Нероздільні серця

Попередження: 18+

- Це ти називаєш «нічого»?

- ...

Насправді Мо Сі вже відчув, що з Ґу Маном щось не так, але Ґу Ман завжди казав, що все нормально. Крім того, він не хотів робити нічого такого, що не мало статися між ним і Ґу Маном, тому хоч і відчував щось не те, та не звертав уваги.

Але ця солом’яна хатинка була замалою він не міг не дивитися на людину, що згорнулася калачиком у кутку подалі від нього.

Він бачив, що Ґу Ман страждав і пригнічував себе... він навіть бачив подальші його дії.

Він думав, що Ґу Ман справді відпустив минуле і справді не хотів більше мати з ним нічого спільного, і тому цей армійський хуліган, який одного разу посміхнувся і сказав йому: «Це просто секс, усе гаразд, поки нам обом добре», вирішив радше потай самостійно поратись з цим, ніж викрити перед ним свої сексуальні бажання.

Ґу Ман посміхався Дзян Єсюе, мило розмовляв з Мужон Чуї і навіть ніжно говорив до маленької потерпілої пташки, яку тільки но спіймав, але до нього проявляв тільки холод.

Ґу Ман справді відпустив його.

Через уражені гордість і самооцінку Мо Сі хотів удати, ніби не помічає нічого, але вкотре почувши придушене й болюче зітхання Ґу Мана…

Він все ж не зміг всидіти на місці.

Зрештою він не розібрався в його почуттях, але підвівся і підійшов до зіщуленої фігури. Він нахилився й розвернув до себе тіло, що було повернене до нього спиною.

Раптова реакція Ґу Мана та його приглушений стогін змусили його серце затремтіти. Тому зрештою він все-таки набрався сил і порушив обітницю більше ніколи не торкатися Ґу Мана та взяв у свою долоню сповнену невгамовного бажання плоть. Усе тіло Ґу Мана несвідомо притиснулося до його грудей, а підборіддя піднялося вгору, відкриваючи шию:

- Мо... Сі...

Мо Сі хриплим голосом сказав:

- Закрий очі. Просто уяви, що це не я.

Ґу Ман насупився, слова застрягли у нього в горлі.

У цей момент він був надзвичайно слабким, але і в цій крайній слабкості він все ще мав надзвичайно сильний дух. Йому хотілося сказати:

Як це можеш бути не ти? 

Це завжди був ти.

Мо Сі, тільки ти...

Але ця невимовна любов могла залишитися лише на рівні «хотілося сказати».

З них двох один думав, що другий обірвав з ним усі зв’язки, другий прагнув їх обірвати. З різних причин кожен з них не хотів зближуватися з іншим. Але любов і бажання були нескінченною безоднею. Вони вже ступили в порожнечу, в цю темну безодню, і могли лише хапатися один за одного.

Коли рука Мо Сі стала рухатись, остання частка раціональності Ґу Мана розчинилася. Залишився лиш один світлий промінь, який стримував його від того, щоб вигукнути у пристрасті ім’я Мо Сі.

Він був схожий на звіра, що потрапив у пастку моря бажання й відчайдушно намагався вирватися з клітки свого булого кохання, але не міг цього зробити. Мо Сі знав його надто добре. Він міг легко розбудити його пристрасть, зробити його слабким і змусити стогнати. Ґу Ман вигнув шию і притулився до грудей Мо Сі, важко дихаючи...

Його тіло було податливим і схильним до сліз, тому очі вже почервоніли, а в їх кутиках збиралися сльози. Усе його тіло тремтіло, і він обм’як на руках Мо Сі. Його свідомість розсипалася і він хрипко крикнув:

- Відпусти, відпусти мене…

Його тон був жорстким, але голос надзвичайно м’яким і тремтячим, ніби він от-от розтане.

Він явно хотів сказати щось люте, але з його вуст зірвався приглушений стогін.

- … Відпусти мене…

Ґу Ман не витримував цього. Він майже благав. Хто знає, як боляче йому було стримувати свою жагу любові, стримувати свої звірині бажання.

Він втратив пам’ять, пішов шляхом відчаю і втратив дві свої душі. Він не знав, як довго зможе бути при тямі й зі спогадами, що повернулися за допомогою Дзеркала Часу. Він не знав, як скоро він знову втратить ясність свідомості. Він уже стільки втратив, і чоловік за ним був останнім світлом і теплом, яке він міг обійняти в цю мить.

Але йому все одно доводилося це придушувати.

Ґу Ман був на межі зриву.

- Ти… відпусти мене…

Відпусти мене, більше не наближайся до мене.

Я теж людина, і я теж такого не хочу. Я також шкодую про обраний шлях. Але я вже не можу повернутися, будь ласка, не муч мене більше...

Я знаю, що попереду холодна ніч, а твоє тепло змусить мене вагатися і не наважуватись рухатися вперед.

Я вже став зрадником. Мо Сі.

Я більше не хочу бути боягузом…

А що ж Мо Сі? Мо Сі, що обіймав його, теж відчував біль. Він навіть не розумів, хто кого має відпустити і хто кому пробачити.

Ґу Ман не хотів, щоб він торкався його, тож навіть сказав такі сумні слова, як «Просто уяви, що це не я». Але навіть так Ґу Все одно відмовлявся?

Через цей момент смутку і тривоги хватка Мо Сі трохи послабилася і Ґу Ман, схожий на горобця, який нарешті отримав свободу, спробував підвестись і відповзти подалі від Мо Сі.

Але кров демона в його тілі кипіла, бажання вирувало. Його поперек був м’який, а в тілі не було сили. Йому вдалося підвестись лише наполовину, перш ніж упасти назад серед стебел рису. Хто знає, скільки демонів робили це в цій хатинці раніше. Від золотистих рисових стебел відчувався різкий запах. З горла Ґу Мана вирвався звук болю. Він перевернувся, його блакитні очі були широко відкриті, але розфокусовані...

Потім він побачив, як підвівся Мо Сі, і його власна фігура відобразилася у того в очах.

Це було дуже соромно. Він знав, у якому жалюгідному стані він зараз перебував, тоді як Мо Сі був бездоганно одягнений.

Пахощі Вуянь викликали все більшу бурю в його тілі. Він нахмурився від болю й підняв руку.

- Ти ...

Спочатку він хотів сказати: «Іди геть, не дивись».

Але відчув приплив жару і закусив губу, не договоривши. А Мо Сі неправильно зрозумів його, подумавши, що той простягає руку аби йому допомогли встати. Тож він взяв Ґу Мана за руку…

Ніби останнє скупчення лави пробило товщу породи. Відчуття легкого доторку двох долонь нарешті змусило Ґу Мана, що вже був на межі, звільнитися від кайданів. У цей момент людська воля підкорилося крові демона.

Він не піднявся, натомість потягнув Мо Сі вниз.

Той був заскочений зненацька і важко впав на Ґу Мана. М’які стебла рису опустилися під ними двома. Ґу Ман підняв голову, нахмурився й тихо застогнав.

Він сильно тремтів. Він був дуже близько до Мо Сі і відчував давно забуте бажання внизу живота. Від твердості, що відчувалась під одягом, волосся ставало дибки.

Його поперек одразу став м’якшим.

- Ґу Мане...

При звучанні його імені Ґу Манові запекло очі.

Його губи затремтіли, а світло в блакитних очах розсіялося. До цього він ще міг сказати: «Відпусти мене», але сильне бажання демона палало нестерпно, навіть очі почервоніли. Він міг лише дивитися на гарне обличчя Мо Сі та кусати нижню губу, не в силах сказати ні слова.

Його інстинкти змушували його відкрити свої справжні почуття, змушували його відкрити правду.

За ці роки він зробив багато рішучих дій, пройшов багато кривавих шляхів, полишив багато речей... але не Мо Сі.

Він не покинув Мо Сі, він відрізав його.

Тримаючи ніж, сантиметр за сантиметром він розрізав власну плоть, вирізаючи його із серця.

Насправді, коли він дивився на Мо Сі під дощем крові кажанів, його серце забилося швидше і збожеволіло. Але він приховував усе це під байдужістю і бездушністю.

Та хіба могло це бути правдою?

Він так любив його, так сумував за ним... Сумував за ним, коли був у таборі, сумував під нічним дощем, любив і думав про нього в своїх розбитих спогадах.

Він сильно закусив губу, в очах блиснули сльози. Це було викликано болісним бажанням, але що важливіше, тим, що він був справді вкрай розбитий тугою за ним. Він справді хотів хоч раз побути егоїстом і сказати:

Будь ласка… врятуй мене, я був у морі крові протягом восьми років… не міг би ти знову обійняти мене?…

Я сумую за тобою …

Після того, як я вирізав тебе зі свого серця, цей шрам так і не загоївся...

Ґу Ман кліпав очима. Він відчув, як щось гаряче й вологе капає з кутиків його очей і просочується у волосся. Мо Сі підняв руку й торкнувся його щоки.

Ґу Ман схопив його руку і, зібравши останні сили, тихим голосом сказав:

- ...допоможи позбутись отрути...

Він побачив, як в цих темних очах блиснуло щось, що не мало ніякого відношення до бажання.

Серце ніби полоснуло ножем і опалило полум’ям.

- Це просто… протиотрута… - Ґу Ман заплющив очі, йому стиснуло горло. - …Я… прийму тебе…

Його пальці, що тримали зап’ястя Мо Сі, сильно тремтіли.

- Я буду думати... ніби ти ... це інша людина.

Він розплющив очі й побачив, що світло в очах Мо Сі згасло й прийшла пронизуюча до кісток безмежна темрява.

Вираз обличчя у Мо Сі був сумним, але так само, як Ґу Ман звик приховувати свої почуття за сміхом, його шиді Мо Сі нарешті навчився приховувати свої справжні почуття за холодом.

Його Мо Сі вже не буде тим юнаком, який збагнув свої почуття і кинувся крізь сніг і вітер, щоб зізнатися в коханні.

Жоден з них не буде.

У його чорних очах біль сховався і проступив холод.

Мо Сі ледь не скрипнув зубами. Потім Ґу Ман відчув жахливу тиранічну силу, яка різко перевернула його й змусила лягти обличчям у купу соломи.

Така позиція… така прелюдія до статевого акту. Це було не більше, ніж задоволення звіриного бажання, це не мало нічого спільного з коханням.

Через отруту все тіло Ґу Мана було надзвичайно чутливим. Місця, до яких торкалася рука Мо Сі, почервоніли. Він сховав голову між золотими стеблами рису, задихаючись.

Його серце було в безладі. Він відчув, як Мо Сі жорстоко зриває його одяг. Через те, що був злий, Мо Сі не зняв нижню білизну Ґу Мана і люто сунув свій твердий і гарячий, мов розпалене залізо, статевий орган крізь тонкий шар одягу.

- А…

Довгоочікувана стимуляція змусила Ґу Мана видихнути і хрипко скрикнути та міцніше стиснути пальцями стебла рису.

Він був непотрібною людиною, яка програвала ще з часів битви на горі Фен Мін. Він програвав політичній ситуації, програвав змовам, а тепер програв власному бажанню.

Мо Сі з різким звуком розстібнув чорну залізну пряжку на своєму поясі.

Ґу Ман уткнувся обличчям у сіно, не в силах нічого сказати. Мо Сі гладив його розпалений статевий орган і той нестримно набрякав. Потім Мо Сі підняв його і посадив між своїх ніг. Між ними були тільки тонкі штани. Стовбур Мо Сі був уже повністю твердим. Він стояв прямо і люто тиснув у пах Ґу Мана, але не входив.

Він просто посадив Ґу Мана ось так і гладив його гаряче й чутливе тіло ззаду. Його шорсткі пальці розтягнули вільний одяг Ґу Мана та стали м’яти його і без того тверді соски.

- Хах… — важко зітхав Ґу Ман, сідаючи між ніг Мо Сі. Він не міг втриматись і тихо й хрипко застогнав. Мо Сі розчепив його зуби і просунув йому в рот свої пальці.

У минулому у них було багато інтенсивного сексу. У той час саме Ґу Ман вів його крок за кроком і навчав.

Стільки років Мо Сі тримав себе в чистоті, пізнавши колись лише одну людину і спавши лише з нею. Та це не означало, що він не знав прийомів.

Його пальці рухалися у вологому роті вперед-назад в такт рухам іншої руки по брудній білизні внизу. Після кожного руху Ґу Ман не міг стриматися й випускав приглушений стогін. Кров демона, змінивши його тіло, дала також більшу, ніж раніше, чутливість. Його штани вже були вологі.

Він не міг стримати бажання озирнутися на чоловіка, якого щиро кохав, але Мо Сі зняв свою чорну стрічку для волосся й зав’язав нею Ґу Манові очі.

- Ти...

- Тобі, мабуть, буде краще, якщо ти не бачитимеш мене.

- …

Довгі вії Ґу Мана тремтіли під стрічкою. Він не знав, який вираз обличчя був у Мо Сі, коли він це сказав. Але не встиг він про це подумати, як Мо Сі штовхнув його в м’яку копицю сіна.

Він відчув прохолоду під тілом, а Мо Сі зірвав з нього останній шар одягу.

Адамове яблуко Ґу Мана ворухнулося. Він уже був неспроможний думати. У нього паморочилася голова, але це відчуття не було приємним. Його демонська кров отримувала що хотіла, але його свідомість рушилася.

Мо Сі не цілував його, не пестив з любов’ю. Колись Мо Сі був надзвичайно м’яким і ніжним. Ось так було вперше. Він зняв одяг Ґу Мана, вийняв свій член і просунув між його стегнами. Прозорий секрет на голівці зволожив отвір і затримався...

— Чого ти весь тремтиш?

— …

Мо Сі обійняв його ззаду. Ноги Ґу Мана були слабкі, а тіло було на межі безсилля і він би впав на коліна. Але тремтів Ґу Ман не через холод чи страх.

Вони з Мо Сі так багато разів займалися коханням. Навіть через стільки років він усе ще відчував це.

Губи Ґу Мана тремтіли, і він змусив себе сказати:

- Все нормально...

Але коли Мо Сі підняв руку, щоб торкнутися стрічки для волосся, яка закривала його очі, то відчув, що у Ґу Мана течуть сльози.

- Ти все ще страждаєш?...

Ґу Ман закусив вологу нижню губу й нічого не сказав. Він нічого не бачив, але відчув, як Мо Сі взяв його за підборіддя ззаду і змусив обернутися.

Голос Мо Сі звучав настільки близько, що Ґу Ман навіть ясно відчував його дихання.

- Через те, що це я, навіть примушений до цього отруйними пахощами, ти все одно не хочеш, так?

- …

Запала коротка тиша.

- Ґу Мане, - мовив Мо Сі. - Ти настільки мене не хочеш?

Він опустив Ґу Мана на сіно, обличчям вгору. Той не знав, що відбувається і підняв руку, щоб розв’язати стрічку, але його зап’ястя затримали.

Мо Сі, здавалося , був доведений до божевілля. Спочатку він був такою чистою і чеснотною людиною, але придушені емоції майже спотворили його.

Він не дав Ґу Манові розв’язати стрічку, натомість підняв його ноги й нахилився, притиснувши їх.

Ґу Ман зчепив зуби, але коли ці гарячі й тверді груди притиснули його, він не стримався й тихо і надривно застогнав.

Мо Сі притулив свій вологий член до м’якого отвору Ґу Мана. Він натискав на нього знову і знову, але не входив. Ґу Ман не міг більше терпіти. Він задихався.

- Мо... Мо Сі…

- Чому називаєш моє ім’я?

- …

Адамове яблуко Ґу Мана рухалося вгору-вниз. Навіть кінчики пальців його ніг були напружені.

- Ти… Ах…!

Гаряча та слизька голівка члена раптом проштовхнулася наполовину. Ґу Ман вигнув шию й закричав. Його тіло, що зазнало змін, мало певні риси демонів. Стать у демонів не мала значення. Тому це місце на його тілі могло навіть виділяти густу любовну рідину, як було у демонів під час злягання.

Мо Сі скрипнув зубами.

- Ти... такий вологий...

Ґу Манові перехопило подих. Він був вологий. Він відчував це. Його отвір вже був надзвичайно м’яким та вологим. Мо Сі лише вставив половину свого стрижня, і ця частина вже спрагло присмокталася до нього. Мо Сі лише трохи поворухнувся і місце, де вони були з’єднані, видало хлюпаючий звук і його тіло заціпеніло.

Ґу Ман ледь не захлинався від ридань.

- Ти… Увійди… Швидше… Швидше…

- …

Ґу Ман схлипнув.

- Я це не винесу…

Навіть джентльмен, доведений до крайності, став би ненормальним.

А Мо Сі і не був джентльменом. І Ґу Ман … надто довго змушував його.

Мо Сі не увійшов повністю, а просунувся далі зовсім трішки і вийшов. Ґу Ман уже був напружений до межі. Його член був твердим і набряклим. Він не знав, чи Мо Сі лікує його від отрути, чи підливає масла у вогонь.

- Увійди... увійди...— хрипко мовив Ґу Ман. Його рука безладно рухалась поки торкнулася руки Мо Сі, тоді міцно схопила її. – Будь ласка, Мо Сі… Мені дуже зле…

Той не видав ні звуку.

Коли Ґу Ман був подумав, що Мо Сі проігнорує його, його ноги різко підняли вгору.

Мо Сі не знав, чи це було заради його власного самолюбства, чи через турботу про Ґу Мана, ці двоє, що не могли любити одне одного, бо їхні серця були заблоковані багатьма перешкодами, знайшли рідкісний привід побути разом.

Власне, вони обидва в душі давно чекали такого приводу й виправдання.

- Як ти і сказав, — голос Мо Сі був хрипким. – Що я можу зробити і що я маю зробити зараз – це допомогти тобі впоратись з отрутою. А щодо чогось іще...

Після павзи він тихо сказав:

- … Це не має значення.

Отвір Ґу Мана був уже дуже гарячим та вологим. Мо Сі навіть не потрібно було розширювати його, як раніше. Він засунув два пальці – вони легко ковзнули всередину і стали ритмічно рухатись.

Він подивився на обличчя, на якому була пов’язана широка темна стрічка, і висмикнув свої липкі пальці. Ґу Ман дихав із привідкритим ротом. Коли пальці вийшли з його тіла, Ґу Ман насупився і затремтів. Мо Сі знав, що той вже був доведений до межі і якщо не дати йому звільнитися, то він рухне.

Він змастив вологою рідиною тіла своє неймовірно сильне бажання. Тримаючи свій стрижень, він притиснув його до вже готового отвору Ґу Мана.

Пальці Ґу Мана стиснули рисові стебла. Звіряча натура в його тілі ставала все сильнішою, а людські стосунки все мізернішими. Від відчуття, що на нього тисне палаючий предмет, у нього заніміла шкіра голови. Його ноги несвідомо розкрилися ширше, ніби вітаючи й благаючи чоловіка проникнути.

У Мо Сі потемніло в очах. Він тримав Ґу Мана за талію і повільно просунув свій гарячий і товстий член. Тіло Ґу Мана згорнулося калачиком і жадібно всмоктало його статевий орган. Коли він увійшов, тепла та липка рідина видала хлюпаючий звук.

- А… - Ґу Ман насупився й відкинув назад голову, швидко дихаючи і ковтаючи.

Його тіло багато в чому було подібне до тіла демонів. Статевий орган Мо Сі мав жахливі розміри і на півдорозі Ґу Ман тремтів від болю. Але зараз він міг швидко адаптуватися і навіть бажати цього.

Мо Сі не міг описати своїх почуттів. Роздратування, занепокоєння, смуток... Але, незважаючи ні на що, його тіло відчувало надзвичайне бажання.

Ґу Мана не було вісім років і він дотримувався чистоти протягом усіх цих восьми років. До сьогодні, коли вони отримали привід знову сплутатися разом.

- Занадто… великий… Ах!

Коли Мо Сі люто штовхнувся, стогони Ґу Мана раптом змінилися. Обоє важко дихали. Ноги Ґу Мана обвивали тонку талію Мо Сі. Вони вже були м’які. Він тільки відчув, як щось гаряче й тверде різко врізалося в його внутрішні органи, наче збиралося пробити живіт.

- Ах... хах …

Збудження від того, що його грубо схопили і вторгалися було надзвичайним. Ґу Ман геть розомлів і несвідомо бурмотів:

- Він... він цілком там... хах!

Мо Сі нахилився, схопив і притиснув його руку до його ж живота.

- За ці роки хтось ще робив це? Якщо так… чи міг він тебе задовольнити? Чи міг він сягати так глибоко?

Його голос сам по собі був низьким і сексуальним, а тепер став таким хриплим і магнетичним, що міг зачепити кожного, хто його чув. Крім того, говорячи, він нахилявся і притискався до вуха Ґу Мана. Його гаряче і вологе дихання торкалося шкіри, а блакитні очі Ґу Мана під чорною стрічкою від збудження стали розфокусованими.

Перш ніж він встиг отямитися, Мо Сі вже притиснув його, з силою рухаючи сідницями. Він люто брав його, штовхаючи себе у вологий отвір.

- Ах... Ах...

Гарячий і твердий стрижень рухався всередині тіла Ґу Мана. З кожним поштовхом він, здавалося, проникав у його душу. В цей момент бажання любові, яке неможливо було стримати, але якому неможливо було дати вихід, стало джерелом божевілля у сплетінні цих тіл.

Інших звуків у солом’яній хатинці не було. Тільки ритмічні вологі звуки їх злиття, стогони Ґу Мана, яких він сам не усвідомлював, та низьке й сексуальне дихання Мо Сі.

- Ах … Глибше … Мо Сі … Мо Сі … Глибше … Ах … хах...

На кожен стогін Ґу Мана Мо Сі відповідав ще більш лютим поштовхом. Спрага Ґу Мана була повністю задоволена, заповнена до межі. Це задоволення змусило його мимоволі обійняти чоловіка, що був на ньому.

Їхній піт склеїв їх шкіру.

Ґу Ман швидко досяг критичної точки в цьому інтенсивному сексі. Він підняв талію, щоб зустріти поштовхи Мо Сі. Той знав, де його найчутливіше місце. Кожного разу, коли він натискав на це місце, Ґу Ман відчував заціпеніння та задоволення. Однак жага демона-звіра та любовна отрута підсилили його бажання. Він усе ще хотів, щоб Мо Сі сягав глибше й сильніше в цьому місці. Тому він продовжував піднімати поперек та рухатися вперед під тілом Мо Сі, хрипло дихаючи:

- Ах… сюди… трахни ще… хах…

У мить, коли його бажання мало вибухнути, Мо Сі раптом зупинився і витяг з нього свій товстий стовбур. Ґу Ман затремтів усім тілом, ніби з цим твердим предметом з нього витягали душу. Коли Мо Сі вийшов з його тіла, любовні соки потекли звідти, як джерельна вода. Ґу Манові стало так зле, що затремтіли навіть кінчики пальців ніг.

Розгубленим і сповненим болю голосом він спитався:

- … Мо Сі?

- Хіба я не казав уявляти, що це не я? – тихе зітхання пролунало біля його вуха. Потім його тіло підняли і перевернули. – Лягай.

Сказавши це, він взяв Ґу Мана за талію і знову притиснув свій життєвий корінь до стиснутого та липкого отвору Ґу Мана. Він глибоко вдихнув і різко протиснувся!

- Ах… Ах… Ах…!

Відчуття проникнення ззаду було ще більш хвилюючим. Мо Сі смикнув срічку для волосся, що закривала очі Ґу Мана, змусивши його підвести голову. Ґу Ман важко дихав, видаючи надривні й тремтячі ридання. В його чутливу точку люто вдарили, ніби караючи. Їх статевий акт був у найпримітивнішій і найбільш звірячій позі. Ґу Ман під ним справді був схожим на тварину. Його трахали так, що сльози виступили з його очей, той стовбур так вбивався, ніби збирався розтяти йому живіт.

- Ах... Мо Сі...

Мо Сі запитав його тихим, зітхаючим голосом:

- Тобі добре?

- Ах… Ах… Будь ласка, швидше… Я, я хочу дійти… - кричав Ґу Ман між копицями сіна. Мо Сі надто сильно його трахав і голос був уривчастим через сильні поштовхи. Людське тіло несло в собі сексуальне бажання демона. Він справді втрачав глузд від задоволення і болю. – Я хочу дійти…

Рука Мо Сі обхопила спереду його плоть. Очі Ґу Мана різко розширилися, він хрипко скрикнув. Стрічка, що закривала його очі, вже розв’язалася і наполовину сповзла, відкривши його вологі розфокусовані блакитні очі, в яких було лише море бажання.

Він затремтів і швидко дійшов у руці Мо Сі. Густа рідина бризнула на купу рисових стебел. Поки він кінчав спереду, Мо Сі також швидко рухався зі спини. Ґу Ман мало не втратив душу. Його дихання перетворилося на стогони, стогони на крики, а крики на незв’язну тарабарщину.

- Я… я не можу… - Ґу Ман божеволів. – Ти затрахаєш мене до смерті… Мо Сі… Мо Сі… Ах… Стій… Стій… Будь ласка… Я благаю тебе… Хах! Хах!

Сприснулись залишки каламутної рідини. Все його тіло розм’якло вщент, але Мо Сі не відпускав його. Та, насправді, отрута пахощів теж не його не відпускала.

Серед надзвичайної насолоди він незабаром відчув новий приплив хіті. Це тіло зводило його з розуму. Лише тепер він зрозумів, що нетерпіння демонів кажанів не було перебільшенням. Це був інстинкт чудовиська, бажання, сильніше за людське.

Він лежав під Мо Сі, його трахали знову і знову. Він уже був геть мокрий від поту, сперми та любовної рідини. Колись він був відомий як Вівтарний Звір Чонхва, зараз же він був схожий на справжнього звіра, якого Мо Сі безжально трахав, який благав аби чоловік проникав у нього, заволодів ним і наповнив його.

Його обличчя палало, він ледве дихав. В нього проникали так сильно, що він заскиглив, і сльози текли по його ніжному обличчю.

Він більше не міг просити Мо Сі любити його, але принаймні в цей момент, ніби під впливом збудження, він міг нарешті благати Мо Сі володіти ним.

- Мо Сі…

Чоловік за його спиною був такий же лютий, як і вісім років тому. Він продовжував проникати в нього, і Ґу Ман знову еякулював. Лише коли він зробив це втретє, дихання Мо Сі почала виходити з-під контролю.

Ґу Ман був майже закатований ним, коли він нарешті готовий був дійти.

Після серії шалених поштовхів сильні рухи Мо Сі сповільнилися. Задихаючись, він хрипко сказав:

- Я вийму його…

Але на той момент Ґу Ман вже був у заціпенінні. Почувши це, він схопив Мо Сі за руку і трохи повернув до нього обличчя. Пара блакитних очей безпорадно дивилася на Мо Сі з-під скуйовдженого, змащеного потом волосся, а його вологі червоні губи ворушилися.

- Зроби це в мене...

Очі Мо Сі потемніли.

Ґу Ман слабко застогнав. Зі схлипом він впав назад між копиць.

– Зроби в мене, Мо Сі… Я хочу, тебе…

Насправді він хотів сказати: «Я хочу кохати тебе, хочу прийняти все, що з тобою пов’язане, хочу повернутися в минуле з тобою».

Але зрештою з його вуст зійшли лише ці кілька слів. Він раптом закусив нижню губу й уткнувся обличчям у згин рук. Видно було лише його м’яке чорне волосся та трохи почервонілий край вуха.

Останнє злиття було ще божевільнішим, ніж у справжніх звірів. В Ґу Мана проникли так сильно, що він навіть не зміг стати на коліна, а Мо Сі був жорстким і швидким. Їхні сідниці були притиснуті одні до одних, видаючи інтенсивні звуки. Обидва важко дихали.

- Ах… Ах… Ах…

Мо Сі тихо запитав:

- Ти справді цього хочеш?

- Так… Кінчай у мене… — ридаючи, скрикнув Ґу Ман. Він підняв поперек і сідниці й трохи подався ними до Мо Сі. – Зроби це в мене...

Мо Сі обняв його за талію і сильно натиснув на тіло. Вони вдвох впали у глиб копиці. Інерція змусила Мо Сі сягнути глибше, ніж будь-коли раніше. Ґу Ман хрипко скрикнув, але Мо Сі закрив йому рота. Мо Сі сперся на нього й із силою проник у нього більше десяти разів. Зрештою він штовхнувся так сильно, що мало не вдавив у нього яйця.

Ґу Ман скрикнув у долоню. Мо Сі дійшов. Напружений задній прохід Ґу Мана охоплював гарячий та величний стовбур Мо Сі. Він відчував, як хвилі каламутної рідини бурхливо вливалися в його тіло, сягаючи найчутливіших місць. Пальці на ногах Ґу Мана напружились, все його тіло тремтіло.

Він відчував, як Мо Сі еякулював у нього...

Після цього Мо Сі все ще тиснув у брудний отвір. Він усе ще штовхав і злегка тер всередині, блокуючи сім’я та не даючи йому витекти.

Ґу Ман був уже в забутті. Вони вдвох лежали у сіні один на одному.

У цей момент вони двоє чітко відчували, що хоч і навмисне віддалялися один від одного, але доля все одно їх дражнила. Ніхто з них не говорив. Мо Сі на мить завагався, а тоді прикрив руку Ґу Мана, що звисала між копицями сіна, своєю. Під впливом моменту він затремтів і стиснув її.

Дихання Ґу Мана поступово заспокоїлося. Він слабко опустив вії і тихо сказав:

- Не виймай…

- …

Його голос був слабким.

- Моє тіло… - його адамове яблуко ворухнулося. – Не таке, як раніше.

Через деякий час кров демона поглине… все поглине і... – Він затнувся і хрипко сказав: - Все буде добре…

Це був перший раз, коли Мо Сі почув, як він говорить про зміни в своєму тілі. Він не міг не відчути біль у серці. Він тримав спітнілі пальці Ґу Мана. Його дихання торкалося вуха Ґу Мана. Якщо він нахилиться, він зможе поцілувати Ґу Мана в щоку. Чарівність моменту розсіялась. Все це було так схоже на те, що було вісім років тому, коли між ними ще не існувало кровної помсти. Єдине, чого не вистачало, це поцілунку.

Але цей поцілунок, зрештою, був неможливим.

Обидва вони дуже добре знали, що ця близькість може заспокоїти лише жагу тіла.

Порожнеча і непримиренність в серцях кожного назавжди просочилася в їхні кістки.

Їх неможливо було зцілити і до кінця життя.