Розділ 8: Лірика
[Вимоги для підвищення класу виконано. Бажаєте підвищитися до класу Сніжна Дівчинка ★?]
Широ вже збиралася було підтвердити, як раптом дещо усвідомила: підвищення класу у монстрів може відрізнятися від людського.
У минулому житті вона бачила еволюцію монстра на власні очі, і це було те видовище, яке справді важко забути. Не помітити було неможливо. Промінь енергії виривався з монстра, формуючи довкола нього кокон. І якщо таке станеться посеред площі...
Широ легенько здригнулася, уявляючи наслідки.
«Тоді ліпше це зробити в підземеллі. У мене є трохи часу перед походом до шкільного гуртожитку, тож проблем виникнути не повинно», — подумала вона, розгортаючи карту.
Вона пам'ятала, що на позначках підземель зображена вежа. Поблизу було кілька таких позначок Е-рангу, а найближча знаходилося лише в п'яти хвилинах бігу звідси.
Склавши все до інвентарю, Широ дременула в бік цілі.
Завдяки високій Спр, шлях не зайняв багато часу.
Це підземелля було загальнодоступним, тож будь-хто міг увійти коли забажає. Проте існували обмеження щодо кількості людей, які можуть перебувати там одночасно. Якщо рівень підземелля вищий за десятий, для входу потрібен загін щонайменше з п'яти авантюристів Е-рангу.
Судячи з навколишніх балачок, це підземелля було доволі слабким, тож входити міг будь-хто. Навіть самотужки.
Добре, що вона могла увійти сама. Втім, навіть якби не могла, то просто знайшла інший шлях для підвищення класу.
Її завдання було простим: увійти — підвищити клас — вийти. Ні більше, ні менше.
Увійшовши, вона опинилася посеред рівнини. Довкола стрибали слайми, один із яких спробував на неї напасти.
[Здоров'я: 3795/3800]
«...» — Широ подивилася на цей блакитний холодець, що щойно завдав їй 5 одиниць шкоди, присіла і подарувала йому чарівну усмішку. Торкнувшись того, що мало б бути чолом, вона миттєво заморозила його і розбила на друзки.
Підтюпцем відбігла на безпечну відстань і, запевнившись, що навколо більш нікого немає, зупинилась і підтвердила підвищення класу.
Блакитне світло з'явилося біля неї, утворюючи шовковистий шар, який огорнув її тіло. Широ відразу відчула, як її сили зростають в той момент, поки вона отримувала знання про нові навички.
[Підвищення класу завершено]
[Ім'я: Широ
Раса: Сніжна Дівчинка (Критерії еволюції ще не виконано)
Рівень: 21
Клас: Сніжна Дівчинка★, Наномант
Здоров'я: 3800/3800
Мана: 4800/4800
Сил: 35 (+25)
Вит: 30 (+40)
Інт: 60 (+50)
Спр: 60 (+5)
Впр: 21
Зах: 10 (+32)
Нерозподілені очки: 20
Баланс: 5000 USD
Спорядження (Торкніться, щоб відобразити)
Навички –
Сніжна Дівчинка ★:
Крижана магія 2 рангу, Пасивна регенерація, Благословення льоду, Магія Снігу, Снігохід, Аура холоду.
Наномант:
Створення кинджала.
Інше:
Мінімапа, Огляд, Маскування, Посилення сили (Спорядження), Благословення вогняного духа (Спорядження).]
————————————
Шовковий кокон розгорнувся, і Широ з полегшенням зітхнула.
«Божечки, файно, що мені вистачило клепок не підвищувати клас на тій площі», — подумала вона, перш ніж оглянути нові навички.
[Магія Снігу:
Магія, яка має високу синергію з крижаною. Магія Снігу здебільшого використовується для затьмарення зору, як середовище для крижаної магії та для контролю пересування ворогів певною мірою.
Поточна вихідна потужність: 2 Ранг (відповідає рангу крижаної магії)]
[Снігохід:
Перетворює частину тіла на сніг, збільшуючи швидкість руху та надаючи певну стійкість до ушкоджень. За достатньої кількості мани навіть можна регенерувати кінцівки (Наразі недоступно через низький рівень мани).
+50% швидкості руху
-30% отриманої шкоди
Вартість: 300 мани при активації, 50 мани за секунду]
[Аура холоду (Пасивна):
Область навколо вас завжди буде холодною й коливатиметься залежно від вашого гніву та жаги крові.
+10% ефективності льоду
+10% ефективності снігу]
Вона усміхнулася, побачивши навчику "Снігохід", адже це допоможе їй у бою.
Після підвищення класу вона отримала одразу 20 очок. Десять з них вона вклала в Інт, п'ять у Спр і останні п'ять у Впр.
Це підвищило її загальну ману до 5300 одиниць.
Повернувшись до брами підземелля, вона вийшла з легкою усмішкою. Люди здивувалися, побачивши, як швидко вона вийшла, адже вона увійшла лише кілька хвилин тому. Коли вона проходила повз них, вони трохи здригнулися через низьку температуру.
Широ не могла не помітити зміни у своїй шкірі. Після підвищення класу її шкіра стала набагато гладкішою та м'якшою на вигляд, тож вона не втрималася й почала щипати та обмацувати її.
Шкіра була ніжно-прохолодною на дотик, ніби освіжала.
«Приємно», — подумала мимоволі.
Зовнішньому спостерігачеві вона здавалася звичайною гарненькою дівчинкою, яка йшла, безцільно торкаючись своєї руки.
Прямуючи до школи, вона побачила будівлю, розташовану на голих полях. Від головної будівлі розходилися допоміжні корпуси, один з яких, здавалося, був гуртожитком.
Підходячи ближче, Широ з цікавістю розглядала студентів. Більшість з них були добре вдягнені й також, здавалось, зацікавилися нею.
Ну... Здебільшого тим фактом, що вона була боса, хоча саму Широ це не надто переймало. Дійшовши до гуртожитку, вона ще раз перевірила свій путівник, щоб переконатися, що потрапила в потрібне місце.
Звіривши карту в путівнику зі своєю мінімапою, Широ полегшено зітхнула.
Вона постукала у двері й почула звуковий сигнал, після якого пролунав штучний голос.
— Через відсутність учнівської ID-карти, будь ласка, простими словами зазначте причину вашого візиту.
«Німий піздос! Я ж навіть “мамцю” не вимовлю!» – вона мимоволі стиснула кулаки, коли штучний голос знову повторив запит. Навіть якби вона вміла писати цією мовою – який сенс, коли потрібно було говорити?
Навіть спробувавши заговорити, це виглядало б так, ніби вона просто відкривала рота, не вимовляючи нічого. Можливо, через її фізіологію монстра, але з її рота не виходило жодної впізнаваної мови, жодного звуку, крім, хіба що, кількох вигуків на кшталт "А" чи "О".
Коли її роздратування зросло, температура навколо неї впала, і на пристрої почав утворюватися іній.
— Емм, привіт? Вибач? — пролунав тремтячий голос позаду Широ, і вона швидко заспокоїлася.
Обернувшись, вона побачила ельфійку. У неї було довге біляве волосся, загострені вуха, смарагдові очі, тонке обличчя та скромні пропорції тіла. Зростом вона була приблизно на півголови вища за Широ.
Дівчина полегшено зітхнула, відчувши, як температура повернулась в норму.
[Лірика Рівень 10 — Ельфійська мечниця]
Поки Широ розглядала Ліріку, та також вивчала Широ.
[Широ Рівень 21 — Крижаний Маг]
— Ого! Двадцять перший рівень! — здивовано вигукнула Лірика. — Емм, я бачила, у тебе виникли проблеми з голосовим розпізнаванням. Допомогти? — запитала вона з деякою нервозністю в голосі, помітивши, як пильно дівчинка дивиться на неї.
Широ кивнула й дістала аркуш паперу. Вона пам'ятала, що Емілія казала їй показати це жінці на рецепції, тож це могло б допомогти їй і тут, еге ж?
— Гм? Подивимося... Ім'я — Широ. Вік... тринадцять?! Інвалідність... німа? Ой, — Лірика не могла стримати змучену посмішку — це було справді невдало.
Тим, у кого немає учнівської ID-картки, потрібно повідомити причину візиту. Але дівчина перед нею була німа, то як вона могла пояснити те, чому вона тут?
— Ходи, я проведу тебе всередину, — усміхнулася ельфійка, просканувавши свій квиток і відчинивши двері.
«Яка мила дівчина», — подумала Широ з усмішкою.
Йдучи за нею, вони попрямували до місця реєстрації.
— Вибачте, — покликала Лірика, і до них підійшла жінка середнього віку.
— Лірико? Хто це? — запитала вона, дивлячись на Широ.
— Е-е... Це Широ. Здається, вона нова учениця. Вона німа, тому не могла увійти, — пояснила Лірика, вказуючи на Широ.
Побачивши, що жінка перед нею має бути адміністратором, Широ дістала документи.
Жінка переглянула файли й зрозуміла, що потрібно дівчинці. Взявши документи, вона почала працювати за комп’ютером.
Широ хотіла подякувати Ліріці, але могла лише зітхнути, адже та все одно не зрозуміла б її.
— Готово. Ось твій ID. Твоя кімната на третьому поверсі, номер 306, поруч із кімнатою Лірики. Ви зможете допомагати одна одній, — сказала жінка, і Лірика кивнула.
— Я покажу тобі дорогу, — охоче відгукнулася Лірика, взявши долоню дівчинки. Однак вона злегка здригнулася, відчувши, які холодні в неї руки. Широ ж лише насупилася, зиркнувши на свою долоню — вона могла лише вибачливо усміхнутися Ліриці.
— Не хвилюйся. Це щось, чого ти не можеш контролювати? Я бачила, як надворі стало холодно, коли ти роздратувалася, — сказала Лірика, і Широ кивнула, мимохіть здивувавшись, наскільки спостережливою була дівчина.
Лірика пішла попереду, показуючи шлях до її кімнати.
— Твоя форма має прибути завтра. Розклад занять має бути на планшеті. Щодо уроків, ми можемо вибрати будь-які, які хочемо відвідувати. Головне — скласти іспити наприкінці заняття, — сказала Лірика, коли вони прибули.
Широ витягла документи й показала їх Ліріці, тицьнула на слова і похитала головою.
— Інформація неправильна? — спитала та.
Широ знову вказала на документи й похитала головою.
— Щось пропущено? — запитала Лірика, ще раз прочитавши інформацію.
Широ спохмурніла, але їй на думку спала ідея.
Вона вказала на своє горло й зробила знак Х.
— Я знаю, — кивнула Лірика.
Тоді Широ зробила рух, ніби пише, і знову зробила Х.
— Ти не вмієш писати?
Широ кивнула. Потім вказала на свої очі, тоді на текст і зробила ще один знак Х.
— Ти також не вмієш читати?! — здивовано вигукнула Лірика.
«Як вона досі виживала?» — подумала мимоволі, здогадуючись, про що просить Широ.
— Ти хочеш, щоб я допомогла тобі з читанням і письмом? — непевно запитала вона. Дівчинка швидко закивала з усмішкою.
— О, це просто. Я можу навчати тебе щодня, коли матимеш вільний час, — усміхнулася Лірика, а Широ кивнула.
Увійшовши до своєї кімнати, Широ сіла і полегшено відкинулася на спинку стільця. Її думки почали блукати, коли вона замислилася про дівчину, яку щойно зустріла.
«Ця дівчина, Лірика... У неї помітні симптоми низької самооцінки. Вона не лише переймалася враженням, яке справила на мене, але й трохи соромилася ставити себе на перше місце. Її постава показувала, що вона намагалася здаватися меншою за мене, а замість того, щоб сказати, коли в неї буде час мене навчати, вона переймалася, чи буде в "мене" час для навчання. Найімовірніші причини цього — погані результати або сімейні проблеми», — міркувала Широ, дивлячись на стіну, яка з'єднувала її кімнату з кімнатою Лірики.
«Я повинна спробувати вирішити це для неї як плату за те, що вона навчить мене читати й писати», — подумала Широ. Вона не з тих, хто відплачує за ненависть у сто разів більшою ненавистю. І не з тих, хто віддячує за доброту в сто разів більшою добротою, однак їй подобалося допомагати людям, які справили на неї добре враження. Якщо потрібно якось це класифікувати — слова "примха" і "забаганка" підходять ідеально.
Для такої дівчини, як Лірика, яка добре поставилася до неї при першій зустрічі, Широ спробує допомогти розв'язати проблему на знак подяки за цю доброту.
***
Лірика, повернувшись до своєї кімнати, сіла на ліжко.
«Чи справила я на неї нормальне враження? Чи не злякала я її? Що, як вона не захоче зі мною дружити? Але ж усе має бути добре, так? Тобто, вона ж попросила моєї допомоги. Їй потрібна моя допомога. Комусь справді потрібна моя допомога. Але що, як я розчарую її поганим викладанням?» — нервово хмурилася Лірика.
— Я надто поспішила... Що, як я не зможу навчити її достатньо добре? — пробурмотіла вона із зітханням.
Дивлячись на свій планшет, Лірика шукала найкращі способи для навчання читання та письма.
***
Прокинувшись із замерзлою ковдрою, Широ скривилася, розуміючи, що це, певне, буде постійною проблемою.
Вона глянула на годинник і побачила, що зараз 7:30 ранку.
«Хм, якось раненько», — подумала дівчинка, потираючи пузико.
Діставши кілька каменів мани Е-рангу, вона кинула їх до рота й перевірила, скільки в неї залишилося.
[Камінь мани Е-рангу ×132]
«Сто тридцять два? Має вистачити на деякий час. Хоча, варто, мабуть, вполювати ще кількох монстрів і поповнити запаси», — подумала Широ, помітивши збільшені апетити: раніше трьох-п'яти каменів мани вистачало на цілий день, але тепер п'ять каменів були для неї легким перекусом.
Зважаючи на цю тенденцію, Широ була впевнена, що врешті-решт їй доведеться з'їдати цілий склад каменів Е-рангу, щоб наситити свій шлунок.
Тук-тук-тук
Широ почула стукіт у двері, підійшла й відчинила.
«Лірика?» — здивувалася вона, побачивши дівчину все ще в піжамі. У неї були темні кола під очима, а в руках вона тримала товстий блокнот.
— Я зробила це... Я знайшла найкращий спосіб навчити тебе, — сказала Лірика з усмішкою.
Її повіки час від часу опускалися, і Широ злегка насупилася.
«Невже ця дівчина не спала всю ніч, аби зібрати це?»
Вона взяла Лірику за краї піжами й відвела назад до її кімнати, а потім вказала на ліжко, пронизливо дивлячись дівчині в очі.
— Га? Широ, ти хочеш, щоб я поспала? — запитала Лірика, а дівчинка кивнула й забрала блокнот. Вона м'яко штовхнула Ліріку на ліжко й подивилася на неї. Широ зробила рух, ніби спить, і вказала на подушку. Її очі, здавалося, приймали лише ствердну відповідь. Лірика відразу піддалась спокусі ліжка, й щойно вона заплющила очі, заснула майже миттєво.
«Хе, дурненька дівчинка», — подумала Широ, накриваючи її ковдрою. Вона сіла й подивилася на блокнот у своїх руках.
[Ефективний блокнот для вивчення читання та письма.
Авторка – Лірика Валенштайн]
Широ могла лише зітхнути, бачачи зусилля Лірики, попри те, що вони ледь знайомі.
«Оскільки ти перша, з ким я познайомилася у цій школі, зроблю для тебе виняток», — подумала Широ, перш ніж поглянути на блокнот. Вона хотіла спробувати розшифрувати його та навчитися самотужки.
