Нічний кошмар

Виснажений Клейн розвіяв стіну духовності, дозволивши прохолодному вітру повіяти йому в обличчя. Аромати трав та дерев, принесені вітром, оживили його.

Він потер руками теплий Запечатаний Артефакт 3-0782 і зітхнув про себе.

— Хто б міг подумати, що в цій емблемі міститься крапля божественної крові? Мушу припустити, що експерти з Церкви Вічно Палаючого Сонця, напевно, намагалися знайти цей предмет у минулому, але не змогли...

Витягнувши шию, Клейн не наважився спробувати інші ідеї, прикріпивши Священну емблему Мутованого Сонця на вітрівку.

Його рука намацала ланцюжок і дістала срібний кишеньковий годинник з виноградним листям. Він відкрив його і побачив, що до приходу Колекціонера Трупів Фрая ще близько години.

«Мені потрібні два сірники, щоб підняти повіки... Це побічний ефект мого досвіду на межі смерті!» У Клейна не було інших ідей. Все, що він міг зробити, це дістати з маленької потайної кишені невеличку металеву пляшку. Він відкоркував її й підніс до носа.

Різкий запах суміші м'яти та дезінфекційного засобу швидко проник у ніс, викликавши у Клейна мурашки по шкірі. Його органи чуття здригнулися, змусивши його тимчасово забути про втому.

Він дізнався рецепт цього місива від Колекціонера Трупів Фрая. Воно називалось Олією Келаґе і могло допомогти людині ігнорувати сморід гнилявих трупів, а також освіжити й прояснити розум.

Наступна година була схожа на тортури. Клейн час від часу ходив, і його кілька разів вкусили комарі з лісу.

Нарешті він побачив чорнявого, блакитноокого Фрая, який виходив з міста у вітрівці та з тростиною в руках.

Хоча Фрай все ще був схожий на живий труп, Клейн відчув, що дивиться на свого рятівника. Він прикрив рота і позіхнув, від чого його очі наповнилися сльозами. Він підійшов до нього і дістав з кишені Запечатаний Артефакт 3-0782.

— Що сталося? — запитав Фрай, дивлячись на бліде обличчя напарника.

Клейн зітхнув і відповів:

— Я щойно відпрацював свою зміну біля воріт Чаніс минулої ночі й погано спав вранці, тому я дуже втомився.

Він не став продовжувати й змінив тему розмови.

— Моя зміна через чотири години?

— Через сім годин. Капітану не потрібно спати, — Фрай взяв Священну емблему Мутованого Сонця.

«Я радий, що комусь подобається засиджуватися допізна...» Клейн кепкував з капітана собі під ніс. Він попрощався з Фраєм і попрямував до міста.

Повертаючись до готелю, він знову дістав кишеньковий годинник і перевірив час.

«Хм, на десять хвилин раніше, ніж ми домовлялися... Яка приємна людина...» Клейн засміявся і пішов швидше. Він повернувся до готелю і відчинив напівзакриті двері. Під поглядом боса хлопець піднявся на другий поверх і зайшов до своєї кімнати.

Зачинивши двері, знявши пальто і черевики, він не вмиваючись впав на ліжко.

За кілька секунд його дихання стало важким, а згодом довгим і спокійним.

Уві сні Клейн повернувся на Землю, де грав у гру, яку він ще не пройшов. Зліва від нього стояла кола й тарілка з гострими курячими крильцями. Праворуч — миска з рисом, гірка спаржа та м'ясний суп.

Він не любив просто їсти гіркі бамбукові паростки, але полюбляв їх додавати у суп зі шматочками м'яса. Відсвіжний смак і невелика кількість жиру в м'ясі були надзвичайно апетитними, ідеально доповнюючи рис.

З гарним соусом він міг би з'їсти додаткову миску рису!

Щойно Клейн зібрався насолодитися вечерею і продовжити свою гру, як сон знову змінився, явивши йому внутрішнє планування вулиці Нарцисів 2.

Клейн раптом насторожився, усвідомивши, що спить.

Він побачив себе за обіднім столом, з примірником газети Щоденний Тінген в руці. Перед ним стояла тарілка томатного супу з бичачого хвоста, смажені на сковороді баранячі відбивні, картопляне пюре і пшеничний хліб.

Він підсвідомо повернувся, щоб подивитися на двері, як раптом помітив фігуру, що стояла за вікном вітальні й мовчки дивилася всередину будинку!

Клейн був шокований. Він одразу впізнав сіроокого Данна. Половина його обличчя була притиснута до вікна, коли він мовчки спостерігав за людьми всередині.

«...Капітане, ви можете не лякати людей уві сні? Це у вас такий спосіб грати роль Нічного Кошмару?» Подумав Клейн, знаходячи гумор у своєму роздратуванні. Він зачерпнув шматок тушкованого м'яса і поклав його до рота.

«Ах, це ж я готував!» Він зітхнув про себе і зрозумів, чому раптом насторожився уві сні й чому зникла сцена із Землі.

Ви, звичайно, усвідомите, якщо хтось увірветься у ваш сон!

У цю мить Данн відійшов від вікна, штовхнув двері будинку й у своїй чорній вітрівці мовчки підійшов до Клейна.

Він зняв капелюха і кивнув, перш ніж сісти. Капітан Нічних Яструбів не став церемонитись, узяв столове приладдя і швидко з'їв томатний суп із бичачого хвоста, баранячі відбивні та пшеничний хліб, що стояли на столі.

Клейн ошелешено дивився на це, не розуміючи, що робить капітан.

— Фу, — Данн задоволено видихнув і показав Клейну великий палець.

Потім він дістав люльку і сірник, перш ніж зробити дурманну затяжку.

Випустивши дим, він підвівся, взяв капелюха і вклонився, перш ніж покинути будинок та сон.

— ... — Клейн дивився в спину капітану, не в змозі зібратись з думками.

Він опустив погляд на порожні тарілки й підсвідомо хотів відтворити їжу, яку щойно з'їли.

Але цього разу ні томатний суп із бичачого хвоста, ні баранячі відбивні, ні картопляне пюре не з'явилися в його сні.

«Вони були повністю "поглинуті"? Невже Нічний Кошмар здатен на таке?» Клейн розчаровано смикнув губами, безпорадно подумавши: «Отже, метою капітана було не дати мені повечеряти уві сні? Це вже точно був кошмар... Цей спосіб грати роль Нічного Кошмару, безсумнівно, дуже креативний...»

Він розсміявся і вийшов із країни снів, знову заснувши.

Наступного ранку о пів на п'яту ранку Клейн, який не мав іншого вибору, як прокинутися раніше, випив кави, з'їв тост з беконом та поспішив за місто, щоб змінити Данна.

О сьомій годині вони приготувалися вирушати назад до Тінгена.

Ще не було й десятої, коли вони прибули на вулицю Заутленд 36. Фрай сів за друкарську машинку після того, як Данн, найбільш енергійний з них, повернув Запечатаний Артефакт 3-0782 назад за ворота Чаніс. Він скористався тим, що клерки ще не прийшли, щоб написати звіт про місію і заявки про відповідні відшкодування.

Клейн подивився на це збоку, переконавшись, що все, що він витратив, було враховано в списку, включно з матеріалами, які він використав для відлякування жуків і комарів.

Додому він повернувся не одразу, бо зашифрованим листом домовився про зустріч з лікарем Декстером о першій годині дня в узгодженому місці.

«О третій годині на мене чекає зустріч Клубу Таро... Чому у боса таємного товариства таке виснажливе життя?» Подумав Клейн. Він подрімав дві години в кімнаті відпочинку Нічних Яструбів, щоб відіспатися.

Він не турбувався про те, що забуде знання, отримані минулої ночі, адже інформацію можна було відновити за допомогою ворожіння. Він боявся, що знехтує існуванням цієї інформації й навіть втратить здатність ворожити. Тому перед сном він ще раз пригадував ці відомості, щоб закріпити їх у пам'яті.

Це також було причиною того, чому Клейн робив щотижневий аналіз і реорганізовував всю інформацію, якою він володів.

Після обіду хлопак подивився на кишеньковий годинник і вийшов з охоронної компанії Блекторн до стрілецького клубу на вулиці Заутленд 3.

Штовхнувши двері, Клейн увійшов до приймальні, але не попрямував одразу до стрільбища, що належало Нічним Яструбам. Замість цього він знайшов місце в холі й терпляче почав чекати з чорною тростиною в руці.

Місце, де вони з Декстером домовилися зустрітися, було у стрілецькому клубі на вулиці Заутленд!

Вони узгодили це за допомогою написання листів. Щоразу, коли Клейн хотів зустрітися з ним, він писав доктору Декстеру Гудеріану від імені члена сім'ї пацієнта і запитував про особливу хворобу під назвою дисоціативний розлад ідентичності. У своєму листі Клейн використовував різні способи згадування терміну Глядач, а також крапки чорнилом, щоб підтвердити свою особу. У листі також побіжно згадувався час зустрічі.

Щодо місця побачення, то вони вже домовилися про це під час першої зустрічі. Якщо Клейн вважав, що є потреба змінити місце, він згадував про це при особистій появі.

Коли Декстеру Гудеріану потрібно було побачитись з нетермінових питань, він міг надіслати листа до пабу «Гонча» або до стрілецького клубу. Одержувач позначався як містер Хорнаціс і Клейн забирав його у визначений час.

У термінових ситуаціях він міг передати листа безпосередньо власнику пабу «Гонча», Райту, і згадати про «пошук найманців». Таким робом, Райт, який був периферійним членом Нічних Яструбів, негайно передасть листа до охоронної компанії Блекторн.

Зачекавши деякий час, за кілька хвилин до першої години увійшов Декстер.

На ньому був чорний шовковий циліндр і добре підібраний смокінг. В руках він тримав тростину, інкрустовану сріблом, а на обличчі мав окуляри в золотій оправі.

Декстер пройшовся клубом, не привертаючи уваги, і побачив Клейна, який злегка кивнув йому. Потім він відвів погляд і підійшов до стійки, вміло подав заявку на доріжку і взяв напрокат пістолет.

Це був не перший його візит.

— Мале стрільбище № 7, 3 солі за годину. Плата за оренду револьвера — 1 солі 7 пенні на годину. Шість набоїв, — швидко задовольнив його прохання адміністратор.

Після того, як Декстер підтвердив, що час становить 1 годину і заплатив 10 солі, він узяв револьвер з додатковими набоями й за фасилітатором пройшов до відповідного стрільбища.

Клейн почекав ще п'ять хвилин, перш ніж повільно підвівся. Він узяв тростину і, підійшовши до малого стрільбища № 7, постукав у двері.

Вони зі скрипом відчинилися в крихітну щілину. Декстер спочатку обережно озирнувся, а потім повністю відчинив двері.

Клейн одразу ж увійшов і закрив за собою.

— Добрий день, містере Декстер, — сказав він, дістаючи купюру в 10 солі й простягаючи її іншій стороні.

— Ми не дозволяємо нашим партнерам нести додаткові витрати.

«Тому що я можу вимагати відшкодування...» Додав він у своєму серці.

Декстер не відмовився. Він прийняв готівку і запитав:

— Містере Моретті, чому ви хотіли зустрітись зі мною?