Старі добрі збори

Перекладач: Mister Wednesday 
Редактор: sirokko, Liliia Alon

Перший ранок Клейна в Бекленді почався з холодної та вологої погоди, оповитої легким туманом, який створював доволі погану видимість. На сніданок він взяв собі літр дешевого чаю, який коштував 1 пенні та два тости з маслом посередньої якості.

Чоловік був зайнятий увесь ранок, але перш за все він пішов до відділення «Беклендського бюлетеня» Шервудського району, щоб опублікувати невеличке оголошення, вартістю 30 фунтів на місяць.

Починаючи з вівторка, вірні читачі «Беклендського бюлетеня» побачать невеличке оголошення серед рядків сьомої та восьмої сторінок.

«Шерлок Моріарті. Вправний в різних типах приватних розслідувань. Розумні ціни та суворе дотримання принципів конфіденційності. Проживає в Шервудському районі, вулиця Міньська, 15.»

Причина, чому Клейн не обрав великі газети по типу “Тассок Таймс” або “Бекленд Дейлі”, у яких були читачі по всьому королівству Лоен, полягала в тому, що його бізнес тимчасово був обмежений Беклендом. Більше того, він не бажав бездоганної репутації.

Тому «Беклендський бюлетень», який гарно сприймався місцевими та мав низьку ціну за оголошення, став його першим вибором.

Вийшовши з офісу газети, Клейн дістав мапу та прослідував по ній, аби купити різноманітні трав’яні порошки й шматки срібла в різних трав’яних, квіткових та ювелірних магазинах, щоб підготуватися до ритуалу. В містицизмі при використанні предметів без духовності більшість матеріалів могли бути куплені в звичайних магазинах. Однак всі інгредієнти не знаходились в одному місці, тож хлопцю довелось відвідувати чимало магазинів, щоб зібрати їх. 

На закупівлю всіх матеріалів пішло ще 5 фунтів. Клейн витратив вже більше сотні, і з величезної суми в 200 фунтів, яку він зняв з рахунку, лишилось всього 92.

 — Витрачати гроші так само легко, як пити воду…  — Клейн знайшов невеличкий кафетерій та замовив там стейк з чорним перцем за 8 пенні. 

В післяобіддя він повернувся на вулицю Міньську, 15, і, навіть не відпочивши, використав квітку сну, траву крові дракона, темно-червоне сандалове дерево та м’ятні порошки, щоб створити порошок Святої Ночі — ключовий інгредієнт, необхідний для створення стіни духовності. 

Це був єдиний метод, який Клейн міг використати, поки не купив собі справжній срібний ритуальний кинжал. 

Чоловік припустив, що йому доведеться просунутись до 7-мої послідовності, перш ніж він зможе позбутися цього обмеження.

«Фух, міс Справедливість, містер Повішений, та Сонце ще не подавали прохання на відгул. Сьогодні зібрання пройде вчасно… Цікаво, які сюрпризи мені принесе містер Повішений, і скільки сторінок щоденника Розеля він надасть…»

Клейн ліг на своє ліжко в спальні і почав роздумувати над різними речами.

Для нього заняття приватним детективом було роботою, яка давала і гроші, і дії. Це дозволить йому налагодити зв’язок з людьми з усіх верств населення та потихеньку розкривати групи Потойбічних в Бекленді. Завдяки цьому він міг потихеньку знаходити сліди Таємного ордену. 

Звісно, якби йому пощастило, він навіть зміг би знайти інформацію про 7-му послідовність, що йшла після Клоуна, і через певне коло Потойбічних купити відповідне зілля та основні інгредієнти.

Щодо місця перебування Інса Зангвілла, Клейн вирішив тимчасово не проявляти ініціативу у його пошуках. Можливо, чоловік навіть оминатиме його. Однак, якби він випадково наткнувся на свого ворога, не викриваючи себе, він був би не проти зробити добре діло та надіслати анонімний лист церкві Вічної Ночі.  

«Дохід приватного детектива може, як максимум, підтримувати стандартне життя середнього класу. Якщо я хочу достатньо грошей аби купити формулу зілля та потойбічні матеріали, це залежатиме від міс Справедливості, або інвестицій з залишкових 100 фунтів, які я тримаю на анонімному рахунку… Так, я не можу використовувати 92 фунти, які у мене є зараз. Можливо, у мене не буде доходу певний час.» —  з такими думками Клейн різко встав. Він спустився на перший поверх та почав читати різноманітні газети, які купив під час прогулянки.

У цих газетах часто з'являлися новини про нові винаходи та потреби у інвестиціях, або про те, що хтось бажає створити спільне підприємство з іншими для ведення певного бізнесу.

Клейн покладався на свої знання з Землі та його розуміння цієї ери, щоб уважно перебрати проєкти.

За 15 хвилин до третьої, він повернувся до своєї спальні, замкнув двері, опустив штори, та використав порошок Святої Ночі, щоб створити стіну духовності. 

Клейн зробив 4 кроки проти годинникової стрілки та увійшов у сірий туман. Він сів у крісло з високою спинкою, призначене для Блазня, перш ніж, наче у відповідь на молитву, розширити свою духовність та доторкнутись до багряної зірки, яка символізувала Сонце.

«Це одна з небагатьох речей в моєму новому житті, яка не змінилась…» — неочікувано зітхнув він.

...

На території за межами міста Срібла, в навівзруйнованій сіро-чорній вежі. 

Дев’ять членів патрульного загону були зібрані навколо палаючого багаття, балакаючи про їхній досвід за останні декілька днів.

Також там були декілька членів інших команд, які захищали периметр, готові до будь-яких можливих нападів з пітьми.

Багато Потойбічних міста Срібла ціною власної крові засвоїли урок:

«Увесь час, завжди будь насторожі. Чудовиська в пітьмі з легкістю можуть опинитись позаду тебе!»

Вночі, коли частота блискавок була низькою, необхідно було підтримувати вогонь та світло. Надто велика можливість того, що як тільки їх повністю охопить темрява, вони зникнуть назавжди — ніхто не міг з впевненістю сказати, які жахаючі речі могли трапитись у повній пітьмі, тому що реальність знову і знову руйнувала межі їхньої уяви. 

Деррік Берг залишався стриманим та тихим, тихенько слухаючи своїх товаришів, які згадували про монстра, на якого вони наткнулись раніше. Це був гуманоїдний монстр з тілом, вкритим очима.

Щоб покінчити з чудовиськом, їхній патруль заплатив високу ціну: п'ятеро людей отримали поранення, двоє з них – важкі.

Неочікувано, зір Дерріка помутнів, після чого він відчув себе оточеним густим сірим туманом.

У невідомому далекому місці, в глибинах сірого туману, розмита фігура сиділа у древньому кріслі з високою спинкою, дивлячись зверху вниз на нього:

— Приготуйся до зібрання.

Голос Блазня пролунав у вухах Дерріка, але жоден з його напарників не звертав уваги на це.

Відвівши погляд та поспостерігавши за площею протягом більше 10 секунд, Деррік відійшов до самого краю вогню, сперся на стіну, та зробив вигляд ніби він спить. 

З того моменту як хлопець дізнався, що Рада шести та старійшина Ловія не могли дізнатись про існування пана Блазня, він почав вірити, що якщо не буде бездумно робити натяки, то зможе тихенько відвідувати зібрання клубу Таро над сірим туманом, навіть під сторонніми поглядами.

Бекленд, район Імператриці.

Виправдовуючись, що вона виснажена, Одрі повернулась до своєї спальні. 

Вона приборкала своє хвилювання, аби не почати ходити взад і вперед; натомість, дівчина спокійно сіла на ліжко, очікуючи виклику містера Блазня.

«Батько був зайнятий спілкуванням з іншими членами Парламенту щодо запропонованої заяви, і охоронець-Потойбічний не ходить постійно за мною по п’ятам. Дякувати Богині; моє життя нарешті повернулось до норми! Два тижні минуло, містер Повішений вже повинен був підготувати гіпофіз дорослої райдужної саламандри... Скоро я просунусь до восьмої послідовності!» — подумала Одрі з блискучими очима. 

Для неї, це було ще більш захоплюючим та вартим нетерплячого очікування, аніж нагорода в тридцять тисяч фунтів та велика плантація ціною щонайменше 8000 фунтів!

Нарешті вона побачила знайомий ілюзорний багряний сплеск, що линув до неї, як приливна хвиля, накриваючи її.

На древньому на вигляд судні. 

Алджер Вілсон замкнув двері капітанської каюти та сів позаду секстанта та суднових журналів. Він запам’ятовував зміст товстої купки листків перед собою.

Після завершення розслідування, отримавши нагороду від вищих ешелонів влади, чоловік без жодних докорів сумління покинув метушню Бекленда і повернувся в море, везучи з собою пачку таємно скопійованих сторінок щоденника Розеля.

«Після засвоєння зілля Штурмана, я зможу нормально просуватись. У мене є достатньо вкладів, щоб виторгувати формулу та інгредієнти... Однак, це розкриє той факт, що я знаю про ‘метод дії’. В цьому є переваги та перешкоди...» — Алджер похитав головою, несподівано відволікшись.

В цей момент він відчув поклик Блазня. Його розум неочікувано пригадав лице віце-адмірала Урагана Кілангоса, чия плоть та кров швидко гнили, а шматки його лиця злазили з черепа.

Алджер інстинктивно опустив голову, дозволивши багряній хвилі охопити його.

Над сірим туманом, всередині палацу, схожого на резиденцію велетня. 

З активованим Духовним зором, Клейн оглянув Справедливість, Повішеного та Сонце, щоб підтвердити їхній теперішній стан.

Одрі вже була готова радісно усіх привітати, коли неочікувано побачила Повішеного перед нею, який показував, що хоче щось сказати:

— Містере Блазню, цього разу я отримав дев’ятнадцять сторінок щоденника Розеля.

— Ось, мені слід подякувати вам, що ви надіслали вашого послідовника, аби допомогти мені позбутись Кілангоса. Ці сторінки щоденника будуть компенсацією від мене!

«19 сторінок? Непогано...» — Клейн не говорив багато про послідовника,  натомість, легко посміхнувшись:

— Це і є принцип рівноцінного обміну.

«Як і очікувалось від містера Блазня... Піратський адмірал з містичним предметом виявився для ‘Нього’ нічим... Судячи з усього, про мою частину винагороди можна не згадувати... Цікаво, як багато Потойбічних високої послідовності містер Блазень має серед своїх послідовників...» — Одрі почала використовувати ‘Він’, ‘Нього’ або ‘Його’ для позначення Блазня, навіть не усвідомлюючи цього.

Почувши відповідь Блазня, Алджер покірно сказав: 

— Межа моєї теперішньої пам’яті лише шість сторінок. Будь ласка, дозвольте мені передати їх вам на подальших зборах.

— Без проблем, —  Клейн, який був оточений густим сірим туманом, легко кивнув.

Сонце Деррік подивився на сторінки, які появились перед Повішеним, дуже зацікавлений змістом щоденника.

Після свого минулого досвіду він вірив, що предмети, які цікавили пана Блазня, однозначно зберігали багато таємниць.

Хлопець подивився на пані Справедливість і, побачивши, що вона не має наміру задавати питання, обережно підтримав тишу.

Незабаром шість сторінок щоденника були готові та опинились у руках Клейна.

Одрі та інші почали тихенько чекати. Вони вже звикли до такого.

Клейн подивився вниз та прочитав першу сторінку:

«16-те грудня. Я зміг встановити контакт з нещасним, який потрапив у шторм та загубився в пітьмі.» 

«Нарешті, з’явилось продовження однієї з минулих сторінок щоденника...» — Клейн був у захваті і зосередився сильніше

«Чоловік назвався містером Двері, і намагався навчити мене складному та важкому ритуалу. Він хотів, щоб я допоміг йому повернутись в реальний світ та пообіцяв виконати три моїх прохання.»

«Невже він думає я дурний? Я прожив вже більше шістдесяти років за два моїх життя. Він думає, я не зможу зрозуміти, що це звичайна маніпуляція, підготовлена злими богами та дияволами?»

«Але історія Четвертої епохи, яку він описував, була справді цікавою.»