Лу Джаньсін зазнав несправедливості

Закривавлену білу шахову фігурку поклали на темно-червоний чайний столик із сандалового дерева. Вона була схожа на білок налитого кров’ю ока, що моторошно дивилося на всі боки.

Ґу Ман стримав хвилювання й повільно взяв шахову фігуру зі столу.

Спочатку він не помітив якихось особливостей, але через кілька секунд огляду його зіниці раптом звузилися, і він здивовано підняв голову:

- Шахова гра Дженьлон?

 

*珍珑棋局 (Zhēn lóng qíjú) усюди перекладається, як «шахова гра Дженьлон», але не уявляйте добре відомі нам шахи. 棋局(Qíjú) — це старе слово для позначення гральної дошки і описує гру в міру її розвитку. 棋 може означати взагалі будь-яку подібну до шахів логічну гру – власне шахи, сянці (象棋), вейці (кит. трад. 圍棋, спр. 围棋, wéiqí, більше відома нам як ґо). Щодо гральних фігурок, то в мітбанівській грі Дженьлон за описом вони схожі на камінці для гри в ґо. Їх я, як і саму гру, і далі для зручності називатиму «шаховими». Ну а особливості цієї гри знайдете далі в тексті.

 

- Все-таки, генерал Ґу довго мав справу з Країною Ляо і дуже обізнаний, - сказав Імператор. - Знадобилося три дні та дві ночі, щоб підтвердити, що це шахова гра Дженьлон, але генерал Ґу зміг визначити це після короткого огляду.
Так. Це одна з трьох давніх заборонених технік… Шахова гра Дженьлон.

Шахова гра Дженьлон.

Це була кривава техніка, що залишилася з епохи великого спустошення. Заклинач міг удосконалювати чорні та білі фігури власною духовною енергією і з їх допомогою контролювати будь-кого в світі. Птахи, звірі, люди, привиди, безсмертні, демони - коли фігурка була підсаджена їм, вони ставали маріонетками і допомагали тигру чинити зло. Однак ця заборонена техніка мала великі обмеження, тобто дуже високі вимоги до бази вдосконалення заклинача. При вдосконаленні кожної фігури споживалося багато духовної енергії, тому якщо людина не досягла рівня дзонши [великого майстра], вона не могла це контролювати.

Але незважаючи на це, шахова гра Дженьлон все ж була тією з трьох давніх заборонених технік, що передавалася через покоління найбільш повно. У порівнянні з таємничою секретною технікою переродження та міфічною Брамою Життя та Смерті, криваві бурі, спричинені грою Дженьлон, виникали впродовж всієї історії світу вдосконалення.

Безліч людей з амбіціями проголосити себе монархами та гегемонами намагалися зібрати по всьому світу фрагменти про шахову гру Дженьлон. Досі ніхто не зміг зробити своїми силами мільйони чорних і білих шахових фігурок, як написано в сувої про цю заборонену техніку, ніхто не міг ретельно опанувати і використати гру Дженьлон, щоб змінити колір світу та омити гори й ріки кров’ю. Проте були заклиначі, які могли зробити десятки чи сотні шахових фігур.

Й іноді, щоб підняти заколот і повалити режим, потрібно було лише тимчасово контролювати кількох найважливіших людей - цього було достатньо.

У Ґу Мана затріпотіли вії.

- Біла фігурка Дженьлон... — пробурмотів він кілька разів, його губи трохи тремтіли. - Отже… Отже, Лу Джаньсіна контролювали за допомогою шахової гри Дженьлон?!

Імператор відповів:

- Так.

Це просте слово ніби повернуло в тіло Ґу Мана світло, яке вже було його залишило.

Він схвильовано сказав:

- Ваша Величність розповідає мені це, бо хоче, щоб я зробив щось для Джаньсіна? Я зроблю все можливе…

- Генерале Ґу, - перебив його Імператор і налив ще одну чашку чаю. - Спочатку заспокойся. Сідай.

- Але…

- Повір Цьому Самотньому. Оскільки я готовий розповісти тобі правду особисто, я не дозволю Лу-ціну бути скривдженим просто так.

Його слова були неоднозначними.

Що він мав на увазі під «я не дозволю Лу Джаньсіну бути скривдженим просто так»? Спочатку це звучало так, ніби він хотів реабілітувати Лу Джаньсіна, але, якщо подумати, була інша вірогідність: він хотів зробити справу Лу Джаньсіна хоч чимось вартісним, щоб не втратити цього заступника командира дарма.

Щоб жертва була варта того. Це теж могло бути тим самим «не просто так».

Однак як Ґу Ман міг зрозуміти прихований зміст слів Імператора в цей момент? Він кліпав своїми вологими очима і дивився на щире обличчя монарха. Зрештою він опустив голову й сів.

Ґу Ман був оберемком хмизу, який легко запалити. Мить тому він ще був холодний, наче більше ніколи нікому не довірятиме й не працюватиме на когось. Однак достатньо було з’явитися маленькій іскрі - і він пропонував Імператорові зробити усе, що було в його силах.

Мо Сі заплющив очі, його вії тремтіли.

В цей момент у Ґу Мана з’явилася надія, а Мо Сі відчув у серці глибокий біль... тому що знав, що все піде не так, як сподівався Ґу Ман.

Це швидкоплинне полум’я було лиш останнім спалахом Ґу Мана в Чонхва.

- Генерале Ґу, знаєш, як я помітив цю шахову фігуру?

Ґу Ман похитав головою.

Імператор сказав:

- Після того, як Лу Джаньсіна помістили у в’язницю, тюремники, як завжди, детально допитували його. Однак вони виявили, що він був у дуже дивному стані: говорив нечітко, його реакція була дуже повільною. У мене зародилися сумніви, тому я дозволив Джов Хе використати магічні прийоми і перевірити його.

І він показав на білу шахову фігуру на столі.

- Тоді він знайшов в його тілі це.

Зрештою, шахова гра Дженьлон — не та магія, якою легко керувати. З давніх часів ніхто не міг по-справжньому оволодіти нею. Тому ця біла шахова фігура не така досконала, як записано в книзі. Її можна розглядати як невдалий екземпляр, однак вона все ж може дати контроль над живою істотою на дуже короткий час і змусити її робити те, чого хоче заклинатель.

Імператор зробив павзу й підняв очі:

- Генерале Ґу, ти завжди був розумним, тому, гадаю, мені нема потреби це озвучувати. Ти маєш розуміти, яка сторона найбільше виграла від того, що Лу Джаньсін тоді убив посланця.

Ґу Ман помовчав деякий час і тихо сказав:

- … Ляо.

- Так. Ляо.

Імператор взяв білу шахову фігурку, поставив на столі, крутнув її між двома пальцями і вона швидко закрутилася. Подивившись на неї якусь мить, він сказав:

- Оскільки рівень вдосконалення заклинача, що її створив, був недостатньо високим, він не міг би за допомогою шахової гри Дженьлон контролювати когось протягом тривалого часу. Він також не міг контролювати заклиначів з таким рівнем вдосконалення, як у тебе чи Сіхе-Дзюня. А заступник генерала Лу Джаньсін був у той час один, тому він став найкращим кандидатом для іншої сторони.

Було відчуття, ніби знімалися шари марлі, відкриваючи криваву правду та жахливі шрами під нею. Кінчики пальців Ґу Мана тремтіли, коли він дивився на потворну білу шахову фігуру.

- Подумай про це, генерале Ґу. Незалежно від темпераменту, походження, статусу Лу Джаньсіна… його гнів ніби все пояснював. Якби не ретельне обстеження Джов Хе, ця справа б так і закінчилася, ні в кого не виникло б підозр.

Біла фігура все ще крутилася на столі, як дзиґа. Правитель і генерал дивилися один на одного, розділені цією шаховою фігурою, що шалено оберталася на вузькому дерев’яному столику.

- Шахова фігура поховала найхоробрішу армію Чонхва, зруйнувала реформу Чонхва і повністю перетворила мене на маріонетку старих аристократів. І ви... ви, люди, ніколи не матимете шансу піднятися знову. Ти можеш це уявити?

- Уявити?... – тихо промовив Ґу Ман з хрипотою і виснаженням в голосі і приголомшеним виразом обличчя. - Ваша Величносте, останні дні я в цьому живу.

Він схрестив руки й підняв їх до надбрівної кістки, ховаючи в них обличчя.

- З того моменту, як я став на коліна в імператорському дворі і благав Вашу Величність звести сімдесят тисяч надгробків для моїх братів… я вже… вже…

Він був схожий на мандрівника, що був на межі смерті після надто тривалої подорожі пустелею. Раптова надія змусила його задихатися.

Мо Сі зі свого боку міг бачити обличчя Ґу Мана – з куточків очей, схожих на хвіст фенікса, скотилися сльозинки, залишаючи по собі чіткі сліди.

Імператор якусь мить мовчав, а тоді прошепотів:

- Генерале Ґу, мені дуже шкода.

Перед Імператором, який до цього образив і виказав зневагу при дворі - скільки чиновників могли б відпустити це без будь-якої образи?

Якщо залишити осторонь раболепних і підлабузливих людей, такі як Мужон Лянь чи Мо Сі не прийняли б подібних вибачень так легко.

Але Ґу Ман був бідним генералом. Інші посадовці могли бути байдужими, сміливими та вибагливими, а що ж він?

Він часто був безсоромним, усміхаючись, коли ходив до аристократів просити військову зарплатню, і товстошкірим, щоб налагоджувати стосунки з іншими командирами. Він був низьким, настільки нічого не вартим, що якщо б хтось вдарив його по лівій щоці, він би підставив праву.

У нього не було вибору.

Він мав тільки це. Він відповідав за життя та гідність 100 тисяч солдатів. Його кишені були порожні, благородного походження він не мав. Єдине, що йому залишалося – показати своє усміхнене обличчя, кивнути й вклонитися.

Що ще він міг зробити?

Ґу Ман мовчки витер вії великим пальцем і підвів голову.

Вітер знову торкнувся полум’я свічок. Мо Сі бачив, що у Ґу Мана ще стояли сльози, але він намагався усміхатися.

- Це неважливо. У той час старійшина Джов ще не помітив магічних слідів шахової фігури Дженьлон і правда не була відома Вашій Величності, тож звинувачення були цілком зрозумілі.

Він обережно глянув на Імператора.

- Тоді чи можу я запитати Вашу Величність… як Ви плануєте відкликати справу Лу Джаньсіна?

Імператор не відповів. У цій тиші обертання білої шахової фігурки поволі сповільнювалося.

Надворі знову спалахнула блискавка, відбиваючи далекі гори, роблячи їх схожими на злих духів, що вийшли з черева землі.

Небом з гуркотом прокотився грім, дощ лив водоспадом. Імператор промовив:

- Генерале Ґу, я боюся, що це неможливо.

Зіниці Ґу Мана звужувалися під пурпуровими блискавками, а біла шахова фігура на столі в цей момент вичерпала свій запал. Вона з останніх сил обернулася ще кілька разів і завмерла на столі нерухомою.

Усе затихло. Ніби з темних бурхливих вод ось-ось мав вирватись річковий бог Фен Ї і його сяючий обладунок освітить безодню і поверне справедливість усім.

Але раптом вітер вщух і вода заспокоїлась.

Річковий бог знову пірнув у холодну глибину, а люди, що довго і гірко чекали на березі, зраділи даремно.

- … - У Ґу Мана трохи пересохло в горлі. - Що Ваша Величність має на увазі?

Замість того, щоб одразу відповісти на питання, Імператор спитав:

- Чи знає генерал Ґу, як зараз почувається Лу-цін у в’язниці?

- …

- Він досі думає, що вбивство посланника на горі Фен Мін було тим, що він зробив імпульсивно. Він відчуває себе надзвичайно винним. Джов Хе сказав, що під час допиту він постійно казав, що хоче побачити тебе. Він хоче вибачитися перед тобою особисто за свою імпульсивність.

Ґу Ман раптом заплющив очі і його пальці, що звисали біля ніг, стиснулися в кулаки. Вени на його лобі здулися, вираз обличчя був надзвичайно болісним.

Кінчики пальців Імператора знову погладили бліду білу шахову фігуру.

- Лу-цін не знає, що люди, чий розум контролюється білими шаховими фігурами, можуть вчинити будь-що - вбивство, зраду, зґвалтування чи будь-яке інше зло – і будуть думати, що роблять це з власної волі. Він просто невинна жертва, ніж для вбивства. Але він думає, що є вбивцею.

Ґу Ман раптом випростався і тремтячим голосом сказав:

- Тоді чому Ваша Величність не сказали йому!?

- Чому я йому не сказав? - Імператор, здавалося, ставив риторичне запитання, але також здавалося, ніби запитував себе. Він тихо й сумно посміхнувся, а тоді сказав: - … Тому що Цей Самотній почувається винним.

Він повернув голову, щоб поглянути на завісу дощу, що спустошувала світ, але його голос був ще холоднішим за гори.

Імператор тихо мовив:

- Я не знаю, як перед ним предстати. Він не бунтівний міністр, а заступник генерала, що страждав заради Чонхва. Серце Цього Самотнього також із плоті і крові… Я не знаю, як зустрітись із ним.

Він зробив павзу.

- Ти думаєш, я не хочу очистити його ім’я, не хочу негайно повернути вашу репутацію та встановити справедливість?Ти помиляєшся. Немає в світі монарха, що волів би так розчаровувати своїх важливих людей.

Імператор підвівся, підійшов до краю Золотої платформи і, заклавши руки за спину, подивився у нескінченну ніч перед собою. Він трохи помовчав і, зітхнувши, сказав:

- Генерале Ґу, є одна річ, якої Цей Самотній боїться: навіть якби він сьогодні став перед тобою на коліна, ти все одно б не повірив.

Він на мить замовк.

- В очах Цього Самотнього ваша армія — це найцінніший скарб, який він успадкував від Імператора-Батька. Скільки б землі мені за неї не запропонували, якою б гарною вона не була, я б не погодився.

- …

- Цей Самотній не хоче вас втрачати.

 

 

Авторці є що сказати:

Імператор: Я думаю, що я можу мати кілька інших імен.

Ґу Манман: Яких?

Імператор: Король драми (добре привертає увагу, любить виступати та споглядати шоу).

Ґу Манман: 66666, і?

Імператор: Імператор-актор (титул для хорошого актора).

Ґу Манман: 66666, і?

Джун Шан: Тисячоликий аргат*.

Ґу Манман: 66666, і?

Імператор: Більше нічого. Я просто хочу знати, яке моє справжнє ім’я. Я єдиний персонаж другого плану в романі, який досі не має імені.

 

*Арга́т — у буддизмі — людина, яка досягла повного звільнення від клеші (невідання, жага, ненависть) і яка вийшла з «колеса перероджень», але водночас не має всевідання Будди.