Будні покоївки (1)

— Доброго ранку, леді Клер. 

 

— ...

 

Я зайшла до кімнати леді Клер, аби допомогти їй із ранковими зборами, але наштовхнулася на насторожений погляд.

 

Ох, яка ж вона чарівна.

 

— ...Ти справді стала моєю покоївкою?

 

— Так, відтепер я допомагатиму вам у всьому. 

 

— Тож тепер я про тебе подбаю, так? 

 

— Га? Але ж я ваша покоївка, тож це мій обов'язок – піклуватися про леді Клер. 

 

— Я не це мала на увазі!

 

— Так, будь ласка, будьте зі мною суворі.

 

— Безсоромниця!

 

Леді Клер така жвава із самого ранку.

 

— Рей, не треба надто сильно дражнити леді Клер. Леді Клер, я приготувала ваш змінний одяг. 

 

Людина, яка зробила мені зауваження лагідним голосом, – інша покоївка леді Клер, Лені Орсо.

 

Вона трохи старша за нас.

 

Вона має пухнасте волосся кольору льону й поводиться досить увічливо.

 

— Доброго ранку, Лені. Вбери мене.

 

—  О, будь ласка, дозвольте це зробити мені!

 

— Відійди!

 

— О, ти настільки в захваті від роботи?

 

Поки Лені спостерігала за нами з дружньою усмішкою, леді Клер, яка не приховувала своїх мотивів, із вереском погрожувала мені.

 

Лені – така ж простолюдинка, як і я, але навіть якщо я кажу «простолюдинка», це не змінює того факту, що вона старша донька провідної торгової компанії в цій країні, Орсо, тож грошей їй не бракує.

 

А те, що Лені працює покоївкою в леді Клер, пояснюється прихованими мотивами компанії. 

 

Батько леді Клер, лорд Дор, – міністр фінансів. 

 

Компанія неодмінно хотіла б мати з ним зв'язок. 

 

Тому компанія Орсо зробила свою старшу доньку, Лені, покоївкою леді Клер, щоб вислужитися перед ним.

 

— Оскільки вона люб'язно запропонувала, чому б Рей не допомогти вам одягнутись?

 

— Нізащо! Що не довіриш цій простолюдинці, все виходить боком!

 

— Та годі, леді Клер. Що, якщо у майбутньому мій фізичний стан погіршиться і я не зможу допомагати вам? Якщо Рей не вистачатиме досвіду, це може створити для вас проблеми. 

 

— ...Можливо…

 

Гадаю, з цієї розмови ви зрозуміли, що Лені дуже подобається леді Клер.

 

І Лені, як би це сказати, дуже вправно справляється з леді Клер.

 

Попри те, що вона займає нижчу позицію, їй удається впливати на свою господарку.

 

Вона не просто ніжна панночка.

 

— Рей, ти теж дражни леді Клер у міру. Я розумію, що нічого не можна вдіяти з твоєю любов'ю, яка переповнює тебе аж до краю, але… 

 

— Так. 

 

— Лені!

 

— Пф-ф, я жартую. 

 

Лені засміялася, наче вона була старшою сестрою леді Клер.

 

Насправді, їхні стосунки дуже давні.

 

Лені працювала покоївкою ще до того, як леді Клер могла щось запам'ятовувати.

 

У леді Клер було багато покоївок, але через її поганий характер вони рідко затримувалися надовго.

 

Проте Лені продовжувала служити їй.

 

У грі про це не згадувалось, але я добре знайома з матеріалами історії.

 

— Тепер переодягнімося. Рей, не могла б ти зняти одяг леді Клер?

 

— Так. Леді Клер, вибачте.

 

— ...

 

Можливо, леді Клер не здалась, але вона довірила мені своє тіло.

 

Весь одяг леді Клер – це виготовлені на замовлення речі супер високого класу.

 

Її піжама не виняток.

 

Вона виготовлена з гладенького шовку. У світі, де звичнішим явищем є льняний чи бавовняний одяг, такі речі нелегко знайти.

 

Як би там не було, я майже не дивлюся на її піжаму.

 

Здається, мій погляд поїдає леді Клер.

 

Це, безсумнівно, сексуальне домагання.

 

Зблизька леді Клер настільки прекрасна, що це навіть дещо небезпечно.

 

Її біла, як порцеляна, без жодної вади шкіра має тонку текстуру. 

 

Хоча вона невисока, її кінцівки довгі та стрункі. 

 

У ній немає жодної вади, вона досконала красуня. 

 

У мигдалеподібних очей можуть бути плюси й мінуси. 

 

— …Твій погляд надто моторошний. 

 

— Вибачте. Леді Клер, ви дуже красива.

 

— Твої лестощі уже поперек горла. Ти ще довго?

 

— Я б хотіла подивитися ще трохи.

 

— Поквапся!

 

Яке розчарування.

 

Я зібралася з думками й одягнула її в форму академії.

 

Форма Королівської академії схожа на блейзери в сучасній Японії, але має високоякісний дизайн і справляє елегантне враження.

 

У цьому світі небагато навчальних закладів мають форму.

 

Це тому, що немає особливого сенсу створювати її.

 

Почнемо з того, що простолюдини рідко навчаються, а для знаті немає сенсу так одягатись.

 

Щодо того, чому Королівська академія запровадила уніформу, то це тому, що вона слугує своєрідним символом статусу.

 

Тільки обрані можуть носити цю форму.

 

Якщо в Японії уніформа є символом стандартизації та відсутності індивідуальності, то форма цієї академії – символ витонченості.

 

Я накидаю їй на руки білу блузку, прикрашену воланами та вишивкою.

 

— Оскільки Рей ще не вміє робити вашу зачіску, її зроблю я. 

 

Фірмова завивка локонів леді Клер не є природною, їх щодня укладають.

 

Здається, в цьому є якась хитрість. Хоча я тренувалася на перуці, але поки що не можу їх відтворити.

 

Лені майстерно їх завила.

 

До речі, у цьому світі не існує такого поняття, як шампунь або кондиціонер, для миття волосся люди використовують лише мило.

 

Однак, схоже, його формула відрізняється від реального світу, адже навіть без шампуню чи кондиціонера можна досить чисто вимити волосся.

 

Інші потраплянці у вигадані світи вже б започаткували виробництво шампуню та кондиціонера, на моє розчарування, я також подумала про це.

 

— Як і очікувалося від тебе, Лені. Прекрасна робота. 

 

— Я не гідна похвали.

 

Леді Клер задоволено дивилась у дзеркало на ідеальний образ молодої благородної леді.

 

Як мило.

 

— Тоді ходімо до їдальні. 

 

Харчування в академії здійснюється виключно в їдальні.

 

Оскільки в академії навчаються діти шляхетних родин, меню досить екстравагантне.

 

Хоча, як і очікувалося, повноцінних страв не подають, але пропонують комплексне меню із закускою, основною стравою, гарніром, супом і десертом.

 

Без перебільшення можна сказати, що таке харчування є одним із щоденних задоволень студентів-стипендіатів звичайного походження.

 

— Ха-а... Яка бідняцька їжа. 

 

Як би там не було, це стосується лише пересічних дворян та студентів-стипендіатів.

 

Таке харчування не відповідає рівню справжньої дворянки вищого класу, такої як леді Клер.

 

— Невже? Але ж так смачно!

 

Я насолоджуюся набором ґюдонів. Це те, що леді Клер ніколи б не їла.

 

— Ось чому ти простолюдинка. Я хотіла б я принаймні повноцінний обід із Блюма. 

 

Наразі Блюм є найпопулярнішим рестораном у королівській столиці.

 

Представляючи один за одним небачені раніше рецепти, це знаменитий заклад, де збираються вельможі.

 

Повноцінний обід у Блюмі – це висококласна їжа, яка коштує піврічного доходу простолюдина.

 

Якими б рясними не були королівські фонди для академії, така екстравагантність явно була б порушенням із боку керівництва.

 

— Леді Клер, не треба перебирати їжею. 

 

Леді Клер спритно уникала болгарського перцю. 

 

Тож Лені, яка помітила це своїм гострим зором, зробила їй зауваження.

 

— Болгарський перець – не людська їжа. Не хочу його. Є й інші овочі. 

 

— Але ж ця їжа була зроблена на податки громадян. Леді Клер, яка є шляхетною особою, зобов'язана їсти болгарський перець. 

 

— Але...

 

Леді Клер утратила дар мови, коли почула, що це обов'язок дворян.

 

Треба перемогти її ще одним ударом.

 

— Ах, тоді я можу їх з'їсти? Ур-ра! Непрямий поцілунок із леді Клер…

 

— Дякую за їжу!

 

Перш ніж я встигла закінчити, леді Клер із неймовірною швидкістю ворухнула виделкою й закинула до рота весь болгарський перець.

 

Гм, яке розчарування.

 

— Рей, так тримати. Ти змусила леді Клер з'їсти болгарський перець.

 

— Та нічого особливого. 

 

— Ти точно слідувала лише своїм ницим мотивам!

 

Після трапези настав час лекції.

 

Сьогодні була лекція з гуманітарних дисциплін.

 

Запам'ятавши набір сценарних матеріалів, я не знайшла в ньому нічого, крім нудьги.

 

— А тепер поговоримо про вплив політики Коула ІІІ на світ... Леді Клер, будь ласка, дайте відповідь. 

 

Попри те, що вони були вчителькою та ученицею, вона однаково зверталась до леді Клер як до «леді».

 

Учителі можуть бути аристократами, проте немає дому, який би перевершував дім Франсуа.

 

Попри офіційну позицію академії, що всі в її стінах рівні, це доказ того, що насправді соціальний статус таки має значення.

 

— Продовольча політика Коула ІІІ швидко подолала великий голод, який розпочався через неврожай у сусідній країні Аппалачі. Але разом із цим стала очевидною вразливість продовольчої інфраструктури королівства. Після цього королівство доклало зусиль для розвитку західного сільськогосподарського регіону, взявши на себе зобов'язання поліпшити продовольчу самодостатність, не покладаючись на імпорт. 

 

— Чудова відповідь. 

 

Леді Клер дуже багато вчиться.

 

Змалку вона отримала спеціальну освіту від чудового репетитора, але найбільше вона ненавидить програвати, тож навіть коли залишається наодинці, вона охоче вчиться.

 

Програвши мені на попередньому тестуванні з гуманітарних дисциплін, леді Клер з ентузіазмом узялася за навчання.

 

Вона може мати поганий імідж лиходійки, але вона справжня трудівниця.

 

За вказівками дому Франсуа моя робота також включає в себе репетитерство, але досі вона не просила мене навчати її.

 

До речі, Лені не відвідує лекції.

 

Це тому, що вона покоївка леді Клер, але не студентка академії.

 

Поруч із гуртожитком, де живуть студенти, є споруда, створена для тих, хто їх обслуговує.

 

Звідти Лені ходить на роботу до леді Клер.

 

Поки леді Клер відвідує лекції, Лені та інші покоївки працюють.

 

Вони перуть одяг своїх господарів, зв'язуються з батьками, збирають інформацію, щоби підготуватися до зимових зустрічей… тобто роботи у них багато.

 

Оскільки я й покоївка, й студентка, ця робота покладена на Лені, а я допомагаю леді Клер в академії.

 

Просто я не можу робити речі, характерні для цієї роботи.

 

— Хочу якнайшвидше зробити те й інше з леді Клер. З великою увагою до деталей. 

 

— Почувши твій тон, я не дозволю тобі нічого зробити, ясно?