Перегляд вистави

Ву Жво пам'ятав зі свого попереднього життя, що після складання іспиту та практики Ву Аньжвень почав вважати себе вищим за інших. Він також мав багато вимог щодо своєї майбутньої дружини. Мало того, що вона мусила бути з хорошого роду, вона також повинна була мати надзвичайну зовнішність та високий рівень вдосконалення. Тож для нього одруження з молодою дівчиною, яку він ніколи раніше не бачив, природно, було причиною конфлікту й незадоволення. До того ж клан Джван Цьовжон був меншим, ніж їхня бічна гілка родини Ву. Вже з цього моменту Ву Аньжвень відчув, що вона не придатна бути його дружиною.

 

Згодом Ву Аньжвень почув від когось, що Джван Цьовжон неймовірно потворна, і навіть роздобув її портрет. Переконавшись, що інша сторона настільки потворна, що на неї важко дивитися, він щодня шукав різні причини, щоб розірвати шлюб за домовленістю. Щоб зробити це, він навіть знайшов молодицю, яка приблизно відповідала його вимогам, аби стверджувати, що в нього був роман з нею.

 

Батько Ву Аньжвеня міг лише розірвати шлюб із родиною Джван, дозволивши йому одружитися з тією молодицею. На жаль, після одруження ці двоє не зажили блаженним життям, часто сперечаючись і сварячись. Вони проводили свої дні, нестерпно гніваючись одне на одного.

 

Проте через пів року Ву Аньжвень почув, що третій молодий господар Південного головного маєтку, Ву Чу, повернувся після успішної практики й готується через пів року одружитися із Джван Цьовжон із сім'ї Джван з міста Джвеньань.

 

Коли він дізнався про цю новину, він глузував з нього. Пізніше, у день весілля Ву Чу, коли він побачив схожі на квітку риси обличчя Джван Цьовжон, він так сильно пошкодував, що його кишки позеленіли. Ніколи у своїх мріях він не міг подумати, що поява Джван Цьовжон буде такою гідною й вродливою. У його очах його дружина мала виглядати саме так. На жаль, саме він зруйнував їхній шлюб, тож тепер Джван Цьовжон мала одружитися з його танді. Шкодувати більше не було сенсу.

 

Однак відтоді, як Ву Аньжвень побачив Джван Цьовжон, він почав марити нею. Те, про що людина думає вдень, сниться їй уночі. Ву Аньжвень думав про Джван Цьовжон вдень, тому й вона снилася йому. Мимоволі він навіть почав вигукувати ім'я Джван Цьовжон уві сні.

 

Коли дружина Ву Аньжвеня, яка спала з ним в одному ліжку, дізналася, що серце її чоловіка належить іншій, вона підняла величезний галас. Ву Аньжвень дедалі більше не міг терпіти таку дружину, і все більше прагнув Джван Цьовжон, яка була гідною та елегантною.

 

Одного разу Ву Аньжвень ненавмисно дізнався, що Ву Чу й Джван Цьовжон знали одне одного ще до того, як він і Джван Цьовжон заручилися, і що вони також були взаємно закохані. Він одразу ж пов'язав цю інформацію з тим випадком, коли дізнався новину про те, що Джван Цьовжон потворна, і здогадався, що цей інцидент, безумовно, був брехнею, яку навмисно поширив Ву Чу, щоби бути з Джван Цьовжон, і щоби Ву Аньжвень розірвав шлюб.

 

Чим більше Ву Аньжвень думав про це, тим більш імовірним це здавалося, тому він зіткнувся з Ву Чу, після чого ці двоє побилися. Після цього знадобилося не раз скористатися посередництвом голови клану Ву Бофана, перш ніж справу вдалося залагодити.

 

Але ніхто не знав, як все відбудеться в цьому житті.

 

Ву Жво дуже хотілося дізнатися результат, а коли він прийшов до тями, то вже підійшов до входу в крило третього поверху.

 

Штовхнувши двері й увійшовши всередину, він одразу побачив сцену внизу, їхнє крило було навпроти неї, тож це було особливо вдале місце.

 

Ву Жво задоволено сказав: 

 

— Це місце не таке вже й погане.

 

Ши Дзьов допоміг йому сісти на велике крісло, яке Ши Ї наказав театральному персоналу замінити рано вранці.

 

Ву Жво з деяким хвилюванням ляснув по сидінню поруч із ним, кажучи Хей Сюаньї: 

 

— Сідай тут.

 

Хей Сюаньї сів на сидіння й незацікавлено подивився на переповнений людьми перший поверх. Він злегка насупився, адже йому не подобалися такі живі видовища.

 

Ву Жво запитав його: 

 

— Ти раніше ходив до театру, щоби подивитися виставу, або ж запрошував трупу до маєтку?

 

У своєму попередньому житті він ніколи не бачив, щоб Хей Сюаньї дивився оперу. Зазвичай він завжди приходив і йшов сам, або проводив час у тихих і спокійних місцях.

 

— Ні.

 

Губи Ву Жво вигнулися в усмішці: 

 

— Я теж.

 

Незалежно від того, чи це було його попереднє життя, чи теперішнє, він ніколи не ходив до театру на виставу. Спочатку через те, що він був занадто товстим і з низькою самооцінкою та просто не хотів ходити в людні місця, де з нього сміялися інші. Після того, як він схуд, він навчався медицини від Ну Му. А ще пізніше він розкрив свою духовну енергію, тому витрачав свій час на вдосконалення. А оскільки глава родини Ву, Ву Бофан, вважав, що артисти мають низький статус, родина Ву також не запрошувала жодних труп, тому він ніколи раніше не дивився виступів.

 

Ши Ї представив Ву Жво програму вистав театру на цей день.

 

Ву Жво пробігся по ній очима. Назва другої опери в списку одразу привернула його увагу, адже вона називалася «Потворний та товстий сянґони». Слова «потворний» і «товстий» зробили його надзвичайно чутливим, і в наступну мить він запитав: 

 

— «Потворний та товстий сянґони»? Чому ця опера так дивно називається?

 

Ши Ї пояснив: 

 

— За словами хлопців з театру, це адаптація історії господаря й фужень.

 

Хей Сюаньї:

 

— …

 

Скроні на лобі Ву Жво шалено запульсували: 

 

— Я хочу побачити, про яку саме історію співатимуть у цій опері.

 

Незабаром почалася перша опера. Однак, оскільки його розум був зайнятий думками про другу, він не дуже вслухався, про що співалося в першій.

 

Коли почалася друга опера, Ву Жво та Хей Сюаньї випросталися й зосередилися на сцені.

 

Після початку опери на сцені спершу з'явився товстий оперний актор. Незалежно від форми обличчя чи тіла, він був дуже схожий на Ву Жво. Навіть одяг на його тілі був зроблений майже так само, як і звичайний одяг Ву Жво.

 

Після того, як товстун з'явився на сцені, він одразу ж впав. А впавши, він не зміг піднятися, чим одразу ж викликав бурхливий сміх у всіх глядачів.

 

Куточки очей Ву Жво сіпнулися.

 

Після цього на сцені з'явилася пара середнього віку. Товстун одразу ж заволав, що не хоче одружуватися, але його все ж таки змусили сісти у величезний весільний екіпаж й одружили з огидним чоловіком.

 

Побачивши це, Хей Сюаньї багатозначно поглянув на Ву Жво.

 

Ву Жво продовжував непомітно спостерігати за реакцією Хей Сюаньї, тому, природно, помітив його погляд, спрямований на нього. Він був одночасно присоромлений і розлючений: 

 

— Я ніколи не зчиняв такого галасу, як цей товстун на сцені.

 

Одруження з іншим чоловіком, не могло не викликати протестів. Він сперечався й влаштовував істерики, але ніколи не плакав, як жінка.

 

Очі Хей Сюаньї спалахнули веселощами, його погляд повернувся до сцени, і він легковажно промовив: 

 

— Знаю, ти так сильно хотів вийти за мене заміж, тож чому тобі плакати й метушитися?

 

Ву Жво: 

 

— ...

 

Він знав його стільки років, але вперше побачив, що в Хей Сюаньї така товста шкіра.

 

— Мені цікаво, от де ти навчився цього вміння «говорити сліпі слова з розплющеними очима»?

 

— Щойно навчився.

 

Ву Жво: 

 

— ...

 

В опері на сцені розповідалося про те, що після одруження життя цих двох чоловіків не було щасливим. Товстун часто сварився з потворним чоловіком, а згодом навіть закохався у вдову. Однак, як міг потворний чоловік дозволити власній дружині бути з іншою жінкою? Тож він видумав хитромудрий план, щоб змусити їх розлучитися, і вбив вдову. А коли товстун дізнався правду, він вирішив померти разом із потворним чоловіком.

 

Ву Жво так розлютився, що з силою вдарив по перилах: 

 

— Курва, хто вигадав цю історію, яка спотворює правду?

 

Ши Ї відповів: 

 

— Я чув від хлопців з театру, що ніхто не любить історії про обрізані рукави, тому кінцівку було адаптовано в такий спосіб, щоб догодити всім.

 

Хей Сюаньї примружився й кинув на нього холодний погляд.

 

Ши Ї відчув хвилю холодного поту по всьому тілі.

 

Цю оперу адаптував не він, який сенс на нього так дивитися?

 

— Я більше не хочу дивитися, – настрій Ву Жво був зіпсований цією виставою, тому він піднявся, щоб спуститися вниз разом із Хей Сюаньї.

 

Вони вдвох сіли в карету. Хей Сюаньї, який сидів навпроти нього, продовжував дивитися на Ву Жво примруженим поглядом.

 

Ву Жво відчував себе неспокійно через його холодний погляд, наче він був тим товстуном з вистави, який міг його зрадити: 

 

— Чого ти на мене так витріщився? Я не збираюся тікати з вдовою, як той чоловік з опери, а потім бути настільки дурним, щоб спричинити нашу спільну загибель.

 

У попередньому житті, як би сильно він не ненавидів Хей Сюаньї, у нього ніколи не виникало думки вбити його, чи розлучитися з ним. Хоча Жвань Джиджен і радив йому зробити це, але він лише посміявся над цією ідеєю.

 

Холодна аура навколо Хей Сюаньї відразу ж значно зменшилася, він притулився до сидіння карети й заплющив очі для медитації.

 

Ву Жво полегшено зітхнув.

 

Насправді в глибині душі йому було дуже цікаво. Якби він втік із кимось, як це зробив товстун у виставі, що б із ним зробив Хей Сюаньї. Чи зупинився б він на чомусь такому простому, як підступи, щоб змусити його й вдову розлучитися?

 

— Ах~~! – раптом зсередини театру почувся несамовитий і пронизливий крик великої групи людей, а за ним з'явився цілий натовп, що вибігав з театру.

 

— Що відбувається? – почувши крики, одразу ж запитав Ву Жво.

 

— Фуженю, все гаразд, – відповів Хей Ґань і поїхав геть.

 

Ву Жво: 

 

— ...

 

Не схоже, що все було гаразд.

 

На жаль, була зима, і завіси на кареті були заклеєні, тож не було можливості роздивитися, що відбувається ззовні. Зі звуків він міг лише зробити висновок, що за всіма, хто кричав, ніби гналися, тож всі вибігали й роз'їжджалися в каретах. Після цього зсередини театру донеслися звуки бійки.

 

Кінна карета Ву Жво віддалялася від театру все далі й далі, і він уже не чув жодних звуків.

 

Коли вони повернулися до маєтку Хей, Хей Сінь підійшов до них з усмішкою й повідомив: 

 

— Господарі, яйце зрушилося з місця.

 

— Яке яйце? – з цікавістю запитав Ву Жво.

 

— Велике біле яйце, яке ви народили, фуженю.

 

Ву Жво: 

 

— ...

 

Коли це він народив велике біле яйце?

 

Хвилинку, це ж не може бути те яйце, яке йому дав Дзі Сі?

 

Ву Жво запитав у Хей Сюаньї: 

 

— Ти зберіг те яйце?

 

О, добре, що вони його зберегли, хтозна, може, це яйце й справді його.

 

Хей Сюаньї попрямував до кабінету в житловому приміщенні.

 

Ву Жво поспішив слідом і, зайшовши в сусідню з кабінетом кімнату разом із ним, побачив велику ворону Ґвай, яка висиджувала яйце.

 

Велика ворона Ґвай побачивши, що увійшов Хей Сюаньї, поспішно підвелася, давши  йому змогу подивитися на велике біле яйце.

 

Хей Ґань обережно взяв яйце в руки й підніс його до Хей Сюаньї.

 

Хей Сюаньї поклав руку на біле яйце й використав свою духовну енергію, щоб оглянути ситуацію всередині. Після цього куточки його губ злегка скривилися, і він прибрав руку.

 

— Фуженю, вам теж варто поглянути на маленького молодого господаря, – усміхаючись промовив Хей Сінь, який йшов за ними.

 

Коли Ву Жво почув таке звернення, куточки його очей сіпнулися. Хей Сюаньї насправді не прийняв це велике біле яйце за свого сина, правда ж?

 

Він поклав руку на велике біле яйце й використав свою духовну енергію, відчувши живу істоту всередині. Тоді він побачив, що грудочка білої плоті, яка була раніше, насправді перетворилася на зародок, і це так налякало його, що він поспішно відсмикнув руку, запитавши в Хей Сюаньї: 

 

— Це... це дійсно те яйце, яке я тобі дав?

 

Як грудочка плоті всередині яйця стала плодом? Чи не надто страшно?

 

Однак, якщо яйце дійсно було дитиною, народженою яо, то грудка плоті, що перетворилася на дитину, також не була дивною.

 

Ву Жво подумав про це, і дещо зітхнув з полегшенням.

 

Наступного разу, коли Дзі Сі прийде до нього, він повинен запитати про це.

 

Хей Сінь поклав яйце назад у гніздо, дозволивши великій вороні Ґвай продовжити висиджування: 

 

— Приблизно через місяць маленький молодий господар зможе вилупитися.