш мені допомогти і відрізати одну з його рук...

Він ще ближче присунувся до вуха Ґу Мана і, посміхаючись, показово прошепотів:

- Я тебе пожалію.

Ці слова шокували сп’янілих гостей. Їх мутні очі округлилися від здивування і вони витріщилися на цих трьох.

- Що тільки що сказав Ваншу-Дзюнь?..

- Він хоче руку генерала Мо?

Юе Ченьцін ляснув себе по лобі й пробурмотів:

- Мені не варто було приходити.

Потім він закричав:

- Ваншу-Дзюню, Мужон-даґе!! Ви викурили забагато «Життя як сон»! Ваш розум затьмарений! Де ви зберігаєте витверезні ліки? Я піду принесу Вам!

Мужон Лянь проігнорував його. Він вчепився у нічого не розуміючого Ґу Мана й усміхнувся.

- Тож, Ґу Мане? Ти це зробиш?

Після цих слів духовний батіг в його руці перетворився на кинджал, що виблискував холодним світлом. Мужон Лянь підняв його до Ґу Манової щоки.

- Або відірвати йому руку, або дозволити мені порізати твоє обличчя. Ти ж несповна розуму, так? Мені справді не терпиться побачити, що саме ти обереш.

Мо Сі відчув тремтіння в серці. Мужон Лянь зовсім не був п’яним.

Було очевидно, що з нинішніми здібностями Ґу Мана, навіть якщо він візьме кинджал, він не зможе торкнутись і волосинки на голові Мо Сі. Він взагалі не становив загрози. Мужон Лянь лише хотів перевірити, чи дійсно Ґу Ман втратив пам’ять, а також наскільки важливе місце в його серці займає Мо Сі.

- Я рахую до трьох.

Кинджал був прямо біля обличчя Ґу Мана. Ще сантиметр, і потече кров. Ґу Ман не видав ні звуку, лише кинув байдужий погляд на клинок Мужон Ляня.

- Один.

Серце Мо Сі забилося швидше. Він хотів негайно зупинити Мужон Ляня. Але з іншого боку... йому дуже кортіло побачити, що робитиме Ґу Ман.

Насправді Мо Сі мав певні сумніви. Він також думав, що психічні відхилення Ґу Мана можуть бути удаваними.

Якби мозок Ґу Мана був справді пошкоджений, то, під впливом звіриних інстинктів, він би не вагався і секунди. Якби він справді був таким, як сказав Лі Вей, і підсвідомо вважав себе вовком, то між тим, щоб отримати поранення, і тим, щоб заподіяти шкоду іншим, вовк, без сумнівів, вибрав би останнє.

То чому ж Ґу Ман досі не зробив жодного руху, щоб атакувати?

Атмосфера ставала все більш напруженою.

Мужон Лянь посміхався, Юе Ченьцін кричав, натовп благав. Дим стелився кімнатою, створюючи враження нереальності цієї сцени. Перед внутрішнім поглядом Мо Сі постали різні вирази обличчя Ґу Мана з минулого: спокійне, сяюче, стурбоване, холодне.

Вони пропливали минуле у дивних формах, наче через сяючу луску великої риби. Світло, що відбивалося з кожної лусочки, було силуетом Ґу Мана з минулого, що спливав, наче сон.

Давно не бачилися, Мо-шиді. Чи можу я сісти поруч?

Не хочеш гнити разом зі мною?

Я справді тебе вб’ю…

Ці спогади бурхливим водоспадом пронеслися перед його очима. Нарешті їх пронизав голос Мужон Ляня, повертаючи Мо Сі до реальності.

В якій залишився лише цей Ґу Ман, досі тихий, лиш трохи насуплений.

- Два...

З якоїсь причини Ґу Ман все ще не рухався.

Чому він не вибрав самопорятунок?! Хіба він не був звіром, не здатним нічого пригадати? І це вже не кажучи про безжальність, яку він проявив до Мо Сі в минулому. Ґу Ман проштрикнув його клинком, тож він мав... він мав…

- Три!

- СТІЙ!

Мо Сі стрімко відреагував. В його руці спалахнули іскри і з долоні вирвався зачарований талісман та пронісся до занесеного кинджала Мужон Ляня.

Але запізно …

Кинджал вдарив Ґу Мана в щоку, бризнула кров. Очі Мо Сі округлилися.