Відьма, Лицар і Любовне Зілля (частина 2).

Прямо на неї втупилися вологі й гарячі очі. В Роуз не вистачило сміливості відвести погляд, але ці чарівні очі самі забороняли їй відвертатися.

- ... Пане... Клі...

- Я сказав, називай мене Гарідж.

Щоки, яких торкалися його долоні, оніміли. Лицар, який дивився на Роуз, що нічого не розуміла, трохи схилив голову набік. Вмить дівчина відчула, як всі думки з її голови випаровуються. З широко розплющеними очима, чаклунка могла тільки спостерігати, як до неї наближається прекрасне обличчя...

... потім щось доторкнулося до її губ. Ні що інше, як його рука.

"... Таке відчуття, ніби ми робили так раніше?"

Коли відьма замовкла, м'яка долоня, що слугувала бар'єром між ними, акуратно віддалилася.

- Це не добре...

- Я розумію, через що Ви зараз проходите.

Гарідж зарився обличчям в плече Роуз і тихо заричав. Пролитий чай, звісно ж, був її питтям. Коли впав кухоль, кілька крапель рідини потрапили в очі й рот лицаря.

Роуз розуміє, в якій ситуації опинилася, і в глибині свого серця кричить... Що зараз буде? Холодний піт, що стікав по її спині, не бажає зупинятися.

- Чорт, як тобі вдалося пройти через це?

Коли Гарідж спробував заспокоїти табун коней у грудях, він застогнав від болю. Щоразу, коли чоловік говорив, плече Роуз тремтіло. Його гаряче дихання, проникаючи крізь тканину її одягу, пестить дівочу шкіру.

Схоже, хлопець докладає всіх можливих зусиль, щоб контролювати себе, проте рука, що торкається чаклунки, все ще така ж ніжна, як і раніше. Крізь його стиснуті зуби, почувся стогін. Відьма завмерла на місці, не в силах що-небудь зробити. Вона боялася, що тільки сильніше простимулює його.

- Вибач мені, але, всього секунду...

- Лише секунду...?

- Так, лише на мить ...

"...лише на мить", - останні слова продовжували лунати в її голові знову й знову, тож дівчина вже була не в змозі вловити початковий зміст речення, що прозвучало.

Лицар обійняв Роуз і торкнувся її голови. Перш ніж вона усвідомила, на волоссі вже не було капюшона. Його рука погладжувала її вухо. Кінчики його пальців, поміж її волосся, торкнулися шкіри. Немов насолоджуючись відчуттями, він почав ласкаво гладити її. Пальці рухалися далі, поки дійшли до потилиці. Відразу Роуз пронизало велике осяяння. Те ж саме відбувалося, коли вона випила любовне зілля.

Поки відьма все ще перебувала в приголомшенні від цього приємного відчуття, її несподівано обійняли, та так міцно, що локони заплуталися і впали господині на обличчя. Її вушко знову піддалося ласці, але цього разу Гарідж робить це губами. Те, що почалося як маленький, ймовірно, випадковий імпульс, закінчується справжнім поцілунком у мочку вуха. Ніби він бажає спробувати дівчину на смак.

Чоловік глибоко видихнув, відновлюючи дихання.

- ...Роуз.

Вона відчула спочатку його тепле дихання, а потім його палаючі губи на своїй шиї. Цей солодкий голос, що такий близький до її вух, змушує чаклунку танути. Кров прийшда до дівочої голови. Її обличчя таке гаряче, воно забарвлене в яскраво-червоний колір, на відміну від Гаріджа, чий вигляд через магію відновився.

Обережно, хлопець відсунувся від неї. Але потім знову обійняв. В цей момент не тільки її обличчя горить, а й її сльози готові впасти.

- Ні... ти занадто мила.

"Кьяяяяяя!!!", - Роуз кричала в глибині свого серця.

- Треба зупинитися...!

- Я не можу, адже ти така мила...

- АААААААААА!!!!...

Якби вона тільки могла втратити свідомість, Ох, якби тільки вона могла...!!!!!

Напевно, все це результат того, що Всевишній відвернувся від обителі Відьми.