Свобода вибору сфери діяльності

Завдяки стипендіальній системі я звільнена від плати за навчання, але, звичайно, крім цього є й інші витрати.

 

Оскільки батьки головної героїні бідні, я, звісно, не можу розраховувати на допомогу.

 

Отже, потрібно знайти підробіток.

 

В основному, лекції в академії закінчуються вранці, тому я можу виділити другу половину дня для підробітку.

 

У грі статус головної героїні змінюється залежно від підробітку, який вона обирає, тож це досить важлива справа. 

 

— ...Відмовлено. 

 

— Та чому?

 

— Я сказала, ні!

 

Наразі я проходжу співбесіду на посаду покоївки леді Клер у будинку Франсуа.

 

Від самого початку дітям із порядних родин дозволялося приводити до академії двох покоївок.

 

Хоча ця система практично безглузда для студентів-стипендіатів, які не можуть витрачати гроші на вітер, для мене вона має велике значення.

 

Якщо я стану покоївкою, то матиму вагому причину бути ближчою до леді Клер.

 

Леді Клер також присутня на співбесіді.

 

Зазвичай старша покоївка керує кадрами самостійно, однак леді Клер тут не просто так.

 

Я заздалегідь повідомила їй, що подаватиму свою кандидатуру.

 

— Леді Клер, невже ця дівчина зовсім не підходить? Попри все, вона вирізняється своїми здібностями…

 

Люди, які претендують на посаду покоївки, звичайно ж, не дворяни, а простолюдини.

 

Як я вже згадувала під час тесту, дуже мало хто з простолюдинів знає етикет.

Хоча я поступаюся справжнім дворянам, але з моїми середніми знаннями я, здається, є цінною кандидаткою на посаду покоївки.

 

Більше того, оскільки я володію магічними здібностями, я також можу запропонувати захист.

 

— У неї занадто паскудний характер! Якщо мені доведеться постійно бути з такою покоївкою, моє серце не матиме часу на відпочинок!

 

— Однак вона здається надзвичайно відданою. 

 

— Старша покоївкою, це не відданість. Це кохання.

 

— Я не можу мати таку покоївку поруч із собою!

 

Гучні нарікання продовжувались і надалі.

 

— У чому справа, чому тут так шумно? 

 

— Господарю...

 

— Батьку. 

 

До кімнати увійшов чоловік із зачесаним назад світлим волоссям, як у леді Клер.

 

Він середньої статури й не має жодних фізичних особливостей, але вбраний у першокласний одяг.

 

Його обличчя з вусами формує йому образ пихатості.

 

Цей чоловік – голова дому Франсуа та батько леді Клер, лорд Дор Франсуа.

 

Лорд Дор – третя за важливістю людина в країні, міністр фінансів, і має найбільший авторитет серед аристократів.

 

Він знаходиться на чолі опозиції меритократії, не буде перебільшенням сказати, що він – більмо на оці короля.

 

У грі його поведінка, на краще чи на гірше, є поведінкою аристократа, він поважає традиції та статус понад усе.

 

— Я обираю покоївку, яка прислуговуватиме міледі в академії, однак, схоже, обрана мною кандидатура їй не до вподоби. 

 

— Гм. Якщо її обрала старша покоївка, значить вона досить здібна, тоді чому ти проти, Клер?

 

— У неї жахливий характер. Вона постійно чіпляється до мене…

 

— Гм... Повага до свого господаря дуже важлива для покоївки. Старша покоївко, у неї недоречно поведінка?

 

До речі, лорд Дор обожнює леді Клер. Без сумніву, він є однією з причин її зарозумілості.

 

— Ні. Причина, через яку ця дівчина подала заяву, – це бажання служити міледі. Вона явно відрізняється від інших простолюдинів, які бажають працювати заради грошей. 

 

— Вустами можна говорити що завгодно. 

 

— На запитання, як вона обслуговуватиме міледі, якщо її візьмуть покоївкою, вона дала дуже віддану й конкретну відповідь. Не думаю, що вона не мала цього на увазі. 

 

Лорд Дор знову замислився.

 

— Однак, зрештою, все залежить від рішення Клер. Якщо Клер проти, причин найму не бачу.

 

— Он як... Ваша правда. 

 

— Як і очікувалося від мого батька!

 

— Ваша Милосте Франсуа, прошу вибачити мені мою нешанобливість, але дозвольте поговорити.

 

Побачивши, що ситуація загострюється, я вирішила розіграти свою карту.

 

Моя репліка змусила лорда Дора насупитись.

 

— Чому це простолюдинка розмовляє з аристократом та міністром фінансів? Бачу, Клер не помилилась у своєму рішені. Знай своє місце… 

 

— Ірвін Мануель.

 

Щойно я назвала це ім'я, вираз обличчя лорла Дора змінився.

 

Він презирливо посміхнувся, але в його очах не було ані найменшої усмішки.

 

— І хто це такий?

 

— Третє березня, п'ятсот тисяч золотих. 

 

Лорд Дор зберіг свою позу, наче не розумів, про що я говорю, але наступні мої слова змусили його замовкнути.

 

— Тату?

 

— Клер, старша покоївко. Чи не могли б ви залишити мене на наодинці з цією особою?

 

— Це неможливо! Хоча б охорону…

 

— Це наказ.

 

Старша покоївка не могла заперечити.

 

— Я теж маю йти?

 

— Пробач, Клер. Потерпи трохи, я хочу у дечому переконатись.

 

— ...Добре.

 

Почувши вмовляючий голос лорда Дора, леді Клер неохоче вийшла з кімнати.

 

— Отже... Хто ти? Скільки тобі відомо? – запитав мене лорд Дор суворим тоном, зовсім не схожим на той, яким він говорив із леді Клер.

 

Від моєї відповіді залежить чи зможу я повернутися з цього особняка живою.

 

Але в моєму житті є велика мета – милуватися леді Клер.

 

Я не можу тут померти.

 

Я розмовляла з лордом Дором протягом тридцяти хвилин.

 

◆◇◆◇◆

 

— Найміть цю людину як покоївку Клер. 

 

Це було перше, що сказав лорд Дор, після того, як ми закінчили розмову й він запросив старшу покоївку та леді Клер назад до кабінету.

 

— Але чому ви так вирішили?

 

— Цій людині можна довіряти. Вона підходить на роль покоївки Клер. 

 

— Я проти! Що ти наговорила моєму батькові?!

 

— Нічого такого. Лише розповіла про своє кохання до леді Клер.

 

— Не сміши мене!

 

Леді Клер розпалилася більше, ніж зазвичай.

 

Що ж, це можна зрозуміти. Її батько, який іще недавно був на її боці, раптом перейшов на чужий.

 

— Тату, як ти можеш казати залишити таку людину при собі?

 

— Ми поговорили, і ця людина щиро віддана Клер. 

 

— Її вчинки нечисті! Вона лише грається зі мною та дражнить!

 

— Клер. 

 

Тон голосу лорда Дора трохи знизився.

 

Коли такий старий політик, як він, робить подібне, ефект вражає.

 

— Схилити на свій бік слухняного слугу просто. Як старша дочка дому Франсуа, ти маєш показати, що можеш тримати в руках віжки й такої некерованої людини. 

 

— Кх…

 

Леді Клер слабка, коли йдеться про її становище як старшої доньки родини Франсуа. 

 

Він справді її батько.

 

Він розуміє, як поводитись із леді Клер. 

 

— Ви наполягаєте, що я маю найняти її?

 

— Саме так.

 

— ...Зрозуміла. 

 

Леді Клер усе ще виглядала незадоволеною, проте вона підняла підборіддя й заявила:

 

— Тепер, коли ти стала моєю покоївкою, те, що я кажу, є беззаперечним! Готуйся!

 

— Дякую! Я зроблю все, що в моїх силах!

 

Так я офіційно отримала посаду покоївки леді Клер.

 

Те, що я сказала лорду Дору, поки що залишається таємницею.