Тао Вень з лякаючою швидкістю прийняв той факт, що він потрапив в роман. Зрештою, для такого сироти-інтроверта було краще потрапити кудись, ніж безглуздо померти. Навіть якщо його нове тіло жадає вбити імператор. Зрештою, у нього є цей вірний слуга. І, поки Тао Вень не порушуватиме природний плин речей, він не має втрапити у халепу... однак його все ще хвилювала проблема з активністю та пасивністю в сексі.

— Як твоє тіло? — м'яко спитав Тао Вень.

До того, як вони переспали, у принца та таємного охоронця були досить гарні стосунки. Та і з колишнім імператором принц добре ладнав — інакше таємній охороні не назначили б його захист. Нещодавня історія з батогом — перший раз, коли принц вдався до насилля. Однак, зважаючи на те, що рани таємного охоронця заживали дуже швидко, принц увійшов у смак і став все частіше його бити, скочуючись шляхом покидьком.

— З цим слугою все гаразд, господарю, — відповів Сяо Ер з незворушним виразом обличчя.

Тао Вень не повірив, адже чітко відчував від нього запах крові та ліків. Він пам'ятав, як принц, прийшовши до тями та виявивши, що провів ніч з чоловіком, сто разів відшмагав охоронця як покарання.

— Лягай спати та відпочивай.

Сяо Ер впав на коліна.

— Цей слуга не посміє!

— Встань!

Тао Вень сів на ліжку.

— Господарю, ляжте, у вас застуда... — підхопився Сяо Ер, але, схоже, вирішивши, що забагато собі дозволяє, закрив рота та опустив голову.

— Тоді чому б нам не лягти разом? — спитав Тао Вень, задоволений його турботою.

Він не збирався мучити себе питання, чи кохав охоронець минулого імператора. Тепер, коли вже він став принцом, який завжди робив все, що в голову стукне, то триматиметься цієї ролі! А щодо людини, яка постійно слідкує за принцом та може щось запідозрити... Що ж, він в тілі принца та має його спогади. Чи наважиться хтось спробувати його вбити?

Мертвий принц та мертвий вірний пес, — ймовірно, той сценарій, який так жадає побачити імператор. У Тао Веня вже був план на цей випадок. А стосовно кохання вірного пса: поки той не надумає покинути його, все буде гаразд. Насправді Тао Вень не дуже через це переймався.

— Цей слуга не сміє!.. — подав голос Сяо Ер, все ще стоячи на колінах.

Комусь тільки пряника подавай, а є люди, на яких працює тільки батіг...

— Це наказ! — суворо повторив Тао Вень.

Сяо Ер слухняно ліг на ліжко.

Оглянувши власне тіло, Тао Вень переконався, що не має серйозних пошкоджень, а тоді взявся вивчати таємного охоронця, що лежав поруч. Сяо Ер лежав весь напружений, і від цього йому стало некомфортно.

— Сяо Ер, я краще ставитимуся до тебе.

— Як цей слуга сміє!.. — знову почав він.

Тао Вень почувався щасливим.

В пам'яті все ще був безлад, від якого паморочилося в голові, тож чоловік заплющив очі, збираючи спогади до купи. Ліжко було достатньо великим, аби Тао Вень, що ніколи не спав разом з кимось, не відчував дискомфорту. До того ж він навіть не подумав, що щось не так, тому й не був пильним щодо таємного охоронця, який лежав поруч.

Сяо Ер же, навпроти, був напруженим та пильним через поведінку свого господаря. Принц не був поганою людиною, але й доброю — також. Раніше цей чоловік поводив себе так, ніби ненавидить його, тож Сяо Ер вирішив, що не показуватиметься тому на очі без абсолютної потреби. А зараз він запрошує лягти в одне ліжко?.. В ту мить, як принц прийшов до тями, він точно бачив в його очах презирство й огиду, а зараз... Ні, він, певно, надумує. Він лише таємний охоронець принца. Все що Сяо Ер робить — заради нього. Цього достатньо.

Переваривши всі спогади принца, єдине, що хотів Тао Вень, — це викрикнути «от негідник!»

Мало того, що він під дією афродизіаку накинувся на іншу людину, так прийшовши до тями, він ще й повів себе як сволота! Відданий песик-шоу попри рани привів його назад до палацу, а перше, що зробив принц — відшмагав його! І навіть думав про страту!

Тао Веню стало зле. Він раптом усвідомив, в наскільки ж поганому стані зараз був Сяо Ер. Чи використав він якісь ліки?

Чоловік сів та з суворим виразом обличчя потягнувся до одягу Сяо Ера, щоб перевірити стан його ран, однак, зустрівшись поглядом з охоронцем, несвідомо пом'якшав.

Серце Тао Веня шалено билося в грудях... Треба швидше вилікувати його рани, аби втратити цноту!

Далі

Розділ 4 - Спрацювало

Тао Вень дав Сяо Еру купу ліків і наказав тому лишитися в його кімнаті, та й сам, звісно, теж був там, аби відновитися. Тао Вень потроху відчував, як його мораль сходить нанівець. Він взагалі не соромився того, що збирався робити з Сяо Ером. Кілька разів його взагалі підмивало просто кинути чоловіка на ліжка і зайнятися сексом. — Ну ж бо, Сяо Ере, я нанесу ліки, — тримаючи в руках кращі палацові ліки, вмовляв він високого чоловіка навпроти. — Господарю, моя рана вже зцілилася. Не потрібно дарма витрачати на неї ліки, — відповів той, стаючи на коліна. — Хіба це даремна витрата, якщо ти їх використаєш? До того ж хіба я не наказав тобі лягти? Правда була в тому, що рана загоїлася тільки на половину. Однак Тао Веня, який ніяк не міг отримати бажаного сексуального вдоволення, це не дуже хвилювало. Він зняв з Сяо Ера одяг, наніс ліки та помасажував плечі... — Сяо Ере, ти знав, що ці ліки дуже корисні для ран? Вони можуть навіть шрами звести. — Господарю! Це ж ліки, які Його Величність подарував господарю! Як сміє ваш слуга використовувати їх для себе?.. — Сяо Ер підхопився з ліжка і впав на коліна. — В-вашому слузі не потрібно зводити шрами... І як його м'який голос міг звучати настільки нажахано? — Це наказ! Лягай! — накинувся на нього Тао Вень. Звичайно, подібні сцени нанесенням ліків не обмежувалися. Приблизно те саме відбувалося під час їжі. — Нумо, Сяо Ере, ми можемо повечеряти разом, — всміхнувся Тао Вень. — Господарю, вашому слузі буде достатньо звичайного хліба, — незворушно відповів чоловік. — Га? Там же зовсім немає поживних речовин. Сідай, поїмо разом. — Господарю, слуга не сміє сидіти за одним столом зі своїм паном.. — Це наказ! Сядь і поїж! Найскладнішим, певно, було купання. — Сяо Ере, потри мені спину! — Сяо Ере, ти занадто грубий, ніжніше. — У тебе добре виходить, Сяо Ере. Можеш також помити спереду. — Сяо Ер? Чому ти такий тихий? Боже, у тебе кров з носа! Щиро кажучи, Тао Веню це дуже подобалося. Єдине що, більшість часу йому доводилося неймовірно стримуватися, адже він вирішив спершу зблизитися з Сяо Ером, перш ніж тягнути того в ліжко. Але чи не настав час зробити наступний крок? Принаймні тепер в погляді Сяо Ера з'явилася впевненість. Коли починати, як не зараз? Вітряної безмісячної ночі Тао Вень покликав з дахових балок Сяо Ера, щоб той ліг спати. А тоді посеред ночі непомітно забрався на нього. — Сяо Ере, ти ж щодня мене супроводжуєш, так? — Так. — І знаєш все, що стосується мене, хіба ні? — Так... — Я бачив, як ти на мене дивишся. Я тобі подобаюся, чи не так? — Ваш слуга знає свій злочин! — Не знаєш, бляха! Ти знаєш, чому я відшмагав тебе після того разу? — Ваш слуга не знає. — Твій господар хотів, аби ти був зверху, а ти що?! Віддав мені свою цнотливість! Як думаєш, я, курва, злий?! — Тао Вень сміливо дістав мастило, яке заздалегідь підготував, і сказав: — Не думаєш, що варто мені це компенсувати? Сяо Ер був спантеличений. Тоді саме принц взяв на себе ініціативу. Чому ж тепер події тієї ночі звучали з вуст принца зовсім інакше? Так багато всього змінилося... Але так було краще. Він віддавав перевагу теперішньому принцу, хай там яка була причина його раптових змін.

Читати


Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!