Жвань Джиджен

Молодий господар Жвань? Жвань Джиджен?!

 

Очі Ву Жво миттєво почервоніли, вени в його очах вискочили одна за одною. Він більше не міг стримувати всю безмірну ненависть у глибині свого серця, вона виривалася назовні, бездумно і дико розкидаючись у ньому, неначе заспокоїться лише після того, як знайде точку виплеску. 

 

— Мол-молодий господарю, – Слуга виглядав так, ніби побачив злого привида. Він був настільки наляканий криваво-червоними очима свого молодого господаря, що у нього виступили сироти по всьому тілу.

 

Ґвань Тон, яка підтримувала Ву Жво, помітила, що той закам'янів, і занепокоєно запитала: 

 

— Сяо-Жво, що з тобою?

 

Ву Жво швидко заплющив очі, боячись налякати матір.

 

Він думав, що, оскільки минуло вже стільки днів після його переродження, він вже підготувався до зустрічі з цим покидьком Жвань Джидженем. Однак тепер, тільки-но почувши від слуги про «Молодого господаря Жваня», він уже не міг стримати свою жагу до крові.

 

Ні, він не міг просто так вбити Жвань Джиджена.

 

Зараз йому все ще доведеться покладатися на Жвань Джиджена, щоб знайти цю таємничу людину, і було б занадто легковажно відпускати його, якщо він так легко його вбив.

 

Ву Жво глибоко вдихнув і, розплющивши очі, сказав: 

 

— Мамо, я в порядку. Ви маєте піти провідати тата і подивитися, чи йому не потрібна допомога, я хвилююся, що він може не впоратися з усім самостійно.

 

Ґвань Тон все ще трохи хвилювалася: 

 

— А як щодо тебе?

 

— Звичайно, я піду до Джиджена. – Два ієрогліфи «Джиджен» були практично витиснуті з проміжків між зубами Ву Жво.

 

Ґвань Тон усміхнулася і сказала: 

 

— Ви вже давно не бачилися, тож гарно поспілкуйтеся.

 

— Угу.

 

Після того, як Ґвань Тон пішла, Ву Жво дозволив Ши Йову та іншим допомогти йому дійти до головної зали. Здалеку він побачив чотирьох особистих охоронців Жвань Джиджена, які стояли біля входу до головного залу. У його голові відразу ж промайнув образ, як ті ґвалтували його матір, настільки, що він ніби знову почув їх непристойний сміх.

 

Ву Жво міцно стиснув губи, дивлячись на чотирьох охоронців біля входу, як на мерців*.

 

*看死人似的: дослівно «наче дивиться на мерців». Думаю, це означає, що він дивиться на них так, ніби позначив їх як мішені, яких хоче вбити. 

 

Жвань Джиджен ще не міг поки померти, але цього не можна було сказати про цих чотирьох.

 

Ву Жво повернув голову до Ши Йова та інших і запитав: 

 

— Хтось із вас чотирьох володіє мистецтвом ворожіння?

 

Він відчував, що ці трупні слуги, яких прислав Хей Сюаньї, не позбавлені якихось заслуг. Навіть якщо вони не мали духовної сили, вони добре володіли іншими навичками.

 

Четверо похитали головами.

 

Ву Жво знову запитав: 

 

— Тоді хтось з вас коли-небудь навчався створювати формації?

 

Ши Ї на мить завагався, але відповів: 

 

— Одного разу я пішов за тяньши* і трохи навчився.

 

*天师 (tian shi) – це титул, що стосується глави даоської релігії, найімовірніше, глави храму, а не всієї релігії в цілому.

 

— Цього достатньо. – Ву Жво попросив їх допомогти йому дістатися до найближчої кімнати, знайшов ручку та папір і намалював зображення для Ши Ї. — Просто створи формацію відповідно до того, що я намалював.

 

— Так.

 

— Йди і підготуй спочатку те, що я написав. А для іншого дочекайся ночі, щоб ніхто не помітив.

 

— Так.

 

Ву Жво повернувся до входу до головної зали.

 

Четверо охоронців Жвань Джиджена, побачивши його, негайно вигукнули: 

 

— Молодий господарю Жво.

 

Ву Жво міцно стиснув кулаки в рукавах, придушивши в серці намір вбити, і відповів з легкою усмішкою: 

 

— Погода сьогодні прохолодна, тож вам варто піти на задню кухню і випити трохи алкоголю, щоб зігрітися.

 

— Дякуємо молодому господарю Жво. – Четверо людей радісно подякували, а потім пішли на задній двір знайомими шляхами.

 

З головної зали почувся легкий сміх: 

 

— Сяо-Жво, ти розпестиш моїх слуг. Зараз, як тільки у них з'являється перерва, вони одразу ж шукають місце, де можна випити алкоголю.

 

Після цього із зали вийшов чоловік, одягнений у темно-синє вбрання. Це був молодий чоловік близько 20 років, з вишуканим зовнішнім виглядом, схожий на вченого, який не знає нічого, крім навчання. Однак у кутиках його очей, здавалося, таємно проглядала ниточка злих нахилів.

 

Ву Жво витріщився на нього, не видавши ні звуку.

 

Жвань Джиджен відчув сироти на шкірі від його погляду і трохи збентежено усміхнувся: 

 

— Ми не бачилися понад півмісяця, чому мені здається, що ти мене більше не впізнаєш?