Любовне зілля Відьми (частина 6).

Вони завмерли, як статуї, втупившись один на одного.

- ... Щось не так? - запитав Гарідж, турбуючись про Роуз, яка застигла, як вкопана.

Прийшовши до тями, чаклунка подивилася прямо на обличчя Принцеси. Лулу виглядала набагато молодшою, ніж припускав її голос. З того, як вона розмовляла, можна було подумати, що вона набагато старша. Однак за фактом, юній особі близько десяти років. Також як і її старша сестра Біллаура, вона виявилася дуже привабливою. Красиве перлове волосся, яскраво-зелені очі, обрамлені довгими віями. Мініатюрний круглий носик, який додавав їй чарівності. Рожеві щоки виглядали пухкими й милими.

Тепер стало ясно, чому навіть Яшм не може піти проти сестрички. Якщо Лулу посміхнеться і попросить про щось, навряд чи хтось зміг би їй відмовити. Так подумала Роуз, коли побачила дівчинку, що стоїть перед собою.

- Ви...

- П-п-п-п-п-п-п-п-п-п-п-п-п-пані Відьма!?

Принцеса - та сама дівчинка, що впала колись в яму. Після того, як її брудне, сплутане волосся розчесали, скинули брудні шати, а гідність відновилася... вона стала виглядати так.

Лулу, яка ще мить тому йшла з високо піднятою головою, раптово підняла спідницю і стрімголов помчала до Роуз.

- Ч-чому Ви тут?! Я-я могла б організувати ескорт...!?

Раніше вона говорила так вільно, а зараз тараторила, наче дитина, яка тільки-но навчилася говорити.

- Роуз...? Що це означає? Як вона дізналася, що ти відьма?

Незважаючи на те, що чаклунка зняла мантію, яка зазвичай приховувала її особистість від інших, принцеса Лулу впізнала її з першого погляду. Отже, всі попередні зусилля були марними.

- Гм...

Наречена Гаріджа не знала, як все пояснити. По-перше, вона не повинна нічого згадувати про всі ті листи, які отримала. Будь навіть сама Роуз автором, вона б точно не хотіла, щоб хтось про них дізнався.

- Ти... ти так сильно любиш відьом...? - Яшм, що поспіхом спустився з вершини вежі й зараз відновлював дихання, звернувся до Лулу.

- Ну, зрозуміло...!? Я не змогла побачити Вас знову, завдяки моєму братику, хоча він не мав на це жодного права!

- Ти хотіла піти й побачити Відьму...!?

- Це я та, хто повинен про це питати...!!!!! Старший брате, ти ходив подивитися на Відьму, не кажучи нічого мені! Як хитро!!! Хіба ти не знав, як мені самій хотілося побачити Відьму...!?

Насправді Роуз вже відома ця історія.

В шостому листі, крім повторення своєї першої зустрічі з Відьмою і того, як вона сильно обожнює її, дівчинка розповіла про цей випадок у чотирьох реченнях. Лулу також розповіла, що їй подобаються Відьми, тому що з дитинства читала книги про них. В листі згадувалося, що в неї вдома багато книг про відьом.

Тепер не залишилося сумнівів...

«Звичайно, вона належить до Королівської родини.»

- ... Я знаю! Насправді, я все прекрасно розумію! Але ти повторювала одне й те саме знову і знову, мої вуха мало не відвалилися! Мені набридло слухати твої історії про відьом!

Зрозуміло, значить, коріння неприязні Яшма до відьом тягнуться до його сестри Лулу.

«Мабуть, важко слухати про те, що тобі не цікаво раз за разом, знову і знову...»

- ... але, що важливіше! Пані Відьма! Будь ласка, погляньте на це зілля, я не змогла показати його Вам минулого разу! Будь ласка, тільки акуратно... - сказала дівчинка з почервонілими щоками, засовуючи руку всередину коміра сукні, а точніше до грудей.... Схоже, манери більше не турбували четверту принцесу.

Лулу витягла на світ намисто і те, що пов'язано з її ланцюжком... Принц, який підійшов близько до своєї родички, побачив те, що вона дістала. Його очі широко розкрилися.

- Але це...!?

Слідом за вигуком Яшма його сестра простягнула це Роуз.

- Будь ласка, погляньте! Я зробила копію зілля пані Відьми. Це «Любовне зілля Відьми»! - невинним голосом вимовила дівчинка. В її руках блищала невелика пляшечка. Склянка точно така сама, як і попередня.

Рухи Яшма виявилися стрімкими. Він швидко схопив Лулу за руку і потягнув у вежу з блискавичною швидкістю. Гарідж, зрозумівши наміри свого пана, швидко зачинив двері, переконавшись, що не було інших свідків. Потім він надійно замкнув їх, щоб ніхто не зміг увійти всередину.

-... Лулу!

- A?! Що таке?

Раптові дії брата шокували її. Можливо, Яшм завжди був ніжним щодо неї. Дівчинка геть збита з пантелику нетерплячим виразом на обличчі принца.

- Старший брат? В чому справа? Твоє обличчя жахливе...

- Повтори ще раз! Що ти зробила...!?

- М, а «Любовне зілля Відьми»?

Яшм вихопив пляшечку з її рук і простягнув Роуз. Вона запитально подивилася на нього.

- Відьма, це те саме, що й попереднє?

- Зараз подивимося.

Чаклунка граціозно прийняла флакон і відкрила кришку так само, як і раніше.

Помилки немає. Роуз твердо кивнула.

- Вони однакові.

Заява дівчини майже повністю вибила з Яшма дух. Колір його обличчя стрімко змінювався від синього, немов небо, до білого, немов хмара.

- Що, що сталося, старший брате?

Лулу кинулася до свого брата, який поводився дивно.

- Ти... навіщо тобі таке робити...

- Коли мені показали справжнє зілля, воно було таким заворожуючим... Я теж захотіла його приготувати....

Я хочу наслідувати те, що мені подобається. Я хочу робити те, що мені подобається.

Такі почуття не особливі - це емоції, які виникають у всіх.

- Хто, чорт забирай, показав тобі «Секретне зілля Відьми»?

- Хто, ти питаєш? Це буде нашим секретом, так? Біллаура.

- Ла-Лала!?

Нова інформація шокувала Яшма ще сильніше, коли спливло це несподіване ім'я. Тепер він навіть не міг як слід підняти голову.

- Мені так подобаються відьми, що вона показала мені... Сестра Лала показала його і сказала, що це її магічна чарівність. Я була така щаслива. Повторивши його, я вирішила показати його іншим... і коли мої друзі побачили його, їм захотілося його...

Результат легко можна передбачити.

Через назву, що вводить в оману, інші дівчата, ймовірно, використовували фальшиве «Любовне зілля», щоб втамувати спрагу свого серця.

Зілля колихалося всередині маленького симпатичного флакончика, зробленого дівчинкою, що імітує відьму, якою вона захоплювалася. В цьому немає нічого поганого, якщо використовувати тільки як оберіг для найкращих друзів.

-... це, це не добре. Це дуже-дуже недобре. Гарідж, це недобре! - бурмотів Яшм, присівши і схопившись за голову.

- Так, це так.

- Правда...!? Ні. Не може цього бути. Отже, злочинець, якого ми шукали весь цей час, із моєї власної сім'ї... із королівської сім'ї...!?

- Так, ось чому я точно не пробачу тобі засудження Роуз.

Почувши слова Гаріджа, Яшм видавив сумний, жалібний стогін, а потім його жалісливий погляд спрямувався до чаклунки. Але вона відвела свій погляд.