Минуло три дні.
Місто диміло. У повітрі — запах гару, мастила і пельменів, що так і не доготувались у підвалі «Чебуречної #3».
Серожа лежав на шматку бетону, загорнутий у куртку з написом "СЕК'ЮРІТІ". Поруч — Валера. Живий. Брудний. Вперше — тверезий. Мовчав.
🌫️ Світ без Вонсоїда
Механізм зник.
Тіло Вонсоїда розпалось на мільйони металевих осколків, що тепер лежали по всьому району, мов попіл згаслого бога. Люди боялись їх чіпати. Діти — збирали. Бомжі — курили з них (непояснено, але працює).
Центр міста залишився в руїнах. Але...
⚰️ Внутрішня тиша
Серожа сидів у старій ванні без води й дивився в небо. Шестерня на його грудях була тріснута. Не світилась. Тільки… випромінювала легкий теплий жар — як серце, яке ще живе, але вже мовчить.
Серожа (шепоче):
— Циганко… я обрав.
— Я знищив силу. Але що залишив?
🧑🤝🧑 Повільне повернення
Зі схованок повертались:
-
Цигани — з новими піснями й іконами Серожі.
-
Євреї — відкрили новий ринок прямо на руїнах штабу Гайнца.
-
Чорні хлопці — влаштували реп-батли на попелищі бункера.
-
Навіть бомжі — організували комуну з кухнею, душем і правилами.
Валера (гріючись біля каструлі):
— От бач, малий… ми пережили кінець світу. І шо? Знов будем з нуля. Як завжди.
🌌 Відлуння
Та вночі, коли все місто спить…
Серожа чує шелест.
Десь далеко… шестерня шепоче. Не його. Інша. Жива. Можливо — не одна.
"Ein neuer Zyklus beginnt..."
(Починається новий цикл…)
Серожа стискає уламок старої шестерні. Усміхається.
Серожа:
— Я ще тут.
— А значить — все тільки починається.
✅ КІНЕЦЬ СЕЗОНУ 1: ВОНСОЇД
🔄 Післятитрова сцена
Темна лабораторія.
Глибоко під землею.
Старий німець у броньованому халаті кладе руку на консоль.
На екрані — фото Серожі.
Поруч — напис:
„Прототип №3: активовано. Готувати Вонсоїд-Ω.“
Конец першого сезону
