— Я... — Шуан зашарівся, опустив очі та втупився собі під ноги.

Кохати тебе... Кохати? Кохати! Він сказав, що я йому подобаюсь!

Думки вирували в його голові, мов ті феєрверки.

— Ти... Всі чоловіки середнього віку так висловлюються? Ти зізнаєшся у своїх почуттях чи перевіряєш мене? Настільки подобається влаштовувати людям іспити?

В погляді Чан'ї промайнув смішок.

— Що, не знаєш відповіді на це питання?

Шуанові очі зблиснули. На його розпашілому обличчі засяяла радість, коли він усвідомив, що його симпатія взаємна.

— А що такого складного у цьому питанні? Звісно ж я оберу перший варіант.

І неважливо яким би був другий варіант, він знав, що не помилиться, обравши перший.

Чан'ї з усмішкою глянув на нього.

— Що, більше не звинувачуватимеш мене?

Звинувачуватимеш...

Шуан вирішив, що варто бути справедливим. Хіба тоді в кафе він не готовий був віддати чоловікові всі десерти та напоїти найкращою кавою?

Зрештою він мав визнати, що справа була зовсім не в горезвісній справедливості, просто він боявся, що їхні стосунки зведуться до звичайної угоди між викладачем та студентом.

А оскільки Чан'ї він також подобається... то до біса справедливість!

— Тоді просто знай міру... і все буде гаразд, — Шуан притягнув його до себе, щоб поцілувати, і наступної ж миті їхні губи зіткнулися.

— І яка ж міра? — спитав Чан'ї низьким голосом.

— М-м... — Шуан задихався від грубого поцілунку. — Сам виріши... Навіть якщо почуття затоплять тебе по саму маківку, вони ж не зможуть затопити весь світ, правда?

— Мг, зрозумів, — в його голосі чулася усмішка.

Вони трималися за руки і цілувалися, але навіть розірвавши поцілунок не відпустили рук.

— Нумо розважимося? — нерозважливо запропонував Шуан.

— Ми ж на вулиці, — жартівливо зауважив чоловік.

— Так ні ж! Ходи сюди! — хлопець потягнув Чан'ї назад до велосипедної стійки у дворі і, діставши ключі, розімкнув замок. — Ми можемо проїхатися велосипедом до центру, щоб розвіятися. Я ще ніколи не їздив туди в таку пізню годину!

У цей момент Шуан раптом зрозумів свого брата Венцзя. Десята вечора — найкращий час, аби кудись сходити зі своїм хлопцем. Хіба можна витрачати його на сон?

— І як ми туди поїдемо одним велосипедом?

— Я повезу тебе, — безтурботно відповів Шуан.

— Тут заборонено їздити вдвох на одному велосипеді, ти не знав?

— А... — він теж раптом згадав про це. — Тоді... краще буде поїхати машиною...

Спостерігаючи за трохи розчарованим виразом хлопця, Чан'ї запитав:

— Хочеш закластися?

— Закластися?

— Ставлю на те що в таку годину дорожна поліція не працює, — чоловік сів на велосипед і, розв'язавши краватку, повісив її на ручку велосипеда. А тоді, розстібнувши кілька ґудзиків сорочки, усміхнувся Шуанові: — Сідай.

— Ти...

Від його усміху хлопцю затьохкало серце. Зрілий чоловік раптом вирішив побешкетувати, хіба тут встоїш?

Сідаючи за ним, Шуан поцікавився:

— Бай Лаобан вирішив пуститися берега на старості років?

— А що, не можна? — озирнувшись, зі сміхом спитав Чан'ї.

Обвиваючи його талія руками, хлопець кинув:

— Звісно можна. Чому б і ні?

Вони знали, що в майбутньому вони ще матимуть купу можливостей, аби влаштували набагато кращі побачення. Але це буде колись іншим разом, не сьогодні. Деякі моменти можливо пережити лише раз. Наприклад, милування прекрасним пейзажем або солодку млосність від шаленого стукоту серця.

Виїхавши з двору, велосипед покотився доріжкою до центру міста. Об одинадцятій вечора перехожих на вулиці майже не було, та й випадкові машини зустрічалися їм нечасто. Багато світлофорів було вимкнено.

Кущі і дерева по обидва боки від них навесні та влітку розросталися з особливою пишністю. Їхнє розкішне листя важко хилилося над їхніми головами.

— Гей, повільніше!.. — крикнув Шуан на вітер, і Чан'ї одразу зменшив швидкість.

Коли вони проїжджали під вишневим деревом, Шуан зірвав на ходу гілочку незрілих вишень — зовсім невеликих, ледь порожевілих, і зовсім не схожих на великі червоні вишні, які можна було купити в супермаркеті.

Він відірвав одну, недбало витер її та підніс до губ людини, що сиділа попереду.

— Вона брудна? — з усмішкою скривився Чан'ї, але все одно відкрив рот і з'їв її.

— Солодка? — спитав Шуан.

— Солодка.

Шуан відірвав ще одну і без жодних побоювань закинув собі в рот.

— А-а-а, кислятина! Неймовірно кисла!

Губи Чан'ї вигнулися в усмішці.

— Але та, яку з'їв я, і справді була доволі солодкою.

— Тоді їж їх усі! — Шуан підніс решту вишень до губ чоловіка. — Швидше їж! Вести велосипед дуже важко, тому це все тобі.

— Не стану, я ж сам зголосився, — розсміявся Чан'ї.

— Тоді хіба що ще одну, — хлопець наполегливо запхав ягоди йому у рота.

Чан'ї з'їв вишню, яка була настільки кислою, що від неї зводило щелепу, і поцілував Шуанову руку.

— Ти з мене просто знущаєшся.

— Це хто ще з кого знущається? — всміхнувся Шуан та знов оповив його талію руками.

Чан'ї глянув на його руки.

— Гей, хлопче, а чим це ти витер вишневий сік?

— Я не захопив із собою серветки...

Чан'ї витягнув з кишені хустинку і простяг йому. Шуан витер пальці і сховав ту до кишені.

— Поверну, коли виперу, добре?

Велосипед звернув з доріжки на галявину, серед якої була невелика стежка, де машинам було заборонено їздити. Це був найкоротший шлях до центру міста. По боках від стежки не було ані ліхтарів, ані будинків. Перед ними розкидувався широкий простір, а над головою — зоряне небо, наче гігантський церковний купол.

Світ навколо тонув у нічній тиші.

У такт погойдування велосипеда Шуан тихо заспівав:

— Du bist das Beste was mir je passiert ist*. Es tut so gut wie du mich liebst. Vergess' den Rest der Welt, wenn du bei mir bist...

*[1] Пісня Silbermond — Das Beste.
Переклад: Ти — найкраще, що зі мною траплялося. Як добре, що ти мене кохаєш. Я забуду про весь світ, якщо ти зі мною.

Він уперше почув цю пісню, коли тільки приїхав на навчання до Німеччини, і пам'ятав лише ці чотири рядки. Проспівавши їх, він раптом подумав про їхнє значення:

— Не надто сентиментально?

— Мг, є трохи, — тихо розсміявся Чан'ї.

Шуан гадав, що той спростує його слова, а не погодиться з ним. Зашарівшись, хлопець сказав:

— Тоді ти заспівай щось не настільки ліричне.

— Гм, щось менш ліричне? Зараз згадаю.

«Подивимося, що ти заспіваєш», — подумав Шуан.

Задумавшись, Чан'ї відкашлявся та з серйозним низько заспівав:

— Wacht auf, Verdammte dieser Erde, die stets man noch zum Hungern zwingt!

Шуан готовий був розкритикувати хоч яку пісню Чан'ї не обрав би, але почувши перші рядки, він нестримно розреготався. Чорт! В якому столітті Чан'ї народився? У такий щасливий і солодкий момент він справді заспівав німецьку версію «Інтернаціоналу»? «Вставай, прокляттям затаврований весь світ голодних та рабів»!

Так, Бай Лаобан дійсно сентиментальним не був аж жодною мірою!

Шуан так реготав, що велосипед під ними почав тремтіти. Чан'ї проспівав ще кілька рядків, доки на нього й самого не напав сміх:

— Все! Більше не співатиму!

Все ще сміючись, Шуан підбурював:

— Ні-ні, ти продовжуй! Я запишу на телефон і поставлю собі на будильник, — він дістав телефон із кишені. — Готовий записувати.

— На будильник? — перепитав чоловік.

Тін Шуан підніс телефон ближче до його губ:

— Ага, поставлю твій спів як мелодію будильника і тоді точно щоранку прокидатимуся з усмішкою. Готовий? Три, два, один...

Чан'ї повільно і зі смаком тричі повторив німецькою:

— Тіне, вимушений з жалем повідомити тобі, що ти не склав іспит у цьому семестрі.

Тремтячим пальцем він вимкнув запис. На екрані з'явилося: «Зберегти запис?»

Він натиснув кнопку «Ні».

____________
Прим. Maids: Нам терміново потрібні перекладачі! Якщо ви хочете спробувати свої сили або вже маєте досвід, пишіть в телеграм.