4.8 км!

Чан'ї сидів у своєму кабінеті та переглядав план завтрашнього заняття. Дослідження та промислові технології не стоять на місці, тому й матеріали до лекцій теж необхідно весь час оновлювати. Чан'ї звик вносити правки за день до заняття.

Його телефон лежав осторонь на беззвучному режимі. Закінчивши правки, він перевірив наявність нових повідомлень.

Мороз: І часто ти забуваєш краватки в чужих будинках?

Чан'ї усміхнувся і коротко відповів: 

Такого ще не траплялося.

Незабаром після цього надійшло нове повідомлення: 

Тоді не хочеш якось забути краватку в мене вдома?

Це флірт? Чи варто розцінювати це як запрошення?

Чан'ї ніколи раніше не користувався такими застосунками й не фліртував з чоловіками, що вже казати про отримування запрошень подібного характеру. Він замислився, не знаючи, як відповісти. З одного боку одразу погоджуватися бажання не було, з іншого — не хотілося здатись неввічливим.

Подумавши, він надрукував:

Я подумаю про це.

Мороз: І що це означає?

Цикл: Це означає, що ми ще про це поговоримо.

Мороз: Надішли мені голосове.

Мороз: Раптом захотілося почути твій голос.

Чан'ї виконав прохання:

— Що тобі сказати?

Юнак відповів так само:

— Розкажи... чим зараз займаєшся.

— Протираю свої окуляри.

— То ти носиш окуляри? І що робитимеш далі?

Відкриваючи ноутбук, Чан'ї відповів:

— Перевірятиму електронну пошту.

— Відповідаєш на листи? В таку-то пізню годину?

— Звичка.

— Такий відданий роботі... Хах, знаєш, я в цьому семестрі якраз проходжу курс у якогось професора-маніяка. Написав йому зранку, а він так мені й не відповів.

Чан'ї увійшов до пошти та перевірив кілька листів, перш ніж відправити Морозу відповідь: 

— Професори — люди зайняті. Я не здивуюся, якщо він ще тиждень відповідатиме.

Мороз же надіслав цілий монолог:

— Проблема в тому, що заняття проходять у понеділок та у середу вранці. Завтра друге заняття, і якщо він сьогодні не відповість, я навіть не знатиму, чи йти на пару. От скажи, що він за збоченець такий? Лише через те, що я не прийшов на перше заняття, сказав проходити курс наступного року. Я йому навіть довідку показав. Якби це не було обов'язковим предметом, гадаю, на його курс ніхто б і не ходив! Професор — тупий віслюк, бісить — просто слів немає! Величезний відсоток просто завалює цей курс. Хто взагалі захотів би його добровільно взяти?!

Вислухавши це, Чан'ї помітив листа від студента, на ім'я Тін Шуан. 

Лист був сповнений щирості, і його основним мотивом було: «Професоре, благаю, дайте другий шанс! Я справді хочу відвідувати ваші лекції!»

Чоловік подивився на підпис листа, потім на переписку з Морозом на екрані. Тоді ще раз прослухав повідомлення, яке щойно отримав.

…що це за збоченець такий?... гадаю, на його курс ніхто б і не ходив!... цей професор — тупий віслюк, бісить — просто слів немає!... хто взагалі хотів би його добровільно взяти?..

Що за збоченець такий... збоченець... хто взагалі хотів би добровільно його курс взяти… тупий віслюк… бісить...

Чан'ї зайшов на сторінку Мороза, натиснув на три крапки у правому верхньому кутку та обрав опцію «видалити та заблокувати користувача».

На екрані з'явилося повідомлення.

«Ця людина — ваш ідеальний збіг♡~
Ви впевнені, що хочете заблокувати цього користувача і видалити контакт? Якщо ви видалите його, історію ваших повідомлень також буде стерто».

Чан'ї вже збирався натиснути «ОК», але раптом передумав.

Він повернувся до чату і втретє переслухав повідомлення. Потім зняв окуляри та взяв серветку до рук. Ретельно протираючи лінзи, він уважно прослухував голосове ще раз.

А тоді одягнув окуляри, і куточки його губ підвелися в посмішці.

Він відповів: 

— Довідку від лікаря? Тобі вже краще?

— Ой, та я не хворів зовсім! Просто проспав з похмілля.

А потім Мороз надіслав ще одне повідомлення:

— Скажи, якщо цей придурок не відповість на мого листа, гадаєш, варто завтра піти на заняття і благати його особисто?

У Чан'ї смикнувся куточок рота: 

— Можеш спробувати.