Знову війна

Розділ 141 - Кривавий демон-звір

Перед гнівом монарха усі видали звук згоди, але ніхто не наважувався виступити першим. - Говоріть, - сказав Імператор. - Коли Мендзе головувала на засіданнях від мого імені, хіба ви не розсипались словами? То що ж сталося зараз? Всі оніміли? Літній вельможа виступив уперед і сказав: - Ваша Величносте, в Шитво була надзвичайна ситуація, яка потребувала відправки військ. Однак таке питання потребує особистого схвалення Імператором. Якщо принцеса Мендзе діяла від імені Вашої Величності, це потребувало всебічного обговорення, перш ніж могло бути здійснено. Інакше все може поринути в хаос. - Хаос? – Імператор примружив очі, вираз його обличчя був надзвичайно небезпечним. - Цікаво, який хаос? - Державний уклад Чонхва, правила, встановлені предками… Монарх різко перебив його, вищеривши надзвичайно білі зуби: - Через правила наших предків ми втратили три великих міста на кордоні! Старий вельможа відсахнувся, його старе черепашаче обличчя миттєво зморщилося. Імператор вже не міг стримувати гніву і випустив лють перед засіданням двору, стукнувши по столу: - Чого ви всі хочете? Чоловік чи жінка – це настільки важливо? Цей Самотній призначатиме керувати від свого імені кого вважатиме за потрібне! Дозволити приймати рішення вам? Тоді краще просто піти на задній двір і привести свиню, щоб сиділа на моєму місці! Навіть не будемо говорити про Дадзе. Трьохсоттисячна армія Ляо колись хотіла зайняти місто Фен, але зазнала від нас поразки. Хво — стародавнє і критично важливе для Чонхва місто. З давніх часів ворог неодноразово атакував його - і кожного разу зазнавав поразки... Але зараз ми втратили їх усі протягом двадцяти днів. Навіть свиня такого б не допустила! - … - Хто відхилив пропозицію Мендзе? Хто не дозволив їй відправити війська до Шитво? Це були ви?! – Імператор вказав на старого вельможу, який щойно говорив. - Звичайно, це був не я! – поспішно мовив той. - Така велика справа, як я один можу приймати рішення? Це... це… - Що «це»?! Ти зазвичай такий красномовний, але коли треба понести відповідальність, заїкаєшся? Говори! А, ти хочеш, щоб я попросив Мендзе вказати всіх по черзі? Мендзе! Мендзе була єдиною жінкою на засіданні. На ній був оздоблений золотом чорний офіцерський головний убір та чорне офіцерське вбрання із вишитим феніксом. Хоч воно мало широкі рукави, та було приталене, що додавало їй офіційності. Зараз, коли її покликав брат, її довгі вії затріпотіли і вона опустила очі. - Брате Ван, будь ласка, заспокойтеся. Тепер, коли перевал Шитво втрачено, три міста пали і нам невідомо, що країна Ляо планує робити далі - не час шукати винних. Брате Ван, я прошу перевірити готовність, перекинути війська Північної Прикордонної Армії та організувати контрнаступ. Старі вельможі спочатку хвилювалися, що Мендзе скористається цією можливістю і поскаржиться на них своєму братові. Але, почувши її слова, вони зітхнули з полегшенням і не могли не зааплодувати Мендзе у своєму серці. Ця дівчина навіть не скористалася можливістю атакувати їх, он як! - Правда, правда! - швидко мовив старий вельможа. – Бачите, Ваша Величносте, ми також хвилювалися через правила імператорського двору Чонхва. Наші наміри були добрими, але результат незадовільним. Будь ласка, вгамуйте свій гнів. - Так, Ваша Величносте, - мовив ще один вельможа. - У сім’ї є свої правила, а в країні – свої закони. Ми, піддані, приймали рішення, керуючись законами країни. Так, ми втратили три міста та перевал, але принаймні закони не були порушені. Це непогано. Коли Імператор почув це, злість, яку він було придушив, піднялася знову. Несподівано хтось додав: - Ваша Величність хворіє уже більше двадцяти днів. Наші тривоги не безпідставні. Якщо тіло Вашої Величності страждає на якусь серйозну хворобу, згідно із законами, ми маємо повідомити про це старійшинам. Приховування правди і ухиляння легко спричинять безпідставні хвилювання при дворі. Імператор миттю розлютився. Він глибоко вдихнув, звів налиті кров’ю і ненавистю очі й грюкнув по столу. - А ви всі справді здібні! Роти на ваших обличчях не для того, щоб давати пропозиції, а щоб пліткувати, так?! Всі промовчали. Чиновники були спокійні, бо мали імунітетні жетони, даровані їх сім’ям попередніми імператорами. Вони мали глибоке коріння при дворі, тому тільки вдали, що перелякані. - Ваша Величносте, не гнівайтеся. Турбота про Ваше тіло важливіша. Імператор розлючено відвернув голову, наче не хотів більше бачити цих людей перед собою. Він не говорив ні слова і якийсь час дивився на колони головної зали. Але зрештою це все одно виявилося марним. Жахлива злість вирвалася з його серця, його заполонила ненависть і образа. Він заплющив очі. І раптом, одним помахом рукава, перекинув стіл перед собою. Фрукти і ягоди покотилися по підлозі, а сувої зі звітами опинилися у ще більшому безпорядку. - Геть! - … - Геть звідси! Забирайтесь усі! - … Так! Імператор задихався, його червоні від гніву очі дивилися на придворних. Потім він кинув: - Чекайте. Усі чиновники зупинилися. - Сіхе-Дзюню, ти залишись. Невдовзі у залі залишилися лише Мо Сі та Імператор. Останній глибоко вдихнув і виснажено відкинувся на спинку трона з драконом. Його очі тупо дивилися на стелю з зображеннями драконів і феніксів. - Жетон, дарований Імператором... жетон, що дає імунітет... – монархи лаявся після кожної фрази. – Велика спадщина наших предків! Покладаючись на ці речі, кожен з них використовує будь-яку можливість, щоб знайти для себе вигоду. Яка користь Цьому Самотньому і далі тримати їх? Орда бездумних бамбукових воїнів і та була б кориснішою! Чому б Цьому Самотньому не роздавати накази і звання бамбуковим фігуркам?! Тоді я мав би менше серцевого болю! - ... Оскільки ми вже в такій ситуації, Вашій Величності немає сенсу віддаватися таким диким фантазіям. - Які дикі фантазії? — сердито сказав Імператор. – Краще безмозкі свині без амбіцій, ніж особи з амбіціями, але без мізків! Мо Сі стиснув тонкі губи. Нинішній Імператор зайняв трон під час кризи в Чонхва. Опір, який він зустрів, по суті, був безпрецедентним. Багато хто відкрито чи потай виступали проти нього, через що він завжди думав, що «краще виростити групу слухняних бамбукових воїнів, ніж тримати двір, повний цивільних і військових чиновників». Мо Сі подумки зітхнув. Він не хотів продовжувати з ним цю безглузду розмову. Замість цього він запитав: - Як Ваша Величність планує контратакувати? - Боюся, що просто контратакувати буде замало. Він приклав руку до чола й люто потер лоб над бровою. - Сіхе-Дзюню, чи знаєш ти, чому Цей Самотній не міг вийти з усамітнення більше двадцяти днів? - Через морозну хворобу. - Тоді чому Цей Самотній не шукав тебе, щоб вигнати холод, як завжди? - Я не впевнений. Імператор сів прямо, вся його постать опинилася в тіні трону. - Сіхе-Дзюнь стільки років виганяв холод для Цього Самотнього, - сказав Імператор. - Тобі ніколи не було цікаво, як Цей Самотній заразився цією хворобою? - Якщо Ваша Величність не скаже, я не питатиму. - Ти завжди був обережним у своїх словах і вчинках, - кивнув Імператор. — Ти легко втрачаєш розум тільки коли справа стосується твого дорогого шисьона. Після павзи Імператор заговорив знову: - Насправді Цей Самотній не збирався приховувати від тебе правду, просто для неї ще був не час. Тепер, коли ми маємо таку ситуацію, настав момент Цьому Самотньому все тобі пояснити. - Будь ласка, говоріть, Ваша Величносте. Імператор якусь мить поміркував і зітхнув. - Цю розповідь треба почати зі старої історії про заснування країни Ляо. Думаю, немає потреби вдаватися в подробиці того минулого - боюся, що в Чонхва немає нікого, хто б не знав цього, від старих до дітей: тоді Великий Майстер Чень Тан зробив виняток і прийняв в учні раба Хва По’аня. Пізніше Хва По’ань зрадив його, зібрав своє військо та повстав. Він назвав себе імператором і заснував на північному кордоні Чонхва країну тисячі зол. Зараз, коли мова заходить про країну Ляо, в усіх Дев’яти Провінціях не знайдеться людини, яка б не знала про їх жахливі методи і вправність в темних мистецтвах... Однак... - Імператор підняв голову. - Ти коли-небудь замислювався над тим, звідки виникло магічне мистецтво країни Ляо? - Хва По’ань був рідкісним генієм в магії, - сказав Мо Сі. – Більшість темних технік, які сьогодні використовує країна Ляо, були створені ним. - Як він міг так багато створити? Він же був невченим рабом. Хто скерував його? Відповідь була очевидною: Чень Тан. Мо Сі нахмурився і сказав: - Але Чень Тан жодного разу не заплямував себе неправедними техніками. - А хто сказав, що джерелом темної магії має бути темна магія? - сказав Імператор. – Генерал Ґу перебував у країні Ляо п’ять років, протягом яких надіслав Цьому Самотньому прірву інформації і ми зібрали велику кількість темних технік країни Ляо. Крім невеликої частки темних мистецтв, повністю отриманих зі спадщини демонічної раси, Цей Самотній виявив, що багато що містить відголоски магічного мистецтва Чонхва. Подумай над цим. Хва По‘ань був надзвичайно розумною людиною. Така людина не захотіла б вивчати магічне мистецтво, просто копіюючи його. Опанувавши техніки Чень Тана, він обов’язково замислився б, як зробити їх більш особливими та потужними. Мистецтво, що його практикував Чень Тан, було націлене на стабільність, але Хва По’ань шукав небезпеки та надзвичайності. Імператор крутнув пальцями і в його долоні з’явилося золотисто-червоне полум’я. - Наприклад, це - техніка Полум’я Дев’яти Лотосів, яку залишив великий майстер Чень Тан. Воно може розвіяти легку демонічну ауру, якою можуть бути уражені прості люди. Ти маєш бути добре з нею знайомий. Після цих слів рука Імператора утворила ще дві печатки і золотисто-червоне полум’я зникло. На його місці з’явився синьо-чорний вихор міазмів. Очі Мо Сі різко розширилися. - Техніка Проклятого серця? - Правильно, - сказав Імператор. - Це техніка Проклятого Серця, яку Цей Самотній відтворив згідно з записами про темну магію, які передав Ґу-цін. Коли ти воював проти країни Ляо, вона могла завдавати тобі чимало неприємностей, бо це повна протилежність техніці Полум’я Дев’яти Лотосів. Це магічне мистецтво, яке може призвести до роз’їдання людей демонічною енергією. І Імператор розвіяв заклинання. - Але, Сіхе-Дзюню, якби Ґу Ман не передав таємно техніку Проклятого Серця, Цей Самотній ніколи б не подумав, що між нею і технікою Полум’я Дев’яти Лотосів всього дві печатки. Мо Сі був трохи приголомшений. - … Ваша Величність має на увазі, що багато магічних технік Хва По’аня мають тінь мистецтв Чень Тана? - Саме так. Більшість темних технік країни Ляо мають спільне походження з техніками Чонхва, - сказав Імператор. - Його вчителем був Чень Тан, народився він в Чонхва. Хоч як він пізніше змінився, він все одно не зміг позбутися свого коріння. Тож давай повернемось до суті. Ти пам’ятаєш, як майстер Чень Тан тоді втратив своє життя? - … В історичних книгах сказано, що він пожертвував собою, щоб зупинити Кривавого демона-звіра, створеного Хва По’анєм. Зрештою, він загинув разом із ним. Імператор кивнув. - Кривавий демон-звір був лютим, жорстоким і сповненим ненависті. Якщо дати йому зростати, він матиме колосальну руйнівну силу. На додачу, він буде випромінювати демонічну енергію, впливаючи на свідомість усіх живих істот у радіусі ста лі [1 лі ~500 м]. Вона поступово заражатиме людей та зробить їх жорстокими й кровожерливими. Легенди, пов’язані з цим, надто шокуючі. Згідно з ними цього демона-звіра неможливо убити, він подібний до фенікса, що відроджується з попелу. Тож навіть якщо тоді він був запечатаний Чень Таном, імператори Чонхва все ще мали побоювання щодо цього демонічного звіра. Аж до покоління мого імператорського батька... Він трохи помовчав, а потім додав: - Про всяк випадок приховуючи це від чиновників, він таємно влаштував експеримент. Мо Сі здригнувся. - Покійний Імператор також хотів створити Кривавого демона-звіра?! - Ні, - відповів Імператор. - Тоді... - Він знайшов записи про вирощування духовних звірів у секретному сувої, залишеному Чень Таном. Духовний звір, описаний там, був надзвичайно схожим на Кривавого демона-звіра, але його здатності були абсолютно протилежними. Це був духовний звір, здатний очистити світ. Тоді мій імператорський батько захотів таємно виростити такого звіра, що міг би протистояти кривавому демону. Цей секрет був справді несподіваним. Мо Сі фактично втратив дар мови. Попередній Імператор колись хотів виростити духовного звіра, подібного до Кривавого демона-звіра, на користь Чонхва? Мо Сі якийсь час перетравлював це. - Але якщо може існувати такий духовний звір… чому Чень Тан не створив і не вдосконалював його тоді? - Хоч такий духовний звір має здатність очищати світ, процес його вирощування і вдосконалення все ж надто жорстокий і небезпечний, — сказав Імператор. — Тому Чень Тан назвав це забороненою технікою. Мій імператорський батько також зазнав невдачі в його створенні. Але, на думку Цього Самотнього, причина невдачі мого батька полягала не лише в складності самої техніки. З давніх часів ті, хто досягає великих звершень, опиняються в потрібний час, у потрібному місці та з потрібними людьми. Коли мій батько вирощував духовного звіра, Чень Тан уже багато років як помер і сувій із заклинаннями було важко повністю розшифрувати. Це був не той час. А також, місто Дадзе – саме там Чень Тан запечатав Кривавого демона-звіра - все ще було під контролем країни Ляо і не було можливості досліджувати там духовний потік. Тож, місце теж було не те. І останнє... Він зупинився, потім почав звично крутити на зап’ясті браслет з намистин. - Оскільки цей крок був надто небезпечним, мій батько не став заявляти про це світу. Що стосується тих кількох людей, що були в курсі експерименту, вони насправді від початку мали свої власні цілі. Пізніше розгорнувся конфлікт... Тож залучені у це люди теж були не тими. З цими трьома розбіжностями було б важко чогось досягти. Тож план мого батька провалився. Ніхто не знає, що сталося з духовним звіром, якого він частково виростив. Можливо, він зник сам по собі, а може, був знищений ним. Це залишилось таємницею і вирощування духовних звірів було стерто з історії Чонхва. Єдині сліди, що залишилися, - Імператор зупинився, потім продовжив, — це люди, які були в тісному контакті з духовним звіром. Всі вони зазнали певних змін, хтось більше, хтось менше. Мо Сі трохи звузив очі. - ...Хто ці люди? - Це заборонена таємниця, яку було стерто у тому ж поколінні, якому вона належала. Тому навіть Цей Самотній не може знати достеменно. Наразі можна точно визначити лише три людини, - Імператор перестав крутити браслет на зап’ястку і взяв одну намистину. - Перший – Джов Сяо*. *鸮/Xiao – сова. Усі імена родини Джов пов’язані з птахами. Хе – чапля. - Батько Джов Хе? - Саме так, батько Джов Хе, попередній Великий Старійшина платформи Сишу, Джов Сяо. У той час він був, мабуть, найкращим майстром заклинань і безпосередньо відповідав за вирощування духовного звіра. Мутація, якої він зазнав, спричинила надзвичайну жагу до крові. Мо Сі деякий час мовчав. Про родину Джов справді ходило занадто багато кривавих чуток. Любов Джов Хе розрізати людям голови та копатися в їхніх мізках давно не була новиною. Щодо його батька, Джов Сяо, Мо Сі не мав про нього особливого враження через його ранню смерть. Проте він пам’ятав, що цей Великий Старійшина наприкінці новорічних бенкетів любив їсти сире м’ясо, що сочилося кров’ю… Виявлялося, що цьому була причина. - То жорстокість Джов Хе теж пов’язана з цим? - Так, - сказав Імператор. – Поки заклиначі, що зазнали мутації, багато контактують зі своїми кровними родичами, це впливатиме і на них. Тож тяга Джов Хе до крові справді виникла через його батька... - ... А друга людина? Хто другий? - Мужон Сюань. Мо Сі був шокований. - Батько Мужон Ляня?! Імператор кивнув. - Як брат мого батька, Мужон Сюань також брав безпосередню участь у цій справі. Однак його ситуація була дещо особливою: він дуже швидко посварився з моїм батьком і більше не брав участі в експерименті, а невдовзі загинув на полі бою. Тому мутація, спричинена духовним звіром, не була очевидною і ніяк не сказалася на Мужон Ляні. Причина, з якої я впевнений, що він брав у цьому участь - його гробниця. Імператор перебрав кілька намистин на браслеті і продовжив: - Усі гробниці героїв на Горі Душ Воїнів запечатані білим нефритом. Він чистий і гладкий, практично не піддається руйнуванню. Він може гарантувати що тіло людини, поховане там, залишатиметься таким же, як за життя. Проте гробниця покійного Ваншу є винятком. Якось охоронець Гори прийшов до Цього Самотнього повідомити, що нефрит, використаний для гробниці покійного Ваншу-Дзюня виявився підробкою: минуло лиш трохи більше двадцяти років, а він уже почав старіти та вицвітати. Я наказав майстрам відремонтувати гробницю, однак несподівано по її відкритті майстри виявили, що тіло всередині почорніло... Воно повністю піддалося мутації. Почувши це, Мо Сі нахмурився і запитав: - Мужон Лянь знає про це? - Він тоді був відсутній в столиці, тому не знав. Крім того, це надто жорстоко, тому Цей Самотній не говорив йому. - … - Насправді люди, що займають цю посаду, мусять зберігати надто багато секретів, - зітхнув Імператор. - Є деякі речі, про які я волів би не знати. … Забудь, не будемо про це. Цей Самотній хоче поговорити про третю людину. Цього разу йому не було потреби говорити. З першими двома особистість третьої була зрозуміла. Мо Сі заплющив очі й сказав: - … Третя особа, якщо я не помиляюся, це сам попередній Імператор? Імператор на мить завмер, а потім гірко посміхнувся: - Ти маєш рацію, третя людина — мій імператорський батько. Його мутація… - Жахливий холод. - … Так. У якийсь момент попередній імператор Чонхва став надзвичайно боятися холоду. Він був заклиначем вогняного типу, але постійно використовував печі та загортався в шуби і стан його з року в рік погіршувався. Люди думали, що він просто постарів і тому його тіло вже не таке, як раніше. Ніхто гадки не мав, що за цим криється насправді. - У той час мій імператорський батько не знав, що на його стан вплинуло вирощування духовного звіра, як і не знав, що цього впливу зазнають і його діти. Він все ще часто контактував з Цим Самотнім — з цих трьох він прожив найдовше, тому його вплив на мене був набагато більшим, ніж вплив двох інших батьків на своїх дітей. Він опустив очі й погладив пальцями низку намистин. - Я був юним і слабким, - тихо мовив він, - і мав подібний воді духовний потік їнь. Згодом я отримав хворобу всепроникаючого холоду, - його голос ставав все тихішим і тихішим. Його очі за довгими віями неясно відблискували мінливими емоціями подібно потоку підземної річки. Його тонкі губи невиразно ворушилися. - Покійний батько Цього Самотнього несвідомо приніс мені хворобу, яка буде переслідувати мене все життя. Але, дізнавшись про неї, він подумав змінити наступника… Імператор ледь помітно зітхнув і не закінчив думки. У водному годиннику тронної зали тихо крапала вода. Нова крапля падала в резервуар, розбиваючи колишній спокій на блискучі хвилі. Навіть у звичайної людини знайдеться кілька невідомих іншим таємниць, що вже казати про країну, яка існує багато років. Мо Сі знав лише про цю невиліковну хворобу Імператора, але він ніколи гадки не мав про її першопричину і не знав, що вона була пов’язана з попереднім Імператором. Якусь мить він не знав, що сказати. - ... Забудь, - зітхнув Імператор, - минуле вже не має значення. Що найбільше засмучує Цього Самотнього зараз, так це втрата міста Дадзе. Ти щойно чув, що Дадзе — це місце, де Чень Тан запечатав Кривавого демона-звіра. Після битви між Чень Таном і Ляо Чонхва і країна Ляо стали боротися за володіння цим місцем. Щодо країни Ляо зрозуміло - якщо вони хочуть відродити свого звіра, їм необхідно, щоб це місто було під їх контролем. Що стосується нас... будь то для захисту чи для досліджень, ми не можемо просто так відмовитися від Дадзе. Тож за ці сотні років Чонхва та країна Ляо провели багато битв у Дадзе, по черзі займаючи це давнє місто. Коли попередній імператор був при владі, Дадзе все ще залишалося територією країни Ляо. Після того, як Цей Самотній вступив на трон, його було повернуто під контроль Чонхва. І перше, що я зробив, повернувши Дадзе - таємно відправив туди людей платформи Сишу, щоб дослідити сліди печатки Кривавого демона-звіра. - Які результати? – спитав Мо Сі. Імператор похитав головою. - Якщо це буде оголошено публічно, я боюся, що весь Чонхва охопить паніка, - він зробив павзу, а тоді тихо промовив: - Печатку Кривавого демона-звіра знято. - !! - За десять років, протягом яких країна Ляо контролювала Дадзе, вони змогли успішно зняти печать з Кривавого звіра та витягти його з безодні озера Дадзе. Зіниці Мо Сі звузились. - Якщо країна Ляо повернула собі Кривавого демона-звіра, чому за ці десять років не було ніяких зрушень?! - Тому що, хоч печатку і було знято, демон-звір все ще перебуває в стані сплячки, і заклиначі країни Ляо не можуть його контролювати. Але ти розумієш, найскладніше було зняти печатку, зі сплячки точно можна пробудити, - Імператор зітхнув і продовжив: - Коли я вперше почув цю таємну доповідь, я був настільки схвильований, що більше десяти днів не міг спати. Кожного дня й ночі я думав — невже Кривавого демона-звіра справді можливо відродити? Чи є в країні Ляо могутній майстер, який може відновити його душу, що була запечатана протягом сотень років? Якщо є, скільки часу це займе? - … Імператор потер рукою брову й тихо сказав: - Сіхе-Дзюню, тепер ти знаєш, чому я так прагнув послати абсолютно лояльну людину в якості шпигуна до країни Ляо? Ми повинні знати кожне зрушення Кривавого демона-звіра, бо не буде іншого Чень Тана, який міг би оборонити ворота Чонхва. Мо Сі тихо запитав: - Що відомо про демона-звіра на даний момент? - Ґу Ман витратив цілий рік, щоб знайти інформацію про це. Після того, як печать було знято, Кривавого звіра помістили в торбу для збереження душі. Але оскільки Чень Тан свого часу завдав йому сильних уражень, незалежно від того, як про нього дбали, його сила постійно слабшала. Дотепер немає жодних ознак його відновлення. Побачивши, що обличчя Мо Сі розслабилось, Імператор сказав: - Але не варто так швидко розслаблятися. Цей Самотній спершу думав, що загроза Кривавого демона-звіра зникла і про це можна не хвилюватися. Та пізніше заклиначі платформи Сишу з Дадзе таємно доповіли Цьому Самотньому, що знайшли в озері слід залишків душі Кривавого звіра. Після миті мовчання Мо Сі раптом збагнув і широко відкрив очі: - То причина того, що Кривавий демон досі не прокинувся, полягає не в його слабкості, а в тому, що країна Ляо втратила фрагмент його душі? - Саме так, - сказав Імператор. - Того року душа Кривавого демона-звіра була розбита Чень Таном і її фрагмент вислизнув з печатки та непомітно занурився в озеро. Через відсутність цього фрагменту країна Ляо і не змогла пробудити свою найпотужнішу зброю. Тому ця частинка його душі стала важливим елементом у нашій битві проти країни Ляо. Коли Цей Самотній дізнався про це, я негайно наказав людям шукати в озері залишки душі Кривавого демона-звіра. Однак це було схоже на пошуки голки в копиці сіна і на це пішло шість-сім років. Тільки нещодавно ми визначили ділянку, яка має бути досліджена. Але вона була близько ста лі завширшки і якщо б ми продовжили шукати звичайними методами, це зайняло б ще кілька місяців. Цей Самотній хотів якомога швидше розібратися з цією справою, тому пішов на ризик. - Який? – спитав Мо Сі. Імператор підняв свій блідий палець і вказав на себе: - Виклик. В юності Цей Самотній був заражений духовним звіром і отримав морозну хворобу, але разом з тим і якусь частку його ці. Кривавий звір і духовний звір мають одну природу, тому, якщо постаратись, я можу його викликати. Мо Сі стиснув губи, відчуваючи сумніви: - То цими днями Ви лежали без тями, бо намагалися знайти сліди фрагменту душі Кривавого демона-звіра? - Так, цього разу, коли стався морозний напад, мені потрібно було не полегшити його вчасно, а дати йому розвинутися — чим сильніший напад холоду, тим сильнішою буде ці духовного звіра в мені і тим легше буде знайти конкретне місцезнаходження Кривавого звіра. Буквально вчора Цей Самотній точно визначив місцеперебування частинки душі та хотів негайно відправити людей, щоб її забрати… Але сьогодні, прийшовши до двору, Цей Самотній дізнався, що місто Дадзе було втрачено. З легким рухом його губ в залі, здавалося, нагнітилось відчуття холодного тиску. Імператор заплющив очі й взявся за підлокітник трону з драконом. Судини на тильній стороні його долоні випнулися і він холодно мовив: - Країна Ляо... мабуть, там нарешті дізналися причину того, чому у них не виходило відновити Кривавого демона-звіра. Тепер, коли місто Дадзе у них в руках, коли вони досягнуть успіху в своїх пошуках і останній фрагмент душі потрапить до рук Ляо, на Чонхва чекатиме не втрата одного-двох міст, а повторення давньої битви з Хва По’анєм. Його очі заслало кривавою димкою. - Сіхе-Дзюню, ти розумієш важливість цього питання? Це питання існування країни і Цей Самотній не може довірити правди нікому, чия вірність викликає сумніви. Втрата міста Дадзе набагато серйозніша, ніж здається. Тому Цей Самотній негайно відправляє армію, щоб повернути місто, а ти її очолиш. Але ти маєш чітко розуміти, що основна мета цієї кампанії не місто, а фрагмент душі Кривавого демона-звіра в озері — ти маєш якомога швидше знайти його. Після павзи він додав: - А інакше, коли душа Кривавого демона-звіра буде зібрана й відроджена - що там Чонхва… увесь світ вдосконалення порине в хаос. Тоді це буде катастрофа для Дев’яти Провінцій і спустошення буде загрожувати усьому світу.