Як вродливу юнку сином охрестили

Грудки білих хмарин простягалися над землею, а під ними майоріла соковита зелень трав, збуджені потоки вітрів утворювали візерунки кришталевих бриж. 

 

Небо здавалося вимитим до нестями, а блакить дарувала відчуття легкості.

 

Повітря просочене ароматом лугу після дощу, вдихаючи який, ніздрі насичуються невимовною свіжістю цих чарівних парфумів. 

 

Десь на лінії горизонту зелень і блакить зливаються воєдино: у м'яку та світлу межу. 

 

Нескінченним небесним і одностороннім маршрутом запекло конкурують між собою густі хмари, вони схожі на світлу бавовну. Троє чи п'ятеро шляхетних воїнів скачуть верхи на конях вздовж гаю, розмахують батогами, посьорбуючи припасене вино, аби розтягнути час.

 

Раптом з хащів набігла група агресивно налаштованих людей, а здалеку долинув глухий цокіт кінських підков.

 

Огидний воїн у звіриній шкурі очолював вершників: він мав широке чоло, бороду, ноги підтягнуті до сідла; чоловік був ледь нахилений вперед і безперебійно гатив коня повіддям однією рукою; погляд його рухався прудко, виражаючи своєрідну завзятість та викликаючи в конкурентів тривогу. 

 

— Веди! — лідируючий зупинив свого скакуна й зашипів. Його голова знову гуділа від темного натовпу позаду себе.

 

Довга кінська грива й чорне волосся вершника розвивалися вітрами, ці двоє своїм виглядом здатні випромінювати справжню хижість, спричинену невгамовною люттю.

 

Враховуючи те, що проїхали вони так ще кілька джан*, один з чоловіків поспіхом став на коліна.

 

[Джан = 3,33 метра].

 

Вершник натягнув повіддя, поки інші воїни зупинилися позаду нього. Жоден із них не наважився навіть поворухнутися.

 

— Щось сталося? — голос чоловʼяги був гучним, сповненим енергії.

 

— Це складно, але хатун* ось-ось народить!

 

[Хатун (hatun) — жіночий титул, аналогічний чоловічому "хан". Приблизно означає "правителька/королева"].

 

Темний кінь, як стріла, зірвався з тятиви, після гучного «мах» хутко рвонув уперед, пролетівши стоячого навколішки чоловіка.

 

До часу, призначеного знахаркою, зосталося три дні. Він зі своїми людьми якнайшвидше позбулися повстанців. Було надто пізно поспішати назад вдень і вночі. 

 

Перш ніж зістрибнути з коня, чоловік безперешкодно поскакав до великого намету. Люди прерії, що зібралися біля шатра, неспокійно топталися на місці, в їхніх серцях грала тривога.

 

Тільки шестеро схилили голову в привітанні: 

— Кагане*.

 

[Каган (qaγan) — "великий хан", правитель].

 

Крики, плач від нестерпного болю роздалися з намету. Погляд, сповнений жалю, зовсім не відповідав зовнішньому вигляду чоловіка. Він підійшов ближче до місця, що слугувало джерелом галасу, але знахарка не дала йому ввійти: 

— Кагане, пані ще не народила, на жаль, ви не можете зараз зайти.

 

Очі чоловіка спалахнули, немов у тигра на полюванні, а погляд став шпилястішим за меч.

 

Знахарка отетеріла та несвідомо зробила кілька кроків назад. Чоловік пирхнув, зайшовши до намету.

 

Пронизливі крики вкотре залили кімнату, за мить чоловік вже стояв біля ліжка:

— Мей-дзі*, ти як?

 

[Мей-дзі（妹子）— "молодша сестра". Може використовуватися в контексті родинних зв'язків/флірту/романтичних стосунків до жінки молодшого віку]. 

 

Побачивши того, хто ввійшов, пані щосили зціпила зуби. Чорне, вологе від поту волосся, липне до шкіри, а обличчя зблідло, як у мерця. Утім, цей жалюгідний вигляд не зміг затьмарити світло її чистих очей.

 

Жінка прошепотіла охрипшим голосом: 

— Кагане, — лише два слова, але з такою ніжністю, яку ніколи не знали прерії.

 

Чоловік був високим і міцним, він присів на одне коліно, огорнувши своєю рукою щоку жінки. Його грубі й мозолисті пальці неабияк контрастували з її ніжною шкірою:

— Я спізнився.

 

— Кагане, тепер у нас син чи донька?

 

Чоловік оглянувся назад, відповівши: 

— Син. Наша перша дитина — хлопчик.

 

Жінка полегшено всміхнулася, затим утомлено заплющила очі. У чоловіка це викликало подив. Він перевірив її дихання, а потім зняв з себе вкривало, щоб використати, як ковдру.

 

Акушерка тремтіла, обмиваючи дитя, вона думала: «Це точно дівчинка, чому він сказав, що вона — хлопчик?».

 

Закінчивши з купанням, жінка загорнула маля та віддала чоловіку. Його холодна аура жахала бідну акушерку до виступаючих сирот на шкірі, тому та моментом позадкувала, опустивши голову. 

 

Каган тримав новонародженого в одній руці. Він задер клаптик покривала, глянувши, і старанно обмотав нижню частину тіла немовляти, після чого прив'язав його звіриною шкірою навколо себе, трохи залишивши відкритою грудину, доки дитина не переставала рюмсати через періодичні удари об тіло власного батька.

 

— Знахарко!

 

Знахарка вклонилася чоловіку, тримаючи голку завдовжки з одне чі*: 

— Ця служниця* тут. 

 

[Чі（尺）— китайська одиниця вимірювання, що дорівнює ≈ 33,33 см].

 

[Служниця（小人）— у цьому контексті звертання має на увазі когось з простолюду/нижчого за статусом. Зазвичай таке ймення щодо себе використовували служники].

 

— Тату короля вовка.

 

— Слухаюся.

 

Дитина все гучніше й гучніше давилася слізьми, а її грудьми почала проливатися кров: крапелька за крапелькою. Набивати тату на тілі немовляти було обов'язковим звичаєм для жителів прерії, проте, як батько, він не міг не відчувати болю за своє дитя, але все, що було в його силах, це грубо випалити: 

— Воїн прерії проливає кров замість сліз. Годі ревіти.

 

Але як немовля могло це зрозуміти? Натомість плач ставав дедалі різкішим.

 

На щастя, тату було готове менш ніж за годину. Знахарка вхопила жменю рослинного попелу та розтерла його на грудях малюка. Кровотеча швидко зупинилася. 

 

Чоловік подивився на акушерку: 

— Зачекай на хатун. Цей каган знайде когось, хто зможе повернути тебе згодом назад на південь. 

 

Акушерка миттєво впала додолу, віддаючи шанобливий поклон: 

— Дякую королю!

 

Каган взяв немовля до рук та вийшов з намету. Він потай оцінив вираз усіх присутніх облич, а тоді здійняв дитину над головою, надійно втримуючи обома руками звірину шкіру навколо тіла малечі:

— Це перший син Фужон та кагана! Цей каган офіційно представляє Фужон, як хатун племені Ченлі, розриваючи шлюбний союз із племенем Туба!

 

Воїни в обладунках на периферії вклонилися додолу, вітаючи: 

— Вітання кагану!

 

Двоє з шести чоловіків попереду всміхнулись, киваючи, доки інші четверо не надавали жодних відтінків своїй фізіономії. Пан із сивим волоссям ступив крок уперед: 

— Кагане, попри те, що пані народила принца, вона чужинка для наших людей, до того ж — південка. У принцеси племені Туба найблагородніша кров у прерії, тож, можливо...

 

Чоловік перебив його:

 

— Чи вважає дядечко Бабу кров цього кагана недостатньо благородною?

 

— Ні-ні, у жодному разі. Просто шлюбному союзу між племенами Ченлі та Туба самі небеса веліли відбутись. Якщо ж його так просто розірвати, це може спричинити незадоволення зі сторони чужинського роду. 

 

Чоловік лише зверхньо хихотнув: 

— Дядьку, ви, певне, вже старієте. Якщо племʼя Туба щось не влаштовує, то я можу підіслати їм кілька воїнів, нехай вони памʼятають своє місце.

 

— Але ми не можемо так легко перервати контракт...

 

— Слова дядька мають сенс. Спочатку через те, що моя мила з півдня, цей каган слідував побажанням чималої кількості дядьків представити її, як мою нову наречену. А ще цей каган також домовився з ними про те, що якщо вона народить наступника, то набуде статусу хатун. Невже ви забули?

 

— Це...

 

— Добре. Чи може тоді дядько поширити новину про те, що Фужон все ж таки отримала статус хатун?

 

— ...Слухаюся.

 

Черговий старшина теж встав, бажаючи долучитися до теревень:

— Чи встиг каган обдарувати принца імʼям? 

 

Чоловік усміхнувся, відповівши в зовсім іншій манері:

— Я перебрав багато варіантів, але ще не дійшов якогось висновку.

 

Постать з сивою чуприною мимохіть пригладила свою бороду, роздумуючи:

— Як щодо Аґула?

 

— Аґула? Ціянь Аґула? Чудово! Нехай буде так, як сказав дядько! — Аґула несло собою значення високих гір на мові прерії. 

 

Чоловік зрівняв своє маля з рівнем власних очей. Дивлячись на крихітну тушу, ніби вирізьблену з нефриту, він думав: «Хоч а-ба й не мав іншого вибору, окрім як ростити тебе, наче чоловіка, а-ба вірить, що ти однаково зможеш стати в майбутньому гідною високою горою».

 

***

 

На цій багатолітній землі простягалася природна річка Лво. Собою вона розмежовувала велику країну, поділяючи її частини на два царства: на півночі було царство Дзінь, а на півдні — Вей. 

 

Частина Вей могла похвалитися родючими ґрунтами, широкополими ланами й частими дощами. Це сприяло підвищенню культури землеробства та врожайності, тому царство Вей поволі вибудовувало власну агроструктуру на своїх землях впродовж тисячі років.

 

Частина Дзінь не була багата на рожаїсті землі, єдине, що там могло рости — це трава. Тож у результаті царство стало кочовим.

 

На преріях півночі було три найвпливовіших плем'я: Ченлі, Туба та Вейке.

 

Ці три плем'я забрали собі найбільш родючі ділянки. А іншим ж, меншим угрупованням, тільки залишалося вибирати за ким йти. З цих трьох Ченлі було найсильнішим, а його королівський рід носив прізвище Ціянь.

 

Цей міцної статури чоловік був діючим каганом плем'я Ченлі — Ціянь Сухбару, що означає "лютий тигр".

 

Люди прерії називали мешканців південного берега річки Лво південцями.

 

Ці південці, в очах жителів північної частини, були слабким, некомпетентним і неповноцінним народом. Звісно ж, вони сподівалися, що каган з благородною кров'ю не візьме шлюб із жінкою південного коріння.

 

Проте Ціянь Сухбару був особливим каганом. Це пов'язано з досвідом, набутим ще в молодшому віці.

 

Коли Сухбару було чотирнадцять, двоє його дядьків співпрацювали з парою інших чималих племен задля знищення старого кагана.

 

Під конвоєм тисячі вірних воїнів на конях, Сухбару зміг утекти, перепливти річку Лво й потрапити до південного царства Вей.

 

Відтоді його взору відкрилась абсолютно інша культура та звичаї. Люди там не пасли худобу, коні були рідкістю для звичайних людей; а також південці передавали землю з покоління в покоління, у них було небагато поголів'я в загонах; вирощували свійських птахів і насаджували поля.

 

Сухбару прихистила пара фермерів в одному із селищ на кордоні Вей. Він жив там п'ять років.

 

У названої сімʼї була лише одна дочка, яку звали Фужон*.

 

[Фужон（芙蓉）— бавовняна троянда або ж гібіскус].

 

Країна, в якій вони проживали довгі роки, мала назву Фужон, тому було досить символічним іменувати свою дитину на честь близьких серцю країв.

 

Сухбару був невимовно вдячним сім'ї фермерів, тому ніколи не скаржився, виконуючи господарські справи. Він був щирим та оптимістичним, через що й сподобався новим опікунам. У той час північ та південь були розділені природним бар'єром, тож вони не воювали. 

 

Несподівано, напередодні весілля, у село ввірвалася група іноземців, і наступного ж дня Сухбару поїхав разом із ними.

 

Перед тим, як піти, чоловік віддав Фужон намисто з вовчих ікол, присягнувши:

— Мей-дзі, зачекай доки да-ґе* прийде й одружиться з тобою. 

 

[Да-ґе（大哥）— "найстарший брат/сильний старший брат". Ймовірно, що в цьому контексті "ґе" має значення "хлопець" у романтичних стосунках, а "да" може бути в значенні сильнішого/міцної статури]. 

 

Як виявилося, старий каган розширив території, вигравши кілька прикордонних селищ за останні п'ять років. Проте до того, як плем'я Ченлі змогло постати з попелу, його здоров'я почало значно погіршуватися. Всі дорослі сини його роду сконали під час битв масштабного перевороту п'ять років тому. Вижив тільки наймолодший — Сухбару, що осів на мілину деінде на цей довгий період часу. 

 

Повернувшись до прерій, він перейняв статус правителя від свого батька, а минулого короля відпустив у вічні сни. Через чергових п'ять років його правління рід Ченлі піднявся до лідерських позицій серед трьох великих племен.

 

Плем'я Туба побоювалося цього молодого "лютого тигра", віддавши йому три родючі землі та запропонувавши заміжжя між двома знаними сім'ями задля покращення стосунків між племенами.

 

Унаслідок колективних обговорень, шестеро важливих старшин погодилися на мирні дебати. Утім, Сухбару так і продовжував жадати весілля для своєї дружини. Тому в кінцевому підсумку знехтував їхніми планами, він взяв з собою кілька довірених підопічних, вирушивши на пошуки Фужон.

 

У той час жінка вже була "старою дівою", а її батьки, не витримавши чуток і наклепів, невдовзі зійшли на той світ.

 

Одного дня Сухбару дав обітницю перед їхніми могилами: «Клянуся, що ніколи не підведу Фужон в цьому житті і в цьому світі».

 

Народ прерії був упереджений до поговірок щодо жителів півдня через недостатню взаємодію між двома частинами. Шість великих старшин були вельми авторитетними особами, тому їм також довелося нести на собі цей тягар. І в Сухбару не залишилося нічого іншого, як придумати план замовчування справжньої статі своєї дочки.

 

Він роздумував над тим, що вони з дружиною ще молоді, тож незабаром у них може народитися син. У ті дні не було неможливим підмінити особистість їхньої дочки. Плем'я прерії не таке педантичне, як жителі півдня, вони б виховували дівча настільки ж суворо, наскільки б і сина. 

 

Через свого батька, з перших ж днів свого існування, Ціянь Аґула офіційно освячена першим принцом плем'я Ченлі, отримавши тату короля вовка.