Ще один побічний ефект NZT

Розділ 25. Ще один побічний ефект NZT

 

Чень Чень вийшов з кабінету Чжен Цзяня.

Він поводився як завжди. Ніхто не зможе сказати, що пів хвилини тому він посварився з доцентом.

Він спустився сходами на перший поверх, пройшов повз вестибюль та вийшов з будівлі офісного блоку.

Лише тоді Чень Чень дістав телефон і подивився на час.

Зараз точно була десята година.

— Час вийшов. — Чень Чень пробурмотів собі під ніс, а потім пішов стежкою до своєї спальні.

Коли він був за десяток метрів, раптово почувся гучний звук ~Бух~ за ним.

Ніби щось м’яке, але важке впало з верхнього поверху.

Серед перехожих на мить запала тиша, але невдовзі її перервали послідовні спалахи вереску.

В університетському містечку почалася паніка...

Чень Чень не озирнувся. Він просто відразу пішов.

До цього Чень Чень не був впевнений, чи Чжен Цзянь убив свою попередню дружину.

Проте, у деяких випадках певність не потрібна. Насіння підозри було достатньо.

Чому Чень Чень почав підозрювати Чжен Цзяня?

Це було просто.

По-перше, медулобластома не була поширеною хворобою для людей у віці дружини Чжен Цзяня. Швидше, це була злоякісна гліома задньої черепної ямки, яка часто зустрічалася у дітей і рідко зустрічалася у дорослих.

Звичайно, одного лише цього було недостатньо, щоб викликати підозри у Чень Ченя, але була також особистість Чжен Цзяня.

Чжен Цзянь мав подвійну докторську ступінь, доктора біохімії та фармації та був викладачем Інституту біологічних наук.

Простіше кажучи, він володів необхідною технологією та умовами, щоб у будь-який час отримати соматичні клітини своєї дружини, викликати утворення ракових клітин у лабораторії та, нарешті, ввести їх назад у тіло дружини.

Ось чому Чень Чень ставив запитання: «Чи поставили ви своїй дружині вдома крапельницю?».

Звичайно, обидва ці пункти самі по собі мало що означали.

Чжен Цзяню все одно потрібен був мотив, щоб убити свою дружину.

У такому випадку – друга дружина, дочка високопосадовця.

Природно, це був мотив.

Простіше кажучи, це було схоже на погану сюжетну лінію про покидька, який позбувся своєї бідної вірної дружини після того, як став успішним і вирішив одружитися з іншою, більш перспективною жінкою.

Оскільки мотив існував, Чень Чень мав лише застосувати індуктивне міркування. Природно, він дійшов би висновку, що Чжен Цзянь убив свою попередню дружину.

Хоч це було лише припущенням. Що зміцнило переконання Чень Ченя, так це фотографія в рамці, розміщена в офісі.

Відповідно до кримінальної психології, це була форма компенсації.

По-перше, поклавши фотографію своєї попередньої дружини на стіл, Чжен Цзянь міг зменшити почуття провини.

По-друге, оточення подумає, що він дуже дорожив своєю минулою дружиною, таким чином зменшуючи будь-яку підозру в злочині.

Однак люди не були холоднокровними тваринами. Протягом багатьох років етика та мораль переслідували кожну людину. Не кожен міг легко подолати цю перешкоду.

У результаті, хоча Чжен Цзяню вдалося вбити свою дружину, він усе ще почувався неспокійно.

Страх бути викритим, почуття провини перед дружиною і тягар сумління продовжували мучити його. Навіть піти до психолога він не наважився.

Це призвело до стану постійного страждання протягом багатьох років.

У результаті це страждання змусило Чжен Цзяня боятися своєї померлої дружини, що пояснювало цю сцену раніше.

Попри те, що фотографія його попередньої дружини лежала на його столі, вона була повернута від нього...

До цього моменту припущення Чень Ченя мало шістдесят відсотків вірогідності.

Не варто недооцінювати ці шістдесят відсотків. У цьому світі, окрім незаперечних істин, таких як «сонце сходить на сході», «вода тече до найнижчої точки» або «предмети будуть падати, а не підійматися», більшість подій були просто випадковими з певним ступенем імовірності.

Шістдесяти відсотків можливостей було достатньо, щоб Чень Чень зробив ставку.

Тому, коли Чень Чень увійшов до офісу, він спочатку продемонстрував поблажливе ставлення до зниження пильності Чжен Цзяня.

Після цього він працював із тим, що мав, возився з годинником, щоб посіяти «насіння» в серці Чжен Цзяня.

Це був поширений метод гіпнозу.

Людську свідомість можна поділити на свідоме і підсвідоме. Загалом, коли людина не спала, свідомість домінувала.

Через керівництво та навіювання гіпноз дозволяв пацієнтам увійти в стан легкого сну. У цей момент підсвідомість буде звільнена, і гіпнотизер зможе обійти свідомість і безпосередньо спілкуватися з підсвідомістю пацієнта.

Це була причина, чому Чень Чень негайно надіслав дані. Він хотів, щоб Чжен Цзянь почувався повністю спокійно.

Але навіть тоді Чень Чень не зміг загіпнозувати свою ціль.

Хоча концепція гіпнозу була загадковою, все зводилося до одного. Щоб психолог загіпнозував когось, людина повинна активно співпрацювати. Інакше це були б марні зусилля.

Чень Чень також знав, що яким би покірним він не виглядав, Чжен Цзянь не хотів повністю ослабити свою пильність.

Проте все це було лише першим кроком.

Другий крок був, коли годинник пробив годину.

Коли це сталося, Чень Чень поставив запитання: «Хто ця жінка на фото?». Це пов’язало б дзвін годинника з попередньою дружиною в підсвідомості Чжен Цзяня.

Однак, оскільки Чень Чень перевів годинник на п'ять хвилин вперед, тоді було лише 9:55. Після цього Чень Чень ще раз поправив годинник, тим самим посадивши «насіння» глибше в серце Чжен Цзяня.

Тоді це був третій крок.

Чень Чень раптово почав конфронтацію, допитуючи Чжен Цзяня про причину смерті дружини. Ця надзвичайна зміна підходу зазвичай застає іншу людину зненацька.

Крім того, гострі запитання викликали б у Чжен Цзяня збентеження.

Ось чому Чжен Цзянь був такий розлючений.

Іноді вираження гніву було способом замаскувати провину, коли людину застали зненацька.

Разом з тим Чень Чень виклав свої карти на стіл, сказавши Чжен Цзяню, що його збираються загіпнозувати.

Хоча це змусило Чжен Цзяня бути дуже пильним, це також було формою пропозиції для Чжен Цзяня.

Саме ця ідея справді поховала зерно «я можу бути загіпнозованим» у серці Чжен Цзяня.

Після цього був останній крок.

Чень Чень навмисно спробував гіпноз, що привело Чжен Цзяня в паніку. Однак Чень Чень раптово послизнувся, і рама впала на підлогу.

На цьому етапі безпосереднім припущенням Чжен Цзяня буде — спроба Ченя загіпнозувати його виявилася невдалою.

Нарешті Чень Чень пішов.

Побачивши, що його слідчий пішов, важко поранений розум Чжен Цзяня миттєво розслабився. За кілька коротких хвилин його розум різко перемикався між розслабленням, напругою, надзвичайною напругою, а потім знову розслабленням.

Пройшовши через такі американські гірки, психічний стан Чжен Цзяня впав у виснаження.

Саме в цей момент припала остання атака Чень Ченя!

Бонг!~ — Годинник пробив один раз, як спусковий гачок пістолета.

У цю мить насіння, поховане в серці Чжен Цзяня, вибухнуло, запаливши жах і почуття провини, які він придушував багато років!

Це було схоже на потік, що мчить з гори. У стані гіпнозу, викликаного Чень Ченом, Чжен Цзянь стрибнув з п'ятого поверху і покінчив зі своїм грішним життям...

Це було так просто.

~І все-таки я справді рішучий. Це була жива людина, але я її вбив просто так. — Чень Чень мовчки розмірковував.

Чи було все це побічним ефектом NZT-48 чи звільненням його власної темної сторони після раптового отримання влади?