Після Великої Битви місто стояло в тиші.
Але тиша — це не мир. Це… затишшя перед апокаліпсисом.
Серожа сидів у нутрощах Вонсоїда. Його шкіра парувала, очі світились, а шестерня на грудях — не просто пульсувала, а розмовляла.
Вона шепотіла йому слова давнім, машинно-німецьким шифром.
«Entweder wirst du Gott... oder wirst du Schmutz.»
(Або станеш Богом, або брудом.)
⚙️ ПЕРШІ ОЗНАКИ БЕЗУМСТВА
Навіть Валера, який бачив, як бомжі варили суп із клею, почав непокоїтись.
Валера (хрипко, з гівняним передчуттям):
— Його очі… вони не Серожині. Вони — як фари на вантажівці, що їде прямо в Пекло.
Серожа вже не їв, не спав. Говорив сам до себе. Іноді — на старонімецькій.
Він вчився керувати енергією руйнування, вивільненою після битви.
І ця енергія… почала перетворювати місто.
-
Дерева розцвітали антенами.
-
Голуби співали марші.
-
Метрономи у школах тикали у зворотний бік.
-
А кожна третя людина починала бачити сни про сталевих богів.
⚡️ ВОНСОЇД — НЕПІДКОНТРОЛЬНИЙ
Вонсоїд виріс.
Його корпус оброс новими блоками, які ніхто не будував.
З’явилась нова зброя — Рупор Абсурду: коли він кричав, люди або ставали фанатиками Серожі, або вибухали, засміявшись.
Рэптор, колись близький друг, тримав голову, мов після поганого треку:
— Брат… це вже не музика. Це крик мертвих платівок…
🔥 МІСТО ГОРИТЬ
Одна ніч.
Один імпульс з грудей Серожі.
І половина міста… зникла. Розпалась на шматки, мов перегорілий VHS-касета.
Люди тікали в поля, молились на стовпи, обіймались з котами, бо вже не розуміли, що реально.
Бомж Йосип (кричить в небо):
— Я ПРОСТО ХОТІВ ШАУРМИ! НЕ БОЖЕСТВА!
🕯 ЗГАДКА ЦИГАНКИ
Серожа дивився на місто з купи уламків. У голові — хоровод цифр, шум трансформаторів, і…
голос циганки, який знову пролунав з глибини шестерні:
«Я попереджала. Ти — кінець. Але ще є вибір.»
Серожа затремтів. Він не хотів бути Богом. Не хотів знищувати.
Але він вже був ним.
Всі навколо — або поклонялись, або ховались. Його друзі мовчали. А Валера…
Валера просто дивився.
З цигаркою в зубах. І з очима — повними сліз.
Серожа (тихо, сам до себе):
— Я не хотів цього… Циганко… я ж просто хотів вижити…
☢️ КУЛЬМІНАЦІЯ
Вонсоїд запустив кінцевий протокол:
"Weltuntergangsmaschine aktivieren"
(Машина кінця світу — активована)
Серожа дивився на пульт. Йому залишалось 10 секунд, щоб вирішити:
9... 8... 7...
І ось…
КРОК.
Серожа встає.
Обіймає пульт.
І каже:
— Я не Бог. Я — людина. І я не дам вам зжерти мій світ.
КНОПКА НАТИСНУТА.
💥 ВИБУХ
Світло. Вогонь. Безмовність.
Система вмирає.
Вонсоїд стискається.
Шестерня гасне.
Місто — живе.
А з уламків, у попелі, димі й крові, повільно піднімається…
Серожа.
Живий. Побитий. Але живий.
Валера (тримаючи шматок ковбаси як талісман):
— Малий… ти все ж таки зробив це.
Серожа (ледве усміхається):
— Вонсоїд мертвий. Але ми ще ні…
