Додатковий розділ 5

Невдовзі після того, як Бай Лан уперше отримав нагороду «Золотий імператор» за фільм «Кінець», він почав працювати над продовженням екранізації серії іноземних книг.

 

Хоча фактичні зйомки мали відбутися лише через деякий час, проте Бай Лан все ще мав багато роботи з макіяжем і укладкою для ранніх рекламних матеріалів.

 

Коли було оголошено кастинґ, репутація Бай Лана, цього нового кіноімператора, природно, підскочила на кілька щаблів.

 

Популярність цієї серії книг у Китаї була вже настільки великою, що про неї знали в кожній родині. Вона мала широку фан-базу. Після показу перших трьох фільмів шанувальникам книг було цікаво, хто ж зіграє роль азійського студента, який з'явиться в четвертому фільмі. Вони побачили, що через місяць після отримання нагороди, новий кіноімператор був обраний на роль, а з додаванням дуже популярного рекламного ролика Жон Air, цей кастинґ зробив всіх шанувальників дуже задоволеними. Кастинґ-директор також був дуже задоволений. Це означало, що вони також отримали безкоштовну додаткову золоту картку заохочення. Оскільки ці дві речі доповнювали одна одну, ефект був дуже хороший.

 

Таким чином, акторська кар'єра Бай Лана після того, як він став кіноімператором, розвивалася швидше, ніж будь-хто міг очікувати.

 

Зрештою, можливість зніматися в іноземному блокбастері далася нелегко. Було багато кіноімператорів, які, маючи чудову кар'єру на батьківщині, не мали яскравих успіхів за кордоном. Те, що Бай Лан отримав таку можливість, також можна було вважати удачею. Коли були успішно показані два останні фільми, які мали успіх як з точки зору популярності, так і з точки зору критичної думки та касових зборів, Бай Лан опинився на хвилі успіху, ставши «міжнародною суперзіркою». Хоча насправді він зняв не так вже й багато робіт.

 

І коли батько Бай приїхав, щоб знайти Бай Лана, якраз вийшов перший фільм, знятий за цією серією книг.

 

У той час, незалежно від того, чи це були великі вулиці, чи маленькі провулки, всі вони були обклеєні плакатами до фільму. Бай Лан також був зайнятий рекламою. Батько Бай підозріло вештався біля вежі Total Entertainment у неохайному костюмі, і після того, як його впізнала охорона, Фан Хва провела його через чорний хід, а потім зателефонувала Бай Лану.

 

Після кількох секунд мовчання, Бай Лан погодився прийти на зустріч.

 

***

 

Бай Лан лише злегка штовхнув двері, коли побачив спину людини, що стояла й дивилася у вікно особистого кабінету Бай Лана.

 

На ньому були заплямовані брудом і жиром штани, а попелясто-сіре волосся – дуже скуйовджене. За ці роки він сильно схуд. Плечі батька Бая були згорблені, наче він ось-ось впаде. Навіть коли сім’я Бай Лана ще займалася землеробством, коли він був дитиною, батько Бай ніколи не мав такого неохайного й пригніченого вигляду.

 

Дивлячись на це, кроки Бай Лана трохи призупинилися.

 

— Тату.

 

Батько Бай, який стояв біля вікон довжиною до підлоги, злякався, і злегка похитуючись, обернувся.

 

Зморшки на старому обличчі були дуже глибокими, а його вираз став ще більш нерішучим: 

 

— А… А-Лане...

 

Дивлячись на батька, який здавався зовсім іншою людиною, Бай Лан не знав, що сказати. 

 

— Чому ти не присів поки чекав?

 

На журнальному столику біля дивана стояла чашка чаю. Секретарка наврядчи забула про свої обов'язки.

 

Батько Бай опустив голову й винувато смикнув себе за одяг. 

 

— Я боявся, боявся забруднити його. Я можу постояти тут, все гаразд.

 

Якби ці слова пролунали з вуст Бай Лі, Бай Лан, безумовно, подумав би, що це просто гра.

 

Але коли це сказав батько, Бай Лан знав, що той був щирим. Він був настільки слабким і м'яким, що навіть якби збрехав, він би почувався винним і панікував.

 

Тож він також не ходив навколо, а прямо запитав: 

 

— Тату, тобі щось потрібно від мене?

 

Батько Бай підняв голову, коли почув таку відповідь, і з нетерпінням подивився на Бай Лана.

 

Але через кілька секунд, коли він побачив, що Бай Лан лише мирно чекає, коли він заговорить, ця маленька крихта очікування змінилася на тривогу, сором і, врешті-решт, його обличчя почервоніло.

 

Батько Бай знову опустив голову, не в змозі дивитися Бай Лану в очі й сором'язливо промовив: 

 

— Я, я прийшов, тому що... твоя, твоя мати... ні, я маю на увазі, що… твій старший брат, він…

 

Батько Бай довго не міг зв'язати речення докупи. Бай Лан повільно підійшов до нього й також подивився вниз на міський пейзаж, який виднівся за вікнами. Він подумав, що батьку Баю буде легше говорити, коли на нього ніхто не дивитиметься.

 

— Що трапилося з Бай Лі?

 

Бай Лан запитав це, бо справді не знав.

 

Після нещасного випадку з Чов Цянєм у Бай Лана та Чов Цяня майже не було секретів одне від одного. Тож, Бай Лан знав, що Чов Цянь використовував схеми, щоб виселити Бай Лі, а також його батька й матір з тих двох квартир. Після цього Чов Цянь влаштував яму для Бай Лі, щоб той стрибнув у неї, використавши гроші, отримані від продажу. Однак Бай Лан не поцікавився, чи дійсно він стрибнув, чи ні. А потім сталася автомобільна аварія, і Бай Лан, і Чов Цянь зосередилися на інших речах.

 

Через три роки, коли вони повернулися в країну, ніхто з родини Бай не прийшов, щоб їх знайти. Бай Лан також попросив Чов Цяня не шукати їх.

 

Насправді Бай Лі не зміг встояти перед спокусою пастки, яку розставив для нього Чов Цянь і вклав більшу частину своїх грошей, після чого втратив майже все. Однак єдиним позитивним моментом цього разу було хоча б те, що це були його власні гроші, а не позичені. Втративши майже все, що мав, якби Бай Лі засвоїв урок і почав наполегливо працювати, знайшовши гідну роботу, то з тією невеликою сумою грошей, що залишилася, можна було б вижити разом з батьком і матір'ю Баями, навіть якби деякий час життя було б дещо нестерпним.

 

Проте Бай Лі досі мріяв розбагатіти за одну ніч. Однак він і Бай Лан публічно розірвали свої стосунки. Крім того, більшість людей знали, що Бай Лана зараз немає в країні, тож неважливо, чи це був законний банк, чи лихвар, ніхто не був настільки дурним, щоб позичити Бай Лі гроші.

 

Тож Бай Лі нічого не залишалося, окрім як покладати надії на лотерейні квитки. Він брався за різні випадкові підробітки, щоб заробити трохи грошей, але його часто звільняли. Як тільки він заробляв невелику суму грошей, він одразу ж програвав її в азартні ігри. Однак, принаймні в цей час, те, що залишилося від грошей сім'ї Бай, а також невеликий дохід батька Бая, який заробляв на продажі квитків, міцно тримала в руках мати Бая. Тож, незважаючи на те, що дохід Бай Лі дорівнював нулю, сім'я з трьох осіб винаймала невеличку квартиру й ледь-ледь зводила кінці з кінцями.

 

Однак Бай Лі не бажав продовжувати так жити. Після того, як він вкрав документи на квартири й продав їх, ставлення матері Бай до Бай Лі змінилося, і вона почала ставитися до нього як до ворога та часто била його й проклинала. Щодня під час трьох прийомів їжі ця сцена неодмінно повторювалася. Це змушувало й без того запального Бай Лі переповнюватися гнівом, і одного разу він остаточно втратив контроль над собою і з силою штовхнув матір Бай на землю, вивихнувши їй щиколотку.

 

Мати Бай впала на землю й закричала від болю, не забувши гірко проклясти Бай Лі й сказати, що обов'язково засудить цього паскудного сина до смерті!!! Невдячний негідник!!! Такий великий, а все ще хоче, щоб його старі батьки утримували його, нікчемний непотріб!!!

 

Коли Бай Лі почув це, він водночас розлютився й злякався. Він знав, що злочин, який він скоїв, буде ускладнений ще й тим, що він син, який завдав болю своїм батькам, тому, не роздумуючи, він вихопив банківську картку, яку мати Бай завжди ретельно оберігала, і, навіть не озирнувшись, вибіг за двері й більше не повертався.

 

Коли батько Бай закінчив роботу й повернувся додому, матінка Бай відчувала такий сильний біль, що мало не знепритомніла. Спочатку вона думала, що це просто розтягнення зв'язок, і що вона може перетерпіти біль, просто помасажувавши й трохи покрутивши її, поки не стане краще. Через це початкова травма на 50% перетворилася на 80%. Коли вона потрапила до лікарні, розтрощена кістка була в такому стані, що вже ніколи не відновиться до початкового стану. Це падіння призвело до того, що вона стала калікою.

 

Мати Бай була сповнена ще більшої ненависті. Тримаючись за милицю, вона пошкутильгала до поліцейської дільниці, щоб висунути звинувачення проти Бай Лі. Це перетворило бездомного Бай Лі на розшукуваного злочинця. Було невідомо, чи його спіймають, але становище сім'ї Баїв не покращилося через ці звинувачення.

 

Після того, як Бай Лі вкрав гроші й утік, крихітний дохід батька Бая після оплати лікарні та купівлі ліків матері Бай не дозволяв їм надалі орендувати квартиру. Хоча добросердечний орендодавець дозволив їм залишитися ще на кілька місяців, маленький дитячий майданчик, на якому працював батько Бай, також був знесений. Тепер, коли він втратив роботу, якби мати Бай не продала свої прикраси й не змогла знайти ще гіршу, напівзруйновану квартиру, щоб хоч ненадовго сховатися від вітру й дощу, то, ймовірно, прямо зараз батько й мати Баї, можливо, були б бездомними й жили на вулиці.

 

— Після цього ми з твоєю матір'ю зібрали речі, які можна було б продати, – тихо сказав батько Бай, — Зараз ми ще можемо прожити, але кілька днів тому твою маму пограбували. Її побили, а інший злочинець також когось завербував. Ми вже кілька днів не можемо винести сміття. У нас дійсно немає іншого виходу, тому, тому…

 

Почувши це, Бай Лан не міг не опустити очі, відчуваючи складність на серці.

 

У своєму попередньому житті Бай Лі врешті-решт зміг розбагатіти. Він використовував гроші Бай Лана, й тому між ним та батьком і матір'ю Бай не було жодних розбіжностей.

 

У цьому житті Бай Лан розірвав зв'язки з Бай Лі, тож той міг лише розвернутися, щоб вкусити своїх батьків. Однак, він дійшов до такого стану… це або карма, або відплата…

 

Однак Бай Лан мусив запитати себе, чи хотів він цього?

 

Його батько виглядав таким старим і зломленим, а його мати стала калікою. Чи міг він зараз справді відчувати себе щасливим?

 

— A… А-Лане, – Нарешті знову заговорив батько Бай. — Я знаю, що ми з твоєю мамою помилялися щодо твого старшого брата. Раніше в нас були деякі непорозуміння щодо тебе. Це наша помилка. Всі, всі кажуть, що ми самі винні, але, але....

 

— Не кажи більше нічого, тату, – Бай Лан перебив його.

 

Батько Бай замовк. Його обличчя сильно зблідло.

 

Зараз син навіть не дивився на нього. Його рот злегка відкрився, а потім знову закрився.

 

— Я буду перераховувати 10 000 щомісяця на вашу банківську картку.

 

Батько Бай, у якого в цей момент підкосилися ноги, завмер і витріщився на Бай Лана.

 

Бай Лан також нарешті подивився батьку Баю в очі.

 

— Більше нічого, тому що інша половина повинна бути часткою Бай Лі. В цьому житті я не допоможу йому заплатити більше жодного цента.

 

— Ні... цього, цього вже досить, – По обличчю батька Бая було видно, що він не може повірити в те, що чує.

 

— Двоє людей проживуть на 10 000. У місті вам буде важко, але якщо ви переїдете кудись у провінцію, то зможете жити добре, – Договоривши Бай Лан підійшов до офісного столу, дістав аркуш паперу та ручку й записав номер телефону. Він також виписав чек і передав обидва батьку Баю. — Якщо щось трапиться, можете зателефонувати за цим номером.

 

Батько Бай подивився на долоню Бай Лана, а потім на самого Бай Лана, і взявши їх тремтячими руками, він заговорив зі сумлінням:

 

— А… А-Лане, ми з твоєю матір'ю образили тебе... ти ….

 

Бай Лан відвернувся. Він не хотів цього слухати. Це лише роз'ятрило б рани.

 

— Повертайся швидше додому, відведи маму до лікаря й... Добре поїж.

 

Побачивши це, батько Бай хотів сказати щось ще, але після деяких роздумів не міг знайти потрібних слів. Нарешті він протер очі й рушив з місця, щоб піти. Коли він підійшов до дверей, перед тим, як вийти на вулицю, батько Бай обернувся й раптом запитав.

 

— ...А-Лане, ти, ти зараз добре живеш?

 

Бай Лан повернувся спиною до батька, нічого не відповівши, його очі все ще були червоні.

 

Минуло стільки років, але він нарешті дочекався цих слів.

 

Це можна вважати прогресом.

 

***

 

Після цього Бай Лан ще деякий час залишався в офісі. Як і батько Бай, він стояв біля вікна й довго дивився на краєвиди за вікном.

 

Доти, доки теплі руки не обійняли його ззаду й не пролунав знайомий заспокійливий голос.

 

— Не плач.

 

Бай Лан опустив і без того сухі очі. 

 

— Хто сказав, що я плакав?

 

— Ти м'якосердний. Не можеш ненавидіти до кінця, але й не настільки дурний, щоб повністю прощати.

 

Бай Лан обернувся в обіймах Чов Цяня, глибоко вдихнув його аромат і засміявся. 

 

— Звучить так, ніби ти кажеш, що я сам винен у цьому.

 

— Не хвилюйся, – Бай Лан відчув поцілунок у голову. — Роби, що хочеш, головне, щоб тобі було добре.

 

Бай Лан схилився до рук Чов Цяня, заплющив очі й видав звук згоди, після якої сказав: 

 

—Пізніше зайдімо до супермаркету й поїжмо гарячої їжі.

 

— Добре, – кивнув Чов Цянь.

 

— Запросімо Ер-Хона, Сяо Лі, сестру Фан і сім'ю А-Дзаня. 

 

Чов Цянь був трохи незадоволений:

 

— Навіщо ти хочеш покликати стільки людей?

 

— Чим більше людей, тим краще.

 

— Я можу з'їсти за багатьох людей. Це те ж саме.

 

— Свиня.

 

— Це Сяо Хай.

 

За десятки кілометрів від нього Чов Сяо Хай голосно чхнув поруч з Жон Дзанєм.

 

— Так холодно, коли я повернуся додому, то попрошу А-Бая приготувати гарячий чай!

 

Щойно він це сказав, у нього задзвонив телефон.

 

***

 

Якраз перед наступним святом Нового року за місячним календарем Бай
Лан отримав картонну коробку з овочами.

 

На ньому було написано ім'я батька Бая, а також зім'ятий лист.

 

Першим реченням, хоча це було лише формальністю, було: «А-Лане, ти добре живеш?»