«Мені це не дуже подобається»

Розділ 20 - «Цей безсоромний виродок!»

Від цих слів Ю Ай на мить занімів. А саркастичні коментарі Янь Вуши погіршили ситуацію: — Ці Фенґе вирішив відпустити Хулуґу, що зрештою призвело до того, що його учень був скинутий зі скелі учнем Хулуґу. Ці Фенґе вирішив взяти собі ще одного учня, але й цей був настільки амбітним, що вступив у змову з людьми Тудзюе та зрадив свого шисьона, щоб стати лідером секти. Я боюся, що якби Ці Фенґе дізнався про це все в потойбіччі, він, мабуть, розлютився б настільки, що вистрибнув би зі своєї труни! Ю Ай ще більше розлютився, слухаючи глузування Янь Вуши. Він ледве зміг придушити свої емоції й відповів холодним тоном: — Досить неввічливо для господаря секти Янь приходити опівночі без запрошення. У мене ще є деякі сімейні справи, які потрібно вирішити, тому вибачте, що я не склав вам компанію, перш ніж проводжати! Янь Вуши засміявся: — Ну що за жарти! Я можу приходити та йти, коли забажаю, і в цьому світі ще немає того, що могло б мене зупинити. Якби ці слова сьогодні сказав Ці Фенґе, я, мабуть, мав би висловити йому певну повагу, але хто, в біса, ти такий?  Ще ніколи в житті Ю Ая ніхто не звинувачував та не лаяв його зі словами: «Хто, в біса, ти такий?» Щоправда, він мав не дуже гарний характер. За ці роки, під непомітним впливом Шень Цяо, він став досить ніжною людиною, але після подій сьогоднішнього вечора в ньому знову спалахнуло колись згасле полум’я. Його палець, який ховався в рукаві, трохи ворухнувся. Він хотів покликати інших людей, але врешті відмовився від цієї ідеї: Шень Цяо мав досить гарні стосунки з учнями на горі Сюаньду та користувався серед них високою репутацією. Хоча вони підтримували пропозицію Ю Ая про надію, що гора Сюаньду знову зможе увійти у світський світ, допомагаючи мудрому правителю та беручи участь у боротьбі за передування в світі, він не був впевнений, що вони підтримують те, як гора Сюаньду переходить із рук у руки. Не кажучи вже, що Ю Ай не був певен, що старійшини та бойові брати не змінять своєї думки, коли побачать нинішній стан Шень Цяо. У такому випадку ситуація стане лише більш хаотичною та менш контрольваною. Як тільки він подумав про це, в його руці з’явився довгий меч. Це був один із трьох мечів, які Ці Фенґе передав своїм учням. «Небесна скорбота» була дана Шень Цяо, «Божественна весна» була дана його наймолодшій учениці Ґу Хенбо, і був ще один меч, «Святий принцип», який Ю Ай тримав зараз в руці. [1] Довгий меч вібрував, створюючи шари мерехтливого світла, схожого на веселки в темній ночі. Лише людина, яка на горі Сюаньду вдосконалила мистецтво меча «Лазурної Хвилі» до найвищого стану, могла випромінювати таке виняткове сліпуче світло меча. Хвилі здіймалися й ринули вперед одна за одною, переходячи в рух, наче раптова гроза, що поглинає собою світ. У цей момент його супротивник повинен був відчувати, як довкола нього обрушується сильна буря. Краплі дощу падали так сильно, що здавалося вони здатні проламити землю. Холодні вітри, що охопили тисячі гектарів, пронизують, наче ножі, кожен із яких глибоко встромляється в людські кістки та кишки, приводячи всіх у жах! Ніхто не міг сказати, коли це сталося, але фігура Янь Вуши також почала злітати, і його ноги ледве торкалися землі. З першого погляду здавалося, що його здуло вітром. Одна його рука все ще була за спиною, а інша — направлена вперед. Простим поворотом і помахом рукава він спочатку зруйнував більшу частину дощу, що падав на нього, а потім підняв вказівний палець. Цей рух пальцем був точно таким же, як той, який він використовував проти Ю Шен’яня під піком Півкроку. Різниця полягала лише в тому, що зараз він використовував вісімдесят відсотків своєї бойової сили, а не п’ятдесят, як коли протистояв Ю Шен’яню. На кінчику меча з’явилося кільце світла, що освітило все небо й націлилося на палець Янь Вуши! Внутрішня ці вибухнула з їхніх тіл і миттю поширилася всюди! Одяг людей всередині бойового кола почав перекидатися та обертатися в повітрі, а людям, що стояли поза ним, було набагато важче витримати це. Шень Цяо відійшов подалі ще коли ці двоє людей вперше зіткнулися одне з одним, але він усе одно опинився під впливом їхніх дій і ледь не втратив рівновагу. Внутрішня ці вилилася в кінчик меча. Подібно до величезних хвиль, вона різко здійнялася вгору і впала прямо в обличчя Янь Вуши! Мистецтво володіння меча «Лазурна Хвиля» — не просто гарна назва. Якось Ці Фенґе подорожував на схід, і навчився цій техніці меча, коли опинився на березі лазурного моря. Після багатьох змін це мистецтво стало основою бойового стилю, який практикував кожен учень на горі Сюаньду. Хоча це була лише базова навичка, люди практикували її по-різному, тому можна було легко відрізнити гарного майстра від посереднього. Наприклад, Ю Ай вже досяг найвищого стану духовної подібності: він зрозумів саму суть мистецтва, а не просто навчився ідеально повторювати всі рухи. Він зміг з’єднати багато своїх власних уявлень з цим мистецтвом володіння меча і таким чином отримав справді досконале володіння ним до такої міри, що практично став єдиним цілим із мечем. Однак навіть така атака зупинилася перед пальцем Янь Вуши! Якби хтось придивився уважніше, то зрозумів би, що палець Янь Вуши не залишався нерухомим після того, як його притиснули до вістря леза. Було якраз навпаки: він рухався надзвичайно швидко, а його палець майже не залишав слідів в очах людей. Вона могла здаватися нерухомою, але насправді його рука ніколи не припиняла рухатися. Здавалося, ніби його палець мав очі. Він торкався кількох різних місць, найслабкіших місць на бар’єрі, який створив Ю Ай за допомогою своєї внутрішньої ці. Ю Ай раптом згадав, що якось, коли Ці Фенґе, його вчитель, був ще живий, він коментував найкращих у світі знавців бойових мистецтв свого часу. Серед людей, яких він згадав, був Янь Вуши. У той час усі вважали, що найбільшим суперником Ці Фенґе був гросмейстер Тудзюе, Хулуґу, але Ці Фенґе сказав, що своїми здібностями Янь Вуши перевершить Хулуґу лише за кілька років. Він навіть сказав, що Янь Вуши, можливо, зможе перемогти самого Ці Фенґе, оскільки його бойові мистецтва вже досягли такого стану, коли вони слідують його серцю, а не чіпляються за встановлені форми. Іншим людям «Стратегія Вермільйон-Ян» дозволила б глибоко вивчити бойове мистецтво і навіть націлитися на його вершину. Але Янь Вуши розглядав її лише як довідник. Він використовував її лише для того, щоб виправити недоліки у своїх бойових мистецтвах, замість того, щоб скопіювати та практикувати внутрішню ці з самого початку. Серед усіх бойових мистецтв, якими володів Янь Вуши, досить відомим було одне, що називалося «Аплікатура джерельної води». Ці Фенґе, який раніше бився з Янь Вуши, одного разу описав це двома віршами з поеми: «Ніжна хвиля джерельної води жаліє відображення на ній, й вся закоханість перетворилася на прах.» Ці два вірші наче звучали від обличчя дівчини, що оспівує свій роман, який рано обірвався. Коли Ю Ай вперше почув їх, він не зрозумів, що вони означають. Проте, в цю саму мить, він нарешті зрозумів, про що йдеться у другій половині вірша. Тому що разом із пальцем іншої людини бурхливо, наче прилив, піднялася внутрішня ці. Це не тільки зупинило його напад, але й майже зруйнувало бар’єр, який Ю Ай так наполегливо будував за допомогою енергії меча. Прямо зараз його відчуття та тиск на нього були такими, як сказав Ці Фенґе: уся його «закоханість» перетворилася на прах! Ю Аю довелося напружити меч до крайності. Вже через секунду все це зруйнувалося, наче від вибуху. Туман почав згущуватися, водяна пара ущільнилася, огортаючи місцевість. Нізвідки налетів вітер, і найвеликі валуни з гуркотом і оглушливим звуком затріщали й розірвались на шматки! Від вибуху у Шень Цяо задзвеніло у вухах. Якусь мить він нічого не чув. Звук був достатньо гучним, щоб насторожити будь-кого на горі Сюанду в таку тиху ніч, як ця. Вдалині один за одним з’являлися вогні, і багато людей накидували свої ханьфу, поспішаючи сюди. Ситуація вже перевершила початкові очікування Ю Ая. Він хотів закінчити це якомога швидше та тихіше, але він не передбачив, що Янь Вуши втрутиться у справу, і вона вийде з-під контролю. Обидва відбили атаки одне одного. Ю Ай відступив на три кроки, а Янь Вуши — на два. Однак, якщо перший виклався на повну, то другий використав лише вісімдесят відсотків своєї сили. Було очевидно, хто вийшов переможцем. Янь Вуши спокійно стояв посеред цього хаосу й, здавалося, чекав на гарне шоу. Ю Ай стиснув зуби й нічого не сказав. З одного боку він думав, що, оскільки приходять інші люди, він може об’єднатися зі старійшинами, й вони зможуть принаймні утримати тут цього божевільного порушника Янь Вуши, але з іншого боку, глибоко в серці, він не хотів, щоб інші люди на горі Сюаньду побачили Шень Цяо. Як тільки він подумав про це, хтось уже прибіг раніше за всіх. Це був найстарший учень Ці Фенґе, Тань Юаньчвень. Він був шисьоном Ю Ая та Шень Цяо. Його здібності були посередніми, і він мав досить м’який характер: миротворець, який намагався ніколи нікого не ображати. Такий характер та рівень бойових мистецтв явно не підходили для лідера секти, але всі бойові брати, включаючи Шень Цяо, дуже поважали його за терпимість і щедрість. Після того, як Шень Цяо став лідером секти, Тань Юаньчвень став старійшиною і щодня займався вихованням наступного покоління учнів. — Шиді Ю? — Тань Юаньчвень відразу побачив Ю Ая і, здавалося, трохи здивувався. — Цей звук щойно… Це був ти? А хто цей пан? Ю Ай відповів: — Господар Янь з секти Очищеного Місяця. Почувши, як недбало Ю Ай представив іншу людину, Тань Юаньчвень здивовано видихнув. Чому Демонічний Володар з демонічної секти з’явився тут? Настрій Янь Вуши був досить гарним. Він навіть проявив ініціативу, щоб привітати іншу людину. — То це ти найстарший учень Ці Фенґе? Твій вчитель якось бився зі мною, і я програв йому. Але тепер усі його учні виявляються такими нікчемами... Як щодо того, щоб ти теж зі мною побився? Тань Юаньчвень:  — … Він повернувся й подивився на Ю Ая. Останній понизив голос: — Бойові мистецтва господаря секти Янь, звичайно, неперевершені, але у нас так багато людей на горі Сюаньду, що ми можемо принаймні утримати вас тут. Чи може так статися, що господар секти Янь вважає краєвид на горі Сюаньду таким винятково прекрасним, що ви воліли б залишитися тут надовше? Янь Вуши легко посміхнувся: — Без Ці Фенґе гора Сюаньду нічого не варта в моїх очах. Він повернувся до Шень Цяо й висміяв його: — Все ще не хочеш йти, га? Невже ти чекаєш, що твій шиді спочатку увязнить тебе, а потім ви балакатиме про старе добре братерство між вами? Тільки тоді Тань Юаньчвень зрозумів, що неподалік від них, під деревом, стоїть ще одна людина. Оскільки вона була майже повністю прихована в тіні й мала досить слабке дихання, ще й враховуючи, що його увагу одразу привернула присутність Янь Вуши, Тань Юаньчвень не помітив її. Однак, коли він придивився, він не міг не бути враженим, коли вигукнув: — Шиді? Лідер секти? Тримаючись за стовбур дерева, Шень Цяо кивнув у бік місця, звідки пролунав голос: — Шисьоне, я сподіваюся, ти почуваєшся добре відтоді, як ми востаннє розлучилися? Тань Юаньчвень був приємно здивований. Він зробив кілька кроків уперед, запитуючи: — Ти в порядку? Чому ти не повернувся? Чому… Ю Ай зупинив його: — Шисьоне! Ця перешкода нагадала Тань Юаньчвеню те, що щойно сказав Янь Вуши. Він негайно притримав язик і подивився на Ю Ая. — Що тут відбувається? Ю Ай не відповів. Натомість Шень Цяо поставив своє запитання: — Шисьоне, чи правда, що ви всі плануєте обрати шиді Ю новим лідером секти? Тань Юаньчвень, здавалося, не хотів відповідати. Він спочатку подивився на Ю Ая, а потім на Шень Цяо. Він не знав як сказати це офіціально та тактично, тож йому довелося сказати правду: — Ми довірили брату Ю займатися справами секти під час твоєї відсутності. Він все одно допомагав тобі з цими речами раніше, і саме він найкраще знає гору Сюаньду. Після того, як ти впав зі скелі, старійшини обговорили це питання та вирішили дозволити молодшому братові Ю стати тимчасовим лідером секти, доки… Що ж, як гарно, що ти повернувся. Спершу тобі треба видужати, а все інше може почекати! Шень Цяо добре розумів, що навіть якщо він справді залишиться на цю ніч, оскільки він програв Квеньє й також був серйозно поранений, він не зможе продовжувати виконувати обов’язки лідера секти. Навіть якби інші були не проти, після всього, що сталося, він би точно не посмів й далі обіймати цю посаду. Пурпурний особняк на горі Сюаньду, безсумнівно, залишиться під контролем Ю Ая. У такому випадку, навіть якби він залишився, він не зміг би припинити співпрацю Ю Ая з Тудзюе. Власне, залишитися тут, з його нинішнім станом, буквально те саме, що віддати себе на милість інших. Розмірковуючи про це, він зітхнув і більше не вагався: — Господарю секти Янь, не могли б ви забрати мене з собою? — А-Цяо! — Шиді! Вигукнули вони одночасно. Ю Ай крикнув з гнівом, Тань Юаньчвень — із шоком. Він не міг зрозуміти, як і коли Шень Цяо зв’язався з людьми з демонічних сект. Янь Вуши підняв брови. Здавалося, він не був здивований рішенням Шень Цяо і знайшов його особливо цікавим. Він навмисне сказав: — Ти ще маєш час передумати.  Здалеку було видно, як наближаються вогні. То до них бігли учні гори Сюаньду. Хоча Шень Цяо погано бачив, він міг гарно їх чути. Він похитав головою. — Ні. Побачивши, що Янь Вуши збирається забрати цю людину і просто піти від усього цього, Ю Ай був шокований і розлючений цим одночасно. Він підняв свій меч і збирався ступити вперед, щоб зупинити їх. — Заждіть! На його подив, Янь Вуши не ухилився і не відійшов убік. Він схопив Шень Цяо за талію і виставив його вперед, одразу зробивши Шень Цяо мішенню для атаки Ю Ая. Тань Юаньчвень був наляканий: — Третій брате, зупинися! Ю Ай був надзвичайно збентежений. Він відвів руку й одразу відступив. Янь Вуши щиро засміявся, взявши іншу людину з собою. Вони безслідно зникли в одну мить.  Лише сміх продовжував лунати відкритим простором. Ю Ай ледь стримував свій гнів: — Цей безсоромний виродок!    ***   [1] Назви трьох мечів: цікаво подивитися, як назви мечів відповідають їхнім власникам.  • Небесна скорбота/Shan He Tong Bei [山河同悲]: Разом з нами горювали Гори і Річки. • Божественна весна/Tian Wei Shui Chun [天为谁春]: «Небеса! Для кого ви зробили весну?» Рядок, взятий із вірша поета на ім’я Налан Сінде. • Святий принцип/Jun Zi Bu Qi [君子不器]: «Досвідчений учений не має бути подібним до посудини» — фраза з аналектів Конфуція. Посудина виготовляється та використовується лише з однією метою, тому речення означає, що талант благородної людини не повинен служити лише одній меті. Благородна людина — це експерт із певними навичками, але ці навички повинні бути способом відкрити його розум для ширшого погляду та повинні просвітити його духовно, а не обмежувати його певною сферою. Якщо людина задовольняється лише рівнем «майстерності», вона не що інше, як посудина.