Світ отоме-гри

— Чому якась простолюдинка посміла сісти поруч зі мною, знай своє місце!

 

Коли я прийшла до тями, я раптом опинилась у не дуже зрозумілій ситуації. Молода дівчина зі світлими кучерями дивилась у мій бік роздратованим поглядом.

 

Гаразд, заспокойся.

Немає причин для паніки.

Потрібно спокійно оцінити ситуацію.

 

Озирнувшись, я побачила кімнату розміром класної кімнати старшої школи. В порівнянні зі школою, яку я відвідувала раніше, з невеликою кількістю парт, вона здавалася набагато просторнішою.

 

Навколо нас із кучерявою дівчиною зібрався натовп людей.

 

Проблема полягала в тому, що всі, хто потрапляв у моє поле зору, включаючи дівчину переді мною, без сумніву, не були японцями.

 

Я вирішила поки залишити їх у спокої й простежити мою пам'ять до теперішнього моменту. Я працювала в невеликій компанії, і після нелегальних понаднормових, якщо я правильно пам'ятаю, грала вдома в ігри. Єдиним джерелом розваг для такої нецікавої людини, як я, були ігри. Загалом мені подобалося майже все, що можна було назвати грою. Від настільних ігор, таких як шьоґі та ґо, до MMO з чудовою 3D-графікою.

 

Серед багатьох ігор, у які я грала, я особливо обожнювала отоме-ігри. Ігри, де гравець міг насолоджуватися романтичними стосунками з хлопцями в ролі героїні. Однак мій спосіб насолоджуватися ними був трохи спотворений…

 

Коли я згадала це, зрозуміла, що мені знайома дівчина, яка стояла переді мною.

 

— Ах. Клер?..

 

— Ах, ти! Як ти посміла звертатися до мене по імені?

 

Цей чіткий голос, безсумнівно. Вона Клер Франсуа. Моя улюблена персонажка з отоме-гри «Революція».

 

Тобто, це означає, що, можливо…

Я перевтілилась у іншому світі?

 

— Леді Клер.

 

— Саме так. Простолюдини повинні використовувати у зверненні почесні титули.

 

— Ви пам’ятаєте моє ім’я?

 

— Ти смієшся з мене? Рей Тейлор.

 

Он як, зрозуміло.

Якимось чином я справді перевтілилася в інший світ.

 

Моє справжнє ім'я Охаші Рей. Тейлор – прізвище героїні гри.

 

У «Революції» можна було вільно обирати ім'я героїні, але прізвище обов'язково залишалося Тейлор.

Іншими словами, це світ, де розгортаються дії отоме-гри, а я головна героїня.

 

— Юху-у-у!

 

— Ти не могла б ні з того ні з сього не говорити речі без контексту? І цей вульгарний вираз. Ось чому простолюдини…

 

Клер щось бурчала, але я була далека від цього. Перевтілення у світ гри… Як часто я про це фантазувала? В цьому світі можна було мати реальні взаємодії зі своїми улюбленими персонажами, не покладаючися на такі деталі, як вибори.

 

І...

 

— Леді Клер.

 

— Що ще? Я не хочу, щоб до мене зверталася таким фамільярним тоном якась простолюдинка.

 

— Ви мені подобаєтесь.

 

— …Га?

 

У Клер був шокований вираз обличчя. Схоже, вона не зрозуміла. Нічого не поробиш.

 

— Леді Клер, я кохаю вас дуже сильно.

 

— Щ… щ-щ-що?!...

 

Коли мої слова проникли в її мозок, Клер утратила самовладання.

 

Так мило. У «Революції» моєю улюбленою персонажкою була  Клер, а не один із запропонованих на підкорення чоловіків.

 

Вона, Клер Франсуа, була лиходійкою «Революції». Лиходійка – це персонажка, яка знущається над героїнею, і зрештою отримує по заслугах. Дитина з хорошої сім'ї з поганим характером, яка, в супроводі своїх прихильників, знову й знову переслідує головну героїню.

 

Тим не менш, я повністю зачарована лиходійкою, леді Клер.

 

З її владним характером, гучним голосом і злою вдачею, що призводило до численних правопорушень. Хоча ця людина була прямо переді мною, лише згадка про гру змусила мене розплистися в усмішці.

 

Зазвичай леді Клер була б об'єктом антипатії, але я не могла знайти причину ненавидіти її.

 

Безпідставна гордовитість, загрозлива поведінка, щоб приховати своє крихке серце, божевільні вчинки від ревнощів, щоб не дати суперниці в коханні вкрасти її коханого – така дивна, сповнена людських рис, вона ідеально відповідала моїм уподобанням. 

 

Скоріше, мені було некомфортно через головну героїню, яка занадто нагадувала святу. Я б сказала, що вона була проблемною особистістю.

 

— Про що ти говориш?!

 

— Що... Я просто дуже кохаю леді Клер.

 

— Га… га, ти намагаєшся вислужитися переді мною? Це марно. Я не маю ні найменшої терпимості до простолюдинів.

 

Леді Клер пирхнула, відвернувшись від мене.

 

— …Як мило.

 

— Щ… щ-щ-що!..

 

Ой, мої земні бажання підсвідомо вирвались із моїх вуст. Леді Клер була вкрай вражена.

 

— Ти... ти з тих людей, які грають за іншу команду, чи не так?

 

— Ні, це не так... ну, це може бути правдою, а може й ні, але якщо відкинути це, то ви просто дуже мила, леді Клер.

 

— Що?!

 

Вона відійшла. Як мило. Така прямолінійна реакція.

 

— Леді Клер, я вам не подобаюся, так?

 

— Ц-це ж очевидно, хіба ні?!

 

— Це добре. Будь ласка, продовжуйте знущатися наді мною. Ну ж бо.

 

— Що... Що з цією людиною…

 

Швидше за все, леді Клер починала панікувати.

 

— Ну що ж, це лише початок веселого шкільного життя, леді Клер! Насолодімося часом разом!

 

— Чому ти припускаєш, що я добровільно з тобою співпрацюватиму?!

 

На цьому я попрощалася з моїм колишнім повсякденним понаднормовим життям і почала думати про майбутнє щоденне милування прекрасною леді Клер. 

 

Це було дорогоцінне перевтілення в інший світ. 

 

Я, безумовно, буду плекати леді Клер до кінця своїх днів.

 

Перспективи мого життя в іншому світі були неймовірними.