Перекладач: arcctg із команди «Смаколики»
[П.п.: «Смаколикам» виповнюється 3 роки! Усім дякую за підтримку!]
— Гаразд, — Крестет Цезимир кивнув і нахилився вперед. — Тоді присягнись на Священному Артефакті.
Сказавши це, він нахилився, щоби підняти сріблясту валізу біля своєї ноги.
«Священний Артефакт? Той самий Священний Артефакт, який приніс титул Меча Богині?» — Клейн із цікавістю спостерігав за діями диякона.
Крестет поставив валізу на коліна, його темно-зелені очі миттєво потемніли.
Він здійняв руку й натиснув. Кришка сріблястої валізи, що нагадувала футляр для скрипки, раптом розчинилася і відступила, як відплив.
Водночас Клейн відчув, як світло навколо нього потягнулося вперед, наче його поглинала валіза.
Окрім світла класичних ламп, що вишикувалися вздовж стін, а також сріблястого сяйва, яке спіраллю звивалося всередині валізи, кабінет алхімії занурився в непроглядну темряву. Видовище було вкрай дивним.
*Па!*
З виразним звуком Крестет Цезимир відкрив валізу, демонструючи білосніжний кістяний меч, що лежав усередині.
Так, кістяний меч. Щойно Клейн побачив його, то інстинктивно зрозумів, що основним матеріалом клинка є кістка!
Короткий меч безшумно випромінював чисте біле сяйво в непроглядній темряві кімнати, наче місяць, що висів високо в небі, або маяк посеред шторму.
Його поверхня здавалася чистою і бездоганною, але придивившись уважніше, можна було помітити шари символів та піктограм глибоко всередині. Ці таємничі візерунки перепліталися, формуючи тіло меча.
Клейн подивився на священний меч і раптом зрозумів, що не може відвести погляд!
Його погляд притягувався до меча, а карі очі помалу втратили свій блиск.
Крестет підняв валізу, змушуючи клинок змінити своє початкове положення.
Клейн миттєво вийшов зі свого трансу й нарешті звільнився від кошмару, якого не міг позбутися раніше.
Він перевів погляд убік і серйозно запитав:
— Ваша милосте, ви хочете, щоб я поклав руку на священний меч?
— Так, підходь, — голос Крестета звучав мелодійно, ніби він співав колискову пісню.
Клейн підвівся, усе ще дивлячись убік, і маленькими кроками рушив уперед. Оскільки було темно, він не міг розгледіти ані ніг диякона, ані його старих шкіряних черевиків.
— Стій, — спокійно промовив Крестет.
Клейн негайно зупинився і застиг на місці. Він кинув швидкий погляд на меч із чисто білої кістки краєм ока, перш ніж знову в страху відвести.
За допомогою цього погляду він нахилився і простягнув праву руку, точно поклавши її на лезо священного клинка.
Холод пронизав його шкіру і проник у свідомість. Відвертальні думки та почуття тривоги миттєво розвіялися, хлопець неначе опинився на даху в сільській місцевості, вдихаючи аромат врожаю і милуючись нічним зоряним небом.
— Повторюй за мною, — урочисто промовив Крестет.
— Добре, — Клейн кивнув.
Далі він почув, як диякон заговорив мовою Гермес.
— О, Богине Ночі, благородніша за зорі й вічніша за вічність.
— Присягаюся тобі своїм справжнім ім’ям і своєю духовністю.
— Я, Клейн, ніколи не розкрию деталей методу акторської гри тим, хто про нього не знає, починаючи із цієї хвилини.
— Якщо я піду проти цього, я прийму будь-яке покарання, яке ви вважатимете за потрібне.
— Будь ласка, будьте свідками моєї присяги.
Клейн зібрався з думками і склав присягу мовою Гермес, слідуючи за дияконом Цезимиром.
У нього виникло невиразне відчуття, що між ним і далекою істотою встановився зв’язок за допомогою меча з білої кістки.
Прибравши праву руку, хлопець намалював на грудях багряний місяць.
— Хвала Богині!
— Хвала Богині! — Крестет усміхнувся і вклонився у відповідь.
Одразу після цього він закрив кришку валізи й із силою натиснув на неї правою рукою.
Темрява миттєво відійшла, а світло від ламп знову заповнило всю кімнату.
Клейн помітив, що чорні очі диякона Цезимира знову набули свого звичного чорнувато-зеленого кольору.
Він повернувся до свого стільця, нахмурився і спантеличено запитав:
— Метод акторської гри?
Крестет прочистив горло. Не відповідаючи прямо на запитання, він усміхнувся і сказав:
— Ти можеш відчувати себе трохи збентеженим і не розуміти того, що я збираюся тобі сказати, але я не можу пояснити, чому це так, бо це стосується таємниць Церкви.
«Ти матимеш право знати їх лише коли станеш архієпископом або високопоставленим дияконом…» — Клейн подивився на Цезимира й додав внутрішньо, перш ніж диякон встиг це сказати.
— Тобі буде дозволено знати тільки після того, як ти станеш основним членом Церкви, наприклад, архієпископом або високопоставленим дияконом, — підкреслив Крестет.
Клейн стримано кивнув.
Крестет поставив сріблясту валізу на місце і схрестив ноги.
— За свою довгу історію Церква мала чимало поколінь геніальних Потойбічних, які поступово знаходили спосіб не втратити контроль над собою.
— І в основі цього методу лежить назва зілля. Вона має не лише вирішальне значення, але і є ключем.
Подивившись на задумливий вираз обличчя Клейна, Крестет продовжив:
— Ми зрозуміли, що назви зілля вказують на певну групу, і ця група має свій власний підхід і діє унікальними способами. Простіше кажучи, є набір правил, які йдуть із назвою зілля, різні правила для різних зіль. Коли ми чітко дотримуємося цих правил, ризик втрати контролю зводиться до мінімуму.
— Подібно до моїх принципів Провидця? — скориставшись нагодою, запитав Клейн.
«Це пояснення не таке просте і зрозуміле, як те, що я дав Справедливості та Повішеному…» — Клейн тихо розкритикував.
— Так, — Крестет дав ствердну відповідь. — Коли ми дотримуємося правил зілля, ми стаємо дедалі більше схожими на групу, яку описує назва. Іншими словами, ми граємо ту професію, на яку вказує нам зілля. Це і є метод акторської гри. Слід пам’ятати, що духовність кожної людини особлива, неповторна. Попри те, що люди, які спожили одне й те саме зілля, повинні дотримуватися основних правил, завжди існують певні варіації, які є унікальними для кожної окремої особи. Таким робом, досвід інших людей може слугувати лише орієнтиром.
«Це той момент, який я не усвідомлював…» — подумав Клейн, а тоді щиро сказав:
— Дякую, що повідомили мені. Я це запам’ятаю.
Крестет усміхнувся.
— Це досвід, набутий поколіннями.
— Після використання акторського методу ми не лише опановуємо зілля, але й перетравлюємо його так само, як їжу. Коли ти повністю перетравиш зілля, ти відчуєш унікальне таємниче відчуття, розумієш?
— Розумію. «Перетравлення», цей термін вельми доречний, — Клейн удав, ніби глибоко замислився.
Після того, як Крестет пояснив метод більш детально, Клейн, зваживши свої слова, запитав:
— Ваша милосте, оскільки назва зілля є не тільки основою, але і ключем, то як перші Потойбічні отримали їх? Я чув, що вони були записані на Богохульній Скрижалі?
— Так, це правда, — відверто відповів Крестет, — але на Богохульній Скрижалі були записані стародавні найменування. Назви, які ми використовуємо сьогодні, були частково отримані з божественних одкровень. Деякі з них також були закріплені досвідом самих Потойбічних.
Клейн повільно кивнув. Він стиснув губи й запитав:
— Ваша милосте, якщо метод акторської гри настільки ефективний, чому Церква не розповість про нього кожному Нічному Яструбу?
— Як я казав, це є таємницею Церкви. Ти зрозумієш причину цього, коли станеш архієпископом або високопоставленим дияконом, — незворушно відповів Крестет.
— Гаразд, повертайся нагору і скажи решті Нічних Яструбів, щоб спускалися по одному. Я маю провести останній етап перевірки.
«Це для того, щоб Фрай та інші не розголосили метод?» — подумав Клейн, підводячись. Після цього він попрощався, дотримуючись етикету Нічних Яструбів.
Хлопець пройшов коридором і піднявся сходами, повертаючись до охоронної компанії «Блекторн». Біля входу до підземелля він побачив Данна, який курив люльку.
Усміхнувшись, Клейн узяв на себе ініціативу і сказав:
— Проблем більше не повинно бути. Його милість сказав мені повідомити Фрая та інших, щоб вони спустилися на розмову з ним.
— Так, це останній крок. Це означає, що проблем не виникло, — Данн відклав люльку й попрямував до кімнати відпочинку, щоб розповісти решті.
Дивлячись, як Фрай і Сіка спускаються до підземелля, Клейн раптом дещо згадав. Поспіхом він промовив:
— Капітане, чи збираємося ми покликати Роял, яка охороняє ворота Чаніс, і Леонарда, який спостерігає за психлікарнею? О, і Кенлі, у якого перерва.
Данн завмер і потер своє чоло.
— Я забув…
Він на мить замовк, після чого засміявся.
— Але справа не повинна бути надто складною. Одна з переваг перевірки високопоставленим дияконом полягає в тому, що не потрібно надсилати телеграму до Святого Собору або займатися громіздким обміном листами. Він може на місці ухвалити рішення і передати тобі формулу зілля Клоуна, а також основні інгредієнти.
— Це не так вже й погано, — Клейн не міг стримати своє нетерпіння.
…
Минуло півтори години. Коли Кенлі вийшов із кабінету алхімії з виразом обличчя, сповненим здивування, Клейна знову викликали вниз. Він вдруге зустрівся з високопоставленим дияконом, Мечем Богині, Крестетом Цезимиром.
Цього разу диякон із золотисто-каштановим волоссям та чорнувато-зеленими очима вже не сидів. Натомість він стояв, дозволяючи підвальному вітерцю розвіювати його чорний плащ.
Комір Крестета стояв високо, ховаючи його підборіддя в тіні.
Він подивився на Клейна й усміхнувся.
— Нічний Яструбе, Клейне Моретті, я оголошую іменем Богині, що ти пройшов перевірку Святого Собору.
— Вітаю. Враховуючи твої досягнення, ти можеш відразу просунутися до 8 Послідовності!
