// Пр.п.: за допомогою «⸨ ⸩» я буду виокремлювати всі написи, які не стосуються системи. В оригіналі автор використовує в обох випадках «[ ]», але це може викликати плутаницю. Ще я замінив ***, що означає зміну місця або часу дії, на ✦✦✦ (в оригіналі використовується ###). Пробачте, що роблю такі зміни аж у 9 розділі, а не с самого початку. Приємного вам читання!
Розділ 9: Прихована майстерність
— Мм... — Лірика повільно розплющила очі, відчуваючи себе відпочилою після сну.
«Ой, точно! Широ!» — миттєво підвелася.
Коли вона озирнулася, то була здивована, побачивши за столом Широ, оточену горою паперів. Дівчинка відкинула голову назад — здавалося, вона втомилася.
Помітивши, що Лірика прокинулася, Широ схопила блокнот і швидко щось написала.
⸨Ти прокинулась⸩, — вона обернулася з усмішкою.
Лірика була вражена й здивована.
— Ти навчилася читати й писати за той час, поки я спала?! Як?!
⸨Декодування. Я зіставила звукові сигнали з абеткою. Повільно розшифрувала, як звучить кожна літера, і просто запам'ятала⸩, — написала Широ, та Лірика не могла повірити, що хтось здатен вивчити цілу мову за той час, поки вона спить.
— Неймовірно... — пробурмотіла вона.
⸨Справді? Ми живемо у світі з підземеллями та монстрами. Гадаю, вивчити мову за один день — не така вже й дивина⸩, — посміхнулась Широ.
— Мабуть, так...
⸨То які заняття ти обрала?⸩
— Заняття? Я вивчаю фехтування, ближній бій і природу підземель, — відповіла Лірика, а Широ кивнула.
⸨Тоді я теж ходитиму на ці заняття разом з тобою⸩, — усміхнулася дівчинка.
— Га?! А як же твої? Хіба ти не крижаний маг? — розгублено спитала ельфійка. Широ усміхнулася і, клацнувши пальцями сформувала крижаний меч.
⸨Ближній бій також важливий для мага⸩.
⸨До того ж ти дуже мені допомогла⸩.
— Ні, це переважно твої зусилля. Я нічого не зробила, — захитала головою Лірика, не вірячи у власний внесок.
⸨Без твоєї допомоги це зайняло б набагато більше часу. Можливість розпізнавати мову зараз дуже мені допоможе⸩, — написала Широ, і Лірика зніяковіла.
⸨Оскільки ти проспала цілий день, може, підемо поїсти?⸩
— Га? Ой! Уже восьма вечора! — вигукнула здивована Лірика, дивлячись на годинник.
⸨Я пригощаю⸩.
— Ой, тобі справді не обов'язково, тобто можу собі дозволити, — поглянула та на Широ.
⸨Якщо ти не дозволиш мені це зробити, я розсерджуся!⸩, — Широ злегка насупилася.
— Гаразд... — погодилася Лірика й швидко одяглася. Вони попрямували до їдальні, і Лірика не могла стриматися від кількох запитань.
— Широ, чому в тебе немає взуття чи шкарпеток?
⸨Я такою прокинулася. Мені не боляче так ходити, тому мене це не сильно хвилює⸩.
— А як тобі вдалося досягти 21-го рівня, хоча тобі лише 13?
⸨Все примутивно: я вбиваю монстрів і підвищую рівень. До речі, скільки тобі років?⸩
— Мені? Мені 15, і я лише 10-го рівня... — сказала Лірика, трохи пригнічено.
⸨Не хвилюйся. Оскільки ми можемо досліджувати підземелля, я допоможу тобі швидко підвищистись⸩.
— Гм. Чому ти така добра, Широ? — запитала Лірика.
⸨Ти виявила до мене доброту, тож я природно відповідаю тим самим⸩, — усміхнулася дівчинка, коли вони прибули на місце, замовили їжу й почали їсти.
Широ замовила лише сендвіч і сховала в ньому декілька каменів мани (інакше смакував би прісно). Вона також не могла ним наїстись — лише камені мани могли її наситити.
Лірика здавалася нервовою, постійно пнучись під час трапези.
⸨Щось трапилось?⸩
— Мм? О, просто це робить нас схожими на подруг.
⸨А хіба ми не такі?⸩
— Га? Ем, певно, так, але ти не захочеш проводити час зі мною.
⸨Чому?⸩
— Ну... на тебе можуть дивитися зверхньо через те, що ти спілкуєшся зі мною. Кожен у 15 років має щонайменше 13-й рівень. А я все ще на 10-му, — сказала Лірика. — Тому геній як ти, що досягла 21-го рівня у 13 років, не повинна зависати з таким непотребом, як я, — зітхнула Лірика.
⸨А що ти думаєш про тих, хто має вищий рівень? Дехто має різницю в 50 рівнів, але вони одного віку. Вони теж непотріб?⸩ — написала Широ.
— Звісно, ні. У них був талант досягти такого високого рівня, — відповіла Лірика.
⸨А ти чула про людей, які перестрибують рівні, щоб кинути виклик сильнішим?⸩
Лірика кивнула й продовжила:
— Досвід може компенсувати брак статів.
⸨Тоді нам просто потрібно дати тобі більше досвіду. До того ж твій клас, здається, відрізняється від звичайного початкового класу. Можливо, це через твоє ельфійське походження, але тобі, мабуть, потрібно більше досвіду для підвищення рівня⸩.
— Це навряд, — заперечила Лірика. — Клас "Ельфійська мечниця" — це базовий клас кожного ельфа, який обирає меч, — сказала Лірика, і Широ відчула, як її усмішка здригнулася.
«Ця дівчина...» — подумала мимоволі. Та занадто сильно себе знецінювала. Широ пам'ятала про ельфійські класи. Спочатку вони були базовими. Але згодом їм ставало важче підвищувати клас порівняно зі звичайними класами.
Це тому, що кожен мав шанс отримати особливий клас [Ельфійська Свята Мечниця].
Кожен тип зброї мав свій клас [Святий], наприклад: [Ельфійський Святий Лучник], [Ельфійський Святий Сокири] і [Ельфійський Святий Кинджала].
Однак, був лише один шанс на це підвищення, і якщо вони зазнавали невдачі, їм доводилося йти шляхом [Велика Ельфійська Мечниця]/[Велика Ельфійська Лучниця] тощо...
Єдиною причиною, чому Широ знала про цей клас, була ельфійка в загоні “Героя, що несе Світло”.
У неї був цей клас, і вона в певні моменти свого життя демонструвала вищу бойову майстерність, ніж навіть герой. Шкода, що вона загинула під час великої битви, яка тривала 5 днів і 5 ночей.
⸨Тоді чому б нам не працювати разом? Ти можеш допомагати мені, а я допомагатиму тобі в підземеллі⸩, — усміхнулася Широ.
— Га? Як я можу тобі допомогти?
⸨Я не можу говорити, тож у моєму житті є певні обмеження. До того ж я нічого не знаю про себе. Тому мати поруч подругу дуже мені допоможе⸩, — написала Широ, вигадуючи причину.
Очі Лірики засяяли.
«!!!» — Широ була шокована, побачивши, як та раптово схопила її руку, ігноруючи холод.
— Можеш розраховувати на мене! — сказала Лірика, а Широ лише тихо розсміялася.
Після того, як вони закінчили їсти, вони пішли додому. Лірика в цей час почувалася найщасливішою у своєму житті.
Широ похитала головою з усмішкою, але саме в цей момент їй раптом спала на думку ідея, і на її обличчі з'явилася усмішка.
Постукавши Лірику по плечу, Широ показала їй свій блокнот.
⸨Ти ж знаєш, що в ельфів тривалість життя довша, ніж у людей? Чи не означає це, що насправді ти зараз набагато молодша за людськими мірками? Тож ти не відстаєш за рівнем, а просто дивишся на це через неправильну вікову систему⸩, — написала Широ, і Лірика завмерла.
— Схоже на те... — відповіла вона, відчуваючи себе ніяково.
Однак вік насправді не має значення. Чим вищий рівень, тим більше мани зберігається всередині тебе, а чим її більше, тим більше вона оживляє твоє тіло. Це дозволяло жити набагато довше, ніж зазвичай. Але Широ не скаже це Ліриці, оскільки вона щойно змогла дати їй надію.
⸨Тому в тебе немає причин засмучуватися⸩.
— Ти маєш рацію! — усміхнулася і кивнула Лірика.
Повернувшись до своїх кімнат, Широ знайшла біля своїх дверей пакунок.
«Напевно, це шкільна форма», — подумала вона, забираючи пакунок у кімнату. Всередині була добірка одягу. Комплект на зиму та комплект на літо. Літня форма — це сіра сукня з короткими рукавами та червоним бантом. Спідниця доходила до колін, а до форми додавалися чорні гольфи та взуття. Зимова форма, з іншого боку, включала навушники, шарф і білу сорочку з довгими рукавами та чорним жилетом. До неї додавався формений піджак також сірого кольору. Окрема спідниця до колін і чорні колготки.
Склавши зимову форму, Широ підготувала літню на завтра.
Перед сном ще раз перевірила свій розклад занять.
[Заняття]
-Фехтування
-Магія
-Ближній бій
-Природа підземель
Вона вирішила записатися на Магію, бо там могли бути цікаві концепції цього нового світу.
«Перше заняття — Фехтування. У мене непогане фехтування, але воно точно може покращитися», — подумала Широ перед тим, як заснути.
✦✦✦
— Отже, Широ навчатиметься з усіма вами. Їй 13 років, тож будьте з нею терплячими. Ще вона німа, тому носитиме із собою блокнот, — оголосила вчителька на уроці фехтування.
Одна дівчина підняла руку, і вчителька жестом запропонувала їй говорити.
— Чому вона на уроці фехтування? Хіба вона не крижаний маг 21-го рівня?
⸨Це тому, що вивчення фехтування буде корисним для магів, оскільки ближній бій — наша ахілесова п'ята⸩, — написала Широ.
— Як зазначила Широ, це для неї корисно. Багато магів високого рівня знають якусь форму ближнього бою для самозахисту, — кивнула вчителька.
— Можеш обрати будь-яке місце, — повернулась вона до Широ. Та кивнула, підійшла до Лірики й сіла поруч, чуючи навколо себе кілька шепотів.
⸨Привіт!⸩ — усміхнулася Широ, і Лірика кивнула.
— Намагайся зі мною особливо не розмовляти. Вони дивитимуться на тебе зверхньо, — прошепотіла Лірика.
⸨Мені однаково⸩, — відмахнулась Широ, і вони зосередилися на занятті, яке для Широ виявилось досить простим. Воно зосереджувалося на стійках і на тому, на яку частину тіла потрібно звертати увагу під час використання меча.
Хоча Широ знаходила це досить нудним, але бачила, як Лірика старанно записувала нотатки.
Теоретичне заняття незабаром закінчилося, і настав час для демонстрації. Усі розбилися на пари, і Широ бачила, як багато людей хотіли об'єднатися з Лірикою, однак вона відмовила всім.
⸨Чому ти не хочеш піти з ними?⸩
— Вони просто хочуть принизити мене. Оскільки я 10-го рівня, мої стати нижчі за їхні. Я не можу отримати жодного досвіду від таких спарингів, — зітхнула Лірика.
⸨Тоді я буду битися з тобою⸩, — усміхнулася Широ.
— Га? Але хіба твої стати не занадто великі для мене?
⸨Я не нападатиму активно. Ти спробуй прорвати мій захист, добре? Завдаси удару — переможеш⸩, — написала Широ, беручи дерев'яний довгий меч.
Лірика кивнула й також взяла дерев'яний довгий меч.
⸨Починай, як будеш готова⸩, — написала Широ, тримаючи меч однією рукою. Лірика кивнула й побігла до Широ зі своїм мечем.
Сніговиця лише усміхнулася, поклала пласку сторону леза на долоню й відбила меч Лірики, одночасно дозволивши своєму мечу ковзнути вздовж леза для атаки.
Лірика підняла лезо вгору, намагаючись заблокувати, але Широ завдала легкого удару їй у плече.
Її очі звузилися, коли у неї з'явилася підозра щодо рухів ельфійки.
Не здаючись, та взяла меч зворотним хватом і знову зіткнулася з Широ.
Цього разу, в момент зіткнення мечів, Лірика відпустила свій меч, тримаючи його у вертикальному положенні. Вона крутнула меч, зміщуючи меч Широ донизу.
Широ усміхнулася, присіла й збила Ліріку з ніг.
— Ще раз! — сказала Лірика з усмішкою на обличчі.
Вони продовжували декілька раундів, і Лірика постійно падала. Збоку здавалося, що вона отримує прочухана, але в очах Широ та швидко зростала.
«Ця дівчина розумна. Вона швидко виправляє себе, коли розуміє причини невдачі. Якби не інші учні, які пригнічують її своїми атрибутами, у Лірики точно не було б цих проблем із самооцінкою», — подумала Широ, відскочивши назад і трохи ковзнувши по землі.
«Однак її рухи іноді здаються трохи незграбними. Ніби вона намагається використовувати радше посох, а не меч».
Вона підняла руку, щоб Лірика зупинилася, взяла блокнот і почала щось писати.
⸨Ти дуже покращилася, Лірико. Справжня розумниця!⸩ — похвалила Широ.
— Це просто тупе везіння, — сказала Лірика, але Широ похитала головою.
⸨У мене є ідея. Хочеш спробувати?⸩
— Ідея?
Широ підійшла до вчительки й привернула її увагу.
⸨У вас є руків'я без дерев'яного леза?⸩
— Руків'я? Так, є. Для чого воно тобі?
⸨Я думаю, що рухи Лірики більше підходять для іншої зброї. Я хочу перевірити, чи зможу визначити цю зброю за допомогою своєї криги⸩.
— Розумію. Раз у тебе є ідея — спробуй, — усміхнулася вчителька й передала Широ дерев'яне руків'я.
⸨Дякую⸩, — написала Широ й підбігла підтюпцем назад до подруги. Температура навколо неї знизилася, і крига почала наростати на обох кінцях руків'я. Коли формування криги завершилося, Лірика була здивована тим, що Широ тримала в руках.
Це був двосторонній клинок. З обох боків руків'я був двосторонній меч, і Широ легко кинула його Ліриці.
⸨Спробуй⸩, — написала Широ, і Лірика кивнула. Тримаючи зброю, ельфійка помахала нею і відчула, як стає вправнішою.
— Вау! Широ, цю зброю справді легко використовувати, — здивовано сказала Лірика.
«Знаю», — подумала Широ з усмішкою. Те, що відчула Лірика, було прихованою майстерністю.
Прихована майстерність — це коли тіло на підсвідомому рівні демонструє звичні рухи, властиві певному типу зброї. Її не видно в статусі, тож людям важко визначити, яка саме зброя їм підходить. У більшості випадків мова йде про спеціально виготовлену зброю.
Ті ж, хто таки відкривав у собі приховану майстерність, значно зростали в боєздатності — адже рухи їхнього тіла були ніби створені саме для цієї зброї.
Хоча двосторонній клинок не був точно прихованою майстерністю Лірики, Широ вже знала, що зброя була чимось подібним до двостороннього клинка.
Вона помітила це під час бою, коли Лірика завжди поверталася до використання нижньої частини свого меча, коли потрапляла в складну ситуацію.
При використанні довгого меча це самогубство, але при використанні двостороннього — дуже ефективно.
⸨Спробуй атакувати мене тепер⸩, — написала Широ, і Лірика кивнула.
Крутячи лезо, вона кинулася до Широ.
Відбивши удар зверху вниз, Широ крутнула тілом, ухиляючись від іншого кінця леза.
Лірика не відпускала її, і лезо слідувало за рухами Широ, наче привид.
Відбивши її атаку ще кілька разів, з кількома критичними моментами, Широ була здивована тим, наскільки потужною була прихована майстерність Лірики.
Навіть пригнічуючи себе до рівня статів приблизно 10-го рівня, було дивовижно, що Лірика змогла підкрастися до неї кілька разів.
Спаринг закінчився, і Лірика важко дихала. Широ, з іншого боку, як завжди була в порядку.
⸨Мої вітання, Лірико. Ти знайшла зброю, якою справді добре володієш⸩, — усміхнулася Широ й показала їй напис.
— Це все завдяки тобі, Широ, — щасливо відповіла Лірика, відчуваючи, як зростає її впевненість.
Ця дівчинка була для неї справжньою загадкою. З тієї миті, як вона з’явилася, Лірика ніби відчула, як усе в її житті змінилося. Саме Широ подарувала їй віру в себе… і навіть зброю, з якою вона, на диво, вправно давала собі раду. Якби Широ так і не з’явилася — Лірика й гадки не мала, у якому стані могла б залишатись досі.
