«Мені це не дуже подобається»

Шень Цяо запитав:

— А якщо я наполягатиму?

Замість відповіді Ю Ай також поставив запитання:

— Це місце, де ти виріс, і де живуть твої брати та сестри, які були поряд з тобою з самого дитинства. Невже ти кажеш мені, що можеш так легко відмовитися від гори Сюаньду та покинути все, що було тобі дорогим?

Ю Ай намагався переконати його прив’язаністю і розумом водночас, але відповідь Шень Цяо не змінилася.

— Якщо ти маєш на увазі співпрацю з людьми Тудзюе, то я не збираюся цього схвалювати.

Після того, як він побачив, що Шень Цяо все ще твердо тримається своєї початкової думки, тон Ю Ая охолов.

— Що зміниться від того схвалюєш ти це чи ні? Чотири з сімох старійшин гори Сюаньду погодилися з моїм планом. Інші троє зараз практикують Медитацію зачинених дверей. Вони більше не турбуються мирськими справами. Серед всіх наших братів, дашисьон [1] занадто миролюбний. Говорити про це з ним марно. Четвертий шиді та шимей будуть щасливі знову побачити тебе, але вони не обов’язково погодяться з тобою. Гора Сюаньду потребує змін. Ми не хочемо протягом всього свого життя спостерігати, як найвеличніша секта свого покоління повільно занепадає.  Інакше, як ти думаєш, чому я зміг стабілізувати ситуацію і стати тимчасовим лідером секти за такий короткий проміжок часу? Чи зміг би я досягти успіху без їхньої згоди та підтримки? Ти, вчитель і навіть попередні покоління — ваш метод мислення вже не працюватиме. Як гора Сюаньду може дбати лише про себе, коли світ, в якому ми живемо, наповнений хаосом?

Ніч була тихою. Навіть здавалося, що зникли всі птахи. Вітри зупинилися. Вже не було чутно шелесту листя. Все навколо завмерло.

Ніхто не міг сказати, коли місяць сховався за хмарами. Світ потонув у безмірній темряві. Вогник свічки в руці Ю Ая замерехтів. Він поступово тьмянів, а потім раптово згас.

Відтоді, як Шень Цяо осліп, дні та ночі для нього нічим не відрізнялися.

Зрештою, він все ще був людиною. Він також відчував біль, коли отримував поранення, і страждав, коли потрапляв у скрутне становище. Але він завжди вірив, що попереду є надія, і він завжди був охочий дивитися на все з оптимістичним настроєм. Після того, як до нього повернулися спогади, він не занепав духом, незважаючи на безліч запитань, що накопичувалися в ньому. Він постійно думав про те, щоб піднятися на гору Сюаньду та попросити відповідей у Ю Ая віч-на-віч.

Однак у цю саму мить, коли йому відкрили правду, Шень Цяо раптом відчув глибоку втому, що випливає з глибини його серця; ніби якась рука схопила його й тягне в крижаний океан.

Він не втримався і міцно стис у руці бамбукову палицю.

Ю Ай трохи пошкодував, побачивши вираз Шень Цяо, але оскільки все вже дійшло до цього, він відчув, що повинен чітко сказати ці слова:

— Шисьоне, ніхто добровільно не прикує себе до самотності. Гора Сюаньду — секта номер один під Небесами, і вона має силу підтримати мудрого правителя, поширюючи вплив даоської школи на весь світ. Тоді чому ми повинні вперто триматися глибоко в горах, як ті відлюдники? Так думають всі на горі, крім тебе. Ти надто наївний!

Шень Цяо глибоко вдихнув.

— Квеньє з Тудзюе. Чи не зайшла ваша співпраця надто далеко? Ти ж не допомагаєш людям Тудзюе увійти на Центральні рівнини та керувати ними, чи не так?

Ю Ай відповів:

— Авжеж ні. Я казав раніше, що робота з Квеньє є лише частиною мого плану. Незалежно від того, як сильно я хочу, щоб гора Сюаньду знову увійшла у світський світ, я не оберу таких, як Тудзюе. Вони жорстокі й безжальні, як їх можна вважати мудрими правителями?

Брови Шень Цяо звузилися. У нього було дивне відчуття, що плани Ю Ая щодо гори Сюаньду грандіозні та дивовижні, але він не міг їх зрозуміти.

Ю Ай знову сказав:

— Якщо ти повернешся зараз, ми знову зможемо бути близькими братами, якими були раніше. Не буде ніякого відчуження. Твій зір ще не відновився, у тебе все ще є внутрішні травми. Напевно, тобі довелося докласти великих зусиль, щоб піднятися на гору. Скільки ще може подолати таке тіло? Лише гора Сюаньду є твоїм домом.

Шень Цяо повільно похитав головою.

— Ти можеш йти своєю твердою дорогою, але я пройду своїм крихким мостом. Бути лідером-маріонеткою… Краще я не займатиму такої позиції. Відтепер…
 

Він хотів сказати якісь жорстокі слова, щоб розірвати всі їхні дружні зв’язки, але несподівано перед його очима спалахнули спогади того, як раніше вони проводили час разом.

Шень Цяо зітхнув у тишу. Зрештою він нічого не сказав. Він просто стиснув губи, розвернувся, та пішов.

Раніше, коли Ці Фенґе тільки взяв їх в учні, Шень Цяо мав найкращі здібності серед усіх. Втім, бувши учнями «майстра бойових мистецтв номер один під Небесами», просто неможливо не мати жодних здібностей. Людина повинна була мати відмінний талант та натуру, щоб Ці Фенґе взяв її у свої учні.

Якщо раніше Ю Ай не зміг би зупинити Шень Цяо, коли він йшов, то тепер Шень Цяо точно не давав йому жодної причини не атакувати!

Він миттєво з’явився перед Шень Цяо і перегородив йому шлях, навіть не замислившись про це.

— Шисьоне, не йди, — сказав він тихим голосом, піднявши руку, готовий вибити іншу людину ударом.

Однак, ніби Шень Цяо передбачив його дію, він відступив першим, тримаючи свою бамбукову палицю в повітрі, здавалося, щоб відбиватися.

Звичайно, Ю Ай не переймався цим його рухом. Він простягнув руку до бамбукової палиці.

Його ривок повинен був гарантовано вдатися, але він просто промахнувся!

Бамбукова палиця вислизнула й пройшла повз його руку. Замість того, щоб відступити, вона попрямувала вперед, вдаривши Ю Ая по зап’ястку.

Ю Ай злегка нахмурився. Він пальцем відбив палицю, а іншою рукою пройшов до плеча Шень Цяо. Вітру не було, але його рукави розвивалися. Він підійшов до спини Шень Цяо, намагаючись загородити йому шлях назад.

Плече Шень Цяо впало прямо в руку Ю Ая. Він доклав трохи сили, і це завдало Шень Цяо легкого болю. Але Шень Цяо не звернув на це уваги: бамбукова палиця в його руці все одно змогла вдарити по талії Ю Ая. В Ю Ая була стара рана, яку він отримав, коли ще в дитинстві впав з дерева. Тоді він зламав собі кістку. І попри те, що рана повністю загоїлася, Ю Ай підсвідомо захищав її, коли на нього нападали.

У Шень Цяо залишилося лише тридцять відсотків його бойової сили. Він взагалі не був противником Ю Аю. Однак, оскільки вони знали одне одного з дитинства, хоча він не міг бачити, він все одно знав про кожен рух іншої людини та які рухи бойового мистецтва він міг використовувати.

Ю Ай чітко знав про план Шень Цяо. Після деякої миті рукопашної боротьби, він став дещо роздратованим і не хотів далі це тягнути. Він вдарив долонею по плечу іншої людини, цього разу використовуючи свою внутрішню ці.

Шень Цяо почув вітер, створений долонею, і підсвідомо підняв свою бамбукову палицю, щоб заблокувати удар. Однак це було марно. Внутрішня ці прийшла прямо до його грудей. Бамбукова палиця з тріском розламалася на дві частини, а сам він спотикаючись зробив кілька кроків назад і впав на землю.

— А-Цяо, досить вже боротися і йди зі мною. Я навіть не можу уявити, якими щасливими будуть шимей та інші, коли дізнаються, що ти повернувся!

Ю Ай зробив кілька кроків уперед і хотів допомогти Шень Цяо піднятися.

Шень Цяо не сказав жодного слова.

Відразу після того, як Ю Ай схопив його за зап’ястя, він побачив, інша людина тримала половину бамбукової палиці і замахнулася нею на нього з силою, що трохи нагадувала блискавку і грім.

Шень Цяо зберігав свої сили, щоб дочекатися нагоди, коли пильність іншої людини ослабне!

Ю Ай ніколи не очікував, що у нього все ще є сили, щоб чинити опір попри серйозні поранення та сліпоту.

Він не знав, що в Шень Цяо залишилося лише тридцять відсотків його бойової сили. Навколо бамбукової палиці почав вирувати вітер, і його холод, наче крижане джерело, ніби пронизував кістки. 

Він не наважився фізично прийняти удар, тому повернувся вбік, щоб ухилитися. На його подив Шень Цяо взагалі не вступав з ним у бійку. Він миттєво відвів долоню на півдорозі, а потім відступив у бік шляху, звідки прийшов!

Оскільки Шень Цяо виріс тут, хоча зараз він і не бачив, він трохи розрізняв оточення. У цей момент він кинувся вперед, використовуючи свої навички легкості, не повертаючи голови, навіть коли Ю Ай гнався за ним. Прислухаючись до звуку, він відстежив позицію Ю Ая, а потім кинув решту бамбукової палиці назад.

Ю Ай чітко вирішив утримувати цю людину тут, тож перестав намагатися бути добрим. Він з силою кинув бамбукову палицю назад у Шень Цяо.

Як тільки ззаду почувся пронизливий звук, бамбукова палиця проскочила повз плече Шень Цяо й розрізала його одяг. Миттєво потекла кров. Він не ухилився і вирішив продовжувати бігти, всупереч болю, але його фігура неминуче трохи хитнулася.

В одну мить Ю Ай наздогнав його. Долонею він вдарив Шень Цяо прямо по центру спини. Шень Цяо не ухилився від цього вчасно. Він виплюнув великий ковток крові, і впав, згорнувшись калачиком на землі й важко дихаючи.

— Досить тікати! — Ю Ай був дійсно розлючений. Він знову простягнув руку, щоб підняти Шень Цяо. — Відколи ти став таким упертим? Я не хочу шкодити тобі! Чому ти не можеш просто послухатися мене?

— А хто не біжить, дізнавшись, що його збираються ув’язнити? Мабуть, тільки ідіот!

У темряві почулася насмішка. Вона звучала невиразно й холодно, але ніхто не міг сказати, звідки вона взялася.

Ю Ай був приголомшений від шоку. Він зупинився й озирнувся, але не знайшов сліду іншої людини.

—  Що це за боягуз? Покажи себе!

— Спочатку я думав, що учні такого гордого сина Небес, як Ці Фенґе, не можуть бути настільки жалюгідним провалом. Але, на мій подив, не тільки Шень Цяо став напівнепотрібною людиною, але навіть Ю Ай, який обіймав посаду тимчасового лідера секти, має настільки посередні бойові здібності. Якщо Ці Фенґе дізнається про це в потойбіччі, він, либонь, в могилі своїй перевернеться.

Наступної миті з жартами та глузуванням на обличчі з’явився Янь Вуши.

Ю Ай зрозумів, що завдяки бойовим мистецтвам цієї людини він не міг чітко побачити, звідки вона щойно вийшла, і де ховалася до цього.

Всередині він був шокований, але зовні залишав спокій.

— Чи можу я дізнатися поважне ім’я цього шановного пана? І що змусило вас опівночі відвідати гору Сюаньду? Якщо ви давній друг мого шановного учителя, то, будь ласка, випийте чаю в головній залі.

Янь Вуши відповів:

— Гора Сюаньду без Ці Фенґе надто прісна. Мені й без чаю добре. Тим паче ти ще не гідний того, щоб розпивати зі мною чай.

Ю Ай мав намір дозволити горі Сюаньду знову ступити у світський світ, тому він заздалегідь підготувався до цього. Почувши, наскільки смішно зарозумілими були слова цієї людини, на додаток до його незбагненних бойових мистецтв, він деякий час шукав у своїй пам’яті потрібне ім’я й нарешті пригадав його.

— Янь Вуши? Ви — «Демонічний Володар» Янь Вуши?!

Янь Вуши нахмурився.

— «Демонічний Володар»... Мені не дуже подобається це прізвисько.

Ю Ай пропустив цю тему прізвиська. Його обличчя прийняло гордовитий вигляд, коли він запитав:

— Чи можу я запитати, що привело господаря секти Янь до гори Сюаньду? Зараз Ю має справу з деякими внутрішніми справами секти, тому міг погано прийняти вас. Будь ласка, господарю секти Янь, поверніться з візитом пізніше.

— Я можу приходити, коли захочу. Відколи ти маєш право мені наказувати?

Ю Ай був здивований його раптовою появою, тому не думав про це. Тепер йому нарешті спало на думку, що гора Сюаньду — це не те місце, куди люди можуть легко вдертися, коли забажають. Навіть такі експерти гросмейстерського рівня, як Янь Вуши та Жуянь Кехвей, не можуть прийти, коли захочуть, наче це якесь безлюдне місце. Є тільки один варіант як він міг прийти —  зі стежки позаду гори, обрамленої скелею.

Він враз повернувся та подивився на Шень Цяо.

Голова іншої людини трохи повисла, вираз обличчя нерозбірливий. Рукою він спирався на стовбур дерева поруч і зробив зусилля, щоб підвестися. Здавалося, що легкого пориву вітру вистачило б, аби його здуло.

Вітер поступово посилювався, і одяг людей рухався разом з ним. Проте Шень Цяо все ще непохитно стояв. Здавалося, ніщо не зрушить його з місця.

Побачивши, що його не здивувала поява Янь Вуши, Ю Ай раптом подумав про інший варіант. Він був вражений і розлючений водночас.

— А-Цяо, як ти можеш спілкуватися з людьми з демонічних сект?!

Почувши це речення, Шень Цяо повільно видихнув, відчуваючи кривавий запах. Він витер кров, що вилилася з кутика його рота, і запитав хриплим голосом:

— Якщо ти можеш змовитися з народом Тудзюе, то чому я не можу бути із людьми з демонічних сект?

***

Нотатки авторки:

Я не впевнена, що всі з вас, серденьок, зрозуміли стосунки тут. Тому я поясню їх для вас:

Ю Ай реалізує план, і цей план вимагає від нього співпраці з людьми Тудзюе. Він знає, що Шень Цяо на це не погодиться, тому він повинен усунути Шень Цяо з керівної посади. На думку Ю Ая процвітання гори Сюаньду важливіше за його шисьона, і тому він буде робити те, що правильно, навіть ціною своєї сім’ї. «Зробімо це!» Після того, як Шень Цяо впав зі скелі, Ю Ай природним чином став тимчасовим лідером секти. Звичайно, інші люди також погоджувалися з ідеєю, що гора Сюаньду повинна вступити у світський світ, тому Ю Ая широко підтримують. Але вони не знають, що Ю Ай отруїв Шень Цяо, і вони не знають, що він таємно співпрацює з Квеньє.

Причина, по якій Шень Цяо вирішив піти, полягає в тому, що раніше Ю Ай поводився занадто добре. У нього немає жодних доказів, тому інші люди можуть йому не повірити, навіть якщо він говоритиме правду.

Отже, Шень Цяо не обдурили через те, що він був надто дурним. Він просто занадто довіряв особистості Ю Ая. Це те саме для інших. Всі вони змалку росли разом і вони ближчі, ніж рідні брати, тому ніколи й не поводилися пильно в оточенні одне одного.

Оскільки це було таке ніжне середовище, воно змогло виховати такого ніжного Цяо Цяо ~

Я також маю згадати про це:

Зараз кінець Північної та Південної династій. (420-580 рр. н. е.)

Через повстання п’яти варварів різноманітні групи меншин встановили свої режими на півночі.

У цей час вплив народу Тудзюе був величезним. Вони займають величезну територію. Вони навіть уклали союз зі Східною Римською імперією (Візантією) для боротьби з Перською імперією.

Навіть Північний Джов та Північне Ці не можуть протистояти їм і іноді змушені поступатися їм. У той час поступатися Тудзюе не було чимось принизливим для Китаю.

Але вони не можуть представляти всіх. Є ще багато людей, які дотримуються ортодоксальності Центральних рівнин і хочуть відновити втрачену територію.

Серед них Пульовжу Дзянь. Після того, як він отримав правління світом, він негайно відновив своє ханське прізвище (Ян, тому його ім’я стало Ян Дзянь)
тощо.

Цей роман не є історичним. Я головним чином хочу пояснити, що через такий великий досвід сам Ю Ай не вважає співпрацю з людьми Тудзюе дуже серйозною справою. Шень Цяо має свої принципи та висновки, і він вважає, що поступатися неправильно.

Це те, про що говорить Цяо Цяо в романі. Він також вважає, що гора Сюаньду може поступати неправильно, закриваючи гору та уникаючи світу, як вони робили раніше, але він ніколи не погодиться співпрацювати з людьми Тудзюе з будь-якої причини.

І цим вони відрізняються.

***

[1] Дашисьон (大师兄) — найстарший брат; перший учень вчителя.