Вподобання

Безнадійні студенти, які не змогли дати гарні відповіді на закриті питання, зазвичай намагатимуться врятувати своє становище у відкритих. У цьому випадку, якими б не були відповіді, — негативними чи позитивними, — вони лишалися анонімними, що давало повну свободу слова та почуття безкарності. Похвала Шуана потонула серед сотні таких самих, і швидко лишилася без уваги Чан’ї.

— Гм… — перегорнувши сторінку, Чан’ї зупинився, аби прочитати нову відповідь: — «Голос професора під час лекцій звучить дуже… сексуально»?

Авдиторія вибухнула сміхом. Деякі навіть не посоромилися присвиснути.

— Хто це написав? — Чан’ї окинув поглядом студентів, його погляд лише на якусь зайву мить затримався на Шуані.

Шуан раптом відчув ніби йому наставили роги.

Дідько Цей безсоромний коментар написав не він.

Його особиста оцінка була дуже серйозною, дуже професійною, дуже шанобливою.

Якби він знав, що так можна, він написав би «У професора до біса сексуальні кубики преса під сорочкою».

— Професоре, — дівчина зі зловмисною посмішкою піднесла руку і викрила свою сусідку по парті: — Це Анна написала.

Здійнявся гамір.

Чан’ї глянув на Анну та глибоким голосом сказав:

— Дякую, — а тоді пожартував: — Гадаю, варто продовжити використовувати цей тон голосу, щоб спонукати студентів уважніше слухати лекції.

Спонукати, бляха.

Шуану захотілося жбурнути в Чан’ї ручку.

Він і далі говорив цим тоном. Трясця, який професор стане привертати увагу студентів таким спокусливим голосом? Жодної професійної етики…

Щойно лекція завершилася, Шуан моментально спакував свої речі та пішов.

Таким вже був менталітет безнадійних студентів: вони самі погано давали собі раду,  але при цьому ще звинувачували інших у тому, що ті занадто успішні.

Дорогою до бібліотеки, він злісно друкував Чан’ї повідомлення:

Я засмучений

Чан’ї тільки-но повернувся до офісу в корпусі розробки інформаційних ресурсів і вже збирався було йти до конференц-зали на зустріч. Глянувши на повідомлення Шуана, він відповів:

Чому ти засмучений?

Тін Шуан: Дівчина сказала, що у тебе сексуальний голос. Хіба ж ти не радий?

Чан’ї був у доброму гуморі, тому надрукував:

Ні.

Тін Шуан: Ха

Тін Шуан: Не вірю

Від професора постійно чутно якісь побрехеньки.

Бай Чан’ї: Я справді нещасний

Бай Чан’ї: Відтоді як побачив, що ті два варіанти обрало аж 0 людей.

Кілька секунд екран лишався незмінним, а тоді з’явилося «Тін Шуан друкує…»

Чан’ї зайшов до конференц-зали та зайняв місце.

На екрані досі «Тін Шуан друкує…»

Чан’ї заглушив сповіщення та відклав телефон, від самого початку зустрічі кутики його губ лишатись припіднятими. Сьогодні декілька студентів аспірантури мали презентувати результати своїх періодичних досліджень.

Через деякий час від початку презентації біля проєктора, Еліас невпевнено запитав:

— Професоре, щось не так?

— Ні, будь ласка, продовжуйте.

За дві хвилини Еліас знову зупинився:

— Професоре, з чого ви смієтеся?

— Я не сміявся, — відповів той, миттєво зробивши незворушний вираз обличчя.

По завершенню зустрічі, Чан’ї знову перевірив свій телефон. На заблокованому екрані виднілося кілька рядочків сповіщень:

[58 хвилин тому] Тін Шуан: Ну… Тоді ми квиті, гаразд?

[42 хвилин тому] Тін Шуан: …Чи не гаразд? 

[41 хвилин тому] Тін Шуан: Якщо не гаразд… Сьогодні… Можемо… Двічі?

[41 хвилин тому] Тін Шуан: Можеш робити… Все що захочеш

[39 хвилин тому] Тін Шуан: Ем… І те, від чого я відмовився минулого разу… Я зроблю це

[23 хвилин тому] Тін Шуан: Гаразд, тричі! Але не більше!

[1 хвилину тому] Тін Шуан: Татусю…

[Щойно] Тін Шуан: Баю Чан’ї, я злий

Чан’ї глянув на повідомлення та посміявся.

Бай Чан’ї: Нумо пообідаємо опівдні.

Шуан, який тільки-но заявив, що злиться, миттєво відповів :

Сексуальний професоре, цей покірний слуга купить все, що ви забажаєте.

Бай Чан’ї: Я буду те саме, що йти.

Тін Шуан: Тебе хочу

Написавши це, Шуан раптом відчув, що не може без сорому дивитися на екран. Надто вже це було грайливо.

Бай Чан’ї: Приходь.

Звісно, професор і сам анітрохи не поступався.

Знову, опівдні, на даху корпусу розробки інформаційних ресурсів.

Літо було у повному розпалі.

Вони з’їли сендвічі та, стоячи біля огорожі, насолоджувалися прохолодним вітерцем.

Тепер на підвищені біля огорожі жив кактус, який Шуан кілька тижнів тому притягнув сюди й відтоді доглядав. Про його існування ще ніхто крім цих двох не знав.

Поївши, вони завжди палили та струшували попіл в горщик до кактуса.

— Слухай, я раптово придумав цікаву ідею щодо організації наших таємних любовних інтрижок, — Шуан повертів в руках кактус. — Коли ти не на даху, став горщик на підлогу. А якщо можеш піднятися, став на підвищення біля огорожі. Тоді, проходячи повз корпусу я підійматиму голову і, завбачивши кактус, знатиму, що можу піднятися, щоб побачитися. Що скажеш?

По-перше, Чан’ї не сподобалося формулювання «таємні любовні інтрижки». По-друге:

— А нащо тоді телефони?

Шуан замовкнув і через деякий час, вкотре усвідомивши рівень свого IQ, відповів:

— …Точно.

Очевидна різниця у рівні їх інтелекту також нагадала Шуанові про те, що при оцінці курсу 78 студентів обрали «занадто важко» та 42 — «відносно важко» при оцінці курсу. Студенти також вважали що очікування Чан’ї були зависокими.

Ці дані продемонстрували наявну проблему.

Донедавна, коли Шуан побачив повідомлення Ґо Піна «Нічого не має значення, якщо ти не зможеш випуститися», то хотів обговорити з Чан’ї долю тягарів людства. Але судячи з сьогоднішніх результатів оцінювання, ними були не просто мала частка студентів з того групового чату, а увесь курс.

Та бути такого не може. Бо якщо так, значить все людство складалося з одних тільки таких «тягарів».

— Баю Лаобане… — Шуан дістав ще одну цигарку та запалив. — Хочу обговорити з тобою важливе питання.

Ну ось знову. Цей хлоп справді любив перетворювати обідню перерву на допит, під час якого відверто та сміливо витягував з професора будь-яку цікаву йому інформацію. Такими темпами Шуан перетворить їхнє побачення на повноцінний семінар.

— Тіне, я сподіваюся, що ти усвідомлюєш, що прямо зараз я не твій професор.

Тримаючи цигарку, Шуан сперся на огорожу та глянув вдалечінь. Весь його стан пашів молодістю та самовпевненістю.

— Баю Чан’ї, я також сподіваюся, що ти розумієш, що будь-якої миті, коли я захочу, аби ти був професором, ти професор. А якщо я хочу чудовисько, то ти чудовисько.

Чоловік й сам вже звик.

— Гаразд, кажи, — розсміявся Чан’ї.

— Ви, зачинателі людства… що ви думаєте про тягарі людства на кшталт нас? — і перш ніж Чан’ї встиг відповісти, Шуан продовжив: — Баю Лаобане, я знаю, що ти був неймовірним з самої молодості, але далеко не всі такі ж, яким був ти. Ні, гадаю, таких людей майже немає. Після сьогоднішнього перегляду оцінок ти теж мав би зрозуміти, що більшість людей всього-на-всього посередні. І я зараз кажу не лише за себе. Щобільше, я розумію твою позицію, але я хотів про це поговорити, бо все думав…

Шуан замислився на довгий час, щоб зібрати докупи те, що хотів сказати.

— Знаю, ти турбуєшся про людство. Але якщо вже ти так турбуєшся про мільярди людей, чому не можеш так само потурбуватися про якихось 120?

Чан’ї навіть бровою не повів.

— Як ти можеш знати, турбуюся я про вас чи ні?

Шуан озирнувся на чоловіка, його погляд ледь не благав.

— Я хотів сказати, що ти можеш ставитися до нас… ні, не враховуючи мене, ти й так дуже добре до мене ставишся. Але я думаю, що ти можеш ставитися до них краще. Серйозно.

— І де ж я погано до них ставлюся? — спокійно спитав Чан’ї.

— Я не казав, що ти ставишся до них погано… — Шуан побоявся, що Чан’ї не так зрозуміє. — Просто подумав… Що ти можеш бути трошки лояльнішим, трошки більше пояснювати, робити це трошки повільніше… Не бути таким суворим…

Чан’ї теж запалив. Він рідко сам починав палити.

— Тіне, знання не можуть схилитися, щоб стати доступнішими людям. Люди завжди вимушені ставати навпочіпки, аби їх здобути. Я не підтримую зниження стандартів лише тому, що студенти не здатні їх досягнути. Це шлях до занепаду. І я не хочу, щоб він почався тут.

— А, ні, можливо я не так виразився… — Шуан почухав голову та ще трохи подумав, перш ніж мовити: — Ти наполягаєш на високих очікуваннях та складних іспитах. Ти пояснив це минулого разу, і я розумію твою мету. Сенсу був у тому… Що я вважаю, що тобі варто сильніше намагатися допомогти їм виправдати твої очікування. Так, не знижувати свої очікування, а саме допомагати більшій кількості людей їх виправдати.

Чан’ї усміхнувся.

— Тіне, мої ресурси обмежені. Моя робота не обмежується лише викладанням. Я не можу вчити всіх так, як я навчаю тебе.

Це сильно засмутило Шуана. Весь його ентузіазм зійшов нанівець, і тепер він просто стояв, похмуро курячи.

Після довгої павзи, він нарешті заговорив:

— Тоді… Ти просто дивитимешся на те, як такій величезній кількості людей не вдасться випуститися?

— Кожен має три можливості скласти іспит. Якщо хтось провалить їх всі, значить цей шлях їм не підходить.

— Але не у всіх є стільки часу, і не кожен настільки щасливий, що може просто обрати інший шлях, якщо з цим не складеться…

— Ти знав, що у майже всіх німецьких наукових та інженерних факультетів відсоток відрахувань вище 40? Відсоток відрахувань з магістратури відносно невеликий, проте багато магістрів не здатні випуститися. Тож вони обирають для себе інший шлях або нішу. Це нормально.

— Знаю… Але… Можливо, через те, що я завжди вчився у навчальних закладах, звідки випускалася більшість учнів, мені здається, що саме так і має бути… І лише невдахи не можуть випуститися.

— Тоді, як гадаєш, з вас, випускників, всі люблять сферу, в якій опинилися?

— …Ні. Багатьом вона не до душі.

— Тоді хіба той, хто продовжує робити те, що йому не до душі, не ще більший невдаха?

Шуана це вразило.

— Високий рівень прохідності лише спонукатиме більше людей неохоче лишатиметься в цій сфері. В той час як низький рівень прохідності лишатиме лише найбільш підхожих для цього людей.

Починаючи цю розмову, Шуан збирався переконати Чан’ї, але тепер почав сумніватися у своїй позиції.

Він також був серед тих багатьох, кому не подобалася поточна сфера діяльності.

— Тоді хіба той, хто продовжує робити те, що йому не до душі, не ще більший невдаха… — тихо повторив Шуан.

— Раніше я не думав, що вподобання такі вже важливі, — Чан’ї погладив Шуана по голові та промовив у самого вуха хлопця: — але після того, як зустрів тебе, більше так не вважаю.

________________
Прим. Maids: Нам терміново потрібні редактори! Якщо ви хочете спробувати свої сили або вже маєте досвід, пишіть в телеграм (https://t.me/NAH_v1p3r).