Цікавий трюк

«Насправді я не знаю, знищений записник чи просто захований... Але, якщо розмірковувати в такому напрямку, то знищити записник можна було б прямо на місці. Мені не було потреби забирати його, щоб зробити це...»

Почувши питання Леонарда, Клейн миттєво перейшов у режим клавіатурного детектива і сказав, зітхнувши: 

— Можливо, Уелч, Ная і я вступили в контакт із невідомою істотою, яка насолоджується кривавими смертями й хоче, щоб такі ситуації траплялись й надалі. Оскільки після самогубства її могли легко виявити, то вона змусила мене забрати записник і сховати його, щоб підготуватися до наступного раунду розваг. Однак, під час цього процесу сталася якась невдача і я просто не зміг досягти успіху у своєму самогубстві.

Це було обґрунтоване припущення Клейна, яке він зробив на основі переглянутих фільмів та прочитаних книг, де фігурували жертвоприношення культу.

Щодо невдачі, то тут все просто. Вона сталася через нього, переселенця з іншого світу.

— Досить гарна версія, але я думаю, що можуть бути й інші варіанти. Кривава жертва Уелча та Наї, можливо, дозволила невідомій силі спуститися у цей світ. Тоді цей записник став вмістилищем або інкубатором для темної сили. Вона змусила вас сховати його, побоюючись, що ми знищимо її до того, як вона набереться сил, — Леонард запропонував іншу можливість.

Сказавши це, він подивився Клейну у вічі й знову усміхнувся.

— Звичайно, є можливість того, що записник був знищений. Ціль полягала в тому, щоб приховати його зміст, вмістилище або інкубатор для темної сили. Таким робом, є достатня причина для вашого невдалого самогубства.

«Що він має на увазі? Він підозрює мене? Чи підозрює він, що тіло Клейна лише вмістилище, яке використовується як інкубатор для темної сили? Ні, для чого він є вмістилищем так це для переселенця з іншого світу... Насправді “інкубатор” не зовсім слушний термін». Клейн був приголомшений. Поки він таємно критикував цю ідею, він ретельно зважив свої слова.

— Я не намагатимуся захистити себе, оскільки я втратив спогади про той період. Але капітан і місис Дейлі вже підтвердили, що зі мною все гаразд. Ваш жарт не зовсім доречний.

— Я лише розглядаю можливі варіанти. Адже не можна з упевненістю сказати, що трапилось, коли ця сила завдала свого удару і спробувала штовхнути вас на самогубство, але в неї нічого не вийшло. Головне вірити, що богиня благословить нас. 

Леонард засміявся і змінив тему: 

— Ви змогли виявити щось у другій половині дня?

Після цієї розмови та минулих зустрічей Клейн дуже насторожено ставився до Леонарда. Він спокійно відповів: 

— Ні. Завтра я планую вибрати інший маршрут.

Клейн вказав на коридор і додав: 

— Мені потрібно у зброярню, щоб отримати набої.

Стрілецький клуб був відкритий до дев'ятої вечора. Зрештою, його відвідуваність зростала лише після того, як у багатьох працівників закінчувався робочий день.

— Нехай Богиня благословить вас. 

Леонард усміхнувся і намалював руками знак багряного місяця у себе на грудях.

Він дивився, як Клейн пройшов коридор і почав спускатися сходами. Поступово усмішка зникла з лиця Леонарда, а в його зелених очах з'явився сумнів.

Він щось прошепотів собі під ніс невдоволеним тоном.

...

Спустившись сходами, Клейн пройшов освітленим газовими лампами коридором до зброярні та архіву.

Залізні двері були відчинені, а перед столом стояла шатенка Розанна. Вона розмовляла з чоловіком середнього віку в циліндрі й з густою чорною бородою.

— Добрий день. Хоча ні, добрий вечір. Тут завжди ніч, так незручно. Клейне, я чула від старого Ніла, що ти вже став Потойбічним? Ти тепер звешся Провидцем? 

Розанна одразу повернулась до нього і засипала його запитаннями. Вона не приховувала своєї цікавості та занепокоєння.

Клейн з усмішкою кивнув головою.

— Добрий день, міс Розанна. Справді тут завжди ніч, але це дає відчуття безтурботності. Ваш опис не зовсім коректний. Слід сказати, що я вжив зілля Провидця.

— Зрештою, ти таки зважився стати Потойбічним... — зітхнула Розанна і поринула у глибокі роздуми.

Клейн глянув на чоловіка середніх років поруч із Розанною і запитав: 

— А ви?..

«Ще один член Нічних Яструбів чи один із двох інших цивільних робітників, яких я ще не зустрічав?»

Розанна підібгала губи й сказала: 

— Бредт. Наш колега. Він хоче помінятись зі мною змінами, аби звільнити післязавтра. Він планує піти в театр у Північному районі зі своєю дружиною, щоб подивитись «Гордість». Так він планує відсвяткувати п'ятнадцятилітню річницю весілля. Він такий романтичний джентльмен.

Бредт усміхнувся і простяг руку: 

— Коли міс Розанна поруч, навіть нічого не треба говорити. Привіт, Клейне. Ось уже не сподівався, що ви так швидко станете Потойбічним. У мене ніколи не вистачить на це сміливості.

— Можливо, тут до місця приказка, що лише невіглас не знає страху, — сказав Клейн і простяг руку Бредту.

— Те, що в мене недостатньо для цього мужності, насправді не так уже й погано, — сказав Бредт, похитуючи головою. — Одного разу перед самою смертю один Потойбічний сказав мені, що не варто вивчати дивні та небезпечні речі. Чим менше знаєш, тим довше живеш.

У цей момент втрутилася Розанна:

— Клейне, не треба турбуватись про це. Я чула від старого Ніла, що як Провидець ти гратимеш лише роль підтримки. Це відносно безпечно, якщо не намагатись спілкуватися з невідомими істотами. Чому ти одягнений у такий одяг? Це неналежно для джентльмена! Навіщо ти тут?

— Я прийшов лише для того, щоб забрати надані мені тридцять набоїв, — Клейн не став відповідати на перше запитання Розанни.

Він вірив, що ця леді швидко забуде про це.

— Добре. 

Розанна вказала на стіл і сказала: 

— Бредте, він весь твій. Ти маєш знати, де ключі та патрони. Ох, старий Ніл такий дріб'язковий. Він навіть не залишив меленої кави, хоч і обіцяв, що я зможу сьогодні нею насолодитись...

Поки Клейн отримував набої, вона не змовкала.

Дует вийшов з офісу разом, але потім вони розійшлися в різні боки на вулиці Заутленд. Одна людина вирушила на громадський екіпаж, щоб поїхати додому, а інша попрямувала до стрілкового клубу.

*Бах! Бах! Бах!*

Клейн усе тренував один процес: вихопити револьвер, прицілитися, зробити кілька пострілів, висунути барабан, позбутися порожніх гільз та зарядити нові патрони. І так щоразу. Він ретельно знайомився з процесом та розвивав м'язову пам'ять.

Звичайно, він зробив кілька перерв, щоб обміркувати процес і виправити допущені помилки.

Після закінчення практики Клейн використовував цей майданчик для виконання різних вправ, наприклад, відтискань. Він старанно тренувався, щоб покращити своє тіло.

Коли закінчив, він орендував карету і доїхав додому. Лише тоді хлопець зрозумів, що вже майже сьома година вечора, а надворі вже темніє.

Як тільки Клейн збирався вирушити на ринок або вулицю, щоб купити продуктів для приготування вечері, відчинилися вхідні двері. Мелісса повернулася додому з повною сумкою канцелярського приладдя.

Крім того, вона принесла чимало продуктів.

— …Я думала, що ви з Бенсоном прийдете додому пізно. Сьогодні вранці я взяла один солі з того місця, де ти ховаєш гроші, — побачивши запитальний погляд брата з усією серйозністю пояснила Мелісса.

— Якщо ти взяла гроші, чому не поїхала до школи на громадському транспорті? — Клейн із самого ранку хотів їй про це сказати.

Мелісса одразу насупилась: 

— Чому я маю їздити на громадському транспорті? Дорога до школи коштує чотири пенні, а з урахуванням зворотного шляху це цілих вісім пенні. Вважаючи Бенсона і тебе, ми витрачатимемо по двадцять чотири пенні щодня. Це цілих два солі! За цілий тиждень, крім неділі, ми витрачатимемо цілих дванадцять солі! Це майже стільки ж, скільки ми віддаємо за оренду будинку!

«Стоп, стоп, стоп! Не треба показувати свої знання з математики!» Клейн з усмішкою підняв долоні, щоб зупинити її.

Мелісса одразу зупинилася, але потім додала: 

— Крім того, це корисно. Наш учитель каже, що кожен має частіше займатися фізичними вправами. Крім того, дорогою я можу підібрати пошкоджені деталі.

Клейн усміхнувся і сказав: 

— Тоді давай ще раз порахуємо. Громадський транспорт нам обійдеться у дванадцять солі, оренда будинку у дванадцять солі та три пенні. Загалом один фунт, чотири солі й три пенні. Однієї зарплати Бенсона вистачить, щоб за все заплатити й ще трохи залишиться. Так, він отримав зарплату минулого тижня... Щодо мене, я все ще отримуватиму зарплату в розмірі одного фунта і десяти солі щотижня. Навіть якщо ми будемо їсти м'ясо щодня, а також включимо сюди витрати на газ, деревне вугілля, дрова та приправи, у нас все одно залишатиметься трохи грошей, якщо ми заощаджуватимемо під час обіду. Ми навіть можемо підписатися на ранкові газети за один пенні.

— А через два місяці, коли я повністю компенсую виплачений мені аванс, я зможу заощадити гроші й для вас з Бенсоном. Ми навіть купимо новий одяг.

— Але! Але ми маємо думати про можливі нещасні випадки, — Мелісса твердо дотримувалася своєї точки зору.

Клейн усміхнувся і сказав: 

— Тоді ми можемо їсти менше м'яса. Тобі не здається, що витрачати щодня по півтори години на дорогу — марнування часу? Ти могла б використати цей час для того, щоб більше читати, обмірковувати проблеми та покращувати свої результати.

— Таким робом, Меліссо, ти закінчиш школу з чудовими оцінками. Потім ти зможеш знайти хорошу роботу з досить гарною зарплатою. Коли це станеться, про що нам ще турбуватися?

— ...

Він повною мірою продемонстрував свій досвід, отриманий у спекотних суперечках на інтернет-форумах, і нарешті переконав Меліссу. Вона здалася і погодилася їздити до школи громадським транспортом.

«Фух... Я нарешті заговорив їй зуби... Хоча, про що це я. Це називається переконуванням...» Посміявся про себе Клейн, перш ніж забрати продукти. Він сказав, зітхнувши: 

— Не забудь наступного разу купити яловичину чи курятину... Тобі треба добре харчуватися, щоб твоє тіло було здоровим, а мозок працював як слід. Лише тоді ти зможеш нормально навчатись.

«Лише від однієї згадки про це у мене тече слина...»

Мелісса підібгала губи й через кілька секунд мовчання сказала: 

— Добре.

...

Наступного ранку, переконавшись, що Мелісса сіла на громадський екіпаж, Клейн та Бенсон розійшлися і вирушили на свої роботи.

У той момент, коли Клейн увійшов у двері, він побачив старого Ніла і Розанну, які розмовляли біля реєстраційної стійки. Перший все ще був у своєму класичному чорному одязі, зовсім не звертаючи уваги на погляди оточення. А остання одяглася у повсякденну сукню кремового кольору.

— Доброго ранку, містере Ніл, міс Розанна, — привітався Клейн, знявши капелюх.

Старий Ніл кинув на нього погляд.

— Доброго ранку. Ти ж уночі не чув нічого, чого не повинен був?

— Ні, я спав як немовля, — Клейн був спантеличений цим запитанням.

Він міг списати це лише на своє ненормально високе сприйняття...

— Ха-ха, не звертай на це увагу. Взагалі, це не так легко почути, — старий Ніл вказав у коридор і сказав: 

— Ходімо до зброярні. Там ми продовжимо наші уроки містицизму.

Клейн кивнув головою і пішов слідом за старим Нілом униз, прямо у зброярню, де той замінив на посту Бредта, який всю ніч був на чергуванні.

— Чому ми сьогодні навчатимемося? — запитав Клейн із цікавістю.

Старий Ніл не поспішав з відповіддю, але потім сказав: 

— Складні й базові знання. Але перед цим дозволь навчити тебе одному цікавому трюку.

Він вказав на срібний ланцюг на зап'ясті. На ланцюжку висів чистий місячний камінь.