Пролог

Розділ відредаговано.

Битва Героя і Короля Демонів.

Ця битва повторювалася незліченну кількість разів у цьому світі.

Король демонів править расою демонів. В кожній епосі він лише один.

Коли нинішній Король Демонів загине, демон з найбільшою могутністю стане наступним.

Так влаштований цей світ.

Тому Королі Демонів можуть померти, але ніколи не перестануть існувати.

Їх сутність варіюється від одного до іншого. 

Є такі, що можуть кулаками розколювали землю і створювати долини своєю жорсткою силою.

Деякі чаклують та володіють тисячами технік.

Спільним же для цих Королів Демонів є ворожість до людської раси і їхня надзвичайна сила.

Надія людства, Герой, який бореться з Королем Демонів.

В цій битві вони обмінюються перемогами та поразками.

В один час Герой перемагає і вбиває Короля Демонів, в інший - той знищує Героя.

Але подібно до лінії Короля Демонів, Герої будуть з’являтися один після іншого.

Битви між ними тривають з покоління в покоління.

Така доля цього світу.

Якщо трапляється трагедія, то Герой та Король Демонів співпрацюють.

 

Обидва володіли рідкісною просторовою магією.

Магії, що дорівнює богам, здатним керувати вимірами і простором-часом.

Вони слідували своїй долі та використали магію.

Дві магії зіткнулися, і світ закричав.

І Герой, і Король Демонів загинули, не витримавши власної магії.

Наслідки досягли іншого світу поза часом і простором.

Просторово-часовий вибух стався в класі середньої школи в країні Японія, у світі під назвою Земля.

Загинуло 26 осіб: вчитель та учні, вони отримали пряме ушкодження від магії і загинули миттєво.

Про інцидент повідомили як про таємничий великий вибух.

Але оскільки вони мертві, то ніколи не дізнаються про той ефір.

Навіть якщо їм судилося відродитися.

Це тому, що їхні душі відлетіли назад крізь час і простір у світ, де Герой бореться з Королем Демонів.

Їхні душі розсіялися в новому світі, і кожен з них відродиться як нове життя.

Це історія одного з них.

………………………………………….

Угуога!

Я спробувала застогнати, але, здається, не можу.

Невже моє тіло в такому критичному стані?

Гаразд, заспокойся.

У мене нічого не болить.

Пригадую, що я була на уроці японської мови, і раптом мене охопив жахливий біль.

Напевно, після цього я знепритомніла, але зараз нічого не болить.

Навіть якщо я розплющую очі, навколо темрява, тож я навіть не знаю, де я перебуваю.

Чи, може, вірніше сказати, що я навіть не можу поворухнутися і відчуваю, що моє тіло чимось вкрите.

Це так званий вегетативний стан?

Уваа.

Хоч я і хочу це заперечувати, але в даній ситуації ймовірність цього дуже висока.

Не знаю, що сталося того разу, але схоже, що я стала людиною у вегетативному стані.

Най ваа.

(Прим. перекл.: я думала створити аналог Ній Заа (Нізащо), але вирішила, що воно не підходить. Якщо в японській використовується англійський сленг, що теж зустрічається і в нашій розмовні мові (той же крінж), то залишу так  В англ. Nai waa - No way)

Я лише в свідомості, зовсім не можу поворухнути тілом і, здається, не працює жодне з п'яти відчуттів.

Я впевнений, що я на шляху до божевілля.

Наі ваа

Подумала я так, але почула якийсь тихий шелест.

Це означає, що я все ще маю слух.

Ун.

Навіть якщо я чую, це не змінює поточної ситуації.

ҐАН!

Ой!?

Що це було?

Я вдарилася об щось?

Хм?

Це означає, що мої відчуття дотику не втрачені?

А?

Мені треба заспокоїтися.

Якщо мислити раціонально, я відчуваю себе трохи дивно, але здається, що можу рухати своїм тілом!

Ні, здається, я поспішила вважати себе овочем чи ще чимось.

Деякий час тому моє тіло було чимось вкрите, але, здається, ця річ зараз теж рухається.

Ґґґґ

Ні, це не смішно!

Що це за ситуація?

Мене викрали і поклали в мішок?

Ні, ні, ні.

Кому вигідно викрадати таку жінку, як я?

Так чи інакше, треба вибиратися звідси.

Трясця!

Коли я спробувала докласти зусиль, щоб поворухнути тілом, щось, що мене вкривало, почало ламатися.

Схоже, це не мішок.

Цікаво, що це?

Воно дещо м'яке, дещо тверде, загадкове відчуття.

Ну, якщо порветься, то так буде краще.

Я розірву його і одразу ж втечу!

Трісь!

Розірвалося!

Я виповзаю головою.

Тепер я вільна!

Переді мною роїлося безліч павуків.

Якогооооооооо?

Іуууууууууууууу!!!

Кішо!?

Що це за величезна армія павуків!?

Кожен з них такого ж розміру, як я!?

Схоже, вони виходять з чогось схожого на яйце!

Отже, шурхіт, який я почула, був ЦИМ!!!

Я мимоволі відступаю назад.

Щось вдарило мене по нозі, і я обернулась.

Ун?

Це воно?

Те, з чого я нещодавно виповзла?

Це моя уява, чи це схоже на яйця павучої армії?

Це ж не те саме, це просто схоже на них, чи не так?

Я ще раз оглянула себе.

Я не можу поворухнути головою.

Але краєм ока я побачила щось схоже на ногу.

Ногу павука.

Ой, ой, ой, ой, ой, ой, ой, ой, я зараз впаду, сіре - сіре - сіре - сіре - сіре - СІРЕ!!

Це воно!?

Це справді ТЕ!?

Те, про що так багато говорять в інтернеті?

Ні, ні, ні, ні!

Знаєш, в романах боги дарують привілеї, чи не так?

Я нічого не отримала, тож це точно не те!

Як не крути, а все одно є шаблон, де Бог не з’являється.

У випадку чоловіка - кандидат у Герої і дочка-лиходійка для жінки.

Я знову на мить відводжу погляд убік.

Подібно до тих павуків, що пересуваються, там була тонкі, схожі на дріт, ноги.

Я спробувала поворушити ногами.

Вони рухалися так, як я хотіла.

Уму.

Хоч втеча від реальності - моя сильна сторона, але тут я мушу наважитися, щоб визнати це.

Я перевтілилася в павучиху. Треба жити з цим.