Добра відьма озера (частина 2).

І ось одного разу до її вхідних дверей підійшов чоловік, якого вона кохає протягом уже семи років...

... і замовив у неї любовне зілля.

"Усе ж таки, можливо, мені варто бути вдячною... за такий поворот подій. Зрештою, я нарешті змогла з ним зустрітися, хіба ні?" - так розмірковувала Роуз, поки молола на жорні.

Можливо, їй слід не думати над цим, а просто сфокусуватися на поставленому питанні. Відьми виконують найрізноманітніші завдання, але приготування зілля - найважливіше з них. Для них це один зі способів заробити собі на прожиття.

Відьми роблять те, що роблять, і Роуз не виняток. Весь цей час вона так і жила. Але, на жаль, мешкаючи на такому ізольованому, маленькому острові, вона не зможе впоратися, покладаючись виключно на зілля. Тому один раз на місяць вона продає торговцям звичайні лікувальні зілля.

Ліки, зроблені відьмою, особливо дієві, настільки, що жодні забобони не можуть перешкодити їхньому продажу.

"Спеціальний тонік, що миттєво живить волосся."

"Припарки для дівчат, створені, щоб повністю видаляти волосся в пахвах!"

"Зігрівальний бальзам, що заспокоює шкіру."

"Порошок "Свербіж-зникни геть", передбачуване використання: підошви ніг."

Це лише деякі приклади популярних засобів першої необхідності, однак, продавати їх у роздріб не так вигідно, як продавати партіями. Ось чому Роуз надає перевагу для продажу цілі партії.

Зараз вона зайнята створенням репеленту від комах - тип, який використовують під час фумігації. Попит на нього високий - не тільки для житлових приміщень, а й на польових роботах. Їй потрібно підготуватися до майбутнього сезону.

Закінчивши, вона потягнулася всім тілом... і в результаті врізалася в стіну. Роуз скрикнула. Підлога була брудна, а місце дуже вузьке.

- Дзинь.

Задзвонив дзвіночок.

Щоразу, коли хто-небудь наближається до маленького човна, пришвартованого на березі, в її будинку лунає дзвін. Роуз швидко виглянула з вікна й подивилася в бік озера.

Але, як виявилося, це був не покупець, а всього лише олень. Дівчина розчаровано зітхнула, спостерігаючи, як маленький човник погойдується на хвилях, не піклуючись про її почуття.

Шлях, що веде до житла відьми, може здатися на перший погляд дорогою в один кінець, але це не зовсім так. Човен пов'язаний мотузкою, котушка, що стоїть на пірсі, з'єднана з мотузкою. Таким чином, за допомогою маленького човника можна потрапити на острів і повернутися. Так Роуз добирається до столиці. Тільки от користується дівчина цим не надто часто, зрештою, вона - відьма-одиначка.

А зараз чаклунка тягне за собою свій одяг. Через налиплий пил чорний перетворився на сірий. Вона хоче випрати його, але, що, якщо Гарідж прийде? Як тоді їй приховати свої почуття, що нудяться глибоко всередині?

"Потрібно поповнити запаси..."

Торговець має прибути за два тижні.

Дівчина піднесла до носа рукав - "Він... пахне не так уже й погано, але все ж..."

Роуз розмірковувала, що неприємний запах куди гірший, ніж повна відсутність мантії. Тож, вона зважилася все-таки випрати свій одяг. Схопивши з полиці кілька флаконів, вона потягла назовні дерев'яну ванну.

Озеро розташувалося всього за кілька кроків від її житла. Крім того, з нього відкривається чудовий краєвид - зараз поверхня водойми вкрита сонячними відблисками. Однак, вода холодна - настільки холодна, що закрадається думка про те, що тут не обійшлося без божественного втручання. Можливо тому, коли предки чаклунки прибули сюди, вони влаштувалися біля цього прекрасного місця. Не дарма ж висока якість сировини має для відьом вирішальне значення при створенні секретних лікарських засобів.

Роуз вирішила взяти воду з колодязя на полі. Вона зняла мантію і сукню, залишивши на собі тільки сорочку. Потім вона почала прати свій нечисленний гардероб із мийним засобом у ванній.

... закінчилося все миттям волосся і застосуванням невеликої кількості ароматичного порошку, його панянка втерла в коріння, - таким зазвичай користуються перед побаченням. Зроблено це було просто так, за примхою.

Дзинь... Знову задзвонив дзвіночок.

Оскільки дзвоник використовується з метою безпеки, його дзвін завдяки магії чути скрізь, де б не була господиня і що б вона не робила.

"...Цього не може бути".

На ній зараз лише сорочка, а на голові піняться бульбашки.

Роуз майже не спілкується з містянами. Та й вони рідко ризикують забиратися так далеко.

"Це може бути... він? Ні, ні за що. Він приходить до мене тільки вночі - у цьому я впевнена."

Однак, Роуз підняла голову. У серці її жевріла і надія, і наснага.

...але, ні, це все той самий олень із дещо гордовитим поглядом, що потривожив її раніше.

- Ммуууу!!!!...

Чомусь дівчина розлютилася. Так. Це не він, але якщо не він, ну й що? Немає жодних причин злитися, але все-таки!!!.....

Роуз, усе ще одягнена в одну лише сорочку, люто змила піну з волосся, а потім стрибнула в озеро. Холод пронизав тендітне тіло. Вода змила з неї не тільки піну, а й бруд. Очистившись, дівчина продовжила плавати.

"Я стаю дивною..."

Серцебиття частішає від думки про ту людину - вона до цього звикла. Весь цей час чаклунка вела стабільне життя. Іноді ставало нудно й одноманітно, але вона, принаймні, до цього готова.

Того дня, коли вона закохалася, сім років тому, їй захотілося закарбувати ту подію в пам'яті - ось і все. Отримати гарний спогад, який можна плекати в тиші та спокої.

Немає потреби в тому, щоб її груди щоразу здригалися під час дзвону дзвіночка. Щоб вона почувалася схвильованою... У цьому немає жодної потреби.

Так, Гарідж приходить до неї.

Але не до Роуз, а до Відьми.

Тож, навіть якщо вона привітає його в невідповідному вбранні, з головою в бульбашках, для нього це не матиме жодного значення. Харіджу буде все одно.

Йому до неї взагалі немає ніякого діла.

- Чому я не можу це прийняти? - слабо прошепотіли бліді дівочі губи.

Коли дівчина заплющила очі, по її щоці скотилася самотня сльоза, що стала єдиним цілим з озером.