Чи не отримав я забагато, чи це збіг обставин, але я взяв більше, ніж мені належало.
Чатинка померла прямо на моїх очах, хоча правильніше сказати — вона померла ще вчора.
П’ючи з горла алкоголь, я сидів з автоматом у руках і, витираючи сльози з очей, приставив його до підборіддя та заплющив очі.
«Бах, бах!»
???: Відчиняйте, ми опечатуємо ваш будинок.
Прохрипівши з закритим ротом, я відкинув автомат убік і підійшов до дверей. Там стояло троє — жінка та двоє невідомих.
Пістолет за поясом — у цій ситуації він мій друг і...
Відчинивши двері, мені тикнули документи в руки й на мої запитання відповіли вимогами. Двоє чоловіків почали тиснути на мене, мовляв, підписуй, або на тебе чекають великі проблеми з законом.
Я не хотів сперечатися, а сусідня квартира праворуч уже була опечатана.
???: У нас немає часу стояти тут. Або ви негайно підпишете, або поїдете з цими чоловіками у відділок, або, в крайньому випадку...
Вона не встигла закінчити, давши моєму страху домалювати межу «крайнього випадку». Посміхнувшись, я подивився на них і взяв папери.
Трей: Крайній випадок? Можливо, ви тут скоро ляжете.
???: Що ти там пиз***в?
Діставши пістолет, я побачив, як вони відступили на крок назад.
???: Мужик, не тупи — у тебе будуть проблеми з законом.
Трей: Ручку.
Вона акуратно протягнула мені ручку і відійшла назад. Я поставив папір на тумбочку й переглянув його. Там було написано, що я не маю права виходити під час карантину та чи згоден я дотримуватися правил.
Підписавши, я протягнув їм папір і посміхнувся.
Трей: З людьми треба простіше бути. Гарного дня.
Мені стало смішно, а один із чоловіків підштовхнув двері, щоб їх закрити. Я замкнувся на ключ і побачив у планшеті, як той тримається за серце та махає головою — це ще більше мене розсмішило. Сміючись, я витер сльози, які вже самі текли з очей.
Закривши всі замки та засуви, я повернувся на диван. Ще до цього я накупив алкоголю, швидкої їжі та блоків сигарет. Я вирішив не давати собі вільної хвилини — пити й працювати. Це була моя єдина втіха після всього, що сталося сьогодні.
Хайл був задоволений роботою — жодної помилки. Я був як п’яний майстер, хоча часом доводилося стояти головою під краном, щоб протверезіти й не впасти.
Я був як п’яний майстер і за цілий день знайшов межу, коли я ідеально працюю, а зайві думки не лізуть завдяки алкоголю. Це був чудовий стан. Але все ж одна думка промайнула — що станеться, якщо вояки не справляться?
Я отримав усе, що потрібно, щоб вижити, але доля любить рівноцінний обмін, і...
Я заплакав знову. Це всього лише страшний сон, треба просто прокинутися. Просто прокинутися...
Лігши на другому поверсі, я лежав і так і не побачив сну, доки не заснув сам, навіть не помітивши цього. Хоча люстра, на яку я дивився годину, була красивою — ми вибирали її разом.
Розбудив мене вже зранку будильник, а Хайл написав, що сьогодні вихідний, що мене не порадувало.
Спершу я подумав, що все це справді був сон, доки не побачив сповіщення про застереження уникати натовпів.
Піднявшись, я подивився на себе в дзеркало й побачив, що всі вільні кімнати забиті мотлохом. Треба все розібрати якнайшвидше — я не хотів сидіти й думати, бо думки не просто додавалися, вони як мурахи розбирали по шматках цукровий кубик моєї свідомості, доки той не зникне зовсім.
Я зібрав усі тренажери й розмістив їх у спеціально виділеній зоні, де міг спокійно займатися на першому поверсі — там було чотири на чотири, загалом вісім різних штук: універсальний блок і ще дещо, я про це вже й забув.
Я розбирав старий мотлох, заносив нове, встановив новий телевізор — з кращою роздільною здатністю та вдвічі більший. Намагався не сидіти на місці. Коли все було зроблено, я почав займатися до знемоги, доки ледве руки підіймав.
Потім сидів, грав у ігри, які давно хотів спробувати. Інтернет у мене ще працює, ще є щетина. Я шукав будь-який привід, аби не потрапити в зону впливу думок. Побрився, потім поголився повністю, лишивши лише волосся на голові та брови — це було тупо й дивно, але я був зайнятий.
Хайл написав, що такими темпами я на премію потягну. Хоч дав вихідний, я працював і як кодер, і як дизайнер. У мене повно графічних планшетів і вміння малювати, тож я сидів і працював, відволікаючись на інші справи, аби робота не набридала.
Підключив нові морозильники, розкидав по них усе, що треба. Перекури, робота — але я так довго не витримаю.
Засидівся до третьої ночі — ці два дні були насиченими, але пора спати.
