Серйозні ушкодження

Розділ 127 - Печаль Мендзе

  Принцеса Мендзе із зав’язаним в низький пучок волоссям, одягнена в блідо-золотисте вбрання з каптуром, вийшла з тіні квітів за дверима. Служниця Юе Нян ішла за нею, тримаючи в руках кошик з сандалового дерева, загорнутий в золотисту парчу. Принцеса увійшла до кімнати і одного за одним окинула оком усіх, глянула на Ґу Мана, що лежав на ліжку, і нарешті її погляд упав на блідого Мо Сі. - Ти знову не дбаєш про своє життя, так? - … Очі Мендзе спалахнули: - Минулого разу твоє ядро було майже зруйноване... через те, що ти хотів врятувати свого шисьона. Він ледь не вбив тебе тоді. Я врятувала тебе. Мені нема чого від тебе просити. Я тільки сподівалася, що відтоді ти будеш думати, чи вони того варті - люди і справи, з якими ти стикатимешся в майбутньому. У кімнаті було страшенно тихо. Чути було лише тихий, але явно сумний голос Мендзе. Слово за словом вона продовжувала: - Мо-даґе, минуло стільки років. Тепер дозволь мені запитати тебе, ти і зараз будеш таким же впертим і зробиш той самий вибір? Мендзе мала на увазі битву на озері Донтін. Того року він волів обміняти власне життя на повернення Ґу Мана і йому проштрикнули серце. Цей удар був настільки рішучим, що пізніше при згадці про це його пробирав холод. Але тепер він знав правду, Ґу Ман був шпигуном. І коли він знову згадав про це, то відчув лише, що для Ґу Мана це було дуже боляче. - Ким ти себе вважаєш? Ти думаєш, я відчую себе винним і повернуся назад, якщо ти помреш? Не будь дурним.       Як генерал, як солдат, як особистість бути надто сентиментальним щодо старої дружби. Що відчував Ґу Ман, коли казав ці слова та робив ці речі?… Мо Сі заплющив очі. Він дійсно не міг чітко пояснити це Мендзе за такий короткий час, а також розумів, що Мендзе не змогла б відразу збагнути всі перекручення. Його серце було в безладі. Він хотів зберегти здоровий глузд Ґу Мана, хотів захистити цю людину, що була вже вся в ранах. Він хотів добитися справедливості для шпигуна, що п’ять років перебував серед зла. Однак слова старійшини з платформи Шеньнон продовжували лунати в його вухах. Я боюся… він нічого не пам’ятатиме... не зможе говорити… Можливо навіть його зір постраждав... Перед його внутрішнім поглядом пара яскравих і ніжних чорних очей усміхнулися, і ця усмішка була схожа на зірки, що плинуть по поверхні води. Чорні очі мигнули, а коли знову розплющились, то стали ясно-блакитними. Наче незаплямоване озеро повільно линуло йому назустріч. До загартовування Ґу Ман безтурботно посміхався. Після нього Ґу Ман дивився на нього тихо і слухняно. Він називав його Мо-шиді, Мо Сі, моя принцесо, мій пан… Руки Мо Сі тремтіли. Він знову не відповів Мендзе, натомість підійшов до ліжка Ґу Мана. Він нахилився й подивився на обличчя, яке виявилося надзвичайно блідим після того, як витерли плями крові. Після миті мовчання він сказав старійшині з платформи Шеньнон: - Продовжуйте. Очі Мендзе нарешті спалахнули тривогою. Вона мовила: - Мо Сі... - Я поясню це тобі пізніше. Якщо ти мені довіряєш. Мендзе: - … Мо Сі: - Я маю його врятувати. Запала жахлива тиша і відчувалася якась невидима підводна течія. На мить майже всі подумали, що Мендзе розізлиться і вибухне. Однак вона трохи помовчала, а тоді повільно промовила: - … Добре. Якщо такий твій вибір... Після павзи вона ступила вперед. - Я допоможу тобі. Юе Нян була приголомшена: - Принцесо! Здавалося, Мендзе щосили намагалася стримати свої емоції. Вона завжди була дуже терплячою людиною. Проте біль і образу в її очах цього разу побачив майже кожен. Губи Мендзе злегка ворухнулися, ніби вона хотіла щось сказати. Проте, ймовірно, вона переоцінила себе. Перш ніж вона встигла щось мовити, її очі почервоніли. Вона відвернула обличчя й опустила вії. Юе Нян дуже засмутилася і, знехтувавши субординацією між панною і служницею, почала нарікати: - Принцесо, чому?... чому Ви?… Мендзе заплющила очі, її вії тремтіли. Вона знову взяла себе в руки. Цього разу вона нарешті стримала печаль, що готова була ось-ось переповнити її. Вона відкрила очі і сказала: - Подай мою коробку з ліками. Всі були приголомшені! Мужон Мендзе справді збиралася знову взятись за цілительство?! Чонхва мав двох великих майстрів медицини. Одним був Дзян Фулі з трьох отрут, «Жадібності, Гніву та Невігластва», а іншим - Мужон Мендзе з трьох чеснот «Розуму, Чесноти та Мудрості». Однак Мендзе багато років тому виснажила своє духовне ядро, рятуючи Мо Сі, після чого багато що стало для неї недоступним. Протягом багатьох років вона дбайливо плекала себе і її тіло нарешті поступово відновилося. Якщо вона знову візьметься за цілительство, то хоч і зможе досягти найкращих результатів, та все ж є небезпека, що вона залишиться зовсім калікою. Як Мо Сі міг дозволити їй знову жертвувати собою? Він схопив її за руку й тихим голосом зупинив: - Мендзе, повертайся. - … - Я вже винен тобі життя. Я не можу завинити ще більше. Він тримав Мужон Мендзе за руку. Її прекрасні очі поступово наповнювались сльозами. Можливо, через те, що ця пані нефритове листя й золоті гілки* надто довго чекала і стримувала себе, ніколи не демонструючи своїх емоцій, зрештою потрапила в ситуацію, коли її очі почервоніли на очах у всіх.   *金枝玉叶 (金枝玉葉), jīn zhī yù yè, ідіома, яку використовують для означення високого дворянства, особливо імператорських родичів, або ж незрівнянної красуні   - Мо-даґе… тобі сумно, коли з ним щось трапляється. А ти коли-небудь думав про мене? Натовп ніколи раніше не чув такої емоційної принцеси Мендзе. Якусь мить вони не знали, що робити. Вони розуміли, що не повинні слухати чи дивитися, але не могли вийти з кімнати - могли лише прикидатися дерев’яними статуями. Мендзе тремтячим голосом сказала: - Як ти думаєш, що зі мною буде, якщо з тобою знову щось трапиться? Я не можу вдосконалюватись праведним шляхом у цьому житті. Невже моє життя настільки нікчемне в твоїх очах, що варте лише кількох коротких років спокою для тебе?! Говорячи, вона не могла стримати сліз. Вони стікали по її ніжним щокам і капали на тильну сторону руки Мо Сі, яка тримала її за зап’ястя. - Цей твій шисьон… якщо він справді настільки важливий для тебе, я краще використаю заборонену техніку знову й збережу його для тебе! Мо-даґе… я зробила усе, що могла. Я тільки сподівалася, що ти думатимеш мене трохи більше в майбутньому… То чи я… я також… Вона раптом заплющила очі і великі краплі сліз покотилися по її щоках, як перлини з розбитого намиста. Душевний стан Мо Сі вже був як стрічка, розтягнута до межі. Лікування Ґу Мана не можна було більше відкладати. Він терміново хотів запитати у старійшин Шеньнон, чи є вихід, але Мендзе ось так поводилася. Він не знав, як втішати жінку. Він був стривожений і пригнічений, але не знав, що сказати, щоб вона перестала втручатися в цю справу. Мо Сі знав, як боляче було заборгувати послугу, яку ти ніколи не будеш в змозі повернути. Кожного разу, коли він бачив Мендзе, він почувався винним і звинувачував себе. І цьому не було кінця, бо те, чого хотіла Мендзе, він не міг їй дати. Він уже віддав це чоловікові на ліжку. Через це він ніколи не знав, що перед нею говорити чи робити. Його ніби зв’язали невидимими путами. Незалежно від того, хотів він того, чи ні, та якщо Мендзе просила його про щось, він це робив. Таке відчуття нездатності контролювати себе було надто незручним, тож він не хотів, щоб Ґу Ман завинив ще одну послугу, яку неможливо повернути. У цей момент цілитель, який підтримував стабільність свідомості Ґу Мана, раптом викашляв повний рот крові. Світло чарів в його руках різко потьмяніло. Цілителі Шеньнон були шоковані: - Що сталося?! - Свідомість у його тілі надто дивна. Щойно раптом виринуло щось дуже люте. Цей учень не талановитий і справді не може цього витримати… У цей момент Ґу Ман на ліжку різко відкрив очі. Але він не прийшов до тями. Його очні яблука рухалися вліво і вправо, зіниці були розширені. Здавалося, його губи бурмотять прокльони. Потім з його очей хлинули криваві сльози, залишаючи схожі на хвости фенікса сліди. Молодший цілитель, який не мав багато практики, вигукнув: - Що відбувається?! - Це… У цей момент темне демонічне прокляття в його тілі почало давати зворотний ефект… — пробурмотіла Мендзе. Вона раптом підняла голову і сказала Мо Сі: - Його свідомість почала руйнуватися. Тепер я не впевнена, чи зможу його врятувати. Якщо ми не візьмемо це під контроль, Мо-даґе, він помре. Обличчя Мо Сі раптово зблідло. Мендзе помітила його занепокоєння і сумно сказала: - … Якщо ти не хочеш, щоб з ним щось трапилося, дозволь мені спробувати. Зрештою… зрештою, у твоєму серці я також… Але перш ніж вона закінчила, її перервав голос з-за дверей. - Чому принцеса настільки песимістична? Голос був ледачий, з деякою природною зневагою та зарозумілістю: - На мій погляд, людина на ліжку дуже міцна. Він не помре і його мозок може бути не надто пошкодженим. Щойно голос стих, до кімнати зайшов чоловік у зеленому вбранні з широкими рукавами та золотою пряжкою. - У вас все ще є я. Якщо поява принцеси Менцзе дуже збентежила цілителів, які захоплювалися її лікарськими здібностями, то коли ця особа увійшла в двері, майже всі вони змушені були впасти перед нею на коліна. - Вітаю, майстре-цілителю Дзян! Мендзе також була дещо приголомшена: - … Майстре-цілителю Дзян… З байдужим виразом обличчя Дзян Фулі примружив очі. Він завжди їх мружив. Можливо, через те, що він рахував забагато грошей, у нього був поганий зір. Коли він не носив окуляр льовлі, його мигдалеподібні очі завжди були туманними, як дощ на півдні річки Яндзи. Дзян Фулі підняв два білих тонких пальці, між якими був золотий лист. Він повернувся до Мо Сі і сказав: - Ви послали звіра-вісника, щоб доставити це мені? Мо Сі: - Ваша дружина сказала, що Ви поїхали на південний кордон… - Так. Але я не встиг зайти далеко, до того ж, чого б я відмовився взяти гроші? Я кинувся назад, щойно побачив це, - Дзян Фулі клацнув блискучим золотим листом і глянув на Ґу Мана на ліжку. - Але він серйозно хворий, тож маю додати ще три листи. Мо Сі стурбовано сказав: - Життя мого шисьона… - Його життю та очам нічого не загрожує, - Дзян Фулі на мить замовк, підійшов ближче, підняв руку і торкнувся чола Ґу Мана. - ... Його мозок у важкому стані, але не настільки, щоб нічого не можна було врятувати. Я маю взятися за лікування. У будь-якому випадку я докладу всіх зусиль. Дзян Фулі був безсердечною людиною без якоїсь моральної позиції. Він мав лише один принцип у всьому, що він робив: гроші. Поки були гроші, він докладав усіх зусиль. Дзян Фулі сів на край ліжка, підняв руку й розкрив одяг Ґу Мана, щоб розглянути шрами на його тілі. Оглядаючи їх, він зітхнув: - Так довго возилися тільки щоб зробити це, шарлатани. Усі з платформи Шеньнон: - … Дзян Фулі підняв тонкі пальці й швидко натиснув на кілька точок на тілі. Кровотеча відразу зупинилася. Він підняв руку і сказав: - Дайте мені. Він не сказав, що дати. Ймовірно, думав, що інші можуть здогадатися самі, тож молодший цілитель, який був найближче до нього, поспішно передав йому коробку з ліками. Дзян Фулі: - … Нащо мені твоя зламана коробка? Дай мені марлю! Молодший цілитель тремтів від страху, дивлячись на нього своїми мигдалеподібними очима та поспішно подаючи обома руками шматок марлі. Дзян Фулі став витирати кров з глибоких ран Ґу Мана. Коли дійшов до плеча він раптом завмер. Мо Сі негайно запитав: - Що таке? - … - Дзян Фулі спохмурнів, дивлячись на шрам на плечі Ґу Мана. - Цей шрам у формі пелюсток… - Це не свіжий. Він мав це з молодості. - Звичайно, я бачу, що він не свіжий, - погляд Дзян Фулі все ще був зосереджений на шрамі. - Я просто подумав, що він виглядає знайомо. Чомусь мені здається, що я вже бачив подібний шрам у іншого пацієнта… Що більше він говорив, то невпевненіше звучали його слова. Він похитав головою і сказав: - Трохи схоже... Мабуть, я неправильно пам’ятаю. Він відкинув закривавлену марлю, сів прямо і почав лікувати травми Ґу Мана. Вода повільно стікала біля столу в спальні. У кімнаті було дуже тихо. Дзян Фулі сидів поруч із Ґу Маном. Два його тонкі пальці лежали на зап’ясті Ґу Мана. Він слідкував за його пульсом, направляючи духовний потік енергії в його тіло. Медичне заклинання, яке він використовував, відрізнялося від традиційних заклинань Чонхва, тому група лікарів, які їх оточували, не могла зрозуміти, що відбувається. Вони могли лише безпорадно спостерігати, як рани на тілі Ґу Мана з дивовижною швидкістю загоювалися, синці на щоках також поволі зникали. - Дзян Фулі, Ви справді відповідаєте своїй репутації, - тихо сказала Мендзе. Дзян Фулі спокійно сказав: - Принцеса мені лестить. Старійшина платформи Шеньнон обережно підійшов і запитав: - Майстре-цілителю Дзян… чи є ще щось, у чому ми можемо Вам допомогти? - О так, є дещо, - сказав Дзян Фулі. Старійшина поспішно сказав: - Майстре-цілителю Дзян, будь ласка, скажіть нам. Ми зробимо точно, як скажете. Дзян Фулі: - Мені потрібно, щоб ви всі мовчали. Однак, здавалося, все було проти нього - невдовзі після того, як він це сказав, в кімнату раптово вбіг слуга та закричав на весь голос: - Погані новини, погані новини! Дзян Фулі: - … Мо Сі різко обернувся. - Що сталося? - Погані новини! - сказав слуга, - Мій пане, управляючий Лі на вулиці більше не може витримати. Євнух Джао вже розлючений. Він сказав, що мій пан порушує імператорський указ. Якщо Ви не вийдете, він накаже своїм людям силою повести Вас до палацу!