Відьму зачаровують (частина 4).

- Ви вже повернулися.

- Я ж сказав, що скоро повернуся.

"... Але... НАСТІЛЬКИ швидко?" Минуло зовсім небагато часу відтоді, як Гарідж вирушив супроводжувати Принцесу назад додому... і ось, він знову тут, набагато раніше, ніж того очікувала Роуз."

Клієнти, які приходять під покровом ночі, не є для неї чимось незвичним... однак цей хлопець, який повернувся до неї зі швидкістю метеора, безумовно, належить до типу тих, що дивують.

"... Мені варто уточнити, як він розуміє слово "скоро". Або, можливо, у нього є щось термінове?"

Останнім часом чоловік приходить тільки вдень. Не кажучи вже про те, що відстань між замком і лісом доволі немаленька.

- ... а як же леді Лау?

- Її супроводжують мої колеги. Я не єдиний лицар, якому доручили шукати принцесу. Решту роботи передано іншим... Вона в надійних руках. Перш за все, я справді в боргу перед тобою. Я вдячний тобі за те, що прихистила її, від щирого серця дякую.

- Нічого особливого, правда. Я просто розглядала її як свого клієнта і, тому, надала необхідне лікування.

- Немає потреби в скромності. Весь цей час ця дівчина... жодного разу не покладалася на інших... вважаючи за краще брати все на себе.

Можливо, саме тому Гарідж так жахливо панікував деякий час тому. Роуз чула, що з великими обов'язками приходить і великий стрес. До того ж до всього додалася така непередбачувана ситуація, коли принцеса пішла на все, щоб сховатися від варти і вислизнути із замку. Мабуть, весь палац перевернули з ніг на голову.

- ... але, що важливіше, в таку пізню годину, ти плануєш ще кудись вирушити?

Роуз, що стояла навпроти Гаріджа, згадала про свій зовнішній вигляд... Адже вона натягнула на себе безліч речей, щоб боротися з холодом ночі. В цей момент вона напевно нагадує білого ведмедя.

- Я збиралася піти до озера...

- Так пізно? Вже північ...

Гарідж із підозрою подивився на ноги чаклунки. Здивована, вона теж перевела свій погляд вниз.

- Слава Богу, у тебе є запасна пара взуття!

- ... це грубо.

- Мені шкода, але з цим нічого не поробиш. Зрештою, зовсім недавно, в тебе не було навіть запасного одягу...

- Е-це...!

Відьма миттєво згадала про свою помилку - коли купалася в озері, не знаючи, що Гарідж був зовсім неподалік. Роуз одразу ж почервоніла, не в силах і слова вимовити. Її губи затремтіли.

- Я зрозумів, зрозумів. Раніше я запанікував. І забув взяти з собою черевики. Маючи лише одну пару, тобі має бути холодно. Ось як я думав.

Занепокоєння Гаріджа щодо неї, а особливо щодо її гардероба, ще більше підігрівало сором Роуз.

- Не турбуйтеся про це, бо дехто інший вже допоміг мені. Я можу запросто придбати запасний одяг в однієї людини, - твердим тоном заявила чаклунка.

Після інциденту з зіллям, здається, вона стала досить прямолінійною.  Вона більше не підтримує свій холоднокровний вигляд перед Гаріджем.

Звісно, під кимось іще Роуз мала на увазі Тієна. Крім нього, в неї більше немає інших близьких знайомих. Однак, ця людина постійно в роз'їздах. Тож бувають моменти, коли він не може зупинитися в неї... хоча, він завжди робитиме все можливе, щоб допомогти, якщо Роуз потребує цього.

- ... подарунками були одяг і взуття? - Від занепокоєння Гаріджа не залишилося й сліду, натомість хлопець виглядав сповненим цікавості. Такий раптовий поворот у розмові здивував відьму.

... Гарідж не настільки дурний, щоб підозрювати її - відьму - в незаконній торгівлі, чи не так? Ніщо з того, що вона робить, не суперечить закону. Тому все має бути в порядку... напевно.

- Так, ці чоботи справді були подарунком, хоча я віддала їх леді Лау...

- Ти позичила їй їх, вірно? Не переживай, скоро я поверну їх тобі.

- Нічого страшного, - якщо черевики послужать захистом ніг Принцеси, не так вже й важливо, що Роуз віддала їх їй. Але питання Гаріджа злякало чаклунку. Мабуть, вибору в неї немає. Сумно, але все так і буде.

Вона не спробувала продовжити розмову, натомість подивилася на темне похмуре небо.

- Так, ем... Ви підете зі мною?

Гарідж, який тримав у руках ліхтар, кивнув.

*****

Лицар і відьма разом пливли в човні по водній гладі.

Вода в озері, оточеному деревами, здається чорною, воно схоже на резервуар, наповнений чорнилом. В якийсь момент Роуз майже забула, де перебуває. Вона сиділа навпроти Гаріджа, який взяв на себе обов'язок веслувати. Чаклунка вказувала йому напрямок. Обережними рухами весел, човен повільно наближається до потрібного місця.

- Тут.

- Що тут? - Гарідж проковтнув наступне слово. Хмари розсіялися, і місяць, що ховався за ними, м'яко сплив на поверхні озера. Сяючий як на небі, так і на озері, абсолютно круглий.

Місячне світло прокладає собі дорогу на поверхні водойми. Невеликий човен зупиняється точно в середині відображення місячного диска.

Роуз дістала маленький флакончик із нагрудної кишені й простягнула руку вперед, а потім зачерпнула води з відображенням нічного світила.

- Це один з інгредієнтів любовного зілля. Просто, до слова, щоб Ви знали, але це комерційна таємниця, - пробурмотіла Роуз.

Всередині пляшечки чарівно виблискує рідке місячне світло.

- Воно прекрасне.

Справді, місячне світло - один із найкрасивіших матеріалів, необхідних для виготовлення відьомських зілля.

Дівчина закрила кришку і пильно подивилася на результат.

Гарідж виявився зачарований не менше за Роуз.

- оох... - вони синхронно висловили своє захоплення.

Вночі, посеред озера, Роуз потай досить посміюється.