Відьма, що йде на бал (частина 1).

- Кьяяяяя!!! - пролунав крик і почувся звук шовку, що розривається. За цим страшним криком незабаром лунає ще один, і ще.

В світлому місці, де сьогодні буде проведено бал, з кожною секундою наростав шум.

Самотня відьма ступила в мармурову залу замку, її крокам вторив стукіт її високих підборів. Слідом за нею волочилася довга мантія.

На кожному відрізку її шляху в натовпі людей спалахувала паніка, всі вони стрімко рухалися до кутів залу.

- О, Могутня Відьма, будь-ласка, зупиніться тут! - звернувся один відважний стражник до відьми в щільній мантії.

Коли вона обернулася, її прекрасне вбрання захиталося.

Ніхто не міг приховати свого збентеження, викликаного раптовою появою чаклунки.

- Щоб Ви пройшли весь шлях сюди... яка мета Вашого візиту...? - із застиглим виразом обличчя смиренно запитав воротар. Тінь страху лежить на ньому.

Схоже, він подумав, що непрохана Відьма Озера прийшла зі злим наміром накласти прокляття.

Хоча на сьогоднішній день відьми повністю втратили свої сили, в стародавні часи візит відьми на бал означав катастрофу. Це або оточення замку гострими шипами, або занурення прекрасної принцеси у вічний сон, або перетворення принца на жабу - справді, за стародавніх часів відьми зазвичай сіяли лиха.

Звісно, в Роуз немає таких сил.

Дівчина спробувала відповісти і вже відкрила рота...

Але, це лише викликало гнів у стража. Він вже спробував оголити свій меч, діючи, як герой, в присутності Короля Демонів.

Ігноруючи своє здивування, Роуз все одно відповіла:

- ... Взагалі-то мене запросили...

- ... Роуз!

З-за спин охоронців порядку до неї кинувся Гарідж. Стражник, побачивши постать лицаря, відсалютував, незважаючи на свій страх. Після короткого погляду на охоронця, Гарідж подивився на свою наречену.

- Я ж просив почекати на мене, чи не так?

- «Почекати»... я подумала, ти сказав почекати в цьому місці...

- Я почув крики і вирішив, що з тобою щось трапилося, моє серце мало не зупинилося. Перестань змушувати мене так хвилюватися! - Гарідж заліз в капюшон Роуз і обережно заправив пасмо її малинового волосся, що вибилося, за вухо. В той же момент...

- Кьяяяяя!!! - Пролунали крики жінок... крики набагато гучніші і відчай пронеслися по залу.

* * *

- Почекай, поки не ходи туди.

- Але, там залишився тільки один...

- Просто почекай. Скоро ще принесуть.

- Але, я подивилася на інших столах... тільки на тому залишився один... - Роуз, чий погляд прикували десерти, подивилася на нареченого округленими очима, що нагадували погляд покинутого кошеняти. Під капюшоном її обличчя так і залишалося невиразним, але, здається, її відчайдушне благання дійшло до лицаря. Його брови піднімаються... чоловік із легкістю зрозумів її слова.

... нічне зоряне небо огорнуло замок примарним світлом. Прийшла пора балу.

Люстра нагорі сяяла настільки яскраво, що заповнила своїм світлом всю стелю замку. Хитромудре кришталеве скло розгойдувалося, відбиваючи блиск свічок. На тканині, що висить на стіні, блищить вишивка, зроблена золотою ниткою. На ній жодної пилинки.

Чудова бальна зала королівського палацу демонструє екстравагантність всього королівства. Бал триває без турбот, забувши попередню метушню, немов її ніколи й не було.

Музика, яку виконував оркестр, звучала заманливо; чоловіки й жінки, утворюючи пари, танцювали. Однак, вони не могли толком зосередитися на музиці. Всю увагу привертали двоє, чия присутність вельми незвична в цьому місці.

- Гарідж, будь ласка, подбай про мене. - Висловила вона побажання, що йшло від самого серця. З-під мантії визирнули тоненькі ручки Роуз.

Навіть на балу на ній не сукня, а мантія відьми. Все тому, що Яшм, організатор заходу, дозволив їй бути присутньою на ньому як відьма.

Проте, неохоче, але Роуз привела себе до ладу. Особливо після того, як Тара висловила таке: «Слід цінувати надану люб'язність, тому що пан Гарідж зустрінеться з тим, хто піклується про нього щодня».

Її волосся зібрали у високий пучок, так, немов у будь-який момент її шкіра була готова впасти під дією власної ваги. A на обличчя нанесли шар білої пудри, рум'яна на щоки і помаду на губи.

Роуз попросила допомоги з нанесенням макіяжу в Мони. Через відсутність досвіду, коли чаклунка спробувала самостійно нанести макіяж, вона перетворилася на образ жахливої відьми з дитячих казок.

Абсолютно нова мантія, в яку вона зараз одягнена, частина її приданого. Тієн, найімовірніше, пошив це вбрання, готуючись до того, що Роуз доведеться відвідувати офіційні заходи разом із Гаріджем. Тому дизайн мантії не такий простий, як в повсякденних аналогах, які вона зазвичай носить вдома.

Смілива вишивка з великими візерунками розквітає на щільній тканині мантії. Щоразу, коли світло люстри падає на матеріал, той переливався яскравим світлом, від чого відьма здається ще більш загадковою.

За своєю відьомською звичкою Роуз не забула накинути капюшон. Він теж не такий простий. Щоразу, коли вона повертається, кристал, прикріплений до краю капюшона, що приховує вираз її обличчя, мерехтить.

-... будь ласка. - Хоча вона й говорила із серйозним виразом обличчя, насправді їй не терпілося скуштувати ті чудові солодощі...

Гарідж насупився й озирнувся. Переконавшись, що той, кого він хотів привітати, все ще розмовляє з іншими людьми, він знову повернувся до неї і повільно кивнув.

- ... тільки недовго, добре?

- Я постараюся їсти якомога швидше.

- Тобі не варто заходити так далеко.

Коли всі побачили, який поблажливий Гарідж до Роуз, зал знову загудів...

- Брехня...

- Я не можу повірити в це...

- Лорд Азм настільки добросердий...

Жіночий шепіт переходив залом, від одного вуха до іншого.

Чаклунка швидко підійшла до столу і взяла тарілку для здобичі, на яку вона націлилася. Зайве казати, що Роуз - єдина на балі жінка, яка так поглинута їжею.

Червоне, прозоре і глянцеве желе, з нанесеним на нього зефіром, - це перший десерт, на який звернув погляд дівчини. Зверху кондитерський виріб прикрашає листя м'яти - коротше кажучи, він схожий на маленьке червоне яблуко, обрамлене дорогоцінним камінням.

Зефір здригнувся, коли чаклунка поклала його на тарілку. Вона акуратно розрізала ласощі виделкою і спрямувала шматочок до рота.

Холодне, м'яке желе доторкнулося до її губ. Еластична структура десерту, укладена в зефір, відправила смакові рецептори на небеса.

Після цього маленького щастя Роуз повернулася до нареченого.

- Гарідж..., - звернулася до свого коханого дівчина з повним ротом їжі. У відповідь її зустріла тиша. Прожувавши і проковтнувши ласощі, вона знову заговорила. - Ти часто буваєш на подібних заходах?

- Не часто. Коли мене запрошують, я зазвичай приходжу як супровід. Як я вже казав, ставши лицарем, я віддалився від цього соціального кола.

Хлопця вкрай рідко запрошують на подібні заходи як гостя, а не ескорту, через його ненависть до подібних збіговиськ. Не кажучи вже про те, що зараз він з'явився в супроводі жінки. Це абсолютно вибивається зі звичайної картини, тому ті, хто давно знають молодого чоловіка, вважають це неймовірним.

- Минуло багато часу відтоді, як я так одягався.

Схоже Гарідж гордий, що може продемонструвати своє вбрання Роуз. А тим часом, сама чаклунка ледь здатна поглянути на свого коханого в костюмі.

«В нього прекрасне обличчя. В цього хлопця дійсно прекрасне обличчя.»

Тепер, коли він поєднує свою зовнішність з красивим і правильним одягом, перед Роуз виник непереборний ворог.

Офіційне вбрання в королівстві Марджан загалом доволі просте. Чоловічі - не виняток. Однак, в кожному окремому випадку дизайн допрацьовується. Під час ткацтва та вишивки враховується візерунок кожного будинку і території, а також фасон, який найбільш зручний замовнику.

Вбрання Гаріджа включає довгий плащ, можливо, з метою підкреслити обраний ним шлях, шлях лицаря. Він йому дуже личить.

Дівчина відчувала, як її серце стискається при одному тільки погляді на нареченого. Він такий же сліпучий, як саме сонячне світло. Роуз не в силах дивитися на нього довше трьох секунд. Але все-таки можна протистояти мерехтінню Бога Сонця, якщо частіше моргати.

Її волосся, зазвичай розпущене, сьогодні вміло забране. Тому вона може добре бачити, але й приховати нічого не здатна.

Не буде перебільшенням сказати, що якщо вона так і продовжить на нього витріщатися, в неї потече слина.

«Нестерпно!»

Гарідж в офіційному костюмі...

... якщо вона змогла засвідчити його вигляд, можливо, піти на бал було не такою вже й поганою ідеєю.

Роуз спробувала придушити свої розбурхані почуття, набиваючи рот солодощами.