Відьма вирушає в дорогу (частина 4).

*****

- Мілорде, чи це Ви. Ласкаво просимо додому, - Тара з'явилася з-за спини Роуз. Вона вклонилася Гаріджу, намагаючись не показувати ознак болю. - Вибачте, я залишила двері відчиненими. Бачте, ми прибирали зал... Гей, наш пан повернувся. Давай, привітай його як належить.

- Відсьогодні я під вашим піклуванням, - за наполяганням служниці Роуз схилила голову.

Гарідж абсолютно приголомшений, ба більше, він почав дуже старанно мацати своє обличчя. Схоже, він відчайдушно намагається зрозуміти поточну ситуацію. Коли лицар, здається, нарешті щось зрозумів і зібрався заговорити... його обірвав переривчастий вигук:

- М... мені шкода! - дівчина кинулася вперед, її волосся вкривають пил і бруд. - Коли ми були в лісі, колесо воза раптово відвалилося! Я поспішала сюди, якнайшвидше, я знала, що мала б почати з сьогоднішнього ранку! З цього моменту я у Вашому розпорядженні! Мене звати Мона! Мені дуже приємно з Вами познайомитися!

Особа, що виступила, Мона, вклонилася. Дві великі коси майже повністю приховали з поля зору її обличчя. Тара і Сафін з цікавістю переводили погляд з Роуз на Мону і назад. Адже дівчина щойно згадала, що вона мала почати працювати відсьогодні... увага одразу переключилася на відьму, яка чистила вхід до цього самого моменту. Звісно, Сафін перший впізнав Роуз, адже він був в неї багато разів. Хоча він здивований, він граціозно вклонився їй.

Побачивши таку сцену, в Тари, яка ще не розібралася в ситуації, округлилися очі... Двоє людей мали прибути сьогодні до особняка: нова покоївка та їхня нова пані, леді Відьма.

Просто поглянувши на Сафіна і напрямок, у якому він кланяється, все стало очевидно:

- ...Т-тоді ти... Міледі!!!..... Як я могла помилитися, будь ласка, вибачте цю скромну служницю...!!!!! - шокована Тара, опустила голову в глибокому поклоні.

Роуз поклала руку їй на плече і м'яко сказала піднятися:

- Пізніше, Тара, я принесу Вам компрес, домовилися?

- ... а? - приголомшеній жінці тільки й залишалося дивитися на пані, широко розкривши рота.

- ...Все, я зрозумів, що відбувається, - Гарідж нарешті приєднався до розмови. - Тара, Сафін. Познайомтеся, Відьма Роуз. Відсьогодні вона залишиться зі мною. Мона, вітаю, постарайся, як слід.

Гарідж, проголосивши це, дивлячись в очі своїм слугам, підійшов до чаклунки. Він одягнений більш елегантно, ніж зазвичай. На мить їй здалося, що перед нею якийсь незнайомий джентльмен. Можна з впевненістю сказати, що цей лицар прекрасніший за всіх у всьому королівстві. Від усієї цієї пишноти вона мало не осліпла. Занадто зніяковівши, щоб прямо поглянути на коханого, дівчина опустила голову.

- ...чим ти займаєшся?

- Я, мабуть, пахну потом...

- ... І чия це вина, м?

Помасажувавши свої скроні, Гарідж раптово схопив руку Роуз.

- Твоя кімната вже підготовлена. Ходімо.

Тара поспішила покликати нову пані, яку вже відводив господар маєтку.

- М-міледі! Щітка! Вона все ще у Вас в руках!

*****

- Ось твоя кімната. Можеш тут відпочити.

Місце, в яке Гарідж відвів Роуз, виявилося надто великим... вдвічі, а то й втричі більшим за старий будинок відьми. Дівчина побачила в кімнаті кілька дверей, але, куди вони ведуть, вона не знала. Лицар пояснив, коли помітив куди спрямований її погляд.

- Ті двері замкнені, а решту можеш спокійно використовувати. Якщо тобі захочеться розпалити камін, запитай на кухні. Але спершу, повідом мені.

- Добре.

Гарідж хотів показати їй будинок, але вона відмовилася, бо вже оглянула його з Тарою.

На підлозі лежить гарний візерунчастий килим, настільки товстий, що взуття, здавалося, засмоктувало. Всі меблі елегантні, зроблені з червоного дерева. Треба сказати, що вони сяють глянцем. Зелена тканина розвішана на стінах кімнати. Чудово і вишукано, але водночас зберігає відчуття, ніби вони в лісі. Кімната, декорована в зелено-коричневих тонах, демонструє переживання Гаріджа від приїзду дівчини.

- ... так, а тепер, в тебе є пояснення цього вчинку? Чому гостя прибирається, ніби вона прислуга? - запитав Гарідж із невеликою критикою, але, побачивши її реакцію на кімнату, пом'якшився. Глибокі зелені очі яскраво світилися. Він зітхнув.

- Тому що Тара вже літня. Не смійся наді мною, адже трохи раніше ти був так здивований, що мало не втратив свою душу.

Бам.

Гарідж сів на диван. Його поза ясно свідчить про його шляхетне виховання. Чаклунка теж почувається вільно в цій кімнаті. Дівчина взагалі не відчуває жодного дискомфорту.

- ... Яка ностальгія. - пробурмотіла загіпнотизована Роуз, спостерігаючи за Гаріджем в блискучій кімнаті.

- Що?

- Та сама аура, що й у моєї бабусі. Не кажучи вже про те, що волосся теж сиве, - кажучи це, відьма поклала руку собі на груди. Її голос звучав м'якше, ніж зазвичай.

Бабуся Роуз була жорсткою людиною. Вона майже завжди злилася і ніколи не жартувала. І Тара, і її бабуся суворі люди, але вони жодного разу не ображали дівчину.

Гарідж похитав головою, і його прекрасне волосся захиталося з боку в бік.

- Часом вона може бути трохи різкою.

- Те, як ти говориш про Тару... не лякай мене.

Неважливо, що Тара говорила, вона слідувала за нею, як пташеня... Старі звички дівчини, що збереглися ще з того часу, коли бабуся була жива, не змінилися. Їй хотілося знову зануритися в той час, навіть якщо це просто ілюзія.

- Завдяки їй, на серці в мене полегшало. Я тепер знаю, що цей маєток прекрасне місце.

- Ясно, - пробурмотів розуміюче лицар.

Зрештою, Роуз - відьма, а відьми не можуть брехати, інакше їхня магія також перетвориться на брехню і зникне. Гарідж знає це і вірить кожному слову коханої. Піднявшись, він підійшов до дівчини і простягнув руку. Він ласкаво погладив її щоку, ніжно провів по скроні. Його великий палець м'яко обвів її лінію волосся, змушуючи чаклунку відчути лоскот.

- Всі заслуговують на довіру. Сафін також вибирав Мону, яка прибула сьогодні. Довірся мені.

- Гаразд.

- ... І, що стосується Мони, я можу призначити її твоєю особистою покоївкою...

- Я прийму учня, але мені не потрібна покоївка, дякую.

- Я передам це їй.

Жодній шляхетній жінці не дозволено робити подібні зауваження, однак, Гарідж не відкинув її.

Більше не почуваючись небажаною в цьому домі, починаючи відсьогодні, Роуз намагатиметься стати відомою як Добра Відьма. Така заява змушує її хвилюватися.

Гарідж більше не пестив її щоки, а поплескав по голові - хлоп-хлоп.

- Давай-но повторимо це знову... Відтепер я дбатиму про тебе.

- Дякую.

Поглянувши в очі одне одному, вони вклонилися. Освіжаючий вітерець проник крізь вікно і хитнув фіранки.