Тепер у «Серце бургера» в обідню перерву приходило багато людей, тож Стайл намагається уникати візитів до Фаделя в цей час. Однак, не в силах протистояти своїй пристрасті, він, як закохана людина, змушений бачитися з Фаделем тричі на день після кожного періоду прийому їжі. Як наслідок, після обідньої перерви перед «Серцем бургера» з'явилася висока постать Стайла.
Він побачив машину Канта, припарковану на вулиці, що його не дуже здивувало. Його друг вже встиг зачарувати впертого кота і тепер робить все можливе, щоб справити враження на майбутнього зятя, перекваліфікувавшись з тату-майстра на офіціанта.
Однак сьогодні Стайла дивує вивіска, яка сповіщає про те, що цієї п'ятниці бургерна буде зачинена. Він стоїть і читає вивіску на вулиці, дивуючись, чому Фадель, буркотливий велетень, не згадував про це під час їхніх щоденних розмов.
Закінчивши читати вивіску, Стайл штовхає двері і заходить всередину. Навколо все ще є відвідувачі, але їх небагато. Довгими кроками він прямує прямо до шеф-кухаря.
Він опускається на один зі стільців перед відкритою кухнею, де сидить Фадель, поклавши обидві руки на стіл, і дивиться на безвиразне обличчя чоловіка, який дивиться на нього.
— Ти закриваєш бургерну у п'ятницю?
— Так.
— Куди ти йдеш?
— У нас деякі справи з Байсоном.
— Що за справи?
— Просто... звичайні справи.
Фадель ухилився від відповіді, уникаючи погляду Стайла, який підозріло примружився. Він перевів погляд на Канта та Байсона, які розмовляли в кутку.
Стайл ритмічно постукував по столу, поки він сам був занурений у роздуми. Але він не ставив жодних дивних запитань, хоча його думки схилялися до безглуздих, наприклад, про те, чи не були ці «звичайні справи» насправді таємним побаченням.
Він стримав свої підозри, змінивши тему.
— Звичайні справи – це звичайні справи. Ти вже їв?
— Об одинадцятій поїв. Боявся, що не встигну пообідати, якщо буде стільки роботи, як учора. Ти надовго?
— Маю йти за півгодини. Не можу затримуватися, бо тато буде сваритися.
— Ти повернешся після роботи?
— Звичайно! У мене такий гарний хлопець, тож я маю прийти, щоб проконтролювати, аби усі знали, що територія тут добре охороняється. До речі, ти коли-небудь ревнував мене? Хоч раз, гм?
— Дурниці.
Стайл пробурмотів собі під ніс лайку.
— Так, так, я знаю, що ти холодний. Але ти міг би трохи потурати мені, проявити трохи ревнощів чи власницьких почуттів. Того разу, коли ти прийшов до мене додому, я думав, що нарешті розтопив твою поведінку крижаного принца. А тепер ти знову став холодним.
— Чому ти так багато думаєш? – відповів Фадель, а потім повернувся до холодильника з напоями. Він взяв бокс, схожий на бокс для закусок, і поставив його перед Стайлом, пояснивши:
— Пиріг Баноффі. Зробив його для тебе ще вранці.
Побачивши десерт, роздратований вираз обличчя Стайла пом'якшився і перетворився на широку усмішку.
— Ти сам його зробив?
— Так.
— Це так чарівно. І я, мабуть, просто неймовірний, якщо зміг добитися такого ставлення від крижаного принца.
Стайл хвалив себе, як зазвичай, відкриваючи бокс з десертом. Не вагаючись, він взяв ложку, яку приготував Фадель, і відкусив шматочок. Солодкий смак миттєво підняв йому настрій.
— Ну як?
— Якщо це приготував ти, значить, це найкраще.
— Їж, а потім йди. Як закінчиш роботу – одразу повертайся.
— Можна я сьогодні переночую у тебе? Адже завтра ти зачиняєшся.
— Ні. Буде простіше, якщо я залишуся у тебе.
— Ти поводишся так, ніби щось приховуєш у себе вдома.
— Щось приховую? Це не так.
Фадель відмахнувся, поглянувши на Канта і Байсона, які йшли до місця, де сиділи він і Стайл. Байсон помітив, що Стайл насолоджується десертом, який Фадель дбайливо приготував ще з самого ранку, і не втримався від хитрої усмішки. Він усміхнувся братові, а потім заговорив зі Стайлом дружнім тоном.
— Фадель приготував цей десерт?
— Так, він дуже смачний.
— Можна мені шматочок? За весь час, що я з ним живу, він жодного разу не готував мені десерт.
— Звичайно, ось...
Стайл збирався поділитися з Байсоном, але Фадель виставив ніж, заблокувавши цей рух.
Фадель коротко промовив до Байсона:
— Пізніше я зроблю тобі твій власний.
Байсон незворушно знизав плечима.
— Який же ти власницький через десерт. Що, боїшся, що твоєму хлопцеві не вистачить? Ти став дуже прискіпливим у стосунках.
Стайл тримав ложку в роті, дражнячи Фаделя. Зазвичай стоїчний чоловік, який, здавалося, боявся, що його обличчя втомиться від прояву емоцій, на мить виглядав захопленим зненацька. Фадель відсунув ніж і відклав його, дивлячись на Канта, який обхопив рукою шию Стайла. Вбивча аура, яку випромінював Фадель, змусила Канта швидко відсмикнути руку назад, незважаючи на те, що він робив це багато разів раніше.
— Гм… – Кант прочистив горло, дражнячи Стайла легковажним тоном. — Твій батько не проти, що ти тут?
— Ну, а ти як думаєш? Але я тут лише на короткий час. Як тільки доїм десерт, поїду назад.
— Не проти підкинути мене спочатку додому? Мені треба повернутися і відкрити салон.
— Я думав, ти зав'язав з татуюванням. Чи я неправильно зрозумів, і ти насправді змінив професію на офіціанта?
Стайл вдав, що шокований, а потім з'їв два останні шматочки десерту, набиваючи щоки, поки жував. Коли він закінчив, Фадель забрав порожній бокс і ложку.
Кант поклав руки на стегна, нахиливши голову до друга.
— Цей шокований вираз обличчя був неймовірно перебільшеним.
Стайл розсміявся, явно перебуваючи в гарному настрої.
— А що з твоєю машиною?
— Я дозволив Байсону користуватися нею. Він ночував у мене минулої ночі, тож я дав її, щоб він приїхав відкрити бургерну. Напевно, сьогодні він знову залишиться у мене.
— О, то це означає, що жоден з них не спав вдома минулої ночі, бо Фадель також ночував у мене.
— Чим ти хочеш похвалитися?
— Нічим. Я можу підкинути тебе до салону, а потім заїхати в гараж. Все одно по дорозі.
Стайл доїв десерт, відчуваючи задоволення і від їжі, і від того, що побачив гарне обличчя свого хлопця. Він схопив ключі, які безладно лежали на столі, і пальцем показав Фаделю, щоб той підійшов ближче.
Коли Фадель нахилився, збентежений тим, чому Стайл покликав його до себе, його поцілувались в щоку. Не встиг Фадель навіть вилаяти його за таку зухвалість, як Стайл вже схопив Канта за руку і потягнув за собою, вибігаючи з бургерної. Зазвичай стоїчне обличчя Фаделя поступово набуло м'якого червоного відтінку.
Тримаючи тацю з наїдками, Байсон тихо засміявся.
— Стайл такий жвавий хлопець, чи не так? Він наче з'явився у твоєму житті, щоб внести в нього трохи яскравості.
Фадель потер поціловану щоку, озираючись на Байсона, який дражнив його. Він не міг заперечувати, що Стайл справді приніс світло в його життя.
— Не треба мене дражнити. Краще стеж за Кантом, може, він коп під прикриттям, а ти з ним зустрічаєшся.
— Ну, я перевіряв, але нічого не знайшов. Останнім часом я був практично приклеєний до нього, і він не показував ніякої підозрілої поведінки.
— А щодо заходу в п'ятницю ввечері. Ти впевнений, що він нічого не запідозрить і не почне розпитувати?
— Я сказав, що поїду з тобою за місто, повернуся в суботу. Це не повинно викликати жодних підозр. Ти ж сказав Стайлу, так? Судячи з усього, Стайл теж до тебе дуже прив'язаний. Сподіваюся, він нічого не запідозрить.
— Я ж казав тобі, Стайл нічого не підозрює… Байсоне.
Він назвав ім'я свого молодшого брата в кінці речення, мабуть, бажаючи ще щось сказати, але не знав, з чого почати. Фадель уважно оглянув навколо.
— Що сталося?
— Зі Стайлом поруч, я, знаєш, хочу кинути цю справу.
— Нашу основну роботу, так?
— Так, – відповів він, маючи на увазі роботу найманого вбивці. — Я хочу спробувати пожити нормальним життям, без необхідності кудись переїжджати чи ховатися.
— Як щодо того, щоб після цієї роботи ми вдвох домовилися з мамою?
Фадель кивнув:
— Я саме збирався запропонувати тобі це.
***
— Мені починає здаватися, що у Фаделя є таємний коханець. Як ти думаєш, така людина, як він, могла б мені зраджувати?
Стайл поставив це запитання Канту, коли мотоцикл зупинився перед тату-салоном. Кант щойно зліз і віддав свій шолом назад Стайлу, нахмуривши брови на запитання друга.
— Про що ти говориш? Думаєш, що у когось на кшталт Фаделя може бути таємний коханець? Те, що він має хлопця – це вже саме по собі диво.
— Ну, я хвилююся.
— Чому ти так хвилюєшся? Щось сталось? Він погано з тобою поводиться? До речі, я ніколи не питав, як ви зійшлися. Це справжні стосунки чи просто план розбити йому серце?
— На яке питання я маю відповісти першим?
— Будь-яке питання підійде. Просто вибери одне і відповідай на нього.
Стайл був розслаблений, він не вимкнув мотоцикл і не зійшов з нього. На щастя, перед будинком Канта росло велике дерево, яке давало затінок. Місце, де він припаркувався, щоб висадити свого друга, якраз було під цим деревом, тож там, де вони розмовляли, було не надто спекотно.
— Все добре, і ми разом, тому що ми дійсно подобаємося один одному. Я не хочу розбивати йому серце і планую бути з ним до старості. Принаймні бачу це так. Коли ми залишаємося наодинці, він дуже ніжний, розумієш? Хоча ти, мабуть, не віриш. Наприклад, вчора я сказав йому, що у мене болить нога, і він пішов і купив мені мазь, щоб зробити масаж.
Кант підняв брову. Фадель і ніжність? Але чому дивуватися? Враховуючи, що Байсон з милим на вигляд обличчям, яке зазвичай здавалося м'яким, наодинці з ним міг перетворитися на садиста.
Проблема полягала в тому, що...
— Він тобі справді подобається?
— Так, він мені дуже подобається. І у мене ніколи раніше не було хлопця. Не знаю, чи нерозумно думати, що у нього є коханець чи ні, але він ніколи не пускав мене до себе додому. До того ж, по п'ятницях, коли він зачиняє бургерну через якісь справи, він навіть не каже мені, що збирається робити.
Кант глибоко вдихнув. Він подумав, що Фадель не хоче розповідати його другові, що він робить, тому що, ймовірно, виконує свою основну роботу найманого вбивці. Він планував стежити за Байсоном, але не хотів втягувати в це Стайла. Зрештою, він міг лише втішити свого друга.
— Він же їде з Байсоном. Та й як він може мати коханця? Не говори дурниць, Стайле. Це справді нерозумно. Просто будь обережним, щоб тебе не кинули.
Стайл невдоволено надувся і жестом попросив друга піти, бо більше не хотів про це говорити.
Кант важкою долонею ляснув друга по плечу.
— Тоді піду вже відкривати салон. Їдь обережно і ненакручуй себе, Стайле.
— Так, мабуть, я забагато думаю. Не буду більше ні про що думати.
***
Не буду більше ні про що думати, хах?
Так, звичайно. Стайл не міг перестати думати про Фаделя, доки не заснув. Більше того, сьогодні Фадель прямо сказав йому, щоб він не приходив, і що вони зустрінуться лише в суботу.
Якщо ви запитаєте, який сьогодні день, то що ще може бути, окрім клопіткої п'ятниці? Бургерна зачинена, а Стайл щойно закінчив роботу в автомайстерні. Сам того не розуміючи для чого він це робить, але після закінчення роботи він опинився в районі, де мешкав Фадель.
Він знав, який будинок належить Фаделю, бо часто пробігав повз нього, коли той повертався додому. Проте, він ніколи не отримував дозволу зайти всередину. Навіть попри те, що вони були у стосунках, його все одно не пускали. Це змушувало його відчувати, що Фадель має якісь секрети, які він приховує від нього. І, здавалося, чим більше Фадель намагався приховати, тим сильніше зростала цікавість Стайла.
Стайл сховався і тихо спостерігав. Він побачив, що машина, на якій їздять Фадель і Байсон, все ще стоїть на стоянці, а в будинку, схоже, хтось був, оскільки повітряний компресор все ще працював.
Хіба вони не казали, що їдуть за місто? Вже вечір, то чому вони все ще в будинку?
Перш ніж його цікавість вгамувалася, Стайл побачив високу постать Фаделя, який виходив з будинку. Той був одягнений не так, як зазвичай.
Фадель був одягнений у все чорне. Його волосся було розкуйовджене, чубчик закривав обличчя, надаючи йому загадкового вигляду. Невдовзі після того, як вийшов Фадель, з'явився Байсон, який також виглядав дуже дивно.
Зазвичай Байсон виглядав мило і ходив в барвистому одязі. Зазвичай він дуже часто усміхався і не виглядав таким похмурим, як зараз. Байсон також був одягнений у чорний одяг. Двоє братів виглядали так, ніби вони були в жалобі за кимось.
Після того, як Фадель і Байсон вийшли з дому, вони сіли в машину, за кермом якої був Байсон. За мить машина виїхала з місця для паркування.
Стайл зняв шолом. І він, і його батько були автолюбителями, тому в їхньому будинку було кілька автомобілів і мотоциклів. Сьогодні він обрав один з них як свій транспортний засіб. Він наблизився до машини Фаделя і Байсона, навіть не помітивши, що позаду нього їде ще одна машина, яка належить Канту.
Фадель і Байсон прямували до бару. Вони припаркувалися, коли час ще не перевалив за дев'яту годину. Байсон вийшов з машини першим, взявши з собою рюкзак. Фадель також вийшов з машини. Обоє братів увійшли до бару, не обмінявшись жодним словом. Стайл продовжував спостерігати за ними, його інстинкти підказували йому, що в цій ситуації щось не так.
Він пішов за братами до вбиральні і побачив, як Фадель кивнув головою.
Байсон пішов вперед, а Фадель зник у вбиральні.
Стайл подумав, що настав час зробити вибір, і він вирішив піти за Фаделем, а не за Байсоном. Він сховався біля вбиральні, а коли Фадель вийшов, Стайл здивовано насупив брови.
Фадель був замаскований під працівника бару, змінивши зачіску і одягнувши окуляри, не кажучи вже про те, що він був в іншому одязі. На грудях у нього був акуратно прикріплений бейджик з ім'ям. На жаль, Стайл не зміг розгледіти, яке ім'я було на бейджику.
Але як би добре він не був замаскований, людину, з якою він обіймався щодня, було легко впізнати. Стайл пішов за Фаделем, тримаючись на розумній відстані. Фадель рухався швидко, і був момент, коли Стайл відвів погляд, через що він втратив чоловіка з поля зору. Але він знову знайшов Фаделя, цього разу з підносом, наповненим їжею та напоями.
Фадель зайшов до VIP-зони. На жаль, Стайл не міг піти за ним у цю секцію. Будучи стороннім спостерігачем, він мимоволі почав думати про дивні речі, наприклад, про те, що Фаделя підтримує якась літня жінка або багатий покровитель, і сьогодні він повинен обслужити цю людину.
Він дістав свій телефон і відкрив камеру, щоб зафіксувати ситуацію, маючи намір зафільмувати Фаделя, а потім з'ясувати з ним стосунки.
Після тривалого очікування Фадель врешті вийшов VIP-секції. На його руках лежала молода жінка. Його сильні руки ніжно притискали її голову до своїх грудей і це було схоже на сцену між парою, де жінка була напідпитку, а її хлопець ніс її додому.
Стайл відчув таку злість, що аж затремтів. Він пішов за Фаделем, записуючи відео, бо хотів побачити обличчя жінки і підготуватися до його викриття. Йдучи за Фаделем, він не знав, що в барі вимкнулося світло, внаслідок чого система відеоспостереження і відеозаписи з того неспокійного вечора п'ятниці були знищені. Двоє братів привели свій план у дію.
Фадель поніс Пенпак, яка була накачана наркотиками і знепритомніла, до машини. Він не знав, що його хлопець таємно знімав його на відео, підозрюючи у зраді. Він кинув Пенпак у машину, а потім заліз туди сам. Ситуація в машині була спокійною, за винятком того, що Фадель шукав особистий смартфон Пенпак, щоб передати дані.
Стайл не міг бачити, що відбувається в машині. Його трясло, бо він думав, що його обманули. Фадель сів у машину з вишукано одягненою, привабливою жінкою. Він був настільки розлючений, що втратив самовладання і був готовий підійти і розбити машину.
У нього був відеозапис як доказ, щоб звинуватити Фаделя. Він ніяк не міг заперечити зраду.
Однак не встиг він вийти зі своєї схованки, як хтось схопив його, міцно затуливши рот рукою. Тишу порушив шепіт біля його вуха.
— Не кричи, Стайле. Це я... Кант.
Коли він обернувся, то побачив, що це справді Кант, хоча вираз обличчя його друга був не надто радісним.
— Канте, як ти сюди потрапив?
— Я пішов за Байсоном.
— То ти теж прийшов, щоб зловити свого хлопця на зраді?
— Зраді? Якого біса... Просто замовкни.
Кант жестом вказав у бік, куди пішов Фадель.
Коли Стайл обернувся, щоб подивитися на машину Фаделя, він помітив, що Байсон повертається з сумкою, перекинутою через плече. Його постать відчинила двері машини. Стайл і Кант були надто далеко, щоб почути, про що говорять брати.
Все, що вони бачили, це те, що Фадель виніс з машини ту саму жінку, а Байсон забрав її і поніс у безпечне місце.
Ситуація була дивною. Стайл не був упевнений, що сталося після того, як Фадель передав жінку Байсону. Кант відтягнув його, повівши в інший бік, і просто промовив:
— Йди за мною. Я розповім тобі все пізніше.
