287км!

У понеділок, о 9:45 ранку Бай Чан'ї закінчив перше заняття з робототехніки та вилетів до Лейпцигу за академічним обміном.

Повечерявши зі своїми колегами, він чекав на Мен Южун у саду готелю.

— Привіт, — вона підійшла ззаду і сіла навпроти. — Давно не бачилися.

Чан'ї підняв руку, підкликаючи офіціанта, та замовив два келихи Cuba Libre. Южун перебила його, попросивши офіціанта замінити один коктейль на чорний чай. Чан'ї теж не хотів пити, тому попросив і йому принести каву з низьким вмістом кофеїну натомість.

Коли офіціант пішов, Чан'ї сказав:

— У тебе змінились смаки.

— Я вагітна, мені не можна алкоголь.

Чоловік лише глянув на її високі підбори крізь свої тонкі окуляри без оправи, але так нічого і не сказав.

— Твої смаки теж змінилися, — зауважила жінка.

— Мені ніколи не подобалися ні солодкі напої, ні пиво.

Южун на мить застигла, але одразу ж розуміюче розсміялася:

— У цьому весь ти. Усе життя можеш пити те, що не подобається.

— Подобається чи ні — не так вже й важливо.

— Я знаю, відповідальність перш за все, так? Ти все такий же впертий.

Южун несвідомо торкнулася нової обручки на своєму пальці. Колись там було зовсім інша каблучка. Якби вона випадково не знайшла куплений Чан'ї еротичний журнал з чоловіками, він би досі був її ідеальним чоловіком.

— Ще не знайшов собі хлопця?

Чан'ї ледь помітно насупився. Це слово все ще було для нього незвичним. Офіціант приніс замовлення, і чоловік зробив ковток своєї кави, перш ніж відповісти:

— Ні.

— Знаєш, — Южун взяла з таці маленький глечик і налила молоко в чай, — зовні він не зрівняється з тобою. Він не такий розумний, не такий уважний, не бере на себе стільки відповідальності за сім'ю. Але тільки з ним я відчуваю себе на своєму місці. Так дивно. Як не поглянь, ти прекрасний, але з тобою мені завжди чогось не діставало, завжди було відчуття, що щось не так.

Чан'ї всміхнувся на мить, але потім посерйознішав:

— Головне, що ти щаслива.

— А ти? — спитала вона.

— А що я?

— Які в тебе плани на майбутнє?

— Мені немає куди квапитися, — відповів він.

— Якби ти ще до весілля дізнався, що тобі подобаються чоловіки, то все одно одружився б зі мною?

Чан'ї тактовно промовчав.

Вона більше нічого не казала. Лише підняла чашку і зробила ковток чаю. На губах лишилося молоко, але жінка цього не помітила. Чан'ї мовчки протягнув їй хустку.

Южун взяла хустку і, побачивши вишите на білій тканині «Бай», відчула, як на очі навертаються сльози. Так, саме таким і був Чан'ї: завжди вчасно приходив на побачення, мав при собі хустинку на такі випадки, і хоча небагатослівний, аде дуже уважний. І від цих думок у неї по щоках, мов намистинки, покотилися сльози, поступово перетворюючись на потік.

— Я... — Южун схлипнула і замовкла. Тільки витирала очі хусткою, від чого вони почервоніли ще більше.

Чан'ї опустив погляд, аби не дивитися на її засмучене обличчя. Він нічого не питав, лише коротко зауважив:
— Це все гормони. Я розумію.

— Ні, — похитала головою і тихо відповіла. Навколо не було китайців, але вона все одно боялася, що їх підслухають. Адже про таке вголос не говорять. — Він зрадив мене… Після того як я завагітніла, він загуляв.

Чан'ї безмовно схилився до неї, щоб вона могла говорити ще тихіше. Жінка, крізь сльози розповіла все, що сталося.

Садом гуляв легкий вітерець. Южун трохи зморщила ніс і чхнула. Чан'ї зняв свій піджак і накинув на її плечі.

Южун, не втримавшись, схопила цю руку, що так дбайливо вкрила її піджаком. Зазирнувши йому в очі, вона сказала:

— Йому нічого не бракує… Але... Чому він... чому він просто не може бути таким, як ти?.. Навіть зрозумівши, що тобі подобаються чоловіки, то не став зраджувати. Чому він не може бути таким самим?

Чан'ї трохи помовчав, перш ніж відповісти:

— Всі люди різні. Але крім цього в мене більше нічого немає.

— Ні, це не так! Ти... Ти чудовий! Правда. Я… — Южун насилу стримала сльози. — Я мушу йти. Інакше скажу те, чого говорити не маю права.

Він і без пояснень знав, що жінка хотіла сказати. Вона боялася, що може на мить забутися і запропонувати почати все спочатку.

Южун сперлася на підлокітник ротангового крісла і встала. Чан'ї підтримав її й переконався, що вона безпечно встане на підборах, і тільки тоді відпустив її.

— Я відвезу тебе, — сказав він.

Вона усміхнулася йому і простягла ключі:

— Ти все такий же уважний, як завжди.

— Яким і маю бути. 

Вже їдучи з ним в машині, Южун спитала:

— Не хочеш знайти собі хлопця?

Можливо, через те, що вже вдруге за сьогодні чув від неї це слово, Чан'ї уже трохи звик до нього, тому відповів:

— Якщо знайдеться хтось підходящий.

— Швидше знайди когось, — попросила вона. — Не лишай мені жодного шансу.

Чан'ї мовчав, ніби розмірковував над її словами. І, загальмувавши на червоному світлі, нарешті відповів:

— Гаразд.

Южун відвернулась і втупилася у вікно. По її щоках покотилися сльози.

— Чан'ї, як ти думаєш, люди завжди шкодують про свої рішення, хоч би якими вони не були?

— Скоріше за все. 

І хоча він так не вважав, але не міг відповісти інакше.

— Тоді, ти теж шкодуєш про щось?

Чан'ї на рідкість довго думав над відповіддю.

— Так, я шкодую, що купив тоді той еротичний журнал. Не такі вже й гарні там чоловіки були.

Южун засміялася крізь сльози. Вона знала, що це був його спосіб підбадьорити її.

— Швидше знайди собі хлопця, — вона погладила обручку на пальці. — Соціальні мережі зараз такі розвинені, зробити це буде нескладно.

— Знаю, що нескладно. 

Вони знову зупинилися на світлофорі. У машині було душно, і чоловік розслабив краватку.

Южун здивувалася, помітивши, що Чан'ї так і не змінив пароль.

Чан'ї був зосереджений на дорозі, тому навіть не помітив, як вона взяла до рук його телефон.

Він довіз її додому і викликав собі таксі.

До готелю він дістався вже о пізній годині. Прийняв душ, накинув на себе лазневий халат і, одягнувши окуляри, почав розбирати електронну скриньку. Університетська пошта, листи від наукових видавництв, послання від організацій, що підтримують академіків, листи від студентів...

У наші дні студенти роблять помилки навіть при написанні пояснювальних. Який жах!

Чан'ї клацнув мишкою і відкрив відскановану копію медичної довідки, що була в пояснювальній. Запаморочення і температура — типові причини для відсутності на заняттях, які люблять вказувати сімейні лікарі. Він глянув на ім'я студента. Тін Шуан. Саме той китайський студент, який сьогодні був відсутній на заняттях.

Чан'ї чудово розумів своїх студентів. Тому він чемно відповів у листі, що студент, який пропустив перше заняття, не зможе відвідати наступну лекцію і йому доведеться починати курс спочатку аж в наступному квітні. В кінці він побажав швидшого одужання.

Розібравшись із поштою, Чан'ї збирався висушити вологе після душу волосся, як завібрував його телефон.

На екрані було повідомлення.

На відстані: «Вам поставили «вподобайку» 9 чоловіків. Погляньте на них»

Чоловік насупився і натиснув на повідомлення. На екрані висвітився застосунок «На відстані». І звідки тільки він взявся?

Переглянувши, коли було встановлено застосунок, він ще кілька хвилин вивчав його. Це виявилося застосунком для знайомств між чоловіками. Увійшовши до нього, Чан'ї помітив, що профіль у нього вже створено, і в профілі стояло те фото, що Южун зробила в машині. Його ім'я було Цикл. Чому Цикл?..

Він згадав, як Южун якось показала йому свій телефон і грайливо додала:

— Дивись, я так часто друкувала твоє ім'я, що тепер достатньо лише натиснути «С», і мій телефон одразу ж видає «Чан'ї».

*[2] Китайська клавіатура з латинськими літерами автоматично пропонує ієрогліфи відповідно до їх транслітерації. Чан'ї пишеться як chāng yì (昌意), тому при введенні вона набирала літеру С.

Згадавши про це, Чан'ї спробував зробити саме це. Можливо, тому що він друкував власне ім'я китайською, але телефон не запропонував нічого, крім «Цикл».

Йому це чомусь здалося кумедним.

Він згадав, що обіцяв Южун сьогодні ж поспілкуватися з кимось, тому без особливого бажання відкрив в застосунку «Швидкі знайомства». Чим більше він гортав фото хлопців, тим дивнішими вони йому здавалися. Чоловік вже хотів виходити з програми, коли побачив єдине нормальне фото.

Обличчя парубка приховувала напівтемрява. Він був одягнений у звичайну футболку та джинси. Було важко сказати, чи гарний він, але щось в цій фотографії було привабливе.

Наприклад, доволі симпатичні щиколотки, що виглядали з-під штанів.

Чан'ї переглянув його профіль.

Ім'я: М.
Тип: Універсал
Вік: 24
Зріст: 182
Вага: 70 кг
Статус: самотній
Відстань: 287 км

24 роки. Схоже, у них велика різниця у віці.

Чан'ї не збирався натискати на «байдужий», але й ставити «вподобайку» йому теж не хотілося. Тому він вирішив просто вийти з застосунку, висушити волосся і лягти спати.

Він не очікував, що в той момент, коли він майже закриє застосунок, з мокрого волосся впаде крапля води, ще й прямісінько на «закоханий»!

Чан'ї вже нічого не зміг вдіяти, а на екрані з'явилася хмара з сердечок і висвітилися два рожеві слова: «Ідеальний збіг!».

А слідом за цим з'явився напис: «Ц., вітаємо, ви з М. ідеально підходите один одному»!