Я був у літаку з Женею. Коли ми наближалися до пустелі, мої очі ледь не обгоріли, але мої зіниці швидко пристосувалися.
— Я хочу зробити свої вії довшими.
— Вії можуть стати довшими?
Женю зацікавив мій монолог.
— Ні, але я чув, що ті, хто ходить у пустелю, може попросити подовжити їхні вії, тож я подумав, що було б добре, якби я подумав про це заздалегідь.
На небі не було видно жодної хмаринки і було 0% опадів. Повітря було сухим від прямих сонячних променів. Посеред пустелі, де немає оазису, знаходився дослідницький центр Доктора.
Аккад, Марк та інші вирушили першими, прилетівши на транспортному судні, яке приземлилося в пункті ретрансляції*. Звідти вони мали піти пішки і залишатися в сусідній зоні з координатами, визначеними на карті. План полягав у тому, що ми з Женею зустрінемося з ними пізніше за допомогою антигравітаційного пристрою, який забезпечить підтримку повітря та висоти землі.
*Ретрансляція – це проміжне приймання сигналів у системі радіомовного чи телевізійного зв'язку для підсилення їх і наступного передавання.
Женя раптом підвелася та відчинила задні дверцята. Її мереживна сукня до колін почала розвиватися від сильного вітру.
Було вирішено, що спочатку ми будемо запускати ракети з літака, щоб виманити їх системи захисту, а потім Женя знищить їх потоком куль з дрона.
— Бачу ціль, я в зоні дії.
— Підготовка завершена. Ми готові йти.
Я почув голос Аккада через комунікатор.
— Тоді ми заходимо.
БАНЬ БАНЬ БАНЬ!
За сигналом Жені шквал ракет намалював у небі параболи.
БУМ БУМ БУМ
Вони вибухнули далеко вдалині.
Це був сигнал до початку бою.
— Запуск дрона!
Женя від’єднала дрона і злетіла.
Автоматичні системи контрударів об’єкта відповіли на наш ракетний вогонь, відправивши власний безпілотник.
Це швидко перетворилося на бій у повітрі між безпілотниками, але Женя швидко розвернула дрон, щоб облетіти позаду ворога і обстріляти його тил, знищивши його.
— Схоже, він керується штучним інтелектом. Коли я зробила несподіваний крок, відповідь була трохи повільною.
Я не думаю, що тільки штучний інтелект стане повільним, коли зіткнеться з такими несподіваними маневрами.
За мить вона знищила ворожий безпілотник.
Навіть серед людей існували монстри.
— Знищення системи контр-удару завершено. Sky-Drone у режимі очікування.
— Молодець.
Між хвилями красивих дюн з’явилася величезна діра. Внаслідок ракетної атаки пісок, який там накопичився, був здутий, показуючи приховану внизу породу.
— Під цією скелею знаходиться дослідницький центр.
Коли я примружився, я побачив групу, що рухалася між пустелею. Важко було сказати з пустельним камуфляжем, але це була команда Аккада. Навіть у місці з такою поганою опорою, вони могли бігти на великій швидкості.
Вони прибули до координат цілі, швидко впали в кратер, який був вибитий в скелі, і почали бурити отвір, намагаючись пробити внутрішню частину для входу.
Однак.
ГУУУУУ.
У пустелі почувся гуркіт.
У цей момент піднялося щось схоже на довгий хвіст, закопане під горою піску біля ями.
— Воно величезне!!!
— Що це за… монстр?! Воно схоже на динозавра!!!
Гігантське чорне тіло з ледь помітним зеленувато-блакитним відтінком підняло пісок, коли вийшло. Його повний силует був схожий на плезіозавра.
ОООООООО.
Крик монстра піднявся до небес. Раптом з його гігантського тіла почала виливатися вода. З широко відкритого рота, який, здавався, розірваним, витекла величезна кількість рідини.
— Вау, це неймовірно! Як з нього вийшла така кількість води?
— Чи можливо видобувати водень із викопного палива в пустелі та поєднувати його з киснем у повітрі, щоб генерувати воду та зберігати її в організмі? Але той факт, що він може зробити це в таких великих масштабах... Він дійсно неймовірний.
— Я розумію… але зараз не час для захоплень! Ми повинні їм допомогти!
ГОГОГОГОГОГО.
Вода, яку виплюнув Нессі, масивною хвилею полилася на дно кратера в оголеній скелі.
Аккад схопив якомога більше товаришів і відскочив, але групу Марка поглинула вода.
Вони пройшли водну підготовку, але броня, яку вони одягли, була радше як якір. Якщо вони незабаром не досягнуть піщаної дюни, їхня витривалість швидко виснажиться під час боротьби, і вони потонуть.
— Була міська легенда про андроїдів, які були залишені вмирати в пустелях, але раптом повернулися живими через несподіваний дощ.
— Зупинись. Мені це не подобається.
Правда полягала в тому, що андроїди на межі смерті не могли самостійно рухатися, доки не отримають команду перезавантаження… Якщо вода не стане командою.
Вода, яка витекла, зібралася внизу, і утворила озеро.
Можливо, воно випустило всю воду, тому чудовисько замахнулося своєю довгою шиєю й хвостом і спробувало вбити солдатів. Аккад, який стояв на вершині піщаної дюни, почав атакувати чудовисько, відвертаючи його увагу.
— Як я і думала, важче контролювати, коли перевищується ліміт у 100 кілограмів на людину… але я змушу його працювати!
Женя спустилася дроном, щоб спробувати врятувати солдатів.
У той час.
ГАГУН.
Затрясся фюзеляж літака.
— !
— Потужність антигравітаційного двигуна зростає!
Над озером з'явилося сріблясте світло.
Прийшов Грей.
ГАААААААА.
Двигун почав видавати тривожний шум.
Я швидко підготував свою променеву рушницю в сірому світлому корпусі і вистрілив.
— Фуфуфу… Це навіть болючіше, ніж я думав. Коли ти особисто направляєш пістолет на мене... Але, якщо я зможу завершити цю місію, я тебе дістану!
Навіть коли він виголошував такий меланхолійний монолог, Грей зупинив промінь рукою. Енергетична куля була погашена, коли вона торкнулася його руки, не завдавши жодної шкоди.
— Це…!
Він занадто сильний.
Проте, поки Женя не закінчила рятувальну операцію, мені довелося якось виграти час.
Грей летить у повітрі на величезній швидкості і слідує за нами. Щоб позбутися від переслідування, я змусив автопілот почати маневри ухилення, крутячи зигзагом і натискаючи на акселератор. Я застряг всередині сильно тремтячого фюзеляжу, але якимось чином мені вдалося зберегти вогневу позицію і швидко стріляти. Я змусив Грея, який поступово набирав позиції, панікувати.
Добре! Це було страшно!
— Дякую, Хірото! Порятунок завершено! Вперед, Сашо!
— Не ганяйся за чужими дружинами!
ДАГОО!!!
Грея раптово вдарили ногами. Аккад впився в його бік, і вони впали вниз. Трансформований Аккад ніби замінив супротивника чудовиська на Женю.
— Ха, дружина? Ймовірно, це результат того, що ти скористався слабкостями Хірото і зробив усе, що тобі заманеться. Якби я зустрів Хірото-сана трохи раніше, той, хто його тримав би, був би я.
— Що ти мелеш? Хірото шалено закоханий у мене. Мені належить і його тіло, і душа. Кожну ніч ми спимо в одному ліжку, і він навіть цілує мене.
Двоє людей приземлилися на землю і відкрито подивилися один на одного.
…Чому вони такі роздратовані один через одного? Я просто вдам, що я їх не чую.
Женя разом з іншими солдатами почала атакувати монстра. Я також змінив свою ціль на нього.
Але… Чомусь у мене таке відчуття, що ми забули про щось важливе.
Насправді, тепер, коли я думаю про це, де Черв'як Смерті?
— Хірото, бережись!
— Ех.
Краєм мого ока я помітив як до мене поповзло слизьке щупальце.
Він навіть зміг причепитися до літака!?
ПІНГ!
Я одразу вистрілив у щупальце.
Проте він був уже занадто близько, і я боявся, що можу пошкодити літак. Це неможливо.
За мить липке і слизьке щупальце обвилось навколо мого тіла.
— ХІРОТО!!!
— Не підходь! Женя!
Ця штука чомусь навіть не глянула на Женю і продовжувала мацати моє тіло.
Ти, бісове щупальце, маєш зухвалість ігнорувати красиву жінку?
Жюююю.
— !
Я тремтів від страху, коли побачив слизову рідину, що виділялася з кінчика щупальця.
Я думав, що чудовисько на мене не нападе, але чи були у нього «причини»?
Отруйний слиз почав розчиняти мою камуфляжну форму.
— СТІЙ!!!
— Припини це негайно! Черв'як Смерті! – закричав Аккад.
Навіть Грей схвильованим голосом намагався стримати Черв'яка Смерті, але воно не зупинялося.
Ти збираєшся мене розплавити і з'їсти? Моя камуфляжна форма вже була повна дір, виглядали лише шматки тканини, скріплені нитками. Бойова форма Хумбаби, яку я носив під нею, не прослужить довго.
— О, це надто сексуально...
— Яка еротика… Аа... Хірото-сан…
— Боже мій! Сексуальний чорний комбінезон і слизькі щупальця так гарно виглядають в контрасті з білою шкірою Хірото. Це так непристойно!
— Що?
Я сказав не підходити ближче, але навіщо ти транслюєш ситуацію в етері, Женя?! Навіть Марк прокоментував!
Такими темпами мене просто з’їдять.
Я посунув стриманими руками й приготував пістолет. Я зіскріб свою концентрацію і якимось чином націлився куди потрібно.
ПІНГ!
ГЯОООН!
Промінь, який я випустив, пройшов крізь одне з очей гігантського водяного монстра.
Ще один постріл. Якщо я його переможу, то хтось може прийти мені на допомогу.
Але коли я намагався вирівняти свій наступний постріл, щупальце, що повзало навколо мого тіла, протягнулося до моєї потилиці.
— Хьянь.
З моїх губ зірвався жалібний крик.
Тієї миті гравітація, яку Грей досі тримав під контролем, якимось чином звільнилася, і великий літак різко захитався. Через такий імпульс моя нога послизнулась, і ми з щупальцем різко впали на землю.
Далі
Розділ 21 - Бій на смерть
Під час падіння срібний промінь, мов прожектор, ворухнувся, ледь торкнувшись мене. ГААААААА. Я почув крик десь над головою. Водночас щупальце, яке згорнулося навколо мене, послабшало, відділилося від мене й відпадало. Моє тіло з силою потягнули в бік. Хтось схопив мене і поніс під руку. — Бідний, я був такий безсоромний... Я міг бачити тільки срібле світло. Чи справді Грей напав на Хробака Смерті? Але хіба він не був його союзником? Взагалі нормально робити такі речі? Я намагався чинити опір, але моє тіло поступово втрачало всі сили, і стало розслаблено-важким. — Я не можу рухатися… чому…? — Отрута Хробака Смерті, здається, подіяла. Тримаючи мене на руках, Грей летів над озером. — Почекай! Відпусти Хірото! — Тепер ти противник Нессі. Аккад побіг за нами, але незабаром став лише цяткою в куточку мого ока. Я рефлекторно спробував потягнутися до нього, але ледве встиг сіпнутися. Я спостерігав, куди впаде Нессі, і поки воно корчилося в агонії від болі від розчавленого ока, крихітний дрон і команда Марка атакували його. Це займе деякий час, але з такою швидкістю вони зможуть перемоги самостійно. Грей спустився до центру озера, і з механічним дзижчанням поверхня води розійшлася, відкривши під собою скелю. Навіть вода в кратері відступила. — Металева панель…? — Зовнішня стіна лабораторії. Грей впав на металеву панель, і вона трохи відкрилася. Коли чоловік увійшов усередину через отвір, він автоматично над нами зачинився, і я ледь міг розрізнити звук води, що текла по ньому. Схоплений Греєм, я був єдиною людиною, яку забрали до лабораторії. Коли Грей увійшов усередину, помаранчеві вогні одразу засвітилися. Там була неймовірно широка порожнина. Можливо, щоб підтримати стелю та скельну основу, товсті білі стовпи стояли прямо у ряд, більше нагадуючи храм, ніж науково-дослідний інститут. — Що ти збираєшся зі мною робити? — Будь ласка, будь впевнений, я допоможу тобі. Я привів тебе сюди, тому що думав, що буде безпечніше народжувати дитину з доктором Сато. — Цього не може бути. Що буде зі мною та дитиною після того, як я народжу? — Нічого. Я захищатиму вас обох. Хоча це проклята дитина Аккада, це також і твоя дитина. — …Про що ти думаєш? Раніше ти вбив свого союзника і відкинув його вбік. Усе, що ти робиш, не має сенсу. Чи пробачить Доктор таку поведінку? Хіба ти просто не дієш на власний розсуд? — У мене немає дозволу, але якщо я зможу тебе захопити, йому не буде на що скаржитися. Ми давно передбачали, що ви підете в напад. Ми вже встановили контрзаходи, і приблизно до середини все йшло добре. Але через тебе Хробак Смерті втратив над собою контроль, тож у нас не було іншого вибору, як змінити наш план. — Навіть якщо так, не було потреби вбивати свого товариша. — …Ти справді не ознайомлений з нами, кайдзінами. Грей подивився на мене зверху вниз. Тон його голосу був, наче, жалібним... ні, жаліючим? — Кайдзіни відчувають надзвичайну ворожість один до одного. Тому ми не можемо співпрацювати, і зазвичай нас відправляють у бій по одиниці. Для нас переможцем є останній, хто залишиться на ногах, і для цього ми використаємо будь-які необхідні засоби, щоб вийти переможцем. Як би там не було, існує існування, яке ми повинні отримати... Він відкрив рота, прийнявши майже церемоніальний вигляд. — І тому я… Однак, перш ніж він зміг говорити... ДОГАААН! — Поверни Хірото! Зі сліпучим спалахом з'явився Аккад. Я почув звук стрімкої води, яка потекла всередину. Численні смуги світла тяглися в печеру, наче дощ, і на фоні цього світла виходив чоловік. — Я думав, що ти розумніший. Якщо ти відпустиш Хірото-сана і втечеш, я готовий про це забути. Але тільки якщо ти негайно звідси підеш. — Ти повинен трохи подумати над тим, що щойно сказав. Якби я це сказав тобі, ти б просто пішов? Ні, ти ні в якому разі не залишиш свого вагітного коханого. Грей якусь мить мовчав, а потім тихо зітхнув і кивнув головою. — Все правильно. Це місце тренувальний майданчик. Я допоможу тобі зрозуміти, хто правий, а хто ні, і хто насправді гідний Хірото-сана. Грей посадив мене біля стовпа і я міг тільки притиснути рушницю до грудей своїми ослабшими руками. У мене було жахливе відчуття з цього приводу. Якщо Грей і Аккад будуть битися, а Грей ще сильніший, ніж був раніше… Аккад і Грей зійшлися, сердито дивлячись один на одного. Раптом Аккад вихопив меч і спробував розрізати Грея надвоє. Вони вели рівний бій. За час, який я провів у компанії, Аккад став ще сильнішим. Він однозначно перевершує Грея з точки зору бойового чуття. Однак Грей став володарем ще більш надприродної здатності. ДОН! ДОН! ДОН! Аккад бомбардував Грея фотосферами, але світло було викривлено, а напрямок змінився настільки, що сфери застрягли в стіні позаду нього. Навіть коли Аккад врізався в нього своїм розпеченим мечем високої енергії, пошкоджена ділянка на тілі Грея сяяла сріблястим світлом, а рани зникали безслідно. Для порівняння, Аккад не мав жодних функцій ремонту. З такою швидкістю його організм буде виснажуватися, і ситуація погіршуватиметься. Незважаючи на те, що я хотів викликати підкріплення, я все одно не міг вільно рухатися, і якщо я витрачу багато часу, то, швидше за все, я просто втрачу Аккада. Аккад відскочив назад і, коли між ними було достатньо місця, він викликав величезну кількість фотосфер. — Вперед! Фотосфери посипалися на Грея, як падаючі зірки. Крім того, він влив у свій меч стільки енергії, скільки міг і сяйво меча почало розширюватися, наче полум’я, яке виривається з печі. — Дивовижно… Аккад розбризкував масу енергії, яка зросла до розміру, який можна назвати великою вогненною кулею, і вистрілив нею в Грея. — Оххххх! Грей не зміг уникнути всіх попередніх фотосфер, і незначна кількість потрапили прямими ударами по його тілу. Однак, побачивши вогняну кулю, він розкинув руки, ніби хотів її зловити. Я бачив, як простір між цими двома руками спотворюється. Податливе повітря було згорнуте у вир, ніби складене знову й знову, і гігантська вогняна куля врізалася в центр. — Що?! ГОООООО… Вогненна куля, яка містила неймовірно величезну кількість енергії, була затягнута у вир і з’їдена. За кілька секунд Грей опустив руки, оскільки гігантська вогняна куля повністю зникла. — Чорна діра… Я тремтів від страху. Я не міг повірити, що те, що я щойно побачив, було реальністю. Проте, яким би неймовірним це не було, я не міг не згадати явище, яке дуже нагадувало цю сцену. Явище, від якого через надзвичайно сильну гравітацію не могло втекти навіть світло. Цього разу Грей підняв праву руку до Аккада. Промені сріблястого світла з'являлися один за одним, мчачи до Аккада. ДОН ДОН ДОН — Хаа. Промені вдарили по його лезу майже одночасно, і Аккада відкинуло назад. Він врізався в стовп, мляво сповз по поверхні і впав на землю. Проте Аккад негайно відступив. Він знову приготував свій меч і вдарив Грея незліченну кількість разів. — Ти вже повинен був зрозуміти, що ти мені не супротивник. Будь хорошим хлопчиком і здавайся. — Як це? Час твоєї регенерації поступово уповільнюється. Ти навіть цього не помітив? Я переможу тоді, коли ти більше не зможеш себе відновити. Один за одним йшли удари руками, ногами, ухилення та схрещені леза. — Знаєш... ти досить... наполегливий... Обидва билися на швидкості, яку важко було встежити неозброєним оком, але раптом один із променів світла Грея пронизав праве плече Аккада. — Гаха. Через біль і зміну рухливості плеча рухи Аккада відхилилися, і Грей зумів вдарити його у живіт. Грей продовжував наносити удари по Аккаду, який впав на землю. ДОГО, БАКІ! Щоразу, коли Грей змахував кулаком, у повітрі летіли бризки крові. Коли Аккад більше не міг рухатися, Грей підвівся, невимушено похитнувшись. Тіло Аккада набуло кольору, близького до сірого, як і сам Грей. Він глибоко вдихнув і, дивлячись на Аккада, ніби панував над ним, підняв руки. Між ними повільно збиралося сріблясте світло. — Це кінець. Прощавай, Аккаде. — ЗУПИНИСЯ! Я пришпорив своє паралізоване тіло й висунув ногу вперед. Я ні в якому разі не дозволю людині, яку я кохаю, померти. — Будь ласка, зупинися, я прошу. Просто припини вже це. Будь ласка, не вбивай Аккада. Я безладно скрикнув, невпевнено наближаючись до Грея. — Зупинися… Хірото. — Хірото-сане. Я торкнувся руки Грея й приклав її до своїх грудей. Схвильований чоловік погасив світло. Доктор Чо сказав, що серед усіх андроїдів тільки ми з кайдзінами маємо здатність до відтворення. Ми єдині, хто може відчувати любов та кохання. Якби цей кайдзін був закоханий, то була б лише одна людина, яка б йому сподобалася. — Грею, я зроблю, я зроблю все... Я зроблю все, будь ласка... відпусти Аккада… Я вчепився в його груди й повільно простягнув ліву руку, щоб потягнути голову чоловіка вниз. — Ах, Хірото-сане... нарешті ти мій... Я не поспішав, і як тільки наші губи торкнулися одне одного, я штовхнув свою променеву рушницю йому в груди. БЮУУН!! Я зібрав всю енергію, що залишилася, в один постріл і вистрілив у Грея. — Хірото-сане...! Грей спіткнувся, відійшовши від мене на кілька кроків. У той же час Аккад скочив на ноги і підбіг. Його сяючий червоний клинок проходить від плечей Грея до грудей, вивільняючи його останню силу. — АХХХХ! Коли він вибухнув, сяйво навколо тіла Грея зникло. — Хіро... то... сане... …Вибач. Хіба ти не знав, що я спеціалізуюся на медовій пастці?
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!